Динамо варто провести кардинальні зміни: Буяльський, Шапаренко та ще кілька футболістів, які вичерпали свій потенціал у Києві - Футбол24.

Тарас Михавко підготовлений до зимового сезону / Фото ФК Динамо

Я дуже гарно пам'ятаю кризу Динамо 2007 року, коли команда сильно котилася донизу та виявилася неконкурентною на рівні єврокубків. Щоб вийти зі складної ситуації, потрібно було різати по живому: прощатися із досвідченими гравцями, які роками приносили результат, прибирати лідерів команди та ставити молодих гравців. І вже невдовзі Динамо грало у півфіналі Кубка УЄФА.

На даний момент ситуація нагадує минуле. Склад Динамо, який ми бачимо сьогодні, досяг своїх меж. Жоден тренер не зможе вирішити серйозні проблеми команди, працюючи з цими гравцями в довгостроковій перспективі. Хоча перші позитивні емоції можуть тривати півроку, згодом нас може чекати ще більша криза. Необхідно діяти рішуче, приймати непрості рішення і надавати шанс молодим талантам, хоч це й може призвести до труднощів з результатами.

У будь-якому разі, для Динамо цей сезон вже не має шансів на успіх. Захистити титул чемпіона виявиться надзвичайно складним завданням. Тому є можливість скористатися цією ситуацією для формування нової команди та оновлення складу. Це вимагатиме не лише довіри до молодих талантів, але й прощання з ветеранами та тими, хто вже не може розвиватися.

Валентин Моргун. У процесі першої половини сезону Шовковський висловлював незадоволення виступами Нещерета, що призвело до несподіваного вибору основного воротаря – Моргуна. На жаль, він виявився не готовим до такого виклику, адже довгий час не мав достатньо ігрового досвіду. Два м'ячі від Олександрії і три від Карпат: п'ять пропущених голів – це занадто для голкіпера такого рівня, як у Динамо, за всього лише два матчі.

Після цього Руслан Нещерет повернувся на поле, демонструючи значно кращу гру. Для Динамо критично важлива конкуренція на позиції воротаря. На сьогоднішній день у команди немає жодної гідної альтернативи Нещерету. Необхідно мати не просто молодого голкіпера, який за три роки зіграє кілька матчів, а досвідченого професіонала.

Денис Попов. Були великі сподівання, що він стане лідером захисту, активом клубу. Спочатку заважали травми. З віком проблем зі здоров'ям стало менше, але все одно Денис пропускає достатньо. Головне - нема ніякого прогресу, нема ніякого розвитку. Попри всі кадрові проблеми у збірній України, Попов далекий від національної команди.

Влітку 2026 року у нього завершується контракт із Динамо. Немає сенсу продовжувати. Попов не став активом клубу, за який заплатять великі гроші, і не дає ніякої надійності. Дуже посередній, нестабільний рівень.

Василь Буртник. Для мене взагалі загадка, як гравець із першолігової Ниви міг опинитися в складі чинного чемпіона України. Він не може конкурувати за місце в складі із досвідченими гравцями та десь закриває дорогу молодим футболістам у плані здобуття ігрової практики. Василь програв конкуренцію всім захисникам першої команди. Зараз є молоді Захарченко та Михавко, плюс Тіаре підписали влітку. Буртнику просто нічого робити в Києві.

Олександр Тимчик. На початку року він досягне вікового рубежу в 29 років. Проте, з часом стабільність так і не стала його сильнішою стороною. На жаль, він зіткнувся з численними травмами. Хоча його швидкісні навички вражають, цього недостатньо для значного успіху. Важко зрозуміти, які саме якості можуть допомогти Олександру у подальшому розвитку. І, якщо бути відвертим, здається, що він вже не в змозі досягти нових висот.

Досвідчений Олександр Караваєв демонструє значну стабільність, високу кваліфікацію та меншу схильність до травм у порівнянні з іншими гравцями. Позиція правого захисника потребує покращення складу через ретельний відбір футболістів.

Микола Шапаренко. Пік кар'єри цього футболіста, на жаль, вже позаду. Протягом тривалого часу він не демонструє прогресу. Костюк ніколи не намагався впроваджувати контроль м'яча у свою гру. Для нового тренера Динамо критично важливим є швидкий перехід з захисту в атаку. Шапаренку буде складно відповідати новим вимогам. В опорній зоні виникають нові запити, а на позиції атакуючого півзахисника Миколі не вистачає агресивності та швидкості.

Взимку важливо зробити все можливе, щоб він зміг знайти нову команду, де буде можливість продовжити свій розвиток. Колись серйозна травма перешкодила Шапаренку перейти у сильніший чемпіонат, а пізніше в Динамо почалося падіння. Зараз для півзахисника настав останній момент, щоб спробувати свої сили за кордоном.

Анхель Торрес. Поява цього гравця для мене також залишається загадкою. Рік не грав у футбол. Мав проблеми із законом в Австралії. Перейшов до Динамо, де дуже рідко потрапляв у заявку. Зараз промайнула інформація, що колумбійський легіонер покинув Україну. Сподіваюся, до Динамо він більше не повернеться. Є Богдан Редушко. Можливо, вдасться реанімувати Самбу Діалло.

Владислав Кабаєв. Першого вересня 2026 року йому виповниться 31 рік. Найкращі часи вже позаду. Д деякий період Кабаєв демонстрував непогані результати в складі Динамо. Проте згодом його гра почала втрачати стабільність, а постійні травми стали серйозною перешкодою.

Контракт Владислава з Динамо триває до завершення року. Нових досягнень він вже не зможе привнести в команду. Перспективи на майбутнє виглядають досить сумнівними. Немає сенсу формувати нову команду навколо нього. Краще дати можливість молодому Редушку грати, навіть якщо його виступи будуть нестабільними.

Валентин Рубчинський. Літо 2024 року стало періодом, коли СК Дніпро-1 переживав серйозні труднощі, що створило можливість підписувати гравців за знижені ціни на вигідних умовах. Динамо, разом з Піхальонком, також уклало угоду з Рубчинським. На початку свого часу в Києві Валентин виглядав як гравець, який може вписатися в ротацію, але зараз його шанси на щось більше виглядають дуже сумнівно. Відсутній будь-який прогрес у його кар'єрі.

Незрозуміло, завдяки яким даним Рубчинський може прогресувати і грати на рівні Динамо. В опорній зоні йому бракує фізичних якостей, в атаці - швидкісних. З приходом Костюка більше шансів закріпитися в команді має власний вихованець Кирило Осипенко.

Віталій Буяльський вже багато років відіграє ключову роль у команді Динамо. Проте останнім часом його внесок уже не достатній навіть для української Прем'єр-ліги. Лідерство Буяльського, на жаль, виявилося безперспективним. Необхідно переглянути тактику гри та впровадити зміни. Варто більше довіряти молодим футболістам, які хоч і не мають значного досвіду та класу, проте володіють великим потенціалом. Їм потрібно навчитися брати на себе відповідальність. Особливо це стосується розвитку Осипенка.

Владислав Бленуце. Після переходу Ваната до Динамо клуб вирішив підписати нападника зовсім іншого типу. Наразі від прибуття Бленуце більше шкоди, ніж користі. У команді є власний Матвій Пономаренко, який має потенціал стати гравцем національної збірної. Бленуце - обмежений нападаючий, який потребує підтримки від півзахисту і в кращому випадку здатний завершити атаку. Його швидкість і техніка не вражають. Клубу слід визнати свою помилку і зосередитися на розвитку Пономаренка в атаці.