Коли ж літаки, ракети та танки з’являться з 3D-принтерів?

Уперше у світі китайський літак піднявся в повітрі на турбореактивному двигуні, видрукованому на 3D-принтері. Це відкриває новий етап у виробництві складної зброї. Бо власне стрілецьку зброю друкують вже не перший рік. Питання було в тому, чи зможе оборонна промисловість освоїти на порядок складніший рівень. Як прогнозував один з фахівців, перелом станеться тоді, коли надрукують перший реактивний двигун. І ось це сталось

Нещодавня подія, що відбулася в листопаді, підтверджує, що Китай дійсно випереджає світ у принаймні кількох критично важливих сферах. Мова йде про перше успішне тестування турбореактивного двигуна, виготовленого за технологією 3D-друку. Конкретно, компанія Aero Engine Corporation of China (AECC) оголосила про успішне завершення льотного випробування компактного турбореактивного двигуна, створеного переважно за допомогою 3D-технологій. Під час тестування двигун забезпечив 30-хвилинний політ безпілотного літального апарата.

Апарат досяг висоти 6000 метрів і розвинув швидкість 0,75 Маха. Протягом усього польоту двигун працював безперебійно, що підтвердило його надійність у справжніх умовах експлуатації. Важливо відзначити, що понад 75% загальної маси двигуна складають обертові елементи та компоненти, створені за допомогою 3D-друку. Цей підхід суттєво зменшив кількість частин, знизив вагу системи та спростив її обслуговування та експлуатацію. Найголовніше, це відкриває можливості для швидкого масштабування виробництва таких двигунів. Як зазначають представники компанії AECC, це створює нові горизонти для використання подібних двигунів у різних моделях безпілотників (БПЛА).

китайський мотор, створений за допомогою 3D-друку в листопаді 2025 року

Чому мотори для безпілотних літальних апаратів є критично важливими?

Справжнє питання полягає в наступному: чому вміння Китаю клонувати двигуни сприймається як абсолютно новий і небачений виклик?

Тому що застосування подібних двигунів можливо як для БПЛА, так і для крилатих ракет, які самі за фактом є просто різновидом безпілотних літальних апаратів.

Наприклад, українська крилата ракета "Нептун", що важить близько тонни, оснащена авіаційним турбореактивним двоконтурним двигуном МС-400, розробленим Запорізьким машинобудівним конструкторським бюро "Івченко-Прогрес". Цей двигун, що працює на керосині, дозволяє ракеті досягати дозвукової швидкості приблизно 900 км на годину.

Крилата ракета "Нептун" була представлена на Військовому ярмарку "Зброя та Безпека" у Києві в 2021 році. Фото надав VoidWanderer.

Іншим важливим аспектом, чому двигуни стали символом "прориву", є надзвичайна потреба в них у часи, коли глобальна небезпека досягла критичного рівня, ставлячи світ на межу Третьої світової війни. На початку вересня цього року чеська компанія PBS GROUP розпочала серійне виробництво реактивних двигунів на своєму заводі в США та оголосила про плани звести ще один завод у цій країні.

PBS GROUP вважається світовим лідером у сфері розробки, виробництва та інновацій малогабаритних реактивних двигунів. Нещодавно компанія оголосила про плани побудувати новий завод у США, інвестиції в який складуть 90 мільйонів доларів. Це рішення зумовлене необхідністю задовольнити зростаючі потреби Армії США, і впродовж найближчих двох років компанія має намір значно збільшити обсяги виробництва — з тисяч двигунів на рік до десятків тисяч. У 2025 році PBS GROUP планує збільшити виробництво двигунів на 220%, зокрема завдяки новому заводові в Чехії. Цікаво, що ще до початку своєї діяльності в Америці, PBS GROUP вже розширила свої потужності для виробництва реактивних двигунів, призначених для українських ракет і дронів.

