История генпрокурора Костина: от товарища Ермака до резонансного увольнения.
Ввечері 20 жовтня 2024 року президент Володимир Зеленський опублікував щоденне відеозвернення, яке вирізняється поміж інших особливою злістю й агресією:
На жаль, у тилу відбуваються події, які не потребують присутності ворога. Це справжній внутрішній противник. Ситуація з МСЕК та безсоромністю окремих осіб, зокрема прокурорів, які використали свої зв’язки для отримання підроблених інвалідностей, викликає занепокоєння.
Я очікую оперативних і рішучих дій від правоохоронних органів, насамперед від Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань та Офісу генерального прокурора. Це питання вже винесено на розгляд РНБО.
Засідання Ради нацбезпеки і оборони завершилося тим, що генеральний прокурор Андрій Костін мусив подати у відставку. Менше ніж за два тижні, 31 жовтня, після згоди Верховної Ради, президент офіційно звільнив керівника ОГП.
Перед публічною політичною стратегією Костіна спалахнув скандал, пов'язаний із масовим оформленням інвалідності для десятків прокурорів у Хмельницькому. Цей процес курирувала голова місцевої медико-соціальної експертної комісії Тетяна Крупа. Всі ці прокурори отримували пенсії через інвалідність, які були затверджені рішенням її сина Олександра, що обіймає посаду начальника Пенсійного фонду у Хмельницькій області.
Після цього викриття в Офісі Генерального прокурора терміново розпочали службове розслідування. За його підсумками, виявлено аномально високий рівень прокурорів з інвалідністю в Хмельницькій та Черкаській областях.
Зазначимо, що деякі прокурори стали інвалідами ще до початку повномасштабної агресії, а інші — задовго до того, як Костін з’явився на політичній арені. Проте, ані ці обставини, ані термінові перевірки вже не змогли врятувати кар'єру Костіна в Генеральній прокуратурі.
"Зеленський давно мав намір звільнити Костіна. Однак для цього необхідно було знайти вагому підставу. Після інциденту з прокурорами з інвалідністю виникла ідеальна можливість для його відставки. Це вдалий момент", - розповідає під умовами конфіденційності один з високопосадовців президентської команди.
"Українська правда" розкриває, звідки походить Костін, як відбувся його конфлікт із Верховною Радою та Офісом президента, а також чи є можливість для когось зайняти його місце на посаді генерального прокурора в рамках теперішньої влади.
Десь у середині липня 2022 року Володимир Зеленський і глава ОП Андрій Єрмак вирішили, що час настав - генеральна прокурорка Ірина Венедіктова та голова Служби безпеки України Іван Баканов мають піти у відставку.
Під час публічної заяви президент обґрунтував своє рішення тим, що значний обсяг злочинів проти національної безпеки та зв'язки представників українських силових органів із російськими спецслужбами "породжують серйозні запитання до відповідних керівників".
Насправді ж генпрокурорку звільнили, бо вона почала грати свою гру. Коли в березні 2020 року президент призначив Венедіктову за згодою Верховної Ради, депутати монобільшості дивилися на неї як на свою людину. Єрмак вважав її абсолютно лояльною і здатною замінити креатуру свого попередника Андрія Богдана - Руслана Рябошапку.
Проте Венедіктова незабаром почала адаптувати ОГП відповідно до своїх потреб.
Вона відмовлялась призначати в Генпрокуратуру людей Офісу, як-то Олега Татарова, саботувала підписання чутливих підозр, як-то Петру Порошенку, а згодом всі сумнівні рішення просто перекидала на когось із заступників типу безвідмовного Олексія Симоненка.
Не дивно, що генпрокурорка швидко залишилася без підтримки в Офісі Президента. Вона фактично була єдиною, хто зміг "помирити" двох заступників Єрмака: куратор правоохоронної сфери Олег Татаров і Андрій Смирнов, відповідальний за судову систему, обидва мали однакову неприязнь до Венедіктової.
