Герой для малозабезпечених, ворог для Барселони: як Хав'єр Тебас допомагає та підриває іспанську Ла Лігу.
Барселона дуже скромна на трансферному ринку, але навіть із придбаним у Еспаньйола воротарем Жоаном Гарсією та орендованим у МЮ Маркусом Рашфордом виникнуть проблеми.
Усі витрати під контролем - це концепція президента Ла Ліги Хав'єра Тебаса, яку він реалізував після свого вступу на посаду у 2013 році.
Чемпіон ділиться своїми думками про те, що таке стеля, звідки виник конфлікт з Барселоною та які наслідки має правління Тебаса для Ла Ліги в цілому.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Спершу варто усвідомити, що жорсткі фінансові норми Ла Ліги не з'явилися випадково.
У 2013 році загальна заборгованість клубів Прімери та Сегунди досягла 3,43 мільярда євро, тоді як їх річні доходи становили 1,61 мільярда євро.
Більше 300 гравців не отримували своїх виплат; заборгованість перед ними досягла 89 мільйонів.
У 2011 році 11 іспанських футбольних клубів оголосили про фінансові труднощі та подали заяви на банкрутство. Серед них були такі команди, як Сарагоса, Мальорка, Райо Вальєкано, Бетіс, Еркулес, Гранада, Херес, Кордоба, Кадіс, Рекреативо та Полі Ехідо. Деякі з цих клубів змогли подолати фінансові проблеми, тоді як доля Рекреативо залишається невідомою до сьогодні.
На початку 2000-х років Ла Ліга зіткнулася з хвилею шахрайських інвесторів, серед яких був і одесит Дмітрій Пітєрман. У період з 2004 по 2007 рік він вивів з Алавеса 25 мільйонів євро та зник.
Ще більшої біди наробив у Расингу індус Ахсан Алі Саєд, що накопичив 33 млн боргу, і в січні 2014-го гравці, яким ніхто не платив зарплату, не вийшли на поле.
Паралельно в Памплоні бос Осасуни Анхель Віскай докотився до договірняків, і в кінці сезону-2013/14 заплатив гравцям Бетіса 650 тисяч євро за два "зливи". ЗМІ дізналися про них раніше за поліцію.
Це було дно.
Навіть консерватории неохоче погоджувалися, що треба щось міняти, і саме тоді з'явився Хав'єр Тебас.
Він славився як видатний юрист, який глибоко розумів усі нюанси системи. Тебас займався справами проблемних клубів Вески та Бадахоса, а також представляв інтереси Бетіса та Мальорки в судових процесах, пов'язаних із банкрутством. Крім того, він активно виступав за створення єдиного телевізійного пулу, що натрапляв на опір з боку Реала та Барселони.
Його план був революційним, але Іспанія хапалася за соломинку, тож на виборах президента Ла Ліги-2013 аж 32 із 42 клубів обрали Тебаса.
Ось так усе і почалося.
Тебас рішуче і без жалю зруйнував стару систему.
У 2015 році Ла Ліга започаткувала єдиний телевізійний пул. Хоча розподіл фінансів від контрактів не є настільки рівномірним, як у АПЛ, все ж доходи клубів-аутсайдерів Прімери зросли з 8-10 мільйонів до 40-45 мільйонів за сезон.
Наступним кроком Тебас посилив процес відбору потенційних покупців клубів Ла Ліги, запровадивши правило, згідно з яким лише 30% інвестицій нового власника можуть бути використані на придбання футболістів. Інші 70% коштів призначені для поліпшення стадіонів, тренувальних комплексів, розвитку молодіжних програм та маркетингових ініціатив.
"З огляду на те, як все структуровано, я б не зміг сьогодні зареєструвати Неймара, навіть якби той прибув безкоштовно", - сміявся у 2022-му президент Сарагоси Рауль Санлехі.
