Без використання добрив і хімічних засобів. Як аграрій з Житомирської області вирощує та постачає за кордон органічне зерно.
Для органічного землеробства в Україні використовують менше 1% аграрних площ. Для порівняння: у країнах ЄС цей показник перевищує 10%. В Австрії органічними є близько 26% орних земель, в Естонії та Швеції - понад 20%.
Сфера органічного землеробства в Україні має значні перспективи розвитку завдяки вигідним природним умовам та близькості до європейського ринку, де спостерігається високий попит на натуральну продукцію. Крім того, органічне землеробство забезпечує вищу прибутковість завдяки підвищеним цінам та відсутності витрат на купівлю добрив і агрохімічних засобів.
Фермер із Житомирщини обробляє за органічними технологіями близько трьох тисяч гектарів землі, на якій вирощує сою, кукурудзу, просо та квасолю. Весь урожай експортує до країн Європейського Союзу.
Від редакції. Малі та середні підприємства складають більше половини економічної структури. Їхні представники не мають можливості так активно захищати свої інтереси, як це робить великий бізнес, проте завжди здатні адаптуватися до змінних умов і знаходити нові можливості для зростання.
ЕП підтримує принципи, які ведуть підприємців до зростання, тому редакція вирішила поділитися їхніми захоплюючими оповідями. Ці розповіді не про вражаючі успіхи чи величезні статки. Це історії про українців, які закохані у свою справу, які розвиваються, працюють самостійно, створюють робочі місця для інших і діляться своїм досвідом.
Органічне землеробство - це система вирощування рослин та утримання тварин, яка передбачає виключення хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО) і синтетичних добавок. Фермери використовують природні методи підтримки родючості ґрунту і боротьби з шкідниками.
Власник агропідприємства "Жива нива" в Житомирській області Олексій Язиков почав експериментувати з вирощуванням сої без застосування хімічних речовин у 2012 році. До цього фермер вирощував цю культуру за технологією No-Till - відмова від оранки та глибокого обробітку землі.
"Мені стало цікаво розвиватися далі і вирощувати сою без використання хімічних засобів. Розпочав з п'яти гектарів. Ми активно експериментували і намагалися вдосконалити технологічні процеси. Хоча у нас не було офіційних сертифікатів, ми дотримувалися органічних методів. Прибутку не було, але прагнули досягти результату, який перевершив би доходи від традиційних хімічних технологій", - ділиться спогадами Язиков.
Органічне агровиробництво передбачає повну відмову від хімічних компонентів. Перед посадкою насіння не протруюють (у традиційному виробництві насіння обробляють отрутохімікатами для захисту від грибкових і бактеріальних хвороб та ґрунтових шкідників), не вносять гербіциди (засоби для боротьби з бур'янами), пестициди (засоби проти шкідників сільськогосподарських культур), фунгіциди (для знищення або затримання росту грибів і їх спор) та добрива.
Крім того, повинні бути сівозміна (чергування культур) та зелені зони. Сівозміна запобігає деградації ґрунту та підтримує високу врожайність.
"Ми застосовуємо сидерати – рослини, які вирощуються для внесення зеленої маси в ґрунт як органічне добриво. Також експериментуємо з біодобривами. Використовували гранули курячого посліду, але не можу стверджувати, що це добриво дало значні результати. Сидерати дійсно ефективні, але їх потрібно грамотно інтегрувати в сівозміну. На жаль, не завжди вистачає часу для їх посіву, оскільки ми збираємо урожай пізно і сіємо рано", - ділиться своїм досвідом фермер.
Однією з основних труднощів в органічному землеробстві є наявність бур'янів, які в традиційних методах агровиробництва контролюються за допомогою гербіцидів. Однак, згідно з нормами органічного землеробства, їх застосування заборонене, тож фермери змушені використовувати традиційні підходи та обладнання для боротьби з небажаними рослинами. Це включає ротаційні та штригельні борони, а також міжрядні культиватори.
"Боремося з бур'янами за допомогою ротаційної і штригельної борін. У звичайних господарствах на таке обладнання не звертають особливої уваги, а в нас це основне обладнання для боротьби з бур'яном. Проблему з шкідниками вирішуємо шляхом сівозміни. Якщо це не вдається, то маємо збитки", - зазначає Язиков.
Існують органічні методи для боротьби зі шкідниками, проте фермери не вдаються до їх використання, оскільки вони також шкодять корисним комахам. Мова йде не лише про бджіл, що запилюють рослини, але й про диких комах-запилювачів, таких як джмелі, метелики та мухи, а також про комах, які контролюють шкідників і покращують якість ґрунту.
Органічне зерно в країнах Євросоюзу купують за преміальною ціною, яка на 30-40% вища від ціни на неорганічне зерно. Водночас собівартість в органічному землеробстві трохи нижча, ніж у традиційному, завдяки відсутності витрат на купівлю і внесення засобів захисту рослин від шкідників та бур'янів.
"Якщо сою вдалося виростити без бур'янів та органічно, то від неї можна отримати більший прибуток. Витрати становлять 700 євро на гектар, а дохід - 1,5-2 тисячі євро. При вирощуванні "на хімії" про такі результати не чув. Квасоля дає ще більший прибуток. Витрати на вирощування гектара кукурудзи в нас 750 євро, з "хімією" - близько тисячі євро", - ділиться засновник "Живої ниви".
У господарстві Язикова урожайність кукурудзи, вирощеної за органічними технологіями, складає 8 тонн з гектара, тоді як з використанням хімічних добрив та засобів захисту рослин цей показник перевищує 10 тонн з гектара. Застосування перевірених органічних методів для вирощування зернових і бобових культур забезпечує вищий прибуток, навіть якщо врожайність виявляється нижчою. "Ключовим фактором є технологія. Якщо вона якісна, то можна досягти гарних результатів," - зазначає Язиков.
Головною перешкодою для органічного виробництва в Україні є обмежений розмір ринку. Фермери, що займаються цією діяльністю, вимушені шукати можливості для збуту своєї продукції за межами країни.
"В Україні споживання органічних продуктів залишається на низькому рівні, а основний ринок збуту знаходиться в країнах Європейського Союзу. Тому необхідно шукати покупців за межами країни та самостійно займатися експортом. Хоча існують компанії, які займаються перепродажем української продукції, співпрацюючи з ними, важко отримати суттєвий прибуток. У результаті, ми змушені самостійно займатися експортом," - ділиться своїми думками фермер.
Язиков зазначає, що головними споживачами органічного зерна за кордоном виступають переробні компанії, які займаються виробництвом комбікормів.
"Ми самостійно шукаємо клієнтів за межами країни, спираючись на наших друзів та компанії, які також займаються органічним виробництвом. Співпрацюємо з ними для здійснення більших поставок. Жодної державної підтримки я не отримував, але, принаймні, добре, що держава не втручається", - розповідає власник "Живої ниви".
На думку фермера, органічне виробництво в Україні розвивається повільно через складність технології вирощування. "У 2022 році в нас був неврожай. Буває, що до 50% урожаю становить насіння бур'янів. Багато залежить від дотримання технології, але якщо постійно йде дощ, то все заростає бур'яном", - каже Язиков.
Сприяє еволюції ринку та браку зацікавленості в органічній продукції в Україні.
Обов'язковою процедурою в органічному землеробстві є сертифікація, яку необхідно підтверджувати з певною періодичністю.
"Тут немає серйозних труднощів. Основна проблема полягає в тому, що компанія, яка відповідає за сертифікацію в Україні - Organic Standard, - фактично контролює ринок. Хоча є й інші гравці, на жаль, вони не здатні конкурувати з Organic Standard," - зазначає фермер.
Цей фактор впливає не лише на фінансові витрати, пов'язані з процесом сертифікації, але й на тривалість та своєчасність виконання всіх необхідних процедур. "Сертифікація має свою ціну. Для малих підприємств це може стати значним фінансовим навантаженням, тоді як для великих компаній витрати коливаються в межах 3-5 євро на тонну", - підкреслює аграрій.
Для його компанії 90% від вартості послуг сертифікації компенсує USAID в рамках грантової програми, яка діє для органічних виробників України.
Процес сертифікації однорічних культур, починаючи з подачі заявки і закінчуючи отриманням сертифіката, займає два роки. Ця процедура включає щорічні перевірки.
"Вони уважно слідкують за процесом агровирощування, перевіряють кожне поле, беруть зразки з усіх культур і направляють їх на лабораторний аналіз. У випадку виявлення хімічних речовин, вони прагнуть зрозуміти ситуацію та підтримують нас у вирощуванні екологічно чистої продукції, яка відповідатиме стандартам ЄС," - зазначає Язиков.
Після початку масштабного конфлікту в Україні кількість органічних фермерів зменшилася на 12%, а площа їхніх угідь скоротилася на 38%. Це сталося внаслідок окупації та зупинки діяльності ряду іноземних сертифікаційних органів в Україні. Проте навіть ті виробники, які залишилися на ринку, зіткнулися з серйозними проблемами при продажу своїх врожаїв.
"Наші покупці планують свої об'єми виробництва. Оскільки не було зрозуміло, як ми будемо працювати, вони не планували купувати в нас продукцію. Коли ми повідомили, що змогли щось виростити, вони погодилися купити, але за заниженою ціною і з великою відстрочкою оплати. Це було неприємно, бо з деякими клієнтами ми працювали сім-вісім років", - говорить фермер.
Через війну ускладнився перетин кордону і подорожчали логістичні послуги. Разом з тим світовий ринок органічних продуктів щороку зростає на 9-10%. До 2030 року його обсяг може сягнути 380 млрд дол. Попит у ЄС на органічну продукцію росте, що відкриває широкі перспективи для українського експорту.