До того ж з власної ініціативи вона наробила собі масу проблем. Починаючи з того, що Ірина Валентинівна швидко порозумілась із ключовими іноземними посольствами, чого дуже не люблять в Офісі президента. І закінчуючи спробами пресувати улюбленця Єрмака - тоді керівника київської прокуратури, а нині голову Одеської ОДА - Олега Кіпера. В ньому Венедіктова бачила головного конкурента на генпрокурора.
Проте новим керівником не став Кіпер, а на той момент голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Андрій Костін. Як виявилось, він є давнім знайомим Єрмака. Завдяки підтримці Андрія Борисовича Костіна, той потрапив до списку партії "Слуга народу" і згодом очолив комітет у Раді.
До того як почати робити політичну кар'єру, Костін був помічником у шанованого одеського адвоката Йосипа Бронза. Займався координацією зустрічей, організацією тренінгів, медіацією тощо. Якихось великих процесів Костін не вів, гучних клієнтів не мав.
Протягом своєї адвокатської кар'єри Костін завів одне важливе знайомство, яке згодом кардинально вплине на його життя – він подружився з Андрієм Єрмаком. Величезний рівень довіри між ними яскраво проявлявся на закритих партійних зустрічах.
Як повідомляють учасники святкування дня народження керівника Офісу президента, Костін щиро виголошував особисті тости, а його обійми з Єрмаком були настільки братніми, що мало хто з команди міг собі це дозволити.
Тому призначення Костіна на посаду генерального прокурора влітку 2022-го стало серйозним посиленням для Єрмака. Глава ОП без свого генпрокурора і з ним - це два різних глави Офісу.
"Виникла досить незвична ситуація. Коли ви звертаєтеся до Офісу Генерального прокурора щодо Костіна, його заступники нічого не повідомлять, а інші просто стверджують, що не бачили його. Це називається 'п’ятий поверх'. Генеральний прокурор знаходиться на п'ятому, а ліфти в будівлі зупиняються лише на четвертому та одразу на шостому. Звичайні люди не мають доступу на 'п’ятий', - ділиться один із співрозмовників з прокурорського кола, просячи не називати його імені."
Навіть ті, хто потрапляв на "генеральний" поверх, не мали можливості побачити, як функціонує управління ОГП насправді. Справді, присутність чи відсутність Костіна не суттєво впливала на розвиток ситуації.
"Важливо усвідомити, що Костін є по суті добрим чоловіком. Він має певні знання в юриспруденції, проте не володіє глибокими знаннями кримінального права і ніколи не працював у прокуратурі, навіть в її звичайних підрозділах, не кажучи вже про Генеральну прокуратуру. У цій системі він не зарекомендував себе, а його уявлення про те, що там відбувається, було дуже поверхневим", - зазначає один із прокурорів на умовах анонімності.
Спочатку однією з ключових цілей Костіна було стати новим осередком сили для Офісу в правовій та судовій сферах, щоб частково зменшити вплив Татарова. Хоча той і проголошував абсолютну відданість, масштаби його повноважень і можливостей дещо насторожували навіть його керівництво.
Костін навіть намагався взяти під контроль деякі процеси у верхівці силових структур. Він підтримував тісні зв'язки з громадським сектором і активно співпрацював з НАБУ. Зокрема, це проявилося через призначення в Офіс Генерального прокурора близького до Гізо Углави, колишнього міністра юстиції Грузії Зураба Адеїшвілі, з яким раніше працювала Венедіктова.
Врешті-решт, генеральний прокурор налагодив стосунки з головою Верховного суду Всеволодом Князєвим, з яким він намагався встановити зв'язок із представниками європейських посольств.
А потім Князєва затримали за підозрою в хабарі в три мільйони. І дивним чином це збіглося з тим, що Костіна перестали цікавити політичні ігри і нарощення внутрішнього впливу.
Основну частину своїх обов'язків в ОГП він делегував своїм заступникам і помічникам. Що стосується самого його інтересу, то він зосередився переважно на військовому департаменті, питаннях, пов'язаних з трибуналом для Путіна, а також на закордонних відрядженнях. Інші аспекти роботи, включаючи важливі сфери, такі як співпраця з Бюро економічної безпеки та ДБР, залишилися під контролем заступників.
