Кортіна, Санкт-Моріц та інші. Десять легендарних трамплінів, які більше не приймають провідні змагання.

Цього вікенду Кубок світу з лижного двоборства проходить у німецькому Обергофі, який переважно асоціюється у шанувальників зимових видів спорту з біатлоном. Проте, варто згадати, що в минулому місцевий трамплінний комплекс "Канцельсгрунд" був значущою локацією не лише для стрибунів, але й для двоборців. Після 2010 року Обергоф втратив своє місце в календарі чоловічих Кубків світу зі стрибків і двоборства, і лише тепер, після 16-річної паузи, знову повертається на арену елітних змагань.

Є чимало трамплінів, які колись вважалися легендарними аренами і регулярно приймали змагання найвищого рівня, але вже давно зникли з календаря Кубка світу. Деякі з них все ще функціонують, хоча більше не проводять топові турніри, інші ж зачинені, а від деяких залишилися лише спогади. Сьогодні ми розглянемо відомі трампліни, які з різних причин не приймають змагань стрибунів та двоборців елітного рівня вже багато років.

На початку нашого списку розташована Кортіна д'Ампеццо. І справа тут не лише в тому, що менш ніж за місяць цей відомий гірськолижний курорт стане ареною для змагань зимових Олімпійських ігор 2026 року. Важливо зазначити, що саме в цій місцевості 27 грудня 1979 року відбувся перший в історії старт Кубка світу зі стрибків з трампліна.

Проте, славна історія цієї арени почалася значно раніше. Трамплін був зведений у 1923 році, а вже через чотири роки, у 1927-му, тут відбувся третій за рахунком чемпіонат світу з лижних видів спорту. Лижний мундіаль повернувся до Кортіни через 14 років, у 1941-му, але в той час Європу вже охопила пожежа Другої світової війни, і не всі збірні мали можливість надіслати своїх спортсменів до Італії. У результаті, у 1946 році Міжнародна лижна федерація (FIS) позбавила турнір 1941 року офіційного статусу чемпіонату світу.

Проте незабаром трамплін у Кортіні мав прийняти ще більш значну подію — Олімпійські ігри 1956 року. Перед цими змаганнями, подібно до невизнаного чемпіонату світу 1941 року, трамплін зазнав масштабної реконструкції, включаючи демонтаж старої гори розгону та зведення нової. У ті часи техніка стрибків змінювалася стрімко та суттєво, що вимагало постійного оновлення технічних стандартів для трамплінів.

Після того, як у 1979 році відбувся перший старт Кубка світу на "Трамполіно Олімпіко Італія", ця арена на деякий час утвердила себе як місце для відкриття сезону Кубка світу. Проте в сезоні 1980/81 змагання не відбулися через брак снігу. У 1983 році Кортіна втратила право на проведення церемонії відкриття сезону, а через два роки вона зовсім зникла з календаря подій.

Реконструкція, проведена у 1955 році, стала останньою для цього трампліна, який з часом перетворився з сучасного спортивного об'єкта на застарілий. Знайти фінансування для його оновлення виявилося неможливо, і в 1990 році "Трамполіно Олімпіко Італія" позбувся сертифікату FIS, втративши можливість проводити офіційні змагання.

Здобуття Італією права на проведення Олімпіади-2026 не допомогло вдихнути нове життя в арену. Італійці вирішили по максимуму задіяти вже існуючі споруди, а не вкладати кошти в побудову нових чи генеральну реконструкцію застарілих. "Трамполіно Олімпіко Італія" досі не зруйнований, проте вже багато років не діє, очікуючи, що колись таки наступить той день, коли культову арену з багатющою історією вирішать відновити.

У 1980-х канадські стрибки з трампліна переживали золоті часи. Хорст Булау був одним із найкращих стрибунів епохи, сумарно здобувши 13 перемог на Кубку світу та тричі поспіль фінішувавши у топ-3 загального заліку. Тому не дивно, що в ті часи канадський Тандер Бей мав своє місце в календарі Кубку світу. Більше того: в 1983 році саме ця локація в провінції Онтаріо перехопила у Кортіни право проводити відкриття Кубку світу, та втримувала його аж до 1990 року.