Отже, найголовніше, що вніс Тебас, - це запровадження обмеження витрат (Límite de Coste de Plantilla Deportiva), яке має на меті підтримання фінансової стабільності клубів.
Працює все так: двічі на рік перед трансферними вікнами кожен клуб Прімери та Сегунди подає до Ла Ліги свій фінансовий звіт, куди вписує заробітки, виплати за боргами, прогнозовані доходи й витрати від трансферів. На основі цього Ла Ліга складає кожному клубу його індивідуальний ліміт витрат - тобто, суму, в яку він має вкластися, аби не отримати санкцій.
Так-так, саме витрат, а не зарплат, як часто пишуть.
Агентські комісійні, оклади персоналу, виплати за боргами теж входять в цю суму, як і трансфери, що амортизуються на кількість років у контракті.
Наприклад, якщо трансфер Едена Азара обійшовся Реалу в 100 мільйонів євро, а його контракт було укладено на п’ять сезонів, то протягом кожного з цих сезонів клуб витрачав на нього 20 мільйонів євро (100 розділено на 5), не рахуючи його зарплати.
Оголошення нових лімітів витрат від Ла Ліги завжди викликає великий інтерес в Іспанії. Наприклад, ось які показники були зафіксовані в сезоні 2024/25.
Придивіться уважно, і ви побачите смішні 680 тисяч євро ліміту в Севільї та 7,8 млн - у Еспаньйола. Такі цифри означають, що обом клубам слід негайно розвантажувати платіжки, поки їх не понизили в класі.
754 мільйони ліміту в Реалі, навпаки, свідчать про те, що клуб знаходиться в чудовій фінансовій ситуації і має достатні доходи для покриття своїх величезних витрат.
Ось такі правила.
Хто не вписується в ліміт Тебаса, той може витрачати на трансфери й зарплати лише кожен другий, а то й кожен четвертий зароблений євро - залежно від глибини кризи.
І найголовніше, що це працює. У 2013-му податкові борги клубів Ла Ліги склали 650 млн, а сьогодні - лише 3 млн. Сума невиплаченої зарплати гравцям за ті ж 12 років скоротилася із 89 млн до 0.
"Найбільше я гордий тим, що зумів забезпечити стабільність Ла Ліги. Раніше клубні власники ігнорували податкові зобов'язання, затримували виплати зарплат та не виконували фінансові зобов'язання за трансфери. Це було справжнім соромом для всіх. Нині ж Ла Ліга демонструє фінансову стійкість," - зазначив Тебас.
Та не все так гладко.
Нема такого уболівальника, який би не чув про перманентні конфлікти Тебаса з Барселоною за останні 4 роки.
Минулого сезону лише травма Андреаса Крістенсена та дуже сумнівне втручання уряду дозволило Дані Ольмо провести сезон в синьо-гранатовій формі.
Наразі він знову застряг, подібно до новачків - Жоан Гарсії і Маркуса Рашфорда.
Все тому, що Барселона навіть близько не вписується в ліміт, який з лютого для каталонців складає 463 млн євро. Надто вже в неї роздуті зарплати. Левандовський і Де Йонг на двох заробляють 39 млн, уявіть собі.
І що б хто не говорив, але винуватцем у цій ситуації не є Тебас.
Протягом багатьох років "Барселона" перебувала в складному фінансовому становищі. У сезоні 2020/21 Лео Мессі отримував 71 мільйон євро без урахування бонусів, Антуан Грізманн - 37 мільйонів, Самуель Умтіті - 32 мільйони, Серджі Бускетс - 24 мільйони, а Феліпе Коутіньйо - 22 мільйони.
Та що там! Навіть глибокі запасні Нето, Мартін Брейтвейт, Сержиньйо Дест та Хуніор Фірпо отримали від щедрот каталонців по 6 млн на рік. З точки зору логіки це не контракти, а злочин проти Барселони, але правління Жозепа Бартомеу їх підписувало пачками.