Проте ще більш вражаючим є те, що зусиль Чехії для задоволення потреб США виявилося недостатньо. Оскільки двигуни є критично важливим елементом у процесі виробництва ракет, США здійснюють резервування виробництва двигунів за кілька років до запуску нового заводу. Цього разу мова йде про те, що найбільший італійський виробник ракетних двигунів Avio уклав два контракти з Lockheed Martin та Raytheon, надаючи цим компаніям доступ до потужностей заводу, де буде вироблятися твердопаливні двигуни в США. Однак новий завод заплановано до завершення лише в 2028 році. І хоча це стосується інших двигунів, ситуація добре ілюструє реальність: двигун є однією з найскладніших частин ракети, а швидкість їх виробництва безпосередньо впливає на темпи виготовлення самих ракет.

Яку зброю реально друкувати сьогодні, або чого досягли США

Революційний аспект інновації полягає в тому, що Китай здійснив перехід від стадії "випускати все, що можливо" до стадії "випускати те, що необхідно".

Суть в тому, що виготовлення окремих частин зброї за допомогою 3D-друку не є зовсім новим явищем. Більше того, одна українська компанія, яка працює в авіаційній галузі, змогла ще до початку масованого вторгнення надрукувати деталь для літака з титанового порошку.

У світі спостерігається безліч різноманітних досягнень, зокрема у виробництві простих запчастин, таких як ті, що використовуються в бронетехніці, що є цілком здійсненним завданням. Наприклад, восени 2023 року Україна отримала від Сполучених Штатів промислові 3D-принтери для виробництва комплектуючих до військової техніки. Ці 3D-принтери мають можливість створювати деталі безпосередньо на полі бою. Як зазначив Вільям Лаплант, помічник міністра оборони США з питань закупівель та утримання, поява таких принтерів "кардинально змінює ситуацію", адже вони суттєво прискорюють виробництво та відкривають нові горизонти. "3D-друк дозволяє виготовляти надзвичайні речі не лише завдяки швидкості. Насправді ви можете створювати деталі, які неможливо виготовити за звичайних умов", - підкреслив Лаплант.

У той час він також зізнався, що на старті великої війни українці виготовляли свої 3D-елементи, не маючи при цьому технічних специфікацій.

створений за допомогою 3D-друку пістолет-кулемет Scz0rpion, зображення: zbroya.info

Літній період 2024 року ознаменувався інформацією про те, що іноземці активно виготовляли зброю за допомогою 3D-принтерів для Збройних Сил України. Тільки польські волонтери змогли надрукувати більше мільйона одиниць, які були безкоштовно передані Україні. Одним з найбільш затребуваних виробів стали корпуси для боєприпасів, призначені для скидання з дронів. Вірно спроектовані корпуси дозволяють здійснювати скидання з високою точністю, завдаючи противнику значних втрат.

У Києві інженери використовують 3D-принтери для виготовлення хвостових стабілізаторів для боєприпасів, а також створюють безпілотники для розвідувальних цілей, які потім передають на фронт. "У процесі виробництва відсутні людські години, тобто немає необхідності щось різати, клеїти або зварювати вручну. Все виконує принтер, який самостійно виготовляє деталі. Крім того, це дозволяє створювати легші та більш складні конструкції з інженерних міркувань, в яких підсилювальні елементи інтегровані безпосередньо в корпус. Завдяки цьому вдається зменшити загальну вагу", - поділився один з інженерів-волонтерів столиці.

Заради справедливості, однак, зауважимо, що все це про досить просту зброю. Ми та для нас робили те, що могли. А от складні системи на 3D-принтерах створюють країни з розвиненою промисловістю та технологіями, такі як США, Німеччина, Китай та Японія. Вони застосовуються в аерокосмічній галузі, медицині, машинобудуванні та інших передових областях. До таких систем відносяться і великомасштабні 3D-принтери для виробництва деталей ракет, наприклад, 3D-принтер Rocket Lab у США, а також передові біопринтери та системи для 3D-друку металами.