"Генеральному прокурору повідомляли про ситуацію, але не для того, щоб отримати конкретні вказівки. Такого рівня напруги від нього не вимагалося. Просто це було потрібно, щоб він був у курсі. А люди самостійно визначали, як діяти в своїх галузях", - ділиться думками один із прокурорів щодо взаємин на "генеральному рівні".
Заступники самі визначали цікаві їм теми, самі вели кадрову політику в підпорядкованих департаментах і навіть в обласних прокуратурах, самі ж ходили на доповіді до Олега Татарова на Банкову.
Тепер, коли Костіну було надано звільнення, фактична ситуація отримує певну легалізацію на деякий час – перший заступник генерального прокурора Олексій Хоменко офіційно розпочне виконувати обов'язки керівника ОГП. У той же час, Офіс, під управлінням Татарова, в оперативному режимі контролюватиме осіб, відповідальних за процесуальне керівництво в усіх інших справах.
Як теперішній в.о. генерального прокурора Хоменко, так і його колега Антон Войтенко тривалий час підтримують прямий зв'язок із силовим заступником керівника Офісу президента. Крім того, Ігор Мустеца, який успадкував свою посаду від попередниці Костіна, помітив ослаблення впливу Іллі Павлюка і почав шукати нові орієнтири, звернувшись до Татарова.
"Для ОП це доволі зручно. Бо в.о. генпрокурора буде та і є максимально лояльним і керованим. А натомість ніякого впливу Ради на нього не буде. Та і після зміни законів про статус депутатів, навіть підозри по нардепах має підписувати в.о. генпрокурора, раніше не міг. Тому це не дуже гарна, але доволі зручна конструкція для Офісу", - пояснює один із урядовців не під запис.
Стародавнє політичне прислів'я говорить, що можна безкінечно спостерігати за тим, як тече ріка, як палає вогонь і як особа змінюється, отримуючи нову, значну позицію.
Навіть якщо вчора її призначили через зв’язки з кимось із владної еліти, це не гарантує, що сьогодні вона відповість на дзвінок колишнього "друга".
Так сталося з Костіним та фракцією "слуг народу". Депутати вважали Костіна своїм, оскільки вони разом увійшли до Верховної Ради, спільно працювали на комітетах і в залі засідань.
"І ось, як тільки його призначили, він просто відмовився відповідати на дзвінки. Причому не лише від простих депутатів, а й від Арахамії та інших високопосадовців з 'Слуги'. Йому кажуть: 'Андрій, приходь на фракцію, є питання'. А він у відповідь: 'Навіщо я маю до вас приходити?'. І в результаті так і не з'явився", - обурено ділиться своїми думками з УП один з провідних представників 'слуг народу'.
Інший представник парламенту, який входить до складу комітету з охорони правопорядку, зазначає, що народні обранці не змогли досягти присутності генерального прокурора на своїх засіданнях.
"З Костіним ми сварилися весь останній рік. Порівняно навіть із Венедіктовою він забив на комітет повністю. У нас парламентсько-президентська республіка. Він мав до нас приїжджати, зайнятий він там, чи не зайнятий.
Пам'ятаю, у нас було закрите засідання з СБУ, ДСНС, Нацполіцією щодо розслідування загибелі Монастирського. Ми запросили Костіна. А він не прийшов. Це ж уже не питання щодо законопроєкту якогось, це нічого собі серйозна справа - катастрофа і смерть міністра. І Костін не прийшов. Тоді навіть "слуги" закусили".
Як переконує співрозмовник, таких поганих відносин у Ради і генпрокурора не було давно.
"Це неймовірно. Незважаючи на всі свої недоліки, Венедіктова хоч якось реагувала на наші запити. Натомість Офіс генпрокурора Костіна зовсім ігнорує наші листи. Ми не отримали відповідей на 60% наших звернень, навіть жодної відписки", - висловлює своє обурення член профільного комітету.
Тому вже досить давно у ВР були голоси за відставку Костіна, але бракувало сміливості її ініціювати. Адже на посаді він опинився й залишався волею не депутатів, а президента і глави його ОП.