Ну, а потім сталася пандемія, "Камп Ноу" закрився, дохід стрімко впав - і все накрилося.
В січні 2022-го ліміт витрат для Барси склав -144 млн євро.
Тоді здавалося, що новий президент Жоан Лапорта змушений буде вжити радикальних заходів - йому доведеться розпрощатися з Педрі, Гаві та іншими талантами, щоб забезпечити фінансову стабільність і розпочати новий етап у розвитку клубу.
Але Лапорта відмовився.
Замість того, щоб дотримуватись встановлених правил Тебаса, як це робили інші, він вирішив розпродати активи клубу, щоб швидко збільшити доходи. У ЗМІ це описали як використання "важелів". Так, було продано 24,5% доходу від трансляційних прав на найближчі 25 років, які купили компанії Sixth Street та Socios.com за 647 мільйонів. Крім того, він реалізував 49% Barca Studios за 200 мільйонів і частку в Barça Vision за 120 мільйонів.
Разом це все дозволило Лапорті наростити капітал, придбати і зареєструвати Левандовського, Кунде, Рафінью, Крістенсена - словом, хлопців, які виграли Ла Лігу-2023.
Тебас сприйняв це як особисте випробування.
Уже через рік він заборонив "важелі", пояснюючи, що ми займаємося забезпеченням фінансової стабільності, а не поступово розпродуємо власні активи.
Без важелів Барселона не в змозі досягти значних результатів. У фінансовому році 2023/24 клуб зазнав чистого збитку в розмірі 90,5 мільйона євро. Незважаючи на те, що доходи зросли до 830,6 мільйона, до повного фінансового одужання ще далеко. Наприклад, Реал у цей же період заробив 1,08 мільярда євро та отримав чистий прибуток у 15,6 мільйона. Атлетико, хоч і відстає з доходом у 466 мільйонів, все ж може похвалитися прибутком у 700 тисяч.
Бачите різницю?
Ла Ліга вимагає: "Продавай гравців і не потрапляй у фінансові труднощі", на що Барселона відповідає: "Але якщо я позбудуся найсильніших, то як зможу змагатися з Реалом?" Кожен має свої аргументи, і фанати "Кулес" вже давно висловлюють свою думку щодо Тебаса, подібно до того, як це робив Гвардіола.
І, напевно, вони ніколи не зможуть знайти спільну мову. Це суперечка, пов'язана з різними поглядами на життя.
Тебас є президентом для тих, хто живе в скромності.
Голосування в Ла Лізі відбувається колективно, де кожен клуб має один голос. З 2013 року малі клуби неодноразово обирали його на цю посаду вже чотири рази, адже раніше вони ніколи не мали такої стабільності.
Наполягання Тебаса на інвестиціях саме в інфраструктуру, а не проєкти-одноденки, подарувало Іспанії осучаснену Лесаму в Більбао...
...особі в Сан-Себастьяні...
...розширило "Беніто Вільямарін" у Севільї, що став третім за відвідуваністю стадіоном країни...
...перетворило старенький "Сон Мойш" на Мальорці в ось такий красень-стадіон...
Існує безліч інших подібних випадків.
З іншого боку, через правила Тебаса створити конкурентоспроможний склад стає неабияк важко. Команди середнього рівня вже не можуть дозволити собі утримувати таких зірок, як Давід Вілья, Хуан Роман Рікельме чи Дієго Форлан, як це було раніше, адже Ла Ліга ретельно контролює та обмежує кожен їхній крок.
Навіть геть юні хлопці покидають лігу, як-от Хесус Родрігес, якому Комо просто запропонував втричі більші гроші, ніж рідний Бетіс.
Це послаблення іспанських клубів яскраво видно в європейських кубках. Чи пам'ятаєте ви, яким чином 4-й у Ла Лізі Атлетик зустрівся з 16-м у АПЛ Манчестер Юнайтед? Або як фінал між 6-м в Іспанії Бетісом та 4-м в Англії Челсі розгортався?
