''Батьків карають ув'язненням за пропуски дітей''. Українка розповідає про бюрократичні труднощі в Німеччині, труднощі з дитячими гуртками та про те, на що вистачає зарплати педагогів.

Колишня українська журналістка Поліна Новікова вже близько трьох років живе в маленькому містечку в Баварії разом із сином. Вона була змушена залишити свою рідну країну після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У першій частині розмови з OBOZ.UA Поліна поділилася своїми спостереженнями щодо ключових різниць між українською та німецькою системами освіти, розповіла, як їй вдається працювати в Німеччині в ролі вчительки без міжнародного диплому, а також вказала на проблему, з якою стикаються майже всі молоді українці в цій країні.

У другій частині нашої бесіди ми детально розглянемо навчальний процес, а також особливості державної та приватної освіти, питання шкільного харчування та реальні можливості, які відкриває зарплата вчителя в Німеччині. Яким чином проводиться оцінювання знань учнів? Чому важливо не пропускати заняття у німецьких школах? Які проблеми існують з позашкільними гуртками? Про це, а також про повсякденне життя в Німеччині, відомій своєю бюрократією, ви дізнаєтеся далі.

- Поліно, розкажіть, будь ласка, як у Німеччині проходить перший день навчального року?

Коли мова йде про першокласників, це зазвичай стає справжнім святом. Жодних лінійок не відбувається. Діти приходять до школи з конусоподібними картонними пакетами "шультюте" (Schultüte), які створюють їхні батьки. Вони фотографуються та весело проводять час. Ці пакети наповнені солодощами або канцелярськими приладдями. Хоча можна легко придбати готовий конус, багато батьків надають перевагу виготовленню їх власноруч. Це справжній творчий процес!

Щодо інших класів, перший день навчання зазвичай має особливий характер. Діти, як правило, не займаються навчанням, а просто приходять до школи, обмінюються обіймами і спілкуються з друзями. Це чудова можливість познайомитися з новими однокласниками та вчителями. В цей день не проводять лінійок, і немає строгих вказівок щодо одягу. Іноді, за бажанням батьків, організовують невеличке свято на подвір'ї школи. Для цього приїжджає фургончик з напоями, які можна придбати за символічну ціну – 1-2 євро (44-88 гривень). Батьки, у свою чергу, можуть приготувати, наприклад, хот-доги чи інші закуски.

- Яка система оцінювання у школах Німеччини? Скільки предметів учні мають щодня?

Я працюю в початковій школі, і тут використовується шестибальна система оцінювання. Однак я ще жодного разу не бачила оцінку "6", тому можу вважати, що фактично система є п'ятибальною. Проте все інакше, ніж в Україні: у нас "1" - це найвищий бал, тоді як "5" вважається дуже поганим результатом.

У першому класі оцінювання практично відсутнє; вчителі просто перевіряють виконання домашніх завдань і ставлять смайлики. Оцінки починають з’являтися лише у другому класі, і це робиться за бажанням учнів. Наприклад, під час зустрічі з вчителькою мого сина, вона сиділа з ним за однією партою, тоді як я та інші батьки залишалися на задньому плані. Вчителька запитувала, чи комфортно йому в класі, як проходить навчання, що йому подобається, а що ні, і чи хотів би він, щоб вона почала ставити оцінки. Деякі діти висловлювали, що не готові до оцінювання, тому вчителька продовжувала ставити їм смайлики. Та з другого класу все стає серйозніше. Щодо домашніх завдань, оцінювання обмежується лише позначками - виконано чи ні. Безпосередньо оцінок не ставлять, як і на уроках. Оцінювання відбувається лише під час контрольних робіт і тестів.

На завершення четвертого року навчання учень отримує табель, який дає змогу зрозуміти подальші можливості розвитку. Наприклад, для продовження освіти в гімназії необхідно досягти середнього балу 2,33 з трьох предметів (норму підвищили, адже раніше вона становила 2,66) — математики, німецької мови та предмета, що відповідає "Я пізнаю світ".

Щодо розкладу уроків. Він формується так, щоб учні перших класів мали не більше чотирьох предметів на день. Навчання розпочинається о 08:00 і закінчується о 12:20 для першачків. Важливо, щоб діти прибували за 15 хвилин до початку занять, тобто приблизно о 07:45. У другому класі уроків трохи більше, проте я не помічала, щоб їх було більше шести.

