"Найважливіше — це мати віру в власні сили". Історія 25-річного розвідника з Буковини, Дениса Стратійчука.

Денис Стратійчук з'явився на світ і провів свої перші роки в селі Круглик, розташованому в мальовничій Буковині. Закінчивши школу, він отримав професію водія-механіка. У віці 18 років Денис вирішив втілити свою давню мрію — укласти контракт і стати частиною військових сил.

Однак, щоб вступити на контрактну службу, мені знадобився дозвіл одного з батьків через мій вік. Тато в категоричній формі відмовився його надати, -- згадує Денис. -- Але це не зупинило мене — я вирушив до центру розмінування в Кам'янці-Подільському, успішно пройшов співбесіду, а також курси молодого бійця та навчання на сапера. З 2019 року молодий чоловік служив у військовій частині, а згодом перевівся до 8-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Він став стрільцем розвідувального взводу та навчився керувати броньованою технікою. "У зимовий період 2021 року ми вирушили в зону бойових дій на Донеччину, -- продовжує старший солдат Стратійчук. -- Наш батальйон зайняв позиції біля Горлівки, де ми тримали оборону протягом восьми місяців, здійснювали спостереження та розвідку, коригуючи вогонь нашої артилерії".

На світанку 24 лютого 2022 року Денис і його товариші вирушили до Київської області, щоб взяти участь в обороні столиці та прилеглих районів, а також у звільненні населених пунктів. Навесні вони приєдналися до наступальних операцій на Харківщині. "Пізніше наш батальйон було перенаправлено на південні околиці Лисичанська, — розповідає співрозмовник. — Ворог активно застосовував авіацію та артилерію, намагаючись оточити нас. Нам довелося відступити, щоб уникнути потрапляння в оточення". Після відновлення сил бійці знову повернулися на Бахмутський напрямок, де продовжили тримати оборону.

"Якось із братом не було зв'язку близько тижня, батько пішов до поліції, написав заяву про його зникнення, здав зразок ДНК, -- ділиться старша сестра воїна Діана. -- А невдовзі з полегшенням повідомив -- Денис озвався".

Тоді розвідники забезпечували прикриття саперам, які в сірій зоні встановлювали міни на підходах до наших позицій. "20 серпня 2022 року близько другої години ночі ворог виявив нас. За кілька метрів від мене вибухнула 120-міліметрова міна, і я втратив свідомість", -- згадує солдат. Осколки серйозно травмували його ліву руку, знищили частину стегнової кістки і викривили ліву ногу на 180 градусів, пошкодивши тазові кістки. Денис також отримав сильний забій грудної клітини; уламки пробили його каску і завдали травму голові...

У медичному закладі Краматорська військовому провели ампутацію лівої руки, перелили кілька літрів крові та встановили зовнішні фіксатори на тазові кістки й ногу. Денис відновив свідомість 22 серпня в лікарні Дніпра. "Спочатку я зрозумів, що не можу сісти й ходити через фіксатори, а потім помітив, що в мене немає руки до ліктя. Це було надзвичайно важко сприйняти, – розповідає солдат. – Я постійно відчував сильний біль, тому мені давали потужні знеболювальні. З чужого телефону я зателефонував земляку і попросив передати батькові, що я живий".

Батько одразу ж приїхав до рівненської лікарні, куди перевели воїна. Відтоді був увесь час поряд, допомагав, підтримував. З-за кордону примчала й сестра Діана: "Я була шокована, побачивши брата таким виснаженим, схудлим і розгубленим. Щоб не виказувати своїх емоцій, стала жартувати, мовляв, малий, ми знову маємо за тебе переживати. А коли вийшла з палати, то розплакалась".

Лікарі неодноразово проводили операції над бійцем, видаляючи осколки з його тіла, зашиваючи рани на лівій нозі та виконуючи пересадку шкіри на лівій руці. Вони встановили титановий імплант у стегнову кістку зліва, але через інфекцію процес лікування та загоєння затягнувся. З часом Денис зміг почати ходити з милицями. Всього він переніс більше десяти хірургічних втручань. У США йому виготовили біонічну руку, але, за його словами, вона не працює, тому він не користується цим протезом.

Рішенням Військово-лікарської комісії Денису Стратійчуку присвоїли другу групу інвалідності, визнавши його обмежено придатним до служби. Спочатку він продовжував виконувати свої обов'язки у рідній частині, але згодом його перевели до РТЦК. Навесні 2024 року було ухвалено постанову, яка надає право на звільнення зі служби особам з інвалідністю та після ампутацій. В результаті, Денис повернувся додому.

Потім на нього обрушилася глибока й тривала депресія. "Усе моє усвідомлене життя було тісно пов'язане з військовою службою. Я палав цим заняттям! Але після звільнення з армії відчув повну втрату сенсу, не знав, як рухатися далі... Проте зрештою зрозумів, що така ситуація може закінчитися трагічно, і потрібно щось змінювати. Тому я вирішив пройти курс лікування", — ділиться історією співрозмовник.

Минулого літа, під час медичного огляду, лікарі виявили осколки в голові Дениса, один з яких застряг поблизу стовбура головного мозку — важливої області, що контролює дихання, серцебиття, сон і свідомість. Вирішили не видаляти їх, оскільки це могло призвести до серйозних ускладнень. "У мене погіршилась пам'ять — я забуваю деякі моменти з життя. Часто відчуваю різкі зміни настрою, — розповідає 25-річний Денис Стратійчук. — Зрештою я зрозумів, що потрібно рухатися далі, тому звернувся до центру зайнятості та пройшов співбесіду в поліції. З вересня минулого року я працюю оператором гарячої лінії 102. Це непроста робота, адже щодня потрібно обробляти багато дзвінків і знаходити підхід до різних людей".

Крім того, у тренінговому центрі поліції Чернівецької області ветеран проводить навчання з мінно-вибухової справи. А ще розповідає старшокласникам і першокурсникам вишів про поводження зі зброєю і про те, як надавати першу допомогу.

"Для Дениса надзвичайно важливо відчувати свою значимість. Саме тому всі ці зміни та події відновили у його братові впевненість у собі," – зазначає його сестра Діана.