Арсен Мірзоян: На початку війни досвідчені митці активно долучилися до допомоги, в той час як молоді таланти орієнтувалися на просування власного імені.

РБК-Україна розпитало Мірзояна про стосунки з дружиною, покійну Ніну Матвієнко, виховання дітей та те, чому вважає деяких артистів TikTok-волонтерами.

- Як на ваші стосунки з Антоніною вплинула повномасштабна війна?

- Вони стали більш міцними. Ми пів року не бачилися, з повномасштабки, і зрозуміли на власному прикладі, які люди бувають дурні, коли сваряться через побутові історії. Зрозуміли, як дуже швидко закінчується все.

Яким чином ви сприймаєте новини про можливий розрив стосунків?

- Ми сміємося. А піарник Тоні каже, що це прикольно - ми нічого не робимо, а про нас щось несеться. По-перше, до нас ніхто з журналістів не звертався, щоб ми спростували, або підтвердили. Ну і все. Люди говорять - і добре.

Як двом митцям вдається спільно існувати та налагоджувати стосунки? Чи відчуваєте ви конкуренцію один з одним у своїй творчості?

- Ми, по-перше, артисти різних жанрів. І сама філософія в нас різна. Це зараз намагаємось знайти щось спільне в творчості. А так, ніхто нікуди не біжить, ніхто не женеться за чимось. Мене так вчили (не буду казати, хто саме), що потрібно не думати про успіх. Завжди треба думати про сенс, а не про гроші. Це і є творчість, я так живу. Це є сенс життя, і нам нема чим мірятись. Навіщо?

Мірзоян відповів на чутки про разлучення з Матвієнко (фото з особистого архіва співака)

Нагороди та премії – чи мають вони значення для артистів? А як щодо вас особисто?

На ринку відбувається чимало цікавих подій. Люди, які там працюють, безумовно, заслуговують на похвалу. Але моя історія зовсім інша, і мій ринок теж. Дехто створює пісні, дотримуючись певних форматів, інші ж змагаються за перші місця в чартах. Усе це, безумовно, викликає зацікавленість: статуетки, нагороди на музичних фестивалях. Проте насправді це не приносить жодної практичної користі. Іноді можна побачити полиці, заставлені нагородами, але без жодної творчої роботи. Тому я вважаю, що найважливіший критерій – це бажання людей слухати тебе. Якщо музика стала частиною твого життя, ти живеш нею скрізь, у всьому, що робиш.

Ти не женешся за загальноприйнятими стандартами, призовими позиціями чи нагородами. Нині в мене багато виступів для військових. Концерти не обмежуються годиною — я можу співати всю ніч, скільки завгодно. Іноді ми співаємо навіть шість годин, можу між виступами приготувати борщ чи насмажити котлети. Можемо проїхатись по позиціях. Коли я тільки починав, режисер Кадім Тарасов дав мені пораду: "Мірозоян, роби так, щоб тебе можна було поставити на полицю". Але в мене не виходить вписатися в якусь певну категорію. Не можу визначити, до якого жанру я належу — рок чи поп. Я не підпадаю під жодну з номінацій, окрім "автор-виконавець".

- Говорячи про лідерство, варто згадати, що пісня Тоні "Кульбаби" несподівано потрапила в топи. Як ви вважаєте, чому це сталося саме в цей момент?

Деякі виконавці, створюючи свої композиції, інвестують значні кошти, щоб їхні пісні стали популярними. Це, безумовно, призводить до передбачуваного успіху та потрапляння в тренди. Проте в даному випадку все склалося природно. Ми щасливі з цього приводу.

Мірзоян розповів про спілкування з військовими (фото надане співаком)

Давайте обговоримо Ніну Матвієнко. Яким чином вашій родині вдалося впоратися з втратою, і як правильно підтримати партнера в моменти, коли йому потрібно прощатися з близькою людиною?

