Генерал Гаврилюк: Кількість призову в армії в Україні та Росії не підлягає порівнянню.

Люди та озброєння є основними елементами війни, зазначає перший заступник міністра оборони генерал-лейтенант Іван Гаврилюк. Він підкреслює, що Росія має значну перевагу як у кількості військовослужбовців, так і в арсеналі. Проте в окремих сферах Україні вже вдається зменшувати цю різницю.

В бліц-інтерв'ю РБК-Україна Гаврилюк розповів про українське виробництво боєприпасів, дронів та далекобійної зброї, а також про порівняння ресурсів Росії та України у війні.

Поділіться, будь ласка, інформацією про те, як у нас справи з постачанням і забезпеченням військових боєприпасами.

На сьогоднішній день постачання боєприпасів та інших засобів ураження для Сил оборони здійснюється з трьох основних джерел. По-перше, це внутрішнє виробництво різних видів озброєння та боєприпасів. По-друге, закупівлі з-за кордону тих позицій, які не виготовляються в Україні або виробляються в недостатній кількості. І нарешті, третім джерелом є отримання матеріально-військової допомоги від міжнародних партнерів.

Оцінка забезпечення боєприпасами виглядає наступним чином. Якщо взяти до уваги артилерійські снаряди, то на початку року їх використання в українських силах порівняно з окупаційними становило 1 до 7, 1 до 8, а в окремі місяці навіть більше. На початку літа це співвідношення зменшилося до 1 до 3. Наразі воно приблизно дорівнює 1 до 2.

Також свою роль у цьому відіграло вдале нанесення Силами оборони ударів по складах з боєприпасами Російської федерації.

Росіяни практично не мають обмежень у використанні артилерійських боєприпасів і витрачають величезні обсяги снарядів, танків та особового складу. Проте на результати бойових дій впливають не тільки кількість боєприпасів, зокрема артилерійських снарядів, але й рівень підготовки розрахунків, їхній бойовий досвід та технічні характеристики артилерійських систем. Західні артилерійські системи відзначаються високою точністю і дальністю стрільби, що дозволяє нам знищувати цілі, використовуючи менше снарядів.

Яка частка боєприпасів виготовляється нами власними силами? Які види ми вже здатні виробляти?

Наша оборонна промисловість наразі здатна виготовляти майже всі види боєприпасів, які застосовуються Силами оборони. Проте обсяги виробництва не всіх позицій є достатніми для задоволення потреб Збройних сил. На жаль, я не можу надати більше деталей з цього питання.

Ви також торкнулися теми підтримки, яку наші партнери надають у формі безкоштовних передач. Серед відомих європейських ініціатив є чеська програма. Яка ситуація з нею? Чи є якісь досягнення?

- Прогрес є. Ми вдячні уряду Чехії за дану ініціативу, тому що вони взялися і організували низку країн Європи щодо залучення коштів, проведення пошуку та закупівлі номенклатури боєприпасів, які нам на сьогодні необхідні - це здебільшого боєприпаси 155-го калібру. На сьогоднішній день всі поставки йдуть згідно з планом у повному обсязі. Було незначне відставання на початку літа, але зараз уже все вирівнялося і все йде згідно з графіком. Уряд Чехії надає нам допомогу і поза межами чеської ініціативи - це боєприпаси до артилерії інших калібрів.

- Поділіться якимись деталями щодо нашого виробництва далекобійного озброєння.

З метою підвищення можливостей українських захисників як у повітрі, так і на землі, а також для посилення нашої вогневої сили, ми активно займаємося реалізацією низки ключових проектів. Зусилля об'єднують команди з різних міністерств, відомств, наукових інститутів, а також підприємств як приватного, так і державного секторів. Це спрямовано на пришвидшення розробки засобів ураження великої дальності. Окрім того, ми працюємо над розширенням масштабів виробництва цих засобів, щоб забезпечити їх достатню кількість для зменшення ресурсної переваги Російської Федерації та її здатності продовжувати збройну агресію проти українських Сил оборони.

