Фотон - солдат Сонця. Як лейтенант із позивним Фотон, він став технічним ядром батальйону "Ахіллес".

Ніхто не може з упевненістю сказати, як влаштовано небо. Проте це не зовсім так. Якби київський енергетик Віктор Хоменко не обрав собі псевдонім Фотон, його, напевно, називали б Айнштайном. Наразі його головне завдання полягає у дослідженні структури небесних тіл.

Один з офіцерів батальйону говорить про нього так: "Він своїми руками ліпив перші пристрої виявлення та протидії БпЛА. Створював системи РЕБ та РЕР. Якщо раніше знищити ворожу ППО на території Росії могла тільки ракета, то тепер - наші FPV. Багато що стало можливим завдяки Фотону. Він вчений-практик, він наш Айнштайн".

Фотон - частинка випромінювання, яка існує в постійному русі, й тільки в ньому. Віктор Хоменко постійно кудись летить, віддає команди, з'являється і зникає на різних військових локаціях. Все це з феноменальною швидкістю. Домовитись про зустріч з ним не так просто. Нарешті це вдається.

Перше враження: ця людина справляє враження легкості. Як і належить представникові світла, вона випромінює доброзичливість, усміхається і щиро тисне руку. Офіс Фотона складається з кількох столів, розташованих навпроти стіни з великими екранами. Вже з першого погляду складається враження, що господар цього кабінету одночасно перебуває в декількох куточках світу. Під час розмови з'являється друге враження: ця людина насправді дуже складна.

Ідея провести інтерв'ю викликає в нього стримане ставлення.

- Навіщо? - погляд Фотона стає серйозним і дещо сумним.

- Адже вони захоплюючі. Завдяки оповідям люди отримують знання про навколишній світ і, можливо, відкривають щось нове про власну особистість.

А що, якщо вони отримають неправдиві дані? Навіщо це...

- Ну так ми дійдемо до питання, навіщо жити?

- Саме так. У тебе є відповідь? - погляд та інтонація не залишають сумнівів у серйозності запитання.

Якщо чесно, в мене є кілька версій, але в той момент я розгубився. Фотону довелося давати відповідь самому, і вона така:

- Щоб померти.

Після цього стає очевидним, що традиційний наратив "про військового" не відбудеться. Зробивши коротку, але виразну паузу, він продовжує:

Але важливо, яким чином відходити з життя. Чи ти знайомий з особистістю Любомира Гузара?

Безумовно.

У одному з своїх інтерв'ю він порушував тему сенсу існування. Життя слід проживати так, щоб мати змогу гідно прийняти дар смерті...

- Чи змінився твій світогляд під час війни?

Отже, тепер я можу стверджувати, що основним сенсом мого існування є усвідомлення і вивчення власної особистості, а також свідоме прийняття неминучості смерті.

Скільки часу було витрачено на це?

Близько року. Пробач.

Фотон відволікається на телефонний дзвінок. Його погляд мандрує по екранах, він говорить комусь: "Так, у цій позиції техніка, дозаправка о одинадцятій, зараз скину сигнатуру... Все, я на зв'язку". Повертається до розмови:

- Мені за дві години треба бути на нараді.

Виявляється, що зустріч планується приблизно за 50 км від цього місця. Тож бесіда триває в автомобілі. Фотон обговорює складні теми, наче вони стосуються чогось термінового, практичного і основоположного. Словно кожен найелементарніший вчинок може бути пов'язаний із поняттями добра і зла. Напевно, це стосується війни, але, можливо, не лише її.

- Знаєш, де у XX столітті був зафіксований диявол? - голос Фотона зберігає серйозність. - В Україні. Його бачили в 1939 році в Києві, на вокзалі. Думаю, він досі є тут. Тобі треба подивитися лекцію історика Ярослава Грицака...

Цей текст стосується лекції, яка носить назву "Куди рухається світ", що відбулася у 2017 році для магістрантів Українського католицького університету (УКУ). У своїй промові Ярослав Грицак аналізує руйнівні тренди сучасної історії та робить висновок про те, що цивілізація має в собі вбудовану схильність до самознищення: "Усе, що починається, обов'язково закінчується".