Я насправді не знаю, що думати. Це дуже важко, коли немає досвіду, і ти не знаєш, як діяти. Постійно намагаєшся уникати зайвих нагадувань, не завдавати болю, але це може бути сприйнято зовсім інакше. Тоня могла казати, що я байдужий і неуважний, хоча насправді я просто не хотів піднімати ці теми. Дуже важливо мати підтримку друзів, їх часті візити, щоб просто разом посидіти. Кожен друг приносить із собою нові емоції і враження. На жаль, тепер Тоня вже не з нами.

Нещодавно ваша дружина поділилася, що її матір не підтримувала її стосунки з вами. Чи відчували ви цю напругу з боку Ніни Митрофанівни?

- В принципі, це прогнозовано було. Все починалося з дружби, проти якої ніхто не був. А коли почалося зустрічання, тут, може, я і сам проти був. Ми ж на початку просто товаришували, просто друзі. І я розумів, що треба тримати дистанцію. Ну і врешті-решт не втримались.

Мірзоян поділився своїм досвідом виховання дітей (зображення надане виконавцем).

Чи вдалося вам швидко знайти спільну мову з Ніною Митрофанівною, коли ви стали кандидатом Антоніни?

Ось. Вона - розумна пані. І життя - це саме те, що є.

Поділіться незвичайним спогадом про Ніну Матвієнко, який залишився невідомим для широкого загалу.

- У мене багато різних смішних випадків і сумних. Якось ракета вночі прилетіла, не стало води, електрики, і ми почали бігати по двору в пошуку чогось. Слава Богу, що був сніг на вулиці! Колись Ніні Митрофанівні подружка надарувала пластикових ваз, дуже багато. І ми як почали з нею збирати сніг в ті вази (сміється). Кажу: "Ну що, будемо жити". Вона набирає, сміється.

Поділіться, будь ласка, інформацією про вашу доньку. Які методи виховання ви застосовуєте разом з Антоніною? Чи є якісь речі, які ви їй забороняєте?

Ніна відвідує школу, де має можливість спілкуватися з однолітками, що вже само по собі є певним етапом виховання. Це чудово, адже у неї є подруги і можливість для спілкування. Вона не проводить багато часу в ТікТоці, хоча іноді грає в онлайн-ігри. Під час гри вона спілкується з кількома подругами одночасно. Проте ми слідкуємо, щоб вона не витрачала занадто багато часу на гаджети. На мою думку, найефективнішим методом виховання є власний приклад.

Дочка Мірзояна (знімок з приватної колекції артиста)

Чи підтримуєте ви зв'язок із дітьми від вашого першого шлюбу?

- З меншим менше, зі старшим - більше. Старший в Запоріжжі. Він там зараз на права здає - я наполягав, щоб він на курси пішов. Він студент, вчиться. З мого боку усіляка підтримка.

Рік тому ви згадували, що ваш старший син проживав разом з вами. Що стало причиною його переїзду?

У нього там є друзі, товариші, дівчата та навчальні моменти. Іншими словами, це його соціальне оточення. Це має велике значення.

А ваш молодший син перебуває в Німеччині?

Ось так, ось так. Навчається. Вже освоїв німецьку, "балакає".

Мірзоян щиро поділився деталями своїх сімейних стосунків (фото надано артистом)

- На вашу думку за роки повномасштабної війни, як змінився наш шоу-бізнес? Тому що ми бачимо, що в нових артистів з'являється більше шансів і можливостей.

- Суспільство шукало щось нове. Коли почалось повномасштабна війна, старі артисти впряглися допомагати військовим, забули про шоу-бізнес, відклали на потім. Ми не говоримо про тих, хто втік, хто розгубився, та більшість почали допомагати Силам оборони. Не до співу було якось... А молоді артисти почали себе розкручувати. Отак молоді і прорвалися, поки старі мовчали. Пауза була величезною, а простір мав заповнюватися. І все сталося природно.

Чи викликало це у вас сильне обурення?

Дивлячись на ситуацію з боку, важко не згадати про ті дні. Ніхто не міг передбачити, як довго Київ вистоїть. Все було на межі. Кожен обрав свій шлях. Ми з Положинським збирали гроші, щоранку купували овочі мішками і відвозили їх волонтерам, які готували їжу. Потім ми розвозили її по шпиталях. Заправляли каністри бензином для швидких. А вночі ділилися ресурсами — трьома магазинами, пачкою патронів і одним важким бронежилетом на двох.