Повторю ще раз, на сьогодні йде напрацювання багатьох розробок, проводиться їхнє випробування, більшість розробок є вдалими. Деталі - яка саме далекобійна зброя, її назва - це закрита інформація.

Коли мова заходить про озброєння з великим радіусом дії та їхні розробки, ми маємо на увазі не лише безпілотники, здатні діяти на відстані, але й ракети, чи не так?

- Так, і про ракети різних видів.

- Які досягнення ми маємо у сфері дронів, які обсяги виробництва демонструємо, і чи є зв'язок між нашими показниками та російськими?

Наше підприємство на даний момент досягло значного прогресу у розробці безпілотних технологій. Це особливо стосується безпілотних літальних апаратів, як коротко-, так і довгострокового використання.

У цьому році також було досягнуто значного прогресу в розробці наземних роботизованих систем і надводних комплексів. Протягом дев'яти місяців 2024 року у Збройних Силах було кодифіковано та введено в експлуатацію понад 900 нових моделей озброєння та військової техніки.

З лютого 2022 року в армію було введено у використання більше 200 безпілотних авіаційних систем різного призначення, а також понад 40 наземних роботизованих комплексів, виготовлених в Україні. Важливо зазначити, що більшість з цих систем надійшли у 2024 році. Протягом перших дев'яти місяців поточного року до експлуатації було допущено 140 безпілотників і 33 наземних роботизованих комплекси.

Колишній міністр з питань стратегічних секторів промисловості Олександр Камишин наприкінці минулого року заявляв, що в Україні на 2024 рік заплановано виробництво мільйона FPV-дронів, більше ніж 10 тисяч ударних дронів зі середньою дальністю польоту, а також понад тисячу безпілотників, здатних літати на відстань понад тисячу кілометрів. З моменту цієї заяви вже пройшло 9 місяців. Які з цих планів були реалізовані, а що вдалося перевищити?

З усіх досягнень нам вдалося практично все перевищити. Не буду озвучувати конкретні цифри, але всі показники в цій сфері перевищено. Це стало можливим завдяки створенню сприятливих умов для розвитку оборонної промисловості в Україні в даному напрямку. Кабінет Міністрів реалізував ініціативи, які стимулювали розширення виробництва, масштабування процесів і виникнення численних приватних підприємств.

Чи вірно я розумію, що більшість виробництва безпілотних систем сьогодні здійснюється приватними компаніями, а не державними структурами?

- Так, це правда, тому що приватний сектор ефективніший. У нього є менше бар'єрів для розвитку, він більше зацікавлений у швидкості розвитку свого підприємства. Приватний бізнес завжди був, є і, думаю, буде ефективнішим ніж державний. Державний сектор залишається так би мовити важким на підйом.

Я вже чула подібні відомості, але була б вдячна, якщо б ви могли підтвердити, що в деяких категоріях безпілотних технологій Україна дійсно випереджає Росію за обсягами виробництва.

Україна стала піонером у масовому використанні безпілотних технологій на фронті. У деяких категоріях ми маємо перевагу. Проте Росія оперативно вивчає уроки війни та активізує власне виробництво, отримуючи також значну кількість озброєння з-за кордону.

Ми розуміємо, яка кількість населення України і Російської федерації. Ми розуміємо, який бюджет Україною і Росією виділяється на оборону. І найголовніше, ми чудово розуміємо, яка велика кількість нафтодоларів приходить щомісячно до Російської федерації. У нас таких спроможностей і економічних можливостей немає.

До того ж уже більш ніж 2 роки і 8 місяців економіка України потерпає від бомбардувань практично щоночі. Якщо взяти вересень, у нас не було жодної ночі без атак "шахедів". У вересні що доби в середньому противник запускав по 44 "шахеди" для нанесення ударів по території України. Це всі наші критичні об'єкти, наші промислові об'єкти, наші енергетичні об'єкти, які забезпечують функціонування економіки. Від економіки, відповідно, залежить і здатність держави функціонувати.