Справді, в їхньому дуеті швидко зникло захоплення новим генеральним прокурором. Хоча було чимало дрібних причин для цього, всі вони мали спільний корінь: для Костіна пріоритетом виявилася повага закордонних партнерів, а не актуальні політичні інтереси президента та його команди.
Наприклад, Костін старанно ухилявся від будь-яких ситуацій, які могли б призвести до звинувачень у підриві репутації або зриві діяльності НАБУ та інших нових інституцій.
Саме тому, коли йому приносили на погодження підозри на депутатів, скажімо, як у скандальній історії з пропозицією хабаря Мустафі Найєму чи Олександру Кубракову, то Костін їх підписував. А президент і Єрмак дізнавалися про це лише в момент затримань і обшуків.
Очевидно, що це спровокувало справжню бурю емоцій і шквал критики на Банковій, адже однією з небагатьох задач, які Офіс поклав на плечі генпрокурора, було попередження про подібні ситуації. Його призначення явно не мало на меті лише підписувати підозри "слугам", не розголошуючи цього та просто вирушаючи на чергову конференцію за кордоном.
З приводу подорожей, варто зазначити, що у 2023 році генеральний прокурор провів 103 дні в закордонних відрядженнях. Це означає, що він був за кордоном в середньому два дні на тиждень. Через це члени команди Костіна жартома охрестили його "генеральним прокурором міжнародних справ" і "мандрівником".
"У Андрія дійсно відмінна англійська. Вона насправді хороша, на відміну від Єрмака. Він вправно формулює фрази для західних партнерів, які ті хочуть почути. Завдяки цьому йому вдалося створити позитивний імідж на Заході. Тим часом, хто очолював Генпрокуратуру, його не дуже турбувало", - ділиться одним із колишніх керівників прокуратури у розмові з УП.
"Костін завжди мріяв стати дипломатом. Він мріяв про пост посла в США та прагнув потрапити до Міжнародного кримінального суду. Проте в Офісі Президента вирішили не підтримувати його амбіції новою посадою, тож наразі Костін залишився без конкретних перспектив", - зазначив співрозмовник УП з команди Зеленського.
Розмовляючи з представниками УП у владі, вони стверджують, що наразі немає жодних кандидатур на посаду генерального прокурора.
На невизначений термін обов'язки керівника Офісу Генерального прокурора виконуватиме його перший заступник Олексій Хоменко, що має багаторічний досвід роботи у військовій прокуратурі.
"Ми думали, що не можна знайти нікого гіршого за Венедіктову, однак нам це вдалося. Зараз у наших є запит на лідера в прокуратурі, але де ж його знайти, якщо він не зможе бути самостійним?" - іронізує співрозмовник УП в Офісі президента.
Серед потенційних претендентів на посаду, яка обговорюється на Банковій, згадувалися імена Руслана Кравченка, голови Київської обласної державної адміністрації, а також Олега Кіпера, керівника Одеської ОДА. Обидва є близькими соратниками Андрія Єрмака.
Але перший, попри свою перспективність, видається ОП занадто молодим і не справляє у свої 34 роки враження людини, здатної взяти в руки цілу Генпрокуратуру.
Другий, у свою чергу, володіє вагомим досвідом роботи в прокуратурі, однак водночас його репутація досить забруднена корупційними скандалами як у Києві, так і, особливо, в Одесі. Місцеві підприємці можуть поділитися безліччю історій, зокрема, щодо роботи зернового коридору.
"Новий прокурор стане особою, яка на всі 100% підтримує Офіс президента, а прізвище не є вирішальним фактором", - з іронічною усмішкою зазначає один з представників Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності в розмові з УП.
Проте, щоб уникнути повторення ситуації з двома попередніми генеральними прокурорами, в Офісі прагнуть, щоб новий очільник ОГП мав також значну авторитетність у прокуратурі.
Бо насправді велике питання, хто більше винен: Костін, який мав розуміти, що він взагалі з-поза системи не зможе стати найкращим чи й просто хорошим генеральним прокурором?
Чи не є причиною остаточної деградації інституту ті, хто обирає осіб на посади, які явно не відповідають ні масштабам системи, ні рівню завдань, що перед нею стоять?