Цей трамплін був зведений у 1963 році завдяки пристрасті двох норвежців, Кнута та Торе Хансенів. У 1974 році комплекс трамплінів пройшов повну модернізацію, що дало змогу Тандер Бею протягом багатьох років щорічно проводити змагання найвищого рівня на обох, 120-метровому та 90-метровому, трамплінах.

Однак наприкінці 1980-х років швидкий розвиток стрибків у Канаді пішов на спад. У 1990 році місто Тандер Бей позбулося можливості приймати церемонію відкриття Кубку світу, а вже наступного року зовсім випало з календаря змагань. Проте це було лише тимчасово. Тандер Бей отримав право на проведення чемпіонату світу 1995 року, і за рік до цієї події найкращі стрибуни та двоборці світу знову завітали до Онтаріо, щоб випробувати свої сили на майданчику майбутнього мундіалю.

Чемпіонат світу 1995 року став одночасно кульмінаційним моментом та остаточним акордом для цієї арени. Того ж року місцева адміністрація вирішила, що утримання споруди є занадто витратним для бюджету, і призупинила її діяльність. У березні 2010 року, після Олімпійських ігор у Ванкувері, група мешканців звернулася до влади з проханням відновити роботу трампліну, проте їх ініціатива не принесла жодного результату.

З 1980 по 1994 рік відбулося 29 етапів Кубка світу зі стрибків, а чемпіонат світу 1995 року в "Біг Тандер" залишив яскравий слід в історії. Проте, на жаль, нові досягнення не додаються вже понад три десятиліття. І поки що немає підстав сподіватися на відновлення активності в місцевому лижному центрі в найближчому майбутньому.

Протягом останнього десятиліття у світі стрибків з трампліна виникла концепція міні-багатоденних турнірів. До традиційних змагань, таких як Турне чотирьох трамплінів і Raw Air, додалися міні-турніри в таких містах, як Планіца, Віллінген та інших. Багато людей не усвідомлюють, що це насправді не нова ідея, а повернення до коренів. На початку свого розвитку Кубок світу базувався саме на Турне чотирьох трамплінів і кількох інших багатоденних змаганнях.

Однією з них було Швейцарське турне, яке було проведено 25 разів у період із 1951 до 1992 року. Спершу, як і Турне чотирьох трамплінів, воно складалося з 4 етапів, хоча, на відміну від австро-німецького турніру, локації та час проведення не були сталими.

До моменту появи Кубку світу Швейцарське турне скоротилося до 3 (деколи - 2) етапів. І якщо Енгельберг і досі залишається щорічним місцем проведення Кубку світу, то Гштаад і Санкт-Моріц змагань елітного рівня вже давно не приймають.

"Маттеншанце" в Гштааді було засновано ще в 1916 році. За час свого існування арену реконструювали чотири рази: у 1932, 1959, 1966 та 1972 роках. Вперше місцева арена потрапила до програми Швейцарського туру в 1967 році. Протягом Кубка світу тут відбулося шість стартів з 1980 по 1990 рік, але один з запланованих стартів сезону 1984/85 був скасований через погані погодні умови.

Далі розпочалася звична сюжетна лінія занепаду будівлі. Останній раз реконструкцію проводили ще у 1972 році, і з часом трамплін став вважатися застарілим. У 1992 році його закрили, а в 2008 році повністю зруйнували, поховавши всі надії на відновлення арени.

Ще більш знаменитим є (був?) інший швейцарський трамплін - "Олімпіяшанце" у Санкт-Моріці. Він був побудований у 1926 році до зимової Олімпіади-1928. У 1947 році була проведена реконструкція арени, яка була пов'язана з тим, що у 1948 році Санкт-Моріц вдруге в своїй історії проводив Олімпіаду. І місцевий трамплін став першим у історії, який приймав змагання двох різних Оліміпад.