До всього, правила відсікають Іспанію від найбільших грошових потоків - з Америки та Близького Сходу.
"Я розумію запобіжні заходи Ла Ліги, бо вони лежали в руїнах багато років, і вони це виправили. Але вони також втратили силу у порівнянні з іншими лігами. Американські та інші інвестори просто не розглядають Ла Лігу через обмеження щодо обсягу інвестицій", - казав у 2023-му аргентинський власник Ельче Крістіан Брагарнік.
Це правда. Уявіть, щоб АПЛ змусила Тодда Боелі витратити 140 млн фунтів на молодіжку, стадіон і базу Челсі після того, як він купив за 70 млн Михайла Мудрика. Зможете?
Саме тому заможні бізнесмени прагнуть інвестувати в АПЛ, адже там є можливість створити жіночу команду, яку можна вважати легальним джерелом доходу за згодою регуляторних органів.
У січні 2025 року клуби Англійської Прем'єр-ліги інвестували 500 мільйонів євро в нових гравців, тоді як італійська Серія А витратила 229 мільйонів, німецька Бундесліга – 169 мільйонів, а клуби Ла Ліги лише 26 мільйонів. Це на 2 мільйони менше, ніж витратили команди Другої Бундесліги.
Наприклад, розглянемо літо цього року. На 1 серпня клуби Англійської Прем'єр-ліги вже вклали 1,845 мільярда в нових гравців, в той час як італійські команди витратили 666 мільйонів, німецькі – 476 мільйонів, а клуби Ла Ліги – 409 мільйонів, з яких 290 мільйонів пішло на Реал і Атлетико.
"Ми часто чуємо про потужність англійської Прем'єр-ліги, але реальність інша. Це змагання, яке функціонує на основі мільйонних втрат клубів – їх звичні доходи виявляються недостатніми. Багато команд фактично завантажені фінансовими ресурсами, які можна порівняти з наркотичною залежністю", - наголошує Тебас, який не упускає нагоди критикувати АПЛ і передбачати її неминучий крах.
Проте насправді ситуація виглядає інакше. Замість Абрамовича з'явився Боелі; після відходу Ешлі прийшов саудівський PIF; не витримавши, Глейзери поступилися місцем Реткліффу. Мільярдери прагнуть до АПЛ, немов мотилики до світла.
Це дві суперечливі системи. У Ла Лізі немає команд-банкрутів, але, окрім Реала, жоден клуб не демонструє справжнього успіху. В АПЛ ж всі зазнають фінансових втрат, проте це не заважає їм залишатися задоволеними.
Аграрне товариство та ігровий заклад.
І жодної моралі тут не знайдеться, адже кожен сприймає це по-своєму.
Одному милі спогади про ЄвроДепор Роя Макая, Дієго Трістана й Мауро Сілви, а інший згадуватиме, як ці зірки загнали клуб у 200 млн боргів, які його й втопили на початку 2010-х. Навіть зараз Ла-Корунья і не мріє про Прімеру.
Ну, а що думають самі іспанці ми побачимо у 2027-му, коли пройдуть нові вибори глави Ла Ліги. Раніше Тебас обіцяв на них не йти, але влада - той ще наркотик, та й він все більше схожий на пам'ятника самому собі.
Навіть супротивники визнають його досягнення, і це надає відчуття ейфорії.
"Я не можу назвати його своїм другом, але, зізнаюсь, Тебас зробив для іспанського футболу більше, ніж усі його критики разом узяті, - відзначав колись легендарний Хорхе Вальдано, що має великий вплив у Ла Лізі. - Не зовсім зрозуміло, до чого це все призведе, адже він сам перекрив усі шляхи для відступу. Жодна інша особа не доклала стільки зусиль і не ризикувала так сильно, як Тебас."
