Балкани розпочинають постачання газу. Чи стане новий маршрут транспортування блакитного пального підтримкою для України?
Україна пережила складний опалювальний сезон: у найсуворіші зимові місяці "Нафтогаз" вимушений був терміново закуповувати газ за безпрецедентно високими цінами.
Причина - необачність попередньої команди державної монополії на чолі з Олексієм Чернишовим, яка зробила ставку на власний видобуток, не застрахувавшись на випадок можливих ударів росіян по критичній інфраструктурі.
В результаті цього спостерігаємо багатомільйонні переплати на пікових цінах у Європейському Союзі, майже порожні запаси та гарантовано важкий наступний сезон, до підготовки якого слід приступити вже сьогодні.
У рамках цього процесу Україна спільно з партнерами планує запустити новий газовий маршрут: так званий Трансбалканський коридор, покликаний розширити можливості для імпорту та збільшити конкуренцію між операторами. Постачання мали стартувати на початку червня, однак дебютний аукціон на бронювання потужностей для імпорту виявився невдалим. Наступні торги очікуються днями.
Навіщо Україні відкривається новий маршрут? Чи зможе це запобігти дефіциту в зимовий період, і де шукати фінансування для імпорту газу?
Ще кілька років тому про Трансбалканський газопровід говорили переважно в минулому часі. Колишній маршрут постачання російського газу на Балкани через Україну, Молдову та Румунію втратив актуальність після запуску росіянами "Турецького потоку" у 2020 році. В останні роки труба не використовувалася.
Проте конфлікт між Росією та Україною змінив правила на європейському енергетичному ринку, надавши нове життя інфраструктурі, створеній в епоху Радянського Союзу.
В даний час Трансбалканський газовий коридор сприймається не лише як технічне рішення, а й як геополітичний важіль, що може суттєво змінити енергетичну безпеку в регіоні. Україна, Молдова, Румунія, Болгарія та Греція прагнуть revitalізувати цей маршрут, але вже без залучення країни-агресора.
Трубу хочуть запустити в реверсному режимі і постачати блакитне паливо, зокрема американське, з грецького LNG-термінала "Ревітуса" до кордону з Україною.
Україна закінчила опалювальний сезон з безпрецедентно низькими запасами газу. На початок квітня 2025 року обсяги в підземних сховищах становили менше 5 мільярдів кубометрів, із яких лише 900 мільйонів кубометрів було доступно для використання.
Серед основних факторів можна виділити недостатні обсяги закачування газу, які були здійснені попередньою командою "Нафтогазу" під керівництвом Олексія Чернишова. Додатковими причинами є обстріли газових сховищ та критично важливих видобувних підприємств в Україні, зокрема в Харківській та Полтавській областях. Як наслідок, потреба в імпорті на наступний осінньо-зимовий період (ОЗП) зросла до рекордних 5 млрд куб. м, а в разі песимістичного прогнозу – до 8 млрд куб. м.
В даний час Україна здійснює закупівлю газу в Польщі, Словаччині та Угорщині. Трансбалканський коридор є одним з небагатьох альтернативних маршрутів, що відкриває можливості для диверсифікації постачань та зменшення залежності від імпорту з зазначених країн.
Це набуває особливого значення на фоні політичної нестабільності в Словаччині та Угорщині, а також можливих нових агресивних дій з боку росіян щодо українських сховищ і об'єктів видобутку, що призводило до втрати до 40% газу в Україні на певний період. Раніше вже проводилися тестові постачання через Трансбалканський газогін, тому з технічної точки зору інфраструктура готова до експлуатації. Проте існують певні нюанси, які потребують уваги.
Головна проблема цього маршруту полягає у високих витратах на транспортування. Тариф встановлюють п'ять країн, що робить його найбільш витратним серед усіх імпортних шляхів.
Стандартна тарифна ставка для поставок з Греції становила 9,77 євро за МВт-год (1 МВт-год дорівнює 95,3 куб. м, тобто транспортування 1 тис. куб. м коштувало 102 євро). Це вчетверо більше, ніж з польського або хорватського СПГ-терміналів. Саме тому тривалий час імпорт в Україну по цій трубі був відсутній.
Зважаючи на ці фактори, оператори з п'яти країн створили новий продукт, в рамках якого тариф для Греції, Болгарії, Румунії та Молдови був знижений на 25%, а для України – на 46%. В результаті, вартість транспортування газу для України, разом з витратами на регазифікацію на LNG-терміналі, склала 7,8 євро за МВт-годину або 81,9 євро за тисячу кубометрів. Це все ще значно вище за тарифи Угорщини та Польщі, але приблизно на одному рівні зі Словаччиною.
Після перегляду тарифу перші поставки за новим маршрутом очікувалися 1 червня, але проведений напередодні аукціон з бронювання місячних потужностей завершився нічим: потужності на перший місяць літа не були заброньовані. Щоправда, за даними співрозмовників ЕП на газовому ринку, такий результат більше пов'язаний з організаційними труднощами, ніж з вартістю транзиту.