У 1951 році, як згадувалося раніше, було започатковано Швейцарське турне. Його програма та маршрут не мали такої стабільності, як це було у Турне чотирьох трамплінів. Проте Санкт-Моріц залишався єдиним незмінним елементом Швейцарського турне - цей курорт входив до складу всіх 25 проведених видань цього багатоденного змагання.

У межах Кубку світу Санкт-Моріц організував дев’ять змагань. Проте після завершення Швейцарського туру "Олімпіяшанце", як і Гштаад, назавжди вийшов з календаря. Незважаючи на те, що "Маттеншанце" закрився після цього, трамплін у Санкт-Моріці продовжував працювати до 2006 року. Тут проходили юніорські чемпіонати світу 1998 року, а також етапи Континентального кубку та Кубку FIS. Останнім міжнародним змаганням на "Олімпіяшанце" став етап Континентального кубку, що відбувся 26 грудня 2005 року, і його виграв нинішній "суддя на світлофорі" Кубку світу, Борек Седлак.

У 2006 році термін дії сертифіката FIS для стрибкових трамплінів у Санкт-Моріці закінчився, і з тих пір трамплін перестав використовуватися для офіційних змагань. Однак у 2013 році питання відновлення трампліна стало актуальним. Під час референдуму, що відбувся 24 листопада 2013 року, 55% мешканців Санкт-Моріца підтримали ідею виділення коштів на реконструкцію, що дозволило б арені знову стати кандидатом на проведення етапів Кубка світу.

Проте влітку 2015 року роботи були припинені через те, що вартість робіт значно перевищувала початково запланований бюджет. За виділення додаткових коштів місцеві мешканці не проголосували, тому вже понад 10 років трамплін у Санкт-Моріці перебуває у підвішеному стані. Залишається лише сподіватися, що в майбутньому питання реконструкції арени знову з'явиться на порядку денному.

Трамплінний комплекс "MS 1970" з'явився на світ у 1968-1969 роках, готуючись до чемпіонату світу 1970 року. Цікаво, що абревіатура "MS" означає Majstrovstva Sveta, що в словаків перекладається як чемпіонат світу. Тим не менш, історія стрибків на лижах у Штрбске Плесо налічує значно більше років.

Перший трамплін "Яролімек" тут був побудований ще у 1920 році та приймав чемпіонат світу 1935 року. Проте у 1962 році старий трамплін К 72 було знесено, а на його місці побудували новий комплекс із нормального та великого трамплінів, той самий "MS 1970".

У період з 1980 по 1987 рік він взяв участь у восьми етапах Кубка світу, серед яких був і фінал першого в історії сезону Кубка світу 1979/80. Після цього він ще раз змагався у 1991 році. Арена, на якій проходили змагання з двоборства, залишалася в календарі Кубка світу до 2001 року. Проте, закриття цієї арени з розкладу Кубків світу не призвело до її повної недієздатності.

У 2009 році Штрбске Плесо втретє (після 1990 та 2000 років) приймало юніорський чемпіонат світу, а в 2015 році - змагання зимової Універсіади. У ХХІ столітті "MS 1970" також регулярно приймав старти Кубку FIS - третього за силою дивізіону світових стрибків. Зокрема, в 2011 році тут переміг українець Віталій Шумбарець.

Після проведення Універсіади-2015 ситуація з відомим трамплінним комплексом у Татрах почала погіршуватися. Фінансування для підтримки роботи арени ставало все менше. В результаті було вирішено закрити 120-метровий трамплін, який наразі не працює. Проте 90-метровий трамплін все ще підтримується в робочому стані. Хоча він не приймає міжнародні змагання вже більше десяти років, залишається основним тренувальним центром для словацьких стрибунів.

Зараз у Словаччини вперше за багато років з'явився конкурентоздатний на рівні Кубку світу стрибун - Хектор Капустік, який минулого тижня в Закопане набрав свої перші в кар'єрі очки на елітному рівні. 18-річний спортсмен вважається дуже талановитим, і його поява була би неможливою без функціонування бодай 90-метрового трампліну в Штрбске Плесо. Хтозна, можливо, подальший прогрес і успіхи Капустіка стануть рушійною силою для відновлення функціонування 120-метрового трампліну та повернення Штрбского Плеса в календар міжнародних стрибкових і двоборських змагань.