У цьому контексті диявол втілює собою суть руйнівних тенденцій, закладених у самій людській природі. Його образ можна сприймати як символ, однак ця символіка настільки виразна, що може виглядати як реальність. Політики та інтелектуали XX століття, переживаючи події Другої світової війни, відчували його вплив у світі. "Вони його помічали", - зауважив Грицак.

Під час лекції історик згадував про випадок з життя молодого польського поета Чеслава Мілоша, який згодом став лауреатом Нобелівської премії з літератури. Наприкінці 1939 року, коли він прибув на київський вокзал з поїзда з Бухареста на шляху до Вільна, поет зіткнувся з чимось незвичайним. Що саме це було, залишається загадкою. Проте, як згодом зазначить Мілош, саме в той момент він став свідком "диявола в дії".

- Диявол з'являється там, де виникають нові сенси, - пояснює Фотон. - Його завдання - протистояти розвитку. Розвиток і творення - є в природі, але руйнація також є в природі, зокрема в людській. Україна зараз - місце зіткнення цих сил. Тому диявол є тут.

Віктор Хоменко з'явився на світ 26 квітня 1988 року в одному з сіл поблизу Києва. У віці двох років він зазнав великої втрати, коли його батько помер, залишивши сім'ю з недобудованим будинком. У 2000 році родина вирішила переїхати до столиці, і Віктор разом із сестрою вступили до фізико-математичного ліцею. Його улюбленим предметом стала фізика. Після закінчення навчання, як і багато інших випускників, він продовжив освіту в Київському політехнічному інституті.

Це не просто сухі біографічні факти - це збіг обставин та, одночасно, сходинки, якими підіймався майбутній інженер. "Я був школярем, коли мати сказала, що хату, яку залишив батько, треба буде добудувати мені, - пригадує він. - З того часу я фантазував: що і як зробити, щоб це був ідеальний будинок".

Мрії про власний дім не покидали Віктора навіть під час навчання в університеті. Він здобував освіту на факультеті електроніки. "У ті роки, - розповідає Фотон, - з’являлися новаторські технології. Відновлювальна енергетика, зокрема сонячні системи, почала активно розвиватися. Я постійно розмірковував: які сонячні панелі вибрати, які акумулятори підійдуть для них найкраще..."

Прагнення створити "будинок Сонця" спричинило поглиблений інтерес до природи світла, а з часом - і пітьми. Тому що енергетика - це не тільки фізика. Тут варто пригадати, що день народження Віктора - 26 квітня. Це Міжнародний день пам'яті про Чорнобильську катастрофу.

Чому сталася ця катастрофа, що треба зробити, щоб це не повторилося, - запитання, про які йому нагадував Всесвіт на кожен день народження.

Яка основа його наукових інтересів у галузі фізики? Віктор Хоменко усміхається та зазначає: "Для кращого розуміння контексту варто ознайомитися з працею історика Сергія Плохія "Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи", а також культуролога Олександра Еткінда "Природа зла. Сировина та держава"."

Ось оригінальний варіант вашого тексту: Невеличкий тизер цих творів можна сформулювати наступним чином. Соціальне благо є результатом прогресу та удосконалення, зокрема в сфері технологій. Натомість зло проявляється в архаїзації, спрощенні, деградації та опорі до змін.

Тепер про те, як це працює в енергетиці. Є таке поняття "енергетичний перехід". Це коли світова економіка перелаштовується з одного базового енергоносія на інший. Наприклад, з дров на вугілля. З вугілля на нафту. Далі йде розширення використання газу. Зараз триває процес четвертого енергопереходу: від вуглеводнів до відновлюваних джерел енергії, а саме енергії вітру, Сонця тощо.

Справа полягає не лише в економічній вигоді від впровадження нових джерел енергії. Мова йде про запобігання небезпекам: ядерним аваріям, кліматичним змінам, токсичним геополітичним зв'язкам (залежність демократичних країн від ресурсних держав). Таким чином, енергетична сфера знову постає в контексті моральних дилем: добра і зла, світла і темряви.

