70% зернових культур загинули на стадії розвитку — Йосипенко про посушливу ситуацію в Херсонській області.

Ілюстрація взята з публічних джерел.

"70% зернових культур навіть не досягли етапу викидання колосків — вони засохли на стадії росту."

У південних регіонах України фіксують навалу сарани. Як довго це може тривати? Наскільки це загрозливо?

На півдні дуже спекотно і гаряче. Весна була непростою, пройшли заморозки, тож агросектор на півдні України постраждав. Скажу, що у нас є чималий черешневий сад, але цьогоріч взагалі не було збирання черешні -- усе вимерзло. Так само морози вдарили і по ранніх зернових культурах, померз ячмінь, а потім настала дуже сильна посуха. Я працюю в сільському господарстві вже 21 рік і не пригадую таких умов, які ми переживаємо цьогоріч. Умови дуже складні. По деяких господарствах 70% зернової групи (пшениця і ячмінь) навіть не викинули колосок -- засохли у стадії розвитку. Тобто на 70% наших посівів навіть не заходив комбайн, вони просто залишились у полі. Станом на сьогодні ми аналізуємо попередні збитки наших фермерів на Херсонщині -- це понад мільярд. Активні аграрії написали колективного листа на уряд та Верховну Раду, але, на превеликий жаль, після розгляду нашого листа ми не отримали якихось гарантій щодо підтримки та розуміння нашої ситуації. Звісно, війна -- це відповідь на багато питань. Але з іншого боку, велика кількість фермерів на півдні України цьогоріч просто збанкрутіли.

"Те, що не знищила посуха, згорає від обстрілів"

Окрім проблеми з посухою, ми постійно стикаємося з обстрілами. Моє господарство знаходиться безпосередньо в зоні активних бойових дій, а поля починаються вздовж берега Дніпра та простягаються на 12-15 км углиб від лінії розмежування. Навіть ті пшеничні колоски, які вдалося виростити, зазнають постійних атак: прильоти, артилерійські обстріли, займання — все це призводить до пожеж в лісосмугах і на полях. Тобто те, що не знищила посуха, знищують обстріли. Цього року, до речі, наш черешневий сад також зазнав тяжких втрат через артилерійський обстріл.

"При першій же можливості, ми повинні відновити систему зрошення."

Коли мова заходить про проблему посухи, чи стикалися ви з полями, де застосовувалося штучне зрошення? Який стан цих систем на сьогоднішній день? Чи планується впровадження таких технологій у південних територіях, які внаслідок глобального потепління стають все більш посушливими?

У нашому господарстві є 2200 гектарів зрошуваних земель — це значна площа. Система зрошення допомогла нам зменшити ризики, з якими ми стикаємося цього року. Завдяки зрошенню ми могли б отримати хороший врожай, що сприяло б стабілізації як нашого підприємства, так і регіону в цілому. Варто зазначити, що багато людей залишили свої домівки, і зараз це внутрішньо переміщені особи, які виживають за рахунок оренди — вони просто чекають, поки фермер збереться з врожаєм і зможе їм щось виплатити. Ми також повинні думати про їхні потреби. Ми зверталися до держави з проханням компенсувати хоча б витрати на оренду для цих людей.

Повернуся до зрошення. Воно знищене, адже ворог знищив Каховське водосховище. Водосховище опустилося в середньому на 13-14 метрів, за ним опустилися і ґрунтові води. Тому ми маємо проблему не тільки з поливом, його немає, знищені також і насосні станції. Особисто в моєму господарстві побиті всі зрошувальні машини, а решта згоріли під час активних бойових дій на правому березі. А через те, що опустилися ґрунтові води, ми не маємо питної води, до того ж зі свердловин дехто здійснював зрошення, наприклад, на крапельному зрошенні вирощували овочі.