"Трейдери висловлюють незадоволення через елементарний брак часу, оскільки все виконувалося в поспіху. Не всім вдалося укласти угоди з операторами, а найбільші труднощі виникли у румунських колег", - розповідає один з учасників ринку.
У найближчі дні оператори можуть організувати ще один аукціон, де пропонуватимуть потужності на червень або його частину. Ринкові учасники сподіваються, що цей аукціон буде успішним, і поставки за новим маршрутом нарешті розпочнуться.
Ще один нюанс - скромні обсяги, які можна транспортувати через балканський газогін: близько 3 млн куб. м газу на добу, що менше 100 млн куб. м на місяць.
Найзначніші шанси для імпорту газу відкриваються на кордоні зі Словаччиною, де можливий обсяг імпорту становить 42 мільйони кубічних метрів щодня, що дорівнює понад 1,2 мільярда кубічних метрів на місяць. Друге місце займає Угорщина з можливістю імпорту 9,75 мільйона кубічних метрів на добу, а Польща розташувалася на третьому місці з обсягом у 6 мільйонів кубічних метрів пального.
Незважаючи на невеликі обсяги, представники ринку вважають, що запуск нового маршруту є суттєвим кроком у напрямку диверсифікації постачань та підвищення енергетичної безпеки в регіоні.
"Обсяги там не надто великі, але напрямок критично важливий у пікові моменти, коли потрібно швидко закачати великі обсяги газу в сховища перед зимою. Як нині", - зазначає президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.
Окрім цього, запуск трансбалканського маршруту призводить до зростання конкуренції для Словаччини. "Напрями до Польщі та Угорщини вже повністю зайняті і мають обмежені можливості. Тарифні ставки на транспортування газу через Словаччину та новий маршрут практично ідентичні, тому поява альтернативи може змусити Братиславу переглянути свої цінові політики," – зазначає джерело в розмові з ЕП.
Ще один позитивний аспект - це виникнення нового джерела газу на ринку. "Газ із Словаччини, швидше за все, буде постачатися з Центральної Європи, а через трансбалканський маршрут ми отримаємо паливо з південних регіонів, зокрема з Греції. Це новий ресурс, і це також є перевагою для ринку", - висловив думку представник одного з трейдерських підприємств.
Трансбалканський коридор має потенціал стати новим шляхом для імпорту американського газу. Раніше Україна могла отримувати це паливо через польський термінал зрідженого газу в Свіноуйсьце або через хорватський термінал на острові Крк, доставляючи його далі через Угорщину.
"Нафтогаз" може забронювати потужність для розвантаження газу в одному з цих терміналів, але я наразі не чув про підписання прямих контрактів з американськими компаніями. Є лише домовленість з польським Orlen, який сам контрактує та привозить цей газ. Хочете - назвіть його американським.
НАК здійснює закупівлю пального виключно на українському кордоні. "Можливо, в майбутньому ми почуємо про безпосередні контракти з американськими компаніями," - ділиться інформацією один із представників газового сектору.
Основною перешкодою для збільшення обсягів імпорту газу є не недостатня кількість ресурсу в Європейському Союзі або проблеми з транспортуванням в Україну, а нестача фінансування у компанії "Нафтогаз". Щоб підготуватися до зими, Україні слід імпортувати приблизно 5 мільярдів кубометрів газу, а це передбачає щонайменше три-чотири місяці роботи на повну потужність. Отже, часу залишилося обмаль.
Грошей на купівлю всього обсягу блакитного палива "Нафтогаз" не має. Частину потреби вдалося покрити власними коштами компанії, частину - кредитом від ЄБРР на 270 млн євро та грантом від уряду Норвегії на 140 млн євро.
Президент Володимир Зеленський наголосив, що Україна знайшла джерела для покриття половини потрібного обсягу, однак ще бракує 1 млрд євро. За словами глави держави, з цього питання тривають перемовини з урядом Норвегії.
"Ми мали зустріч з прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стере, під час якої обговорили ключові питання для України. Я отримав від нього обнадійливий сигнал стосовно газу: у разі виникнення дефіциту взимку, чи можемо сподіватися на необхідний обсяг постачання. Йонас підтвердив свою підтримку", - зазначив Зеленський. Він не уточнив, чи йдеться про продаж норвезького газу або можливе часткове фінансування закупівлі цього ресурсу.
Які ще можуть бути можливі рішення? "Одним із варіантів є втручання держави. Це може включати випуск облігацій внутрішньої державної позики або передачу десятків мільярдів гривень прибутку компанії "Енергоатом", який вона накопичила після підвищення тарифів на електроенергію для населення і використала для добудови блоків Хмельницької АЕС. Подібна ситуація вже сталася у 2021 році, коли "Оператор ГТС" передав "Нафтогазу" 48 мільярдів гривень нерозподіленого прибутку для закупівлі газу", - зазначає джерело ЕП у уряді.
"Перед зимовим сезоном нам необхідно закачати приблизно 5 мільярдів кубометрів газу, що становить близько 1-1,5 мільярда щомісячно. Це означає, що в найближчі три-чотири місяці потрібно максимально активізувати роботу. Часу залишається обмаль, тож фінансові питання стають пріоритетними," - зазначає представник однієї з енергетичних компаній.