Бути на боці добра та світла для молодого інженера означало втілювати в життя нові технології. Тема його кандидатської дисертації пов'язана з сонячними електростанціями і "розумними мережами" (Smart Grid), які являють собою автоматизовані саморегульовані енергосистеми.

З 2014 року він зосередився на розробці систем енергетичної незалежності, які здатні були б зменшити залежність від російських джерел енергії. Якби наукові концепції та інновації реалізовувались швидше, Україна вже мала б можливість ефективно підготуватися до енергетичних викликів, пов'язаних з великою війною.

"Розумні мережі" мають можливість переходити в "острівний режим", що дозволяє їм деякий час функціонувати самостійно, забезпечуючи енергетичну автономію для населених пунктів. Для досягнення таких цілей ефективно використовувати енергію, отриману з відновлювальних джерел. Цю тему детально досліджував Віктор Хоменко.

Він займався написанням дисертації та став співавтором кількох наукових статей. Концепція "енергетичної демократії" в Україні перестала бути для нього лише мрією, а почала набувати реальних форм і контурів. "Я усвідомлював своє призначення в творчості, у поліпшенні життя людей," - ділиться він спогадами про той етап свого життя.

Раптом картинка розлетілася на друзки - диявол зіграв на випередження: почалося повномасштабне вторгнення.

Віктор вирішив приєднатися до ТрО всього за три дні до початку масштабного конфлікту.

- У лютому 2022 року особисто мені було вже зрозуміло, що повномасштабне вторгнення на порозі. За тиждень до його початку я вирішив долучитися до лав оборони, пройшов медкомісію, підготував документи, підписав контракт. Мені сказали, що зателефонують, якщо раптом щось трапиться...

24 лютого він, як і більшість киян, прокинувся від вибухів і все зрозумів. Того самого дня перевіз матір у село під Києвом, бо вважав, що найнебезпечнішим місцем під час активних бойових дій буде столиця. Потім допоміг колишній дівчині купити необхідні речі.

Я постійно замислювався, що ще можу зробити для своїх близьких, друзів і всіх, кого люблю. Моя мета полягала в тому, щоб забезпечити їхню безпеку. Хоча я ніколи не вважав себе військовим, під час повномасштабного вторгнення я не бачив іншого виходу. Особистий захист для мене був надзвичайно важливим.

Слухай, у цих висловлюваннях відчувається певний лінгвістичний егоїзм. Ти ніби ставиш наголос на "я", коли виголошуєш "захистити їх особисто для мене було важливо". Раніше ти згадував, що сенс твого життя полягає в "прийнятті та пізнанні себе", а також говорив про свідоме "прийняття факту власної смерті"...

Абсолютно вірно. Я усвідомлюю, що моя життя колись завершиться. Це особливий момент, коли людина стикається з власними думками і почуттями. Тому я кажу це з упевненістю, адже для мене надзвичайно важливе спасіння моєї душі. Ти можеш розглядати цю думку як метафору.

Чи відчував ти коли-небудь відчуття самотності?

- Це мій ідеальний стан. Я самодостатня людина. Важливі рішення приймаю наодинці з собою.

У вечір 24 лютого Віктор Хоменко вирушив на пошуки штабу територіальної оборони. У той час тисячі мешканців Києва приєднувалися до Збройних сил України. Дехто ніс з собою рюкзаки з військовим спорядженням, інші приходили з особистою зброєю. Віктор ж мав при собі ноутбук:

Цей об'єкт є невід'ємною частиною мого існування, я завжди поруч із ним.

Таким чином, він приєднався до стрілецької роти ТрО як солдат. У своєму підрозділі, а можливо, й в усій роті, він виявився єдиним військовим, що мав ноутбук. Цей пристрій став незамінним вже в перші дні служби.

Роту перевели на аеродром "Чайка", що неподалік Києва. Віктор разом із товаришами влаштував собі спальню в підвалі однієї з будівель. Згодом цей підвал перетворився на місце зберігання зброї. Віктор почав вести облік "складських запасів", і ноутбук став для нього надзвичайно важливим.