Як довго тривають заняття та перерви?

Слід зазначити, що в німецьких школах немає 45-хвилинних уроків, як це прийнято в нашій системі. Швидше, це нагадує університетські заняття, що тривають 1 годину 30 хвилин. Після цього відбувається тривала перерва на 20 хвилин. Потім знову наступає заняття, після якого слідує коротша перерва на 15 хвилин. Насправді, ця перерва триває 10 хвилин, але дзвоники налаштовані так, що, наприклад, коли вони сповіщають про закінчення уроку, учні отримують ще 5 хвилин для того, щоб дістатися до класу і підготуватися до наступного заняття.

У нашій школі діє особлива система: кожного разу, коли учні приходять на заняття, вони змінюють взуття. Це правило залишається в силі незалежно від пори року. Кожен учень має мати окремі пари взуття для навчання, для прогулянок на вулиці, а також для спортивних активностей.

Усі перерви відбуваються на свіжому повітрі. Наприклад, у нашій школі є три класи першого, другого, третього та четвертого рівнів. Територія навчального закладу облаштована так, що з обох сторін розташовані подвір'я. Діти самостійно вирішують, в якому дворі їм краще провести час, а іноді навіть створюють розклад для цього. Вони завжди на вулиці! Єдиним винятком є сильний дощ або сніг, коли погодні умови не дозволяють залишатися на вулиці. Крім того, учні мають додатковий час, щоб добігти до класу, перевзутися та спокійно дочекатися початку уроку.

Під час великої перерви учні мають можливість перекусити. На території навчального закладу розташований маленький буфет, де пропонуються лише хлібобулочні вироби. З пекарні регулярно приїжджає невеликий фургон, який доставляє свіжі булочки, які продають за дуже привабливими цінами. У магазинах такі ж вироби коштують значно дорожче. Наскільки мені відомо, це ініціатива, яка фінансується міською владою.

Поділіться, будь ласка, більше інформації про систему харчування у вашій школі. Яка приблизно вартість звичайного обіду для учня?

Їдальня призначена для дітей, які відвідують групу продовженого дня. У нас немає системи, де можна просто зайти і купити їжу. Батьки оплачують харчування, але якщо сім'я має обмежені фінансові можливості, їжа може бути безкоштовною, оскільки витрати покривають соціальні служби.

На сьогодні повноцінний обід обходиться в 3 євро 80 центів (приблизно 167 гривень). Я неодноразово спостерігала, як учні беруть добавки. Хоча офіційно це не дозволено, ніхто їм не відмовляє. Зазвичай обід складається з супу, основної страви, овочевих салатів без майонезу та десерту. Мені подобається, що враховують різноманітність еміграційного складу учнів, тому м'ясо і гарнір подають окремо, що дозволяє замовити лише пасту, наприклад. Меню включає багато місцевих страв, а також інтернаціональні варіанти, такі як лазанья, болоньєзе та грецькі кулінарні шедеври.

- А українська кухня є?

- Ні, українську поки що не запровадили. Було навіть анкетування, де запитали, що хочуть їсти наші діти. Вони, звісно, написали "борщ", але, напевно, ще зарано для нього...

Як вас сприйняли викладачі та однокласники? Чи траплялися моменти, коли ви відчували приниження, або, як розповідала біженка з Запоріжжя, яка також мешкає в Німеччині, коли вона відчувала себе меншовартісною?

Я не відчуваю жодного негативу, і це абсолютно щиро. Мене тепло зустріли і вчителі, і багато інших людей. Німці не мали уявлення про Україну. Я досі пам’ятаю, як на зупинці пояснювала вчительці мого сина, що Україна – це сучасна країна. Розповіла їй про застосунок Дія, і як дивно, що за кілька хвилин можна отримати різні довідки. Вони були вражені, коли побачили мій телефон. Пояснила, що це результат моєї праці, а не подарунок. Згадала навіть свою зарплату перед війною, хоч знаю, що німці не люблять говорити про гроші. Я робила це навмисно, щоб вони зрозуміли, яким був мій рівень життя до початку повномасштабного вторгнення Росії. Мені справді подобалося спостерігати за їхньою реакцією.