Яким чином ми можемо приблизно визначити, скільки "шахедів" вони виробляють щомісяця?

Мова йде не лише про внутрішнє виробництво, а й про підтримку з боку Ірану та Північної Кореї. Це стосується не тільки безпілотних літальних апаратів, але також і балістичних ракет та артилерійських снарядів.

Чи мають наші військові та політичні лідери документи або докази, що підтверджують передачу балістичних ракет від Ірану до Росії? Адже протягом тривалого часу в інформаційному полі існувала плутанина з цього питання.

Ми маємо беззаперечні докази щодо ракет KN-23 з Північної Кореї: ми виявляли їх залишки та проводили детальні дослідження цієї ракети. Тому я можу стверджувати з абсолютною впевненістю, що ракети з Північної Кореї були використані проти нашої території.

- Чи коректно казати, що українсько-російська війна поступово перетворюється з війни танків та артилерії на війну дронів?

- Технології змінюють хід війни. Технологічна перевага - реальний шанс змінити ситуацію на фронті на нашу користь. Роль безпілотників на війні надалі зростатиме. Наразі вони не можуть замінити ракетні війська та артилерію. Хіба частково, у виконанні певних завдань. Безпілотники підсилюють, корегують артилерію, роблячи ведення вогню прицільнішим, витрату боєприпасів - меншою. Роль ракетних військ та артилерії залишається надважливою.

Російські війська досягають успіху завдяки значній інтенсивності артилерійського вогню, використанню реактивних систем залпового вогню та авіації. Варто зазначити, що засоби радіоелектронної боротьби на артилерійську діяльність не мають впливу. Крім того, ефективність виконання бойових завдань визначається комплексним застосуванням різноманітних видів озброєнь, таких як артилерія, безпілотники, бронетехніка, РСЗВ, засоби РЕБ та професіоналізм військовослужбовців.

Яким чином росіянам вдається протягом року здійснювати наступальні дії на кількох фронтах одночасно, не роблячи жодних оперативних перерв?

- Ми починали розмову з того, що перевага в ресурсах Російської федерації дуже значна. По-друге - у них людський ресурс і можливість його підготовки суттєво перевищує наші ресурси.

Головними елементами військової математики є особи та озброєння. Протягом всього періоду конфлікту російська армія суттєво перевищує нас у чисельності військовослужбовців, бойових засобів та броньованої техніки. Саме через цю чисельну перевагу супротивника у живій силі та технічних ресурсах ми опинилися у складних умовах в районі Покровська та на інших фронтових ділянках.

Ми відчуваємо брак засобів для протидії російським бойовим літакам, які використовують планерні бомби. Щодня вони скидають сотні КАБів на наші позиції та населені пункти поблизу фронту. На певних ділянках лінії зіткнення щодня відбувається від 150 до 200 атак. Таке високе навантаження на бойові дії є надзвичайно тривожним.

Для зниження наступального імпульсу росіян Силам оборони України потрібно додати вогневої потужності. Чим більше ефективних інструментів матимуть наші воїни, тим більших і болючіших втрат завдадуть ворогу у живій силі та техніці. Чим щільніший вогонь з різних засобів ураження, тим легше нашим хлопцям на передній лінії.

Також нам потрібно більше солдатів, якісно підготовлених. Непідготовлених воїнів на передову відправляти не можна. Це персональна відповідальність командирів на місцях.

Найважливіше, що в нашому суспільстві досі не сформувалося усвідомлення того, що оборона держави в умовах війни є спільною справою всього населення, а не лише обов'язком окремих військових чи мобілізованих громадян України, які стали на захист батьківщини.

Якщо хтось вважає, що "Іван боротиметься за Петра" або навпаки, то такий сценарій не можливий. Нам потрібно діяти як одне ціле, як єдиний колектив. Наразі в інформаційному просторі домінує негативна сприйнятливість до процесів мобілізації, тоді як бракує позитивних меседжів, які б заохочували українців до захисту своєї країни.

