Горобці практично не зустрічаються на вулицях Києва та Львова: орнітолог пояснила, де поділися ці птахи.

Експертка поділилася кількома легкими способами, які сприятимуть зростанню чисельності горобців.

Минулого року кілька засобів масової інформації повідомляли про зникнення горобців, і тема досі залишається актуальною для українців. Адже цих пташок тепер можна зустріти значно рідше на вулицях Львова, Києва та інших міст, порівняно з початком 1990-х років.

УНІАН вирішив розібратися, чому зникли горобці в Україні, та поговорив про це з львівським орнітологом Ганною Кузьо. Експертка зазначила, що є багато видів горобців, але у містах та селах найчастіше зустрічається горобець хатній. За її словами, людей цікавить доля саме цих птахів, оскільки вони здавна живуть поруч. Співбесідниця додала, що у XX столітті горобці у Європі були всюди, їх було настільки багато, що європейські орнітологи їх навіть не рахували. А тепер ситуація змінилася, як у державах ЄС, так і в Україні.

Сьогодні обстановка настільки змінилася, що на вулицях Львова, Києва та інших міст б sparrow може взагалі не зустрітися. Наприклад, у Львові потрібно знати спеціальні місця, де можна спостерігати за цими птахами. Хатній горобець вже давно не є звичайним видом, який можна зустріти скрізь. Це помітили ті, хто пам'ятає часи, коли горобців було дійсно багато.

Зменшення чисельності хатніх горобців може свідчити про те, що є якісь серйозні зміни у середовищі, в якому вони проживають. На думку науковців, може бути низка причин, з яких цих птахів стає менше.

В Україні питання скорочення чисельності горобців не було предметом систематичних досліджень, проте аналогічні дослідження проводяться в країнах Європейського Союзу. Тому ми можемо лише теоретично порівнювати ситуацію з нашими горобцями з результатами, отриманими в європейських країнах.

У західній Європі вважають, що упродовж 1920-х років горобців почало ставати менше через те, що у промисловості почали рідше використовувати коней. Взагалі вважається, що горобець хатній поширився тоді, коли й одомашнений кінь, тому може бути звʼязок між чисельністю цих птахів та кількістю коней.

В Україні модернізація промислових секторів відбувалася пізніше, що, ймовірно, пояснює, чому зміни у популяції горобців стали помітними лише в перші роки 1990-х.

Польські дослідники вказують, що перше зниження чисельності горобців сталося на фоні суттєвого скорочення популяції коней як в промисловості, так і на вулицях. Це, в свою чергу, призвело до зменшення кількості вівса, легкодоступного для годування коней, що також стало джерелом їжі для горобців.

У містах Польщі спостерігалося зникнення горобців наприкінці 1990-х - на початку 2000-х років. Тим часом у Західній Європі цей тренд почався раніше, ще в 1980-х.

Вчені вважають, що в різних містах можуть бути деякі відмінності в причинах зниження чисельності горобців, проте існують загальні глобальні проблеми. Серед них – недостатня кількість їжі для дорослих птахів, оскільки їм важко знайти зерно чи їжу з відходів, а для пташенят стає дедалі менше комах через активне використання пестицидів у сільському господарстві. Крім того, існує дефіцит придатних місць для гніздування, оскільки старі дуплясті дерева в парках знищуються, а зарості кущів і купи гілок прибираються. Додатково, зростаюча кількість хижаків, таких як коти, ворони та малі яструби, створює додатковий тиск на горобців у деяких міських районах.

Є також гіпотеза британських вчених - вони вважають, що на чисельність горобців може негативно впливати електромагнітне випромінювання.

Європейський проєкт, що займається моніторингом звичайних птахів, відомий як Pan-European Common Bird Monitoring Scheme, виявив, що в країнах ЄС кількість горобців щороку зменшується, причому ця цифра не перевищує 5% за рік. Цей негативний тренд триває вже з 1980-х років.

Дорослі горобці харчуються переважно насінням, проте для годівлі своїх пташенят вони залучають комах та їхні личинки. У разі браку комах у їхньому середовищі, горобці стикаються з труднощами у вигодовуванні потомства. Нестача комах стала серйозною глобальною проблемою, адже їхня чисельність стрімко зменшується, особливо в розвинутих країнах, де інтенсивне використання пестицидів у сільському господарстві негативно впливає на екосистеми.

Я також переконана, що на репродуктивні можливості горобців та їхнє гніздування впливають різноманітні чинники, які можуть викликати стрес у птахів, зокрема вуличне освітлення та гучні звуки вибухів.

Ці птахи селяться поблизу людей, оскільки господарі утримують тварин, яких годують зерном. Крім того, на городах росте багато рослин, що слугують їжею для птахів, а також у смітниках можна знайти їстівні залишки.

