Absolutely! Please provide the text you'd like me to rephrase, and I'll craft a distinctive version for you.

Попри те, що його коріння не пов'язане з Україною, з 2015 року він невтомно захищає інтереси своєї країни та активно її підтримує.

Валерій з'явився на світ у Казахстані в 1981 році. Його дитинство було сповнене тепла та підтримки, адже поруч завжди були його дві молодші сестри, про яких він дбайливо опікувався. Для них він став не лише братом, але й вірним захисником, на якого можна було завжди розраховувати у складних ситуаціях.

"Він завжди дбав про наших батьків і був незамінною опорою для нас, сестер. Завжди готовий прийти на допомогу, він дбав про наше благополуччя і прагнув захистити нас від усіх труднощів," — ділиться спогадами про його благородні вчинки сестра воїна Світлана.

Світлана з теплом у серці згадує про свої молоді роки, коли Валерій вражав усіх навколо своїм безмежним захопленням живописом та неймовірними здібностями, які не могли залишитися непоміченими викладачами. Його часто запрошували оформляти шкільні свята та різноманітні заходи. Вона підкреслює, що це був справжній дар, адже Валерій ніколи не здобував формальної освіти в царині образотворчого мистецтва.

"Крім своїх інтересів у світі мистецтва, мій брат завжди мав неймовірну пристрасть до літератури. Після уроків він невтомно відвідував бібліотеку і щоразу повертався додому з новою, захопливою книжкою," - з теплою ностальгією згадує Світлана, поринаючи у ті незабутні миті.

Невдовзі після повернення в Україну родина Валерія вирішила переїхати до Миколаївської області. Хлопець швидко знайшов роботу в аграрній компанії, де розпочав свою кар'єру тракториста. Він легко засвоїв нові навички та впевнено виконував доручення. З часом Валерій здобув усі необхідні сертифікати та кваліфікації, що стали важливими етапами на його шляху до професійного зростання.

Сестра військового розповідає про те, як Валерій, будучи підлітком, зробив перші кроки на шляху до створення сім'ї. Хоча він був ще зовсім юним, разом із дружиною вони продемонстрували вражаючу відданість, дбайливо виховуючи свою маленьку донечку і наповнюючи її життя щирою любов'ю та турботою.

"Її дочка успадкувала від батька талант до творчості, адже він постійно навчав її риболовлі та часто влаштовував спільні прогулянки в ліс чи біля річки. У нього було безліч ідей для цікавого відпочинку разом, і він завжди знаходив теми для захоплюючих бесід. Його природна здатність легко спілкуватися з дітьми викликала щиру симпатію та повагу в оточуючих," – ділиться Світлана.

Валерій ухвалив рішення створити ігрову зону неподалік їхнього житла, аби його донечка могла весело проводити час із друзями. Він став опорою для сестри, виконуючи обов'язки батька. Світлана донині згадує, як брат завжди був поруч, підтримуючи її в навчанні, навчаючи катанню на велосипеді та відкриваючи їй красу прибережних пейзажів.

Попри те, що Валерій не мав прямих історичних зв’язків з Україною, у 2015 році він зробив значний крок, обравши шлях захисника, і став частиною 79-ї бригади. Коли Росія розпочала масштабну агресію, він швидко ухвалив рішення стати добровольцем і приєднався до 59-ї бригади, щоб стати на захист своєї батьківщини.

Світлана розповідає про свої емоції: "Мій брат завжди підкреслював: 'Як я можу покинути хлопців без підтримки? Якщо я не буду поруч, хто ж їм допоможе? Вони не впораються без мене.'"

За словами жінки, Валерій повністю усвідомлював цінність своїх навичок та досвіду на фронті. Його побратими не раз висловлювали йому подяку, підкреслюючи, що під час його чергувань на посту кожен з них відчував себе в безпеці, адже він завжди був надійним і відповідальним товаришем.

Валерій розпочав свій шлях в армії, прийшовши на службу в званні рядового. Завдяки своїм вродженим лідерським здібностям, він швидко піднявся по кар'єрних сходах і став командиром. Під час одного з найскладніших моментів бойових дій сталася трагічна ситуація: більшість командирів його підрозділу загинули або ускладнили своє становище через серйозні травми. У цій критичній обставині Валерій взяв на себе ініціативу щодо керівництва, оскільки мав ґрунтовні знання в області військової техніки, зарекомендував себе як видатний снайпер і відзначався неймовірною відвагою під час бою, а також різноманітними військовими навичками.

26 лютого 2023 року сім'я Валерія отримала сумну новину про його загибель під час бою в околицях села Невельське, що в Донецькій області. У цій битві він відважно обороняв свої позиції, протистоячи наступу ворожих сил.

"Як це могло трапитися? Ми всі були впевнені, що наш дорогий друг не зустріне жодних труднощів, адже раніше ми разом здолали безліч перешкод. Проте, на жаль, цього разу ситуація виявилася зовсім іншою. Він мав вистояти і обов'язково відзначити свій успіх разом із нами. У нього було стільки надій, мрій і планів на майбутнє," – розповідає її сестра.