Ці фактори є ключовими, що сприяють повільному просуванню Російської Федерації на фронті.

Іноді негативне ставлення формується внаслідок певних ситуацій, зокрема, за участю представників ТЦК під час мобілізаційних заходів, які викликають широкий резонанс. Ці моменти фіксуються на фото та відео, але часто це всього лише фрагменти подій. Вони швидко поширюються в соціальних мережах. При цьому, рідко надається детальне пояснення, що насправді відбулося. Наприклад, ми можемо побачити сцену насильства, порушення прав людини або затримання осіб, проте часто залишається незрозумілим, чи це вся історія, чи лише її частина. У результаті виникає інформаційний вакуум, де ніхто не знає, що насправді відбулося.

Отже, можна сказати, що певною мірою відповідальність лежить на нас самих, а також на суспільстві та владі, які займаються інформаційною політикою. Це, в свою чергу, може призводити до того, що деякі люди втрачають бажання активно долучатися до мобілізаційних заходів.

Не зовсім так. У нашому інформаційному просторі повинна звучати думка про те, що громадяни України мають не лише права, але й певні обов'язки перед своєю державою. Наразі ж акцент робиться переважно на правах. Якщо, не дай Боже, ці права порушуються, ця інформація швидко стає предметом обговорення. Натомість, те, що деякі громадяни не виконують свої обов'язки, визначені Конституцією та іншими законодавчими актами, залишається поза увагою, адже це не є популярним у сьогоднішньому суспільстві.

Чи можна порівняти обсяги нашого військового набору з тими, що є в Росії? Чи є між ними якась кореляція?

- Непорівнянні.

- А які цілі Росія ставить собі у війні до кінця цього року і чи є в нас шанс перехопити стратегічну ініціативу до кінця цього року?

До завершення року залишилося всього два з половиною місяці. Перехоплення стратегічної ініціативи є надзвичайно складним завданням. Щоб досягти саме стратегічної ініціативи — а не тактичної чи оперативної, — потрібна значна праця, яка не може бути виконана за короткий проміжок часу, скажімо, місяць чи два. Це вимагає великих ресурсів: як людських, так і технічних, зокрема озброєння та військової техніки. Поки ми не отримаємо перевагу в повітрі або хоча б часткову перевагу на окремих напрямках, здійснити цей перехід (перехоплення стратегічної ініціативи) буде для нас надзвичайно важко.

Тож, цілі, які вони собі ставлять, вони собі ставлять вже давно - вони хотіли за три дні бути в Києві. Вже в них це не вийшло. І їхні цілі будуть досягнуті настільки, наскільки ми їм це дозволимо. Ми їм дозволяти цього не збираємося.

На прес-конференції в Хорватії Володимир Зеленський висловив надію на те, що у нас є реальний шанс змінити ситуацію на краще, спрямовуючи зусилля на досягнення миру та тривалої стабільності. Він зазначив, що обстановка на фронті відкриває можливості для ухвалення важливих рішень, які можуть привести до завершення війни не пізніше 2025 року. Мене цікавить, чи дійсно ми маємо шанси закінчити війну в наступному році, або хоча б наблизити її завершення?

Ми докладаємо всіх зусиль для швидкого завершення конфлікту на вигідних Україні умовах.

- Була також офіційна заява, що одним із пунктів Плану перемоги є отримання нами запрошення до НАТО. У разі якщо таке запрошення буде, далі на практиці як відбувається цей шлях? Скільки часу займе після отримання запрошення безпосереднє членство в НАТО?

Якщо відійти від класифікацій армій у світі і зосередитися на реальних обставинах, можу з упевненістю стверджувати, що в Європі наразі немає армії, яка була б настільки підготовленою та здатною виконувати різноманітні завдання в операціях і бойових конфліктах, як українська. Якщо Європа прагне забезпечити свою безпеку, їй просто необхідно співпрацювати з Україною, адже лише з нею вона зможе досягти повної безпеки.