Наприклад, я розповідала про те, як ми протягом десяти років збирали кошти на автомобіль, щоб придбати саме той, який хотіли. Спочатку потрібно було пояснити, що українці виїжджають не через бідність, а через війну. Я змогла донести думку, що людина з певними знаннями може знайти роботу в будь-якій країні і не зобов'язана обирати професію, яка їй не до вподоби.

Знаєте, у мене є певні прояви синдрому самозванця (усміхається). Коли я відвідувала тренінги з підвищення кваліфікації, де зібралися лише місцеві вчителі, без жодного емігранта, я постійно питала себе: "Що я тут роблю?" Але швидко зібралася з думками, і раптом опинилася біля дошки, пояснюючи, як викладаю німецьку! Я малювала схеми маркером і ділилася іграми, які сама вигадала для дітей. А потім сідала і думала про те, що тільки що сталося (усміхається).

Хто відповідає за постачання учням зошитів і навчальних книг?

Школа, в основному, виконує ці функції, проте існують певні аспекти, які не фінансуються з її боку. Наприклад, за навчальним планом вчитель централізовано замовляє матеріали, а батьки повинні вносити кошти на зошити для нього.

У першому класі зазвичай це трохи дорожче - доведеться викласти близько 100 євро (4370 гривень), але вчитель закуповує все, батькам залишається лише придбати рюкзак, пенал, канцтовари. Другий, третій клас - дешевше. Наприклад, мій син зараз навчається в третьому класі, то цього року я заплатила всього 45 євро (неповних 2000 гривень). Також раз на квартал треба здати близько 5 євро (219 гривень) на ксерокопії для навчання. Але зараз є розпорядження про захист довкілля. Тому школи вже майже відмовилися від зошитів, натомість переходять на формат планшетів.

Якщо сім'я отримує соціальну допомогу, то витрати на це покриває організація, що підтримує людей з низьким доходом. Директорка школи, де я працюю, організовувала різноманітні акції та читання, на яких німецькі учні могли заробити кишенькові гроші. Дітям, які не мали зимового одягу чи взуття, дарували сертифікати на покупки в магазинах взуття та одягу. Вона завжди звертала на це увагу і просила мене теж долучитися до допомоги.

Яке ставлення до пропусків занять у німецьких школах?

Ситуація настільки серйозна, що якщо дитина не з'являється в школі і батьки не повідомили про причину, їй одразу телефонує адміністрація. У випадку, якщо батьки не відповідають, можуть навіть викликати правоохоронців. Для них школа – це обов'язок, а не можливість прийти або не прийти, як це часто трапляється у нас. Якщо дитина відсутня без попередження, це викликає занепокоєння щодо її безпеки. У такому випадку можна говорити про те, що її права, зокрема ті, що стосуються відповідальності батьків, не дотримуються.

Пропоную розглянути цікавий приклад, про який активно говорили ще приблизно десять років тому. Під час літніх канікул ціни на авіаквитки стрімко зростають. Це дійсно так, я сама це перевіряла. Хоча я не літала, але мені було цікаво дізнатися. Ціни можуть зростати втричі. Наприклад, якщо один квиток коштував 150 євро (6561 гривня), то в піковий сезон його ціна може досягти 500 євро (21 870 гривень), і це лише на одну особу.

Дуже кмітливі батьки можуть вирішити виїхати на кілька днів раніше, наприклад. Згідно з правилами, їм потрібно отримати дозвіл від директора школи, який підтверджує, що він або вона знає про те, що дитина йде на канікули раніше. Існує навіть спеціальна форма для цього. Але є й категорія батьків, які не бажають афішувати свої наміри. Вони купують квитки за значно нижчою ціною, їдуть в аеропорт, а там їх чекає поліція, яка одразу накладає штраф. Існує система: якщо батьки отримують цей штраф двічі або тричі, а сума може сягати до тисячі євро, то на третій раз їм загрожує можливість потрапити за грати. Це не жарт, а цілком реальна ситуація.