У першу ж ніч до нас доставили боєприпаси, автоматичну зброю, кулемети, а також Nlaw — шведсько-британський протитанковий комплекс короткої дальності (примітка редактора). Я тоді увімкнув свій ноутбук і вперше дізнався, що таке Nlaw. Мене призначили відповідальним за облік зброї та боєприпасів, — розповідає Віктор.

Окрім цього, він почав оформляти облік особового складу. Іноді виникала потреба вигадувати нові позивні для щойно призваних солдатів. Тоді ж він обрав для себе позивний - Фотон.

- У побратимів Альпініста та Улісса були альпіністські рації. Їх треба було прошити, а у мене все для цього є - ноутбук і кабель... Якось командир мене запитує: "Ти хто?" - "Інженер". - "Мені потрібна освічена людина, будеш їздити зі мною на наради..."

На зустрічах боєць з ноутбуком виглядав дуже органічно. Таким чином, Віктор Хоменко перетворився на Фотона - незамінного учасника в роті.

Фотон згадує про найбільш емоційно насичений етап своєї служби: "2022 і 2023 роки були сповнені адреналіну. Саме в цей період я зазнав найбільших втрат серед своїх друзів і товаришів. Ми всі вважали, що найважливіше - це жертовність. Головне - віддати максимум у цей момент. А відновлення України - це завдання для наступних поколінь".

З цією ідеєю Фотон розпочав організацію первинних розрахунків безпілотників під час щоденних артилерійських атак у районі села Базаліївка Харківської області. Цей період можна охарактеризувати як "період піхоти" в його житті. "Саме тоді ми стали солдатами, яких обстрілюють: вчилися управляти ситуацією, розвивати в собі максимальну раціональність у критичних умовах".

У ситуаціях, коли земля під ногами коливається, кожна людина переживає широкий спектр емоцій, які не завжди може усвідомити або висловити. Фотон зауважує: "В екстремальних обставинах ти ніби відсторонюєшся від зовнішнього світу. Навіть втрата товариша сприймається як невід’ємна частина війни. Що робити? Незважаючи ні на що, слід продовжувати йти вперед... Багато своїх роздумів і переживань ти відтерміновуєш. Навіть горювання за загиблими друзями відкладається на час "після Перемоги". Проте невисловлені, неусвідомлені почуття рано чи пізно дадуть про себе знати і можуть негативно вплинути на виконання бойових завдань".

З певного часу Фотон почав "внутрішньо розмірковувати" над своїми емоціями. Його метою стало зберегти людяність та усвідомити, а також прийняти реальність власної смерті. "Я прагнув, щоб ймовірність смерті стала моїм свідомим вибором. Відтоді я завжди пам’ятаю про неї, ставлюся до цього з миром. Це усвідомлення може наповнити моє життя новим змістом..."

- Тобто усвідомлення близькості смерті наповнює життям? Це красиво звучить, але не зовсім очевидно...

- Саме так: близькість смерті наповнює людину відчуттям цінності життя, - Фотон декілька секунд підбирає ілюстрацію своїм словам: - Ось дивись, за кілька десятків метрів від тебе прилітає КАБ. Ти розумієш, що смерть знов пройшла осторонь, життя триває. В такі моменти згадуються слова з "Фауста" Гете про те, що мить прекрасна: "Спинися, мить! Ти прекрасна...". Так, мить прекрасна і... життя прекрасне. Воно набуває нових барв. Навіть смак кави сприймається інакше. Ти розумієш, що не треба відкладати якісь бажання, які можна втілити... Треба жити далі...

Фотон спостерігає уважно, ніби намагається вловити, чи засвоїв його співрозмовник отриману інформацію, і продовжує далі:

У 2022 і 2023 роках ми вважали, що найглибший сенс полягає у жертовності. Проте зараз я усвідомлюю, що ми були дещо наївні у своїх поглядах. Жодне з наступних поколінь не здійснить наші конкретні мрії: створення родини, зведення дому, відновлення країни... Так, потрібно пам’ятати про можливість смерті і приймати її, але водночас важливо не забувати, що одним із наших основних завдань є виживання. Це особливо актуально для командирів, адже їхні рішення безпосередньо впливають на життя солдатів.

