Хто насправді є автором Біблії? Три можливі гіпотези.

РБК-Україна (проект Styler) розкриває інформацію про автора священного письма та те, як його тексти стали відомими в різних куточках світу.

Згідно з теорією усного диктанту, існує переконання, що Бог безпосередньо створив тексти Вітхого і Нового Завітів або ж передав свої одкровення через людей. Ця концепція базується на думці, що Святого Духа було надіслано для підтримки пророків та історичних особистостей, які записували Боже слово.

Католицький священник Никанор П'єр Джорджіо Аустриако пропонує схожу, але водночас дещо іншу інтерпретацію божественної натхненності. Він проводить аналогію між дією Бога і процесом написання, де автор виступає як основна причина, а ручка слугує інструментом для вираження думок.

З цієї аналогії можна зробити висновок, що Бог - це первинна причина створення Біблії, яка надихнула людських авторів, слугуючи їм як інструментам для написання священного тексту. Цей підхід підкреслює повагу Бога до свободи, талантів і обмежень, які Він наділив своїми творіннями.

Отже, теорія усного диктанту відкриває нові горизонти у розумінні натхнення та процесу написання святого письма, підкреслюючи важливість взаємодії між Божественним і людським у формуванні Біблії.

Одна з теорій, що існують навколо питання авторства Біблії, стверджує, що Моїсей є автором П'ятикнижжя — початкових п'яти книг Старого Завіту та єврейської Біблії. Ця ідея почала набувати популярності серед біблістів у VI столітті нашої ери, але до середини XVII століття її популярність значно зменшилася.

Основною проблемою цієї теорії є те, що Моїсей помирає наприкінці книги Второзаконня, що викликає питання щодо того, як він міг завершити написання тексту. Єврейський Талмуд намагається вирішити цю невідповідність, припускаючи, що його наступник міг дописати частини, які Моїсей не встиг завершити.

У процесі наукових досліджень багато вчених почали ставити під сумнів не лише можливість того, що все П'ятикнижжя могло бути написане однією особою, а й саму концепцію єдиного автора, здатного створити такий обширний текст. Отже, питання авторства Біблії залишається нез’ясованим, відкриваючи нові горизонти для осмислення святого письма та його витоків.

Біблія не є твором єдиного автора; її написання стало результатом праці кількох людей протягом багатьох століть. Новий Завіт, що висвітлює життя Ісуса, приписується свідкам тих подій, зокрема апостолам та провідникам ранньої християнської громади. Сучасні дослідники, спираючись на історичні дані та текстуальний аналіз, дійшли висновку, що створення Біблії відбувалося поступово.

Цей процес передбачав залучення численних спільнот та культурних впливів. Наприклад, тексти, які асоціюються з такими видатними особами, як цар Давид або Соломон, могли виникнути на основі різноманітних джерел.

"Біблія не є твором одного автора або групи окремих людей, а результатом колективної праці спільнот писців. Імена авторів не згадуються в тексті, оскільки концепція авторства виникла лише в пізніший період, що був характерний для давніх греків. У доелліністичну епоху література Близького Сходу формувалася, зберігалася та передавалася завдяки зусиллям спільнот писців", - підкреслює відомий дослідник Вільям Шнідевінд у своїй праці "Хто насправді написав Біблію: історія писців".

Отже, Біблія є продуктом спільних зусиль, що відображає різноманітність ідей та культур, які мали вплив на її створення.