У Німеччині дуже серйозно ставляться до пропусків занять. Якщо ви заздалегідь попередили про відсутність, немає жодних проблем. Раніше існувало правило, аналогічне нашому: учні могли пропускати заняття до трьох днів без довідки. Однак з четвертого дня необхідно було мати медичну довідку. На початку навчального року директорка нашої школи надіслала всім листа, в якому повідомила, що це правило скасовується, щоб не перевантажувати медичну систему. Я сама стикалася з подібною ситуацією: приходиш до лікаря, а там вже чекають 20 учнів, щоб лише отримати довідку.

Якщо дитина відчуває себе некомфортно, але не має серйозних захворювань, таких як COVID-19, вітряна віспа, скарлатина чи різні види грипу, батькам достатньо повідомити про її відсутність через портал. У цьому випадку медична довідка не є обов'язковою. Проте, іноді вчителі можуть вимагати підтвердження, якщо дитина пропустила більше трьох днів. Це пов'язано з тим, що ситуації у різних родинах бувають різними, і лише вчитель може знати про реальний стан справ у конкретному домогосподарстві.

Яка система позашкільної освіти існує в Німеччині? Чи функціонують в школах гуртки, і яким чином вони організовані?

Це певною мірою моя особиста проблема. Я постійно відчуваю бажання переїхати до більшого міста. Однак тутешня природа справді вражає, а повітря настільки чисте... Я б хотіла, щоб у дитини було більше можливостей для вибору секцій. Наприклад, подовжений день у нашому місці триває до 16-ї години, і є лише кілька невеликих гуртків, де займаються творчістю, вирізають, готують ароматну олію для салатів — ідей багато. Є спортивний гурток із настільними іграми та ще один творчий. Проте ці гуртки мають досить аматорський характер. Знайти гурток з англійської мови, паркур або LEGO-конструювання тут практично неможливо. Звичайно, у великих містах це все доступно, а в маленьких — ситуація зовсім інакша. Тобто, ти не обираєш гурток, а гурток обирає тебе.

Але Баварія - це не лише про футбол, а й про хокей. Навіть у нашому маленькому містечку є льодова арена, де займається місцева хокейна команда. Крім того, у нас є великий стадіон, присвячений футболу.

Наприклад, мій син захоплюється великим тенісом, і важливо зазначити, що такі можливості тут доступні практично безкоштовно. У Києві я ніколи не змогла б дозволити собі подібне. Навіть я, у свої 37 років, вирішила спробувати теніс, оскільки зрозуміла, що не зможу від цього відмовитися. Крім того, є можливість займатися плаванням. Проте, якщо в Україні ми зазвичай відвідували заняття три або чотири рази на тиждень, то в нашій місцевості гуртки пропонують лише одне заняття на тиждень. Можливо, це й не погано, оскільки дає можливість вибору, а головне — дитина завжди зайнята.

Якщо дитина має пристрасть до навчання, але батьки не мають можливості фінансово підтримати це, вона все одно продовжує відвідувати заняття. Ніхто не ставить запитання про те, звідки кошти. Мені ця модель влаштовує.

Чи є різниця між безкоштовною освітою та освітою в приватних навчальних закладах? Яка ціна навчання у приватних установах?

- Цікаво те, що в приватних закладах зарплата вчителя чи вихователя нижча, ніж у державних. Тому всі й намагаються потрапити саме в державні. Але проблема в тому, що якщо у приватний тебе візьмуть без визнання твого диплома, то в державний заклад потрапити нереально. Такі правила. Мені пощастило, тому що коли ми з сином приїхали в Баварію в 2022 році, у школі, де я зараз працюю, був дефіцит кадрів.

В державних навчальних закладах освіта надається безкоштовно, і за якістю вона не поступається приватним установам. Приватні школи зазвичай обирають діти дипломатів або тих, чия рідна мова — англійська. Такі заклади, як правило, розташовані у великих містах. Наприклад, у містечках з населенням від 40 до 60 тисяч осіб можна знайти дитячий садок Монтессорі, який коштуватиме батькам близько 200 євро (8750 гривень) на місяць.

Приватні заклади вирізняються тим, що на їхніх офіційних сайтах відсутні чітко вказані ціни. Це пов'язано з тим, що кожен випадок потребує індивідуального підходу. Наприклад, якщо ви розповісте про свою ситуацію, зокрема про те, що втекли від війни та отримуєте соціальні виплати, вам можуть запропонувати спеціальні умови або навіть спонсорську допомогу. Існують також можливості для отримання знижок. Отже, питання фінансів вирішуються в індивідуальному порядку.