З початку 1990-х років тваринництво в українських селах переживає кризу, що ускладнює горобцям пошук зерна. У містах ситуація для цих пташок також ускладнилася, адже люди стали викидати сміття в пакетах. Це покращило санітарні умови, але залишає горобців без їжі. Сизий голуб, будучи великим і потужним, легко розриває пакети, тоді як горобці, будучи дрібними птахами, потребують їжу, що розсипана на поверхні, інакше їм важко її дістати.

Крім того, горобці високо та далеко не літають, тому їм потрібно, щоб доступна їжа була поруч. А голуби можуть пролетітися по району чи полетіти в інший район за їжею.

Варто зазначити, що у Львові, за даними з досліджень українського орнітолога Андрія Бокотея, на початку 1990-х було близько 17 тисяч пар горобців (голубів сизих у той же час нарахували 3-4 тисячі). За останніх обліків, які проводилися у 2017-2018 роках, було виявлено іншу ситуацію - горобців нарахували 3-4 тисячі, а голубів сизих - понад 17 тисяч. У столиці таких підрахунків горобців та голубів ніхто не робив.

Хоча горобці споживають зерно на полях і в садах, а також корм, який їм пропонують на фермах та в приватних господарствах, їхня шкода, якщо й виникає, зазвичай має обмежений характер. Проте ці пташки приносять значну користь: влітку вони активно знищують шкідливих комах та поїдають насіння бур'янів.

На початку літа такий період, коли пташенята вчяться літати та можуть випадати з гнізда, і люди інколи їх підбирають, забирають додому, щоб вигодувати та нібито врятувати. Людина може вигодувати пташеня горобця, але для цього потрібно купити у зоомагазині мучного черв'яка та давати його пташці кожні 15 хвилин. Теоретично вигодувати пташеня можна, але, по-перше, це реально важко, а по-друге, людина не може виростити повноцінну пташку, яка буде готова до всіх викликів, з якими вона зіткнеться у природі. Пташенята мають інстинкти, але вони також запозичують деяку поведінку від батьків, їм потрібен приклад того, як знаходити собі їжу, куди літати, як рухатися.

Людина не зможе навчити пташеня, тому, вирощене в домашніх умовах, воно стане залежним від людей. Таке пташеня не боятиметься людей і, потрапивши в дику природу, навряд чи зможе вижити. Воно знову піде до людей, що може призвести до того, що його з'їсть кіт або завдадуть шкоди як діти, так і дорослі. Саме тому я виступаю проти того, щоб люди забирали диких пташенят додому.

Цікаво, що існує думка, ніби людина не повинна торкатися пташенят, оскільки батьки можуть їх відкинути. Але це всього лише міф. Дорослі птахи не відмовляються від своїх пташенят через людський запах. Проте варто зазначити, що якщо людина залізе в гніздо, це може призвести до того, що хижаки виявлять його завдяки новому запаху.

Порятунок одного горобця не допоможе тому, щоб цих птахів стало більше. Але можна зробити інші кроки для того, щоб кількість горобців збільшилася в конкретній громаді - залишити ділянки, на яких будуть рости кущі, в яких зможуть гніздитися ці птахи, а не скошувати все, домовлятися про те, щоб використовувати менше пестицидів чи взагалі перейти на органічне землеробство. Це точно допоможе збільшенню популяції горобців.

Спів горобців називають цвіріньканням. Найчастіше співають самці у період гніздування (починається у другій половині березня), щоб позначати свою територію.

У горобців також є низка звуків, якими вони перегукуються, щоб тримати контакт. Це зграйні птахи, і тому їм потрібно постійно спілкуватися між собою. Коли є якась небезпека, до прикладу, летить яструб малий або йде кіт, і вони мусять про це повідомити зграї, то тоді використовують певний крик. Крім того, пташенята, які просять їсти у гнізді, також специфічно цвірінькають.

У зграї горобців є певна ієрархія, і її можна помітити, навіть якщо самому поспостерігати з групкою цих птахів.

У хатніх горобців самці та самки мають різне оперення. Самець вирізняється чорним плямою на грудях, тоді як самка має простий сірий або коричневий окрас. Зі збільшенням віку у самця ця пляма стає більш помітною, і її розмір безпосередньо пов'язаний з ієрархічним статусом у зграї. Чим більша пляма, тим вищу позицію займає птах у соціальній структурі. Ієрархія є важливою, особливо під час змагань за місце, адже, якщо на вільне місце намагається сісти самец з великою плямою, інші горобці зазвичай відступають.

У середньому горобці живуть приблизно 5 років, але можуть і довше, якщо їх не з'їсть хижак.

Раніше УНІАН повідомляв про можливе вимирання найшвидшого птаха в Україні. Орнітолог, директор Навчально-наукового інституту природничих та аграрних наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, а також співзасновник Українського центру досліджень хижих птахів Максим Гаврилюк пояснив, що сапсани в минулому дійсно стикалися з серйозною загрозою вимирання, проте з часом ситуація покращилася.