Історія не навчить тих, кому все одно.

Сьогодні багато буде сказано про Героїв Крут. Більшість висловлювань будуть в дусі марної жертви молодих романтиків. На жаль, лише невелика частина зверне увагу на те, що бій відбувався на фоні переговорів у Бресті, і метою цього протистояння було дати УНР шанс здобути дипломатичне визнання своєї державності.

Я ж хочу порівняти ті трагічні обставини з 2022 роком.

Чому в 1918 році затримати більшовиків Муравйова вдалося лише 250-300 курсантам 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького, 100-120 студентам Університету Св. Володимира, а також гімназистам та кільком свободним козакам і старшинам?

Чому в 2022 році переходи з анексованого Криму захищали всього 300 військових з неповного батальйону морської піхоти?

У грудні 1917 року УНР отримала ультиматум від Москви. У січні Муравйов захопив Харків, але Винниченко залишався непохитним у своїй позиції проти запровадження воєнного стану. Він стверджував: "Ми не маємо права захищати революцію старими методами. Воєнний стан означає кінець революційної демократії."

Перші сигнали про ймовірне вторгнення Росії українське керівництво отримало за півроку до початку війни. У січні 2022 року біля українських кордонів активно концентрувалися 180 тисяч ворожих військ, що свідчило про підготовку до атаки.

Чи не викликає це у вас асоціацій із невиконанням законодавчих норм та Конституції щодо оголошення воєнного стану в умовах загрози нападу у 2021-22 роках?

У 1918-му Муравйов рухався на Київ 3-5 бронепоїздами. Полтава впала без бою. Бахмач оборонявся, але неорганізовано. І скоро червоні бронепоїзди вийшли на Київ.

Чому ж Українська Народна Республіка не змогла виготовити таку ж кількість бронепоїздів? В наявності були необхідні умови та броньовані листи, які вироблялися у депо Дарниці та Києва, спочатку для царської армії, а згодом - для Гетьманату та Директорії.

Чому з 2019 року було призупинено програми ракет, і замість запланованих сотень Нептунів щороку ми отримали всього три ракети?

Винниченкова демагогія про регулярну армію як знаряддя реакції, заяви про "Нам не потрібна армія, відірвана від народу. Озброєний народ - ось найкраща оборона революції" призвели до того, що УНР впала.

У 2021 році українська влада іронічно ставилася до закликів опозиції щодо фінансування територіальної оборони та призову резервістів для заповнення некомплектних бригад Збройних сил України. У той же час команда президента Зеленського, навіть у грудні, продовжувала інвестувати 50 мільярдів гривень у програму Великого будівництва.

Чи не викликають невзірвані у 2022 році переправи поблизу Чонгара, Антонівський міст через Дніпро, а також мости на півночі Київщини, що сполучають з столицею, спогади про невзірвані мости 1918 року?

Чи не викликає рішення про виведення бригади НГУ з Гостомеля, створення хабу на Чонгарі та розмінування води в Маріуполі асоціацій із такими ж безглуздими діями народних міністрів УНР та солдатських комітетів?

Історія не вчить тих, для кого какаяразніца.

Вона просто жорстоко карає державу за непізнані уроки.