Античні системи соціального захисту. В Ізраїлі знайдено найстаріший у світі притулок для людей похилого віку.

Археологи, які проводять дослідження на півночі Ізраїлю в Національному парку Гіппос, виявили унікальну споруду, що може бути найдавнішим відомим у світі будинком для людей похилого віку.

Ця знахідка відноситься до візантійського періоду, приблизно до кінця четвертого або на початку п'ятого століття нашої ери, що надає їй віку близько 1600 років.

Результати археологічних розкопок були оголошені адміністрацією Хайфського університету, а більш детальні аналізи дослідників з'явилися в спеціалізованому журналі Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik.

Ключовим аспектом цього відкриття є розкішно оформлений мозаїчний медальйон з грецьким написом, що в перекладі звучить як "Мир старійшинам". Цей напис був розміщений на видному місці в житловому районі стародавнього міста Гіппос, яке також відоме під назвою Суссіта.

Група дослідників під керівництвом доктора Майкла Ейзенберга і докторки Арлети Ковалевської наголошує, що розташування та зміст напису переконливо підтверджують суспільне призначення цієї будівлі. Хоча вчені раніше мали письмові свідчення про наявність подібних установ у п'ятому та шостому століттях, археологічні докази досі залишалися невідомими.

Відкриття в Гіппосі стало першим матеріальним свідченням про наявність організованих установ, які піклувалися про літніх людей. Ця будівля розташовувалася поблизу перетину двох основних міських шляхів, що підкреслює важливість соціальної допомоги в повсякденному житті великого візантійського міста. На той час Гіппос виконував роль важливого єпископського центру з розвиненою архітектурною інфраструктурою, до складу якої входили базиліки, театри та колонади на вулицях.

Науковці вважають, що створення таких інституцій відображає трансформацію соціальних цінностей у пізній античності. Зокрема, йдеться про перехід від суто сімейної моделі опіки до колективної відповідальності громади, що просувалася християнською церквою. Медальйон біля входу, ймовірно, виконував роль духовного благословення та привітання для мешканців притулку. Це відкриття доводить, що турбота про літніх членів суспільства була важливою соціальною цінністю ще півтори тисячі років тому, задовго до появи сучасних систем соціального забезпечення.