Більшість німців усе-таки відвідує державні заклади. При тому, що люди різні: є дуже заможні, є менш. Але всі рівні і ходять до Grundschule (початкової школи).

Не можу не поцікавитися: чи зустрічали ви росіян у вашому населеному пункті?

- Пересікалася, звісно. Мені здається, що дуже часто диктує місце, де перебуваєш. У нас невелике місто з населенням 11 тисяч осіб. Раніше я жила у Печерському районі Києва, то мені здається, він перевищує за кількістю. Тому я розумію, що тут люди поводяться зовсім по-іншому - всі толерантні та дружні. Якщо щось погане стається, то слава розноситься дуже швидко, тому в мене нема якогось негативного досвіду. Я намагаюся спілкуватися лише з тими, хто адекватний і хто дотримується позиції, яка мені потрібна.

Тут існують певні труднощі з ідентифікацією, оскільки ці люди представляють себе як "російські німці". Деякі з них проживали на території пострадянських країн або в Радянському Союзі, а потім повернулися до Німеччини, адже їх примусово переселили. Важливо зазначити, що не всі вони вважають себе росіянами. Так, вони спілкуються російською мовою, оскільки, окрім німецької та російської, в дитинстві не знали інших мов. Проте більшість із них активно підтримувала та продовжує допомагати українцям.

Яка сума грошей необхідна для покриття основних потреб? Які рівні заробітних плат у цьому випадку?

Зарплати досить високі, якщо оцінювати мінімальний дохід на сьогоднішній день. Це приблизно 13 євро (майже 570 гривень) на годину без урахування податків. Все залежить від податкової категорії. Найменша вигідність — це 10 євро (438 гривень) на годину "на руки". Наприклад, при восьмигодинному робочому дні, що складає сорок годин на тиждень, можна отримати приблизно 1600 євро (близько 70 000 гривень) на місяць. Саме стільки я заробляю. Якщо жити в маленькому містечку, працювати та мати партнера, ці гроші цілком комфортні. Адже навіть ціни в супермаркетах у нас нижчі, ніж у столиці чи великих містах.

Проте з житлом нам не зовсім пощастило, адже ми живемо в туристичному регіоні, оточеному баварським лісом і австрійськими Альпами. А неподалік розташовані чеські гори. Це місто вважається перехрестям трьох рік і трьох країн, і багато людей мріють оселитися тут. Ми знаходимося приблизно за 200 кілометрів від Мюнхена, і віддалені працівники часто обирають орендувати житло в нашій місцевості, оскільки ціни на нерухомість тут нижчі. Проте не можу стверджувати, що ціни зовсім низькі. Оренда однокімнатної квартири коштує приблизно 500-600 євро (максимум 27 000 гривень) із комунальними послугами, а двокімнатна або трикімнатна квартира обходиться близько 800 євро (35 000 гривень).

В Португалії, до речі, ціни наразі ще вищі. Я натрапила на ваш Telegram-канал, де були цікаві поради щодо бюджетних подорожей по цій країні. Чи вдається вам заощаджувати гроші на подорожі?

В загальному, це вийшло. Однак я така людина, що завжди вважаю за краще самостійно вивчити всю необхідну інформацію перш ніж вирушити в подорож. Коли ми вперше оселилися тут, не знаю, чи це була депресія у сина, чи просто шок, як у багатьох, але я намагалася витягти його з цього стану через поїздки. Тоді нам пощастило придбати Deutschlandticket за акційною ціною 9,99 євро (437 гривень) — це універсальний проїзний на всі види транспорту по Німеччині. Ми вирішили, що щотижня будемо кудись виїжджати. Завдяки цьому ми змогли дослідити всі цікаві місця Баварії, і це виявилося дуже економічно вигідно. Зараз вартість цього проїзного зросла до 49 євро (2143 гривні) на місяць, але з його допомогою можна також відвідувати прикордонні міста Нідерландів, Бельгії та Франції.