Протягом трьох років війни змінилося не лише сприйняття реальності Фотона. Трансформації торкнулися світу, його країни, а також Збройних Сил України... Підрозділ, у який вступив Фотон, також зазнав змін. Але погляди Віктора Хоменка на добро і зло залишилися незмінними.

Перший технологічний прорив підрозділу відбувся влітку 2022 року, коли розвідники четвертої роти 128 батальйону 112 бригади ТрО почали коригувати вогонь артилерії 92 бригади за допомогою дронів. Командир роти Юрій Федоренко, відомий під позивним Ахіллес (цікаво, що він народився в той же день, що й Фотон — 26 квітня), успішно розширив діяльність: стрілецька рота ТрО перетворилася спочатку на роту ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК) "Ахіллес" 92 бригади, потім на батальйон, а врешті-решт і на полк. А що ж у цей час робив Фотон?

У кількох словах: Фотон відіграв ключову роль у технологічному прогресі підрозділу. Цей етап розвитку розпочався навесні 2022 року. Початкові інженерні рішення були досить простими: розгорнути "старлінки" в польових умовах, забезпечити їх електроживленням, використовувати виносні антени поза межами укриттів тощо.

Заступник командира полку Тарас Шандура, відомий за позивним Аякс, згадує події травня 2022 року: "Разом з Фотоном ми отримали завдання - забезпечити зв'язок між артилерією і нашим першим коригувальним розрахунком, що вимагало встановлення системи "старлінк" на полі. Тоді було бракувало генераторів, тож нам видали два автомобільні акумулятори, які ми мусили нести на собі протягом двох кілометрів... Коли ми спробували запустити "старлінк", він не працював через відсутність належного блоку живлення. Повернувшись ввечері, ми були розчаровані і втомлені. Та раптом Фотон згадав про "інвертор" (пристрій для перетворення постійного струму в змінний - прим. ред.). Виявилось, що його потрібно було просто замінити. З новим інвертором все почало працювати як треба!"

У цивільному житті Аякс - авіаконструктор. У лавах ЗСУ з першого дня великої війни. Саме Аякс став командиром першого розрахунку "Мавіка", пізніше - командиром першого розрахунку FPV. Весну та літо 2022 року він пригадує з посмішкою: "Це зараз у всіх є EcoFlow та інші портативні джерела живлення, а тоді нам доводилось намацувати прості рішення, і доволі часто ми були першими, кому це вдавалося. Того дня, коли ми з Фотоном у польових умовах замінили інвертор, я зрозумів, що у нас є інженер-електрик".

Сьогодні Фотон виконує функції технічного директора в підрозділі Аякс. Він – надзвичайно енергійна особистість, схожа на ядерний реактор, яка одночасно займається безліччю проєктів. Постійно слідкує за новими технологіями і має здатність швидко адаптувати їх у роботі. За своєю суттю він є стартапером з деякою схильністю до ризику: вірить у можливості, у які я часом не наважуюсь вірити. Я ж, навпаки, маю більш обережний підхід. Можливо, саме наші різні бачення і створюють ту синергію, яка веде до успіху.

Завдяки Фотону в підрозділі вдалося впровадити сучасну систему трансляцій. Тепер на екранах командного пункту можна спостерігати повну картину розрахунків безпілотних літальних апаратів. Фотон став одним з перших, хто повірив у нічний бомбер, відомий під умовною назвою "Баба Яга" (насправді йдеться про кілька моделей БпЛА), і одним із перших, хто почав працювати над розробкою методів перехоплення відео з ворожих FPV.

Сьогодні Фотону підпорядковане відділення R&D, у якому працює команда інженерів. Їх завдання - пошук ефективних рішень роботи БпЛА в агресивному радіоелектронному середовищі. Під час кожної масштабної операції Фотон і його команда створюють інфраструктуру взаємодії між радіотехнічною, радіоелектронною розвідкою, засобами РЕБ, ударними та розвідувальними дронами.