Ми планували тур, і я активно готувався, збираючи кошти. Витратив свої останні заощадження на три автомобілі. Ночами я не спав, постійно їздив та допомагав. Наприклад, автомобілі не коштували занадто багато. Пам’ятаю, що купував джипи за дві або дві з половиною тисячі євро. Крім того, потрібно було враховувати витрати на дорогу, харчування і ночівлю. Якщо це був літній період, можна було заощадити, ночуючи в машині на стоянці. Але взимку це вже не варіант — доводилося зупинятися в готелях.

Отже, ми змогли перевезти близько тисячі автомобілів. Якщо підрахувати в середньому, це виходить значна сума. І це без урахування дронів, антидронових систем, засобів електронної боротьби та інших необхідних речей, від маскувальних сіток до тактичної амуніції. Хотілося б бачити більше колективної активності та небайдужості, але, на жаль, це не завжди помітно.

Існує певна категорія, яку я умовно називаю ТікТок-волонтерами. Часом у стрічці можна натрапити на оголошення, де певна команда повідомляє про потребу в Mavic 3T, стверджуючи, що вже майже зібрали необхідну суму для покупки. Я ж пишу: "Завтра вирушаю до вас, у мене є Mavic 3T, кому передати?". І раптом отримую відповідь: "Не потрібно". Чому так? Чи ви це робите лише для того, щоб потім похвалитися публічно? Мовляв, ми це зробили... Я врешті-решт втратив інтерес до всього цього. Люди читають новини, слідкують за ТікТок-волонтерами, когось обожнюють, когось критикують... Але не варто зациклюватися на цьому, краще займатися своєю справою.

Мірзоян зізнався, що думає про броні для артистів (фото надане співаком)

- Коли ви зустрічаєтесь з військовими, виступаєте перед ними, що вони говорять, які в них настрої, як вони реагують на виступи?

Дивіться, існують артисти, які вирушають на фронт із концертами, і я сам спостерігав за ними, був вражений. Виявляється, що можна просто подорожувати та співати. Тебе сідають в автобус у твій вільний день, ти даєш виступ і одразу ділишся враженнями в соцмережах. Це не зовсім те, що близьке мені. Це моя особиста думка. Для мене більш прийнятно, коли командир навіть не знає про прибуття артиста. Можливо, про це знає лише медик чи головний сержант. І тоді ми вирушаємо на позиції, куди звичайним людям заборонено заходити. Солдати залишаються там, де точно немає концертних залів. Є комбати, які підтримують такі візити. Вони кажуть: "Приходь, Сєня, до нас!".

Всі вдягаємось в броню і прориваємося, вони вмикають РЕБи і мчимо. Головне - добігти. А були й дрони, й обстріли. Ми там живемо. Можуть зателефонувати та сказати: "В мене група після штурмів, вони вже всі на антидепресантах. Приїдь, поспіваємо". І я їду, бо хлопці після штурму їм треба психологічно вирватись. І я не з концертом їду, я щось необхідне везу, не хочеться їхати порожнім. У нас навіть так було, що ми гітару забували з собою взяти, купували терміново в Дружківці, потім продавали її на аукціоні.

В даний момент це питання активно піднімається на фоні новорічних свят. Чимало людей стверджує, що нам не слід зосереджуватися на святкових розвагах, а треба приділити увагу допомозі та війні. Як ви ставитеся до цієї точки зору?

Звичайно, я на стороні цього. Мова йде про звичайну свідомість. За що ж ми боремося? Щоб в нашій країні панувало мирне життя, щоб тут було все необхідне. А якщо поглянути на сферу розваг, то вона просто процвітає — скільки нових готелів з'явилося, скільки розважальних закладів відкрито! І зверніть увагу на автомобілі 2023-2024 року випуску... Тил живе своїм життям і, здається, не усвідомлює, що відбувається навколо.