Щодо майбутніх перспектив. На всіх наших зустрічах я постійно наголошую на необхідності вже сьогодні звернути увагу нашої влади на відновлення систем зрошення. Звичайно, війна не зупиниться за кілька місяців, але ми повинні вже зараз оцінити ситуацію і бути готовими до моменту, коли активні бойові дії припиняться і можливо настане тимчасове "перемир'я", наприклад, по лінії Дніпра. Також варто зазначити, що ми зазнали значних втрат у фермерських господарствах, які займалися вирощуванням овочів. Україна раніше займала перше місце в Європі за обсягами виробництва овочів, зокрема завдяки Херсонщині. У селі Копані функціонував найбільший в Європі ринок, де реалізовувалися овочі. На жаль, зараз це все втрачене. Тому, при першій же можливості, ми повинні відновити зрошення. Необхідно уже сьогодні почати розробку проектно-технічної документації для відновлення зрошувальних систем, щоб повернути правобережну частину країни, від Запоріжжя до Херсона, до зрошення. Адже смак овочів формується під впливом сонячного світла, яке ми можемо отримати лише на півдні України.

Ігор Йосипенко. Зображення: Facebook.

Актуальні теми — відшкодування витрат на розмінування та будівництво укріплень на земельних ділянках.

Як щодо кредитів, ґрантів та компенсацій для аграріїв півдня? Якими пільгами користуються зараз на Херсонщині та що варто було б додати у державні механізми?

Дійсно, існують певні державні ініціативи. На півдні, в зоні активних бойових дій, функціонує програма кредитування для інвестицій з річною ставкою в 1%. Однак, ми стикаємося з іншою проблемою: наразі у фермерів немає чого передавати в оренду. Наше майно опинилося в зоні обстрілу і не викликає інтересу. Техніка або була пограбована, або вже застаріла. Коли ми ведемо переговори з урядом та відповідними міністерствами, виникає безліч інших питань. Наприклад, ми потребуємо компенсацій за розмінування, а також за земельні ділянки, на яких розташовані фортифікаційні споруди, оскільки ми вже третій рік сплачуємо орендну плату та податки. Ці питання є для нас більш актуальними на сьогодні.

"Сарана не є настільки серйозною проблемою, як посуха."

Наскільки вагомою є проблема сарани, якщо порівнювати з усіма іншими?

На мою думку, це не така вже й серйозна проблема в порівнянні з посухою та тими фінансовими втратами, які ми нині зазнаємо. Дійсно, зараз можна помітити невеличкі скупчення сарани, яка вже не зосереджується в балках, як це було раніше. Раніше певні державні інституції займалися моніторингом цієї ситуації. Важливо зазначити, що нині скупчення сарани не набуло масового характеру. Моє господарство досить велике, і в наших селах ми не спостерігаємо значної активності сарани. В сусідніх населених пунктах можна помітити лише невеличкі скупчення; зараз сарана переважно на соняшнику та на молочаї, який ще залишається зеленим, тоді як інші культури вже висохли. А соняшник, в свою чергу, вже наполовину засох, оскільки не вистачає вологи. Це призведе до значних втрат у врожаї соняшнику.

А які методи боротьби з сараною?

Існують засоби, що дозволяють обробляти сарану, але в цьому році ніхто не планує їх використовувати, оскільки перспективи врожаю соняшника виглядають досить сумнівно. Очікується, що він складе близько 3-5 центнерів. Тому витрачати гроші на боротьбу з сараною не має сенсу.

Недорозвинений соняшник на полі, Херсонщина, липень 2025 року. Фото: Суспільне Херсон/Ольга Ляшенко

"За місяць стартує сезон посіву, але ми не маємо уявлення, де що висаджувати, оскільки триває посуха."

А де реалізується ваша продукція? Як із логістикою у таких небезпечних умовах?

Ми вже здобули досвід. У нашій команді є хлопці, які менш чутливі до обстрілів. Зазвичай ми доставляємо зерно до портів Одеси, оскільки Херсон та Миколаїв наразі не функціонують. У портах ми реалізуємо збіжжя трейдерам та експортерам.

Ми всі сподіваємося на дощі. Ситуація не обмежується лише соняшником — через місяць стартує посівна, а ми не знаємо, які культури сіяти, оскільки посуха досягла небаченого рівня. На фоні того, що центром і заходом України прокочуються зливи, на півдні немає і сліду від дощу. Вважаємо, що це пов'язано з руйнуванням Каховського водосховища: зникло природне випаровування, яке раніше відбувалося, а зрошення також забезпечувало певний обсяг вологи. Наразі хмари не з'являються, і ми змушені виживати в умовах цієї посухи. Обговорювати майбутнє в таких умовах — надзвичайно важко.