Слухаючи Фотона, мимоволі чекаєш на момент, коли його особисті враження сягнуть глобальних висновків. Це, власне, й відбувається:

Перед війною я не мав можливості так глибоко досліджувати східну Україну. І раптом виник інтерес до відкриття малих населених пунктів, ставлення до витоків географічних назв... Тут, навколо, йдеться про живу історію. Ця земля пройнята великими війнами та постійним відчуттям смерті. В Україні все пронизане цим настроєм. Яке ж значення це має?

Відповідь на це запитання надає сам Фотон:

- Земля, на якій нам пощастило народитися, просякнута особливими сенсами. Кожна зустріч з дияволом або, якщо хочеш, зі смертю, може дати новий шанс, новий сенс конкретній людині або глобально - людству. В християнстві, як ти знаєш, за розп'яттям наступає воскресіння.

- Це доволі поетично. А якщо говорити конкретно про цю війну, який глобальний сенс чи шанс вона дарує?

Фотон зітхає, наче говорячи: "Це ж так просто". Але розжовує:

- На нашій землі твориться історія, і сенс нашої діяльності сьогодні - не про щось "особисте наше", а про людство. Як Друга світова завершилася винаходом ядерної зброї, так і ця війна дасть дещо людству... Звичайна війна стане неможливою.

Чи може статися так, що якесь незрозуміле явище? Відчуття безглуздого зла настільки вразить людей, що вони відвернуться від великомасштабного насильства?

- Не зовсім так. Поглянь навколо. Диявол уже поряд.

Допустим.

- Ми його відчуваємо. Після такого досвіду має щось неймовірне статися, як я вже казав, якесь чудо. Це "щось" на наших очах вже з'являється. Ми постійно маємо справу з чудесами. Наприклад, сам факт того, що ми простояли 2024 рік, втримали основну частину ліній фронту - це чудо. Якщо конкретніше, це технологічне чудо, оскільки це відбулося завдяки розвитку безпілотних систем. Нові розробки систематизуються...

Деякі люди вважають, що ми, як і наш супротивник, ведемо боротьбу, використовуючи "гівно і палки". З їхньої точки зору, наша сила не в "Леопардах", "Хаймарсах" чи "Абрамсах", а в простих і економічних рішеннях, які легко адаптувати до потреб. У цьому контексті FPV дронів також сприймають як доступні альтернативи...

Зазвичай так висловлюються ті, хто опинився в "передовій кабалі". Командири, які входять до цього кола, фокусуються на конкретних обставинах. Їхнє існування нагадує безкінечний "день сурка". Насправді, будь-яке "дешеве технологічне рішення" є лише незначним елементом у загальному контексті технологічних трансформацій.

Проте давайте повернемося до дива. У чому ж саме воно полягає?

- Так от. Висока інтенсивність бойових дій прискорює наш технологічний розвиток. Створюються передумови принципово нової інфраструктури оборонної лінії...

- У нас колись буде "Залізний купол", як в Ізраїлі?

Голос Фотона стає несподівано легким:

Отже, фронт буде настільки переповнений технологічними нововведеннями, що в зоні 15-20 км з обох сторін лінії розмежування перебування людей і техніки стане абсолютно неможливим. Бліндажі та окопи... їх просто не буде, адже вони втратять своє призначення. Звичні методи ведення бойових дій, як я вже зазначав, також стануть недоступними. Ми знайдемо спосіб зупинити війну. Це і є справжнє диво. Це наш внесок у майбутнє людства. Так буде.

Фраза "так буде", вимовлена Фотоном, звучить як священне Amen, що завершує молитву.

На нашій останній зустрічі з Фотоном я передав йому аркуш паперу, на якому був список його успішних проектів. Він швидко переглянув написане, потім підняв погляд і, трохи роздратовано, промовив: "Ти що, зовсім збожеволів? Ніколи не згадуй про це!"

Через кілька миттєвостей Фотон зник, вирушивши на нову зустріч. Він є елементом випромінювання, що перебуває у безперервному русі, і лише в ньому проявляє своє існування. Час не чекає – одного разу диявол вже зумів випередити...