В контексті всього сказаного, які у вас думки про знаменитих чоловічих артистів, які не перебувають в Україні, а працюють за межами її кордонів?

Мене це не цікавить. Я добре пам’ятаю всіх артистів та програмних директорів, які при нагоді змінювали свої погляди на ультрапатріотичні. Саме програмні колись запроваджували те, що не мало вартості, формуючи смаки слухачів. Тепер вони змушені заявляти, що все російське — це погано. А де ж ви були раніше?

Арсен Мірзоян висловився про артистів-зрадників (фото надане співаком)

Поговоріть про організацію зборів. Яким чином ви залучаєте фінансування для надання підтримки?

- Ми з родиною, я і Тоня, в середньому акумулюємо і витрачаємо на ЗСУ мільйон гривень в місяць. Це гонорари, благодійні акції. У нас немає "банок". Ми часто самі виступаємо організаторами благодійних подій, нам так зрозуміло: скільки точно зібрали, що можемо закупити та кому передаємо.

- А чому все частіше йдуть розмови про те, що певні артисти привозять з концертів з-за кордону не так багато грошей? Люди дійсно донатять менше, якщо вони не в Україні?

Так і є. Середня сума донатів в Україні значно перевищує таку за кордоном, якщо не брати до уваги окремі великі заходи в США. Однак мова йде про діаспору, яка вже давно проживає там. Щодо Європи, то ситуація інша: тут українці в основному є біженцями, які опинилися в складних умовах. Додатково, в ряді країн було знижено розмір фінансових допомог, що ускладнює їх становище.

Ви вже не так зацікавлені в концертах за межами країни?

Іноді мені телефонують і запрошують до Америки на один концерт. А що, я ніколи не був у США? Ви тільки уявіть, скільки коштів піде на переліт, в якому я стані прибуду з цим джетлегом і ще й виступатиму. Навіщо мені це? Я можу організувати концерт тут, в Україні, і, з Божою допомогою, зібрати навіть мільйон.

Тому я запитав тих, хто запрошує до США: "Чи зможете ви в Америці заробити таку ж суму за один концерт?" Відповідь була негативною. Ось і вся суть розмови. Проте існують різні випадки. Діаспора в Нью-Джерсі UWF та громада в Коннектикуті справді демонструють активність. Це означає, що такий тур повинен охоплювати кілька міст, тоді це буде доцільно.

Мірзоян відкрив, чи має намір вирушити на фронт (фото надане артистом).

Ви коли-небудь звертали увагу на те, як часто люди згодом з'ясовують, хто і скільки приніс? А деякі навіть використовують це для власної реклами...

Для мене не має значення, що саме відбувається. Займайтеся чим завгодно, лише б допомога доходила до хлопців. Дехто хоче, щоб на переданому автомобілі було його ім'я. А для мене важливо, щоб у пацанів були машини та вони повернулися з завдання живими.

А як ви вважаєте, що стосується бронювання артистів? Чи є це актуальним на сьогоднішній день?

Збройні Сили і Сили Оборони відображають різноманітність нашого суспільства. Вибір не залежить від професійної діяльності. Проте, якщо художник може надавати фінансову допомогу та моральну підтримку військовим, це також є важливою місією.

Мірзоян з армійцями (знімок з особистої колекції артиста)

Чи думали ви про можливість відправитися на фронт?

- Та я часто кажу Макару (другу-військовому): "Шукай мені посаду". Він каже: "Не чуди, йди займайся машинами і так далі, ти ж все одно тут частіше, аніж вдома".

Як Тоня могла б відповісти на ваше бажання?

- Мова не про бажання. Я просто їй кажу, що всі там будемо. По-перше, треба знати з ким і куди. Добре йти до своїх - з ким вже спорідненими за ці часи стали.

- У вас не так давно вийшов міні-альбом "Позивні". Розкажіть про нього.

Цей міні-альбом - це свідчення, пережиті разом із героями, створені в колективі з ними. Це своєрідний збірник цитат і випадків, перетворених на вірші. Кожна композиція містить у собі імена, позивні та емоції, які знайшли своє відображення в музиці.