У США активно триває змагання, яке нагадує перегони на іподромі. Наприклад, у січні 2025 року Пентагон уклав контракт на виготовлення вибухових речовин та твердого пального за допомогою 3D-принтерів, що стало справжнім проривом. Ця нова технологія 3D-друку була розроблена для вирішення проблеми нестачі виробничих потужностей для виготовлення боєприпасів. Американська компанія Supernova Industries оголосила про отримання контракту на 2 мільйони доларів для 3D-друку "енергетичних матеріалів для військових цілей". Спрощено кажучи, йдеться про вибухівку, яка використовується у снарядах, та твердий паливний матеріал для ракет.

Завдяки впровадженню передових технологій 3D-друку, компанія змогла вирішити одну з найскладніших завдань у виробництві боєприпасів - створення бойового спорядження. Зазвичай цей процес передбачає пресування або заливання вибухових речовин у оболонку. Проте, використання 3D-принтерів для виготовлення корпусів боєприпасів дозволяє значно прискорити виробничий процес.

Китайське панування "в цілому": чому Піднебесна випередила решту світу

Але відтепер, після прориву з двигунами на принтерах, можемо констатувати: роль лідера поступово перебирає на себе Китай.

У першу чергу, той, хто опанує надшвидкі виробництва ракет і дронів, та особливо з акцентом на дешевизну робіт, матиме переваги у їх масовому застосуванні. Це - безумовний шлях до виснаження дороговартісних систем ППО-ПРО й можливість домінування.

Однак варто зазначити, що друк зброї за допомогою 3D-принтерів не можна розглядати окремо – це інтегрована частина всього інноваційного процесу. І, з видається, Китай активно підтримує цей тренд. Наприклад, з початку 2024 року країна розпочинає формувати замкнутий цикл виробництва електроніки. У квітні 2024 року провідні китайські телекомунікаційні компанії отримали вказівку до 2027 року перейти на місцеві мікросхеми, відмовившись від іноземних, особливо тих, які є критично важливими для національних телекомунікаційних мереж. Експерти зазначають, що це перший випадок, коли встановлено конкретні терміни виконання, і таке рішення уряду Китаю може суттєво вплинути на прибутки американських гігантів, таких як Intel та AMD (у 2023 році Китай становив найбільший ринок для Intel, забезпечуючи більше 27% загального доходу компанії).

Image source: Getty Images

А в липні 2025 року армія Китаю провела тактичні навчання за участю піхотних FPV-дронів і наземних бойових роботів-собак - було відпрацьовано взаємодію між особовим складом і безпілотними системами в умовах сучасного бою . Також відомо, що найближчими амбіціями є виробництво Китаєм людиноподібних роботів. Можна лише уявити, що буде в разі опанування друку на 3D-принтері титанових гуманоїдів.

"Військовий друк України: що ми здатні реалізувати вже сьогодні і яких успіхів досягнемо завтра"

Повертаючись до України, варто зауважити, що технологія множення зброї на 3D-принтері також може стати кроком якщо не до домінування, то до очевидних технологічних переваг над противником. У 2024 році стало відомо про відчайдушну роботу спільноти "ДрукАрмія": за два роки організація об'єднала та навчила тисячі друкарів, створила конструкторське бюро, налагодила контроль якості, зворотний зв'язок з військовими, логістику й заснувала єдину платформу для координації роботи своїх волонтерів .

У жовтні 2024 року парк "ДрукАрмії" вже налічував понад 10 тисяч 3D-принтерів, які були розташовані по всій Україні та за її межами. У результаті цього щотижня на фронт відправлялися сотні партій життєво важливої продукції: дронові снаряди, міни, медичне обладнання, а також запчастини для автоматів, рацій та дронів. Завдяки 3D-друку звичайна граната перетворювалася на "скид", а простий квадрокоптер – на бомбардувальник. Фінансування проекту забезпечували друкарі, компанії-партнери та небайдужі українці. Це був справжній шлях до перемоги, який втілював у життя новітні технології.

image: facebook/drukarmy

Тепер настав час перейти до більш складних технологій і розпочати виробництво, наприклад, бойових ракет. Китайський успіх демонструє, що це не лише можливе, а й цілком реальне. І цілком ймовірно, що українське прагнення до виживання може призвести до таких несподіваних, але водночас логічних рішень.