Мені здається, що лише дуже лінива людина не подорожувала. Коли українці приїхали, не у всіх були заощадження і багато хто жив на соціальну допомогу, але деякі змогли скоординувати свої фінанси так, що в них ще залишалися гроші на подорожі. Звісно, це не були розкішні готелі, але не всі німці розуміли, як це відбувається. Насправді українці настільки винахідливі в плані заощаджень, що це не якісь махінації, як хтось думав чи ще щось, ні, просто ми в Україні навчилися заощаджувати. В мене була звичка ходити до маркетів на знижку, навіть із хорошою стабільною зарплатнею. Я вірю в те, що ця звичка є й у інших українців, і саме тому вони подорожують, а не через те, що їм забагато грошей тут дають. Нам хочеться бачити щось нове, якось відволікатися, показувати дітям інше життя. Тому я багато подорожувала і зараз також намагаюся, хоча часу небагато через дуже щільний графік.

Чи просто записатися на консультацію до лікаря? Яка ситуація з медичним обслуговуванням у Німеччині?

Так, я дійсно чула багато критичних відгуків, оскільки вже більше двох років працюю волонтером у чаті підтримки "Українці і Німеччина". Я усвідомлюю, що велику проблему справді існує, особливо в мегаполісах. Проте, мені пощастило жити в невеличкому містечку. Цікаво, що наш сімейний лікар виявився родичем моєї подруги, яка надала мені допомогу, коли ми тільки-но приїхали до Німеччини. Наприклад, я можу написати йому в WhatsApp або в інший месенджер, і він швидко відповідає, коли я можу прийти на прийом. Це дійсно дуже зручно.

На мою думку, така система існує не лише в Німеччині, а й у США та Канаді. Якщо виникає термінова ситуація, то вас завжди приймуть, хоча, можливо, доведеться почекати від 20 до 30 хвилин, максимум – дві години. Що стосується візиту до стоматолога, якщо немає болю, то час очікування може бути значно більшим – від трьох до шести тижнів. Що стосується вузькопрофільних спеціалістів, таких як дерматолог або ендокринолог, то прийом може бути наданий лише через два-шість тижнів, навіть якщо є направлення від сімейного лікаря. До того ж, у цій системі є спеціалізація: наприклад, не просто ендокринолог, а діабетолог, який спеціалізується на ризиках. Я не можу скаржитися на медичну допомогу, адже жодного разу не траплялося, щоб нам не надали необхідну підтримку.

Які виклики загалом виникли? Чимало людей, наприклад, відзначають труднощі з бюрократичними процесами.

- Так, але для мене бюрократія - це захист від хабарництва, бо ще коли я працювала журналісткою в Україні, часто були матеріали саме про хабарництво, корупцію. Я довго думала, як можна це побороти, але приїхавши до Німеччини, зрозуміла, що все криється в бюрократії. Звісно, німці не в захваті від неї, навіть перепрошують, коли на роботі щось підписуєш. Але я відповідаю, що це дуже круто, і вони зазвичай дивуються. Та я згодна підписувати ті папірці, тому що буду знати, що зроблю все за законом.

Тут дуже багато присвячено темі корупції в інших країнах, я думаю, що не для того, щоб критикувати, а щоб німці розуміли, що їм певною мірою пощастило. Хоча не кажу, що її тут взагалі нема.

Чи не відчуваєте жалю за тим, що обрали залишитися в Німеччині?

Це лише тимчасове рішення, яке діє на найближчий період. Уявляєте, я думала, що завтра повернуся додому разом із сином. І жити в умовах, коли відсутня ясність, - це найгірше, що може трапитися.

Тому я просто вирішила скористатися цією можливістю, адже давно мріяла про навчання та життя в Німеччині. Цей шанс сам прийшов до мене, тож, якщо чесно, я не шкодую. Проте я роблю це не з власних амбіцій, а в першу чергу заради свого сина. Я справді вважаю, що німецька освіта має високу якість, навіть у шкільній системі. Розумію, що в дев'ять років це може здаватися смішним, але мій син дуже цілеспрямований — навіть вже визначився з напрямком і університетом, куди хоче вступити (усміхається). Тож для мене найголовніше — це моя дитина, заради якої, власне, і вирішила переїхати.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з вчителькою про освіту в Португалії, проблеми дітей з України та булінг педагогів: "Чому біженці за кордоном вчать чужу мову, а українці рідну - ні?".