Біофобія: чому все більше людей відчувають страх перед природою?
Спілкування з природою слугує справжнім бальзамом для душі. Людська інстинктивна тяга до живих форм природи — рослин, тварин, природних ландшафтів — отримала назву біофілія. Цей термін був популяризований американським біологом Едвардом Осборном Вілсоном у його однойменній книзі, виданій у 1984 році. З еволюційної точки зору, укладення зв'язків із природою було вигідним для людей, адже вона забезпечувала їжею, безпекою та допомагала задовольнити різноманітні потреби, сприяючи підвищенню шансів на виживання. Саме тому у людини виникла глибока психологічна потреба в спілкуванні з природним середовищем, прагнення проводити час на свіжому повітрі, в парках, лісах і поблизу водойм.
Протилежністю цьому явищу є біофобія — страх перед природою. Вірогідно, кожен із нас стикався з хоча б однією особою, яка має фобії, наприклад, страх перед павуками або зміями — тими істотами, які дійсно можуть бути небезпечними для життя. Проте в останні роки вчені все частіше помічають людей, які страждають від страхів, що виходять далеко за межі традиційних фобій, пов'язаних з потенційно небезпечними тваринами.
Цій темі була присвячена робота групи вчених з Лундського університету у Швеції. Їхнє дослідження базується на систематичному огляді майже 200 наукових публікацій з різних галузей, пов'язаних з темою "людина-природа". Воно показало, що зв'язок людини з природою може бути складнішим, ніж передбачалося раніше: не тільки позитивним, але й негативним, а також розширило уявлення про біофілію, включаючи те, як і чому у людей можуть формуватися різні реакції на природу - аж до біофобії. Крім того, дослідники дійшли висновку, що відносини людини і природи, схоже, сильно погіршуються.
Основною причиною погіршення є те, що у людини залишається все менше можливостей контактувати з живою природою, розповідає про результати аналізу Йоган К'єлльберг Єнсен, який керував дослідженням. Багато що вказує на існування зв'язку між негативним ставленням до природи і тим фактом, що все більше людей живуть у містах. "Сьогодні більша частина населення світу живе в мегаполісах, а це означає, що майбутні покоління можуть бути схильні до підвищеного ризику розвитку біофобії", - припустив еколог в інтерв'ю DW.
За спостереженнями вчених, відчуження людей від природи почало відбуватися приблизно з кінця 1970-х років, вказує берлінський психолог Дірк Штемпер (Dirk Stemper), який займається також питаннями розвитку особистості й подолання страхів. Ця тенденція особливо актуальна для промислово розвинених країн, додає він. "Все більше дітей ростуть у закритих, віддалених від природи умовах і проводять час в основному у приміщеннях і в цифровому середовищі. Там відсутні фізичне й сенсорне сприйняття, наприклад, лазіння, можливість забруднитися або поспостерігати за тваринами". У той же час саме такий досвід формує близькість з природою.
Те, що нам незнайоме, часто не викликає в нас особливого інтересу. Але в епоху зміни клімату і зникнення видів це може стати справжньою проблемою. "Готовність захищати своє довкілля, клімат і природу набагато вища, якщо ми відчуваємо з ними зв'язок", - вважає Леа Дом (Lea Dohm), яка займається вивченням психологічних наслідків екологічних криз і є членкинею Німецького об'єднання з питань зміни клімату та здоров'я (KLUG).
Ставлення до живої природи, як позитивні емоції, так і страхи, часто формується під впливом батьків. "Негативне ставлення батьків до природи може суттєво вплинути на те, як діти її сприймають, що, у свою чергу, може призвести до ослаблення їхнього зв'язку з навколишнім світом", - зазначає керівник дослідження Йоган К'єлльберг Єнсен.
На думку психолога Штемпера, якщо діти постійно чують застереження на кшталт "Обережно, кліщі!" або "Не чіпай це!", у них формується сприйняття природи як загрози.
Вищезазначене підтверджують спостереження Зузанни Зіґль, педагогині з організації Querwaldein у Кельні, яка прагне виховати у дітей позитивне ставлення до природи. "Коли ми просимо дітей у лісі зібрати довгі гілки, одні з них торкаються до них лише кінчиками пальців, інші - через тканину, а деякі взагалі нічого не беруть", - ділиться вона. Багато дітей навіть не замислюються про те, щоб доторкнутися до каштана або горіха - вони просто спостерігають за ними, не кажучи вже про дощових черв'яків або безпечних комах, таких як маленькі жучки.
Педагогиня постійно стикається з тим, що батьки відправляють дітей до лісу в абсолютно невідповідному одязі: часто недостатньо теплому або в білих кросівках, які не повинні забруднитися. "Землю зазвичай сприймають тільки як бруд - у тому числі й діти".
Читайте також: Чи можуть ліси Німеччини зникнути найближчим часом?
Якщо природа стає настільки чужою, що людина починає відчувати перед нею страх, то недалекий той час, коли він переросте у ворожість, аж до повної відмови від взаємодії.
Підтвердження цьому знайшли і вчені з Лундського університету. Згідно з їхніми дослідженнями, люди, які страждають на біофобію, не тільки активно уникають перебування на природі, але в деяких випадках навіть виступають за поголовне знищення певних видів тварин або риб, таких як, наприклад, ведмеді, вовки або акули. Як пояснює Єнсен, на наше ставлення до природи впливають не тільки зовнішні фактори, такі як відсутність контакту з нею, але і внутрішні - багато досліджень показують, що в ослабленому або хворому стані люди більше бояться, наприклад, хижаків.
Страх або любов до природи значною мірою формуються під впливом культурних традицій. "В історії Центральної Європи ліс сприймався як небезпечна територія, населена дикими звірами, розбійниками та надприродними істотами, що становило загрозу для життя через голод", — зазначає психолог Дірк Штемпер. Однак лише з виникненням романтизму в Німеччині ліс почав асоціюватися з місцем для духовних пошуків і одкровень, де люди могли знайти усамітнення, втіху і свободу від соціальних обмежень.
Сьогодні, згідно з висновками дослідників, відчуження від навколишнього природного середовища знову стало актуальним. Проте цього разу причинами є не страх перед розбійниками чи дикими тваринами, а відволікаючі фактори, пов'язані з цифровими технологіями та іншими медійними інноваціями. Дослідження англомовної попкультури свідчить про зменшення уваги до природи. "З 1950-х років спостерігається постійний спад у кількості згадок про природу в літературі, музичних текстах і кінематографічних сюжетах," – зазначає Єнсен.
Читайте також: Вовки в Європі: збагачення для природи чи небезпека для людини?
На фоні постійного зменшення особистих контактів людини з природою, відчуження може підсилюватися і завдяки засобам масової інформації, які, наприклад, надто часто акцентують увагу на природних катастрофах і стихійних лихах. Постійне повторення таких образів формує у свідомості стереотипи, що природа є загрозою. Кінематограф також може сприяти формуванню стійкого почуття страху, відрази та ворожості до навколишнього середовища, особливо у дітей та городян. Фільми на кшталт "Ліс привидів" і "Легенда Г'ю Гласса", які розповідають про самотніх героїв, що борються за виживання в диких лісах, а також стрічки "Щелепи" і "Анаконда", які розпалюють страх перед дикими тваринами, лише підтверджують цей вплив.
Крім того, зауваження Дірка Штемпера свідчать про те, що сучасні технології дозволяють легко створювати нові образи природи, які часто є спотвореними. Межі між оригінальними зображеннями та їх відфільтрованими версіями, що розповсюджуються в соціальних мережах, стираються, вводячи користувачів в оману і нав'язуючи певні уявлення. В результаті, віртуальне "взаємодія з природою" в Instagram або в комп'ютерних іграх може здаватися більш насиченим і реалістичним, ніж реальне спілкування з живим лісом, луками чи тваринами.
А чи є сенс ходити до справжнього лісу, якщо на екрані смартфона він виглядає красивіше й безпечніше? "Перебування на природі добре впливає на наше психічне здоров'я, а багато людей часто відчувають себе напруженими і втомленими", - каже Леа Дом. "Дослідження показують, що ліс і природа пом'якшують симптоми синдрому дефіциту уваги і гіперактивності, покращують увагу й концентрацію, зменшують сенсорні проблеми і сприяють емоційній стабільності", - додає психолог Штемпер. Але оскільки люди-біофоби уникають природи, вони не можуть відчути на собі всі ці переваги для здоров'я. Що ж робити?
Навчити як дорослих, так і дітей взаємодії з природою цілком реально. І, хоч це може звучати банально, але знання, підтверджені численними дослідженнями, можуть в цьому суттєво допомогти. Людина, яка розуміє рослинний і тваринний світ, здатна краще оцінювати потенційні ризики та вигоди. Якщо страх виявиться обґрунтованим, знання дозволять уникнути неприємностей і за необхідності захиститися від небезпечних природних явищ або хижих тварин. Проте, як зазначає Леа Дом, "якщо страх не підкріплений реальною загрозою, то найефективніший спосіб його подолати - це протистояти йому".
Стосовно дітей, педагог Зузанна Зіґль рекомендує, що найефективнішим способом подолання страхів є гра. В її практиці спостерігається, що коли малюки під час ігор у лісі падають або ховаються в ямках, за деревами чи в кущах, цей фізичний контакт із землею, гілками та іншими елементами природи зазвичай більше не викликає у них жодних тривог.
Дослідники вказують на необхідність збільшення безпосередньої взаємодії між людьми та природою, зокрема шляхом розширення зелених зон і підвищення рівня біорізноманіття в урбаністичних середовищах. Вони також рекомендують інтегрувати знання з різних дисциплін – таких як екологія, психологія та соціальні науки – для глибшого аналізу причин і наслідків біофобії, а також для створення ефективних стратегій, які допоможуть впоратися з такими негативними емоційними станами.