Багато шанувальників стрибків на лижах звикли вважати, що у світі існує лише чотири основних польотних трампліни: Оберстдорф, Вікерсунд, Бад Міттерндорф та Планіца. Досвідчені вболівальники можуть згадати і про гігантський трамплін у Гаррахові, про який ми ще поговоримо. Проте лише незначна частина фанатів знає, що колись існував ще один польотний трамплін - "Коппер Пік" у Айронвуді (штат Мічиган, США).

Ця споруда була побудована в 1969 році, а вже наступного року прийняла перші міжнародні змагання - етап Тижня польотів на лижах, який проводився як окрема багатоденка ще до появи Кубку світу та існував ще кілька років після його створення.

Втім, у календарі самого Кубку світу Айронвуд з'явився лише раз - у сезоні-1980/1981. Тоді були заплановані три старти, один із яких скасували через складні погодні умови. Обидва проведених турніри виграв майбутній головний тренер збірної Австрії з трагічною долею, Алоїс Ліпбургер.

Останні міжнародні змагання на "Коппер Піку" відбулися в січні 1994 року, коли тут пройшов етап Континентального кубка. Саме тоді були встановлені останні рекорди трампліна на відстань 158 метрів. Першим, хто подолав цю дистанцію, став австрієць Маттіас Валльнер, а наступного дня цей же результат повторив його товариш по команді та майбутній відомий тренер Вернер Шустер. Цікаво, що Шустер у 1989 році стрибнув на 159 метрів на цьому ж трампліні, але не зміг зберегти рівновагу при приземленні, тому цей рекорд не був зафіксований.

В 1994 році "Коппер Пік" закрили на реконструкцію. Спершу прогнозувалося, що вона триватиме всього рік, проте процес спершу затягнувся, а потім - взагалі заглох. Трамплін в Айронвуді поступово занепадав, і лише в 2015 році з подачі директора стрибкового Кубку світу Вальтера Хофера з'явилася ідея його відродити.

Планувалося, що Айронвуд прийматиме фінал Літнього Гран-Прі зі стрибків, зимові змагання Континентального кубку та змагання з двоборства вже в 2017 і 2018 роках. Проте з реалізацією ідеї виникли проблеми - фіанансові та бюрократичні. Вся ця тяганина перетворилася на "Санта-Барбару", в хепі-енд якої вже ніхто не вірив.

Проте в березні 2022 року влада штату Мічиган таки виділила 20 мільйонів євро на реконструкцію трампліну. Після проведення тендеру в травні 2025 року роботи таки розпочалися. Планується, що реконструкція трампліну завершиться в грудні поточного року, після чого "Коппер пік" повернеться в календарі міжнародних змагань.

Оновлена конструкція має всі шанси стати неповторною завдяки своїй потужності: вона поєднує в собі елементи як великого, так і польотного трампліна. К-поїнт буде знаходитися на висоті 161 метр, а хілл-сайз сягне 180 метрів. На місці приземлення планується встановити штучне покриття, що дозволить проводити змагання навіть у літній сезон.

Новий директор Кубку світу зі стрибків Сандро Пертіле, як і його попередник, планує проводити в Айронвуді фінал Літнього Гран-Прі. В календарі світових стрибків незабаром може з'явитися стара-нова локація та трамплін з унікальними технічними характеристиками.

Як і Обергоф, з якого стартувала наша бесіда, Рупольдинг у серцях шанувальників зимових видів спорту асоціюється переважно з біатлоном, а не зі стрибками чи двоборством. Особливо враховуючи, що з усіх трамплінів у нашому переліку, місцевий "Цірмберг Шанце" є одним із найменш значущих у контексті історії міжнародних змагань високого рівня.

Однак ми не могли ігнорувати цю архітектурну споруду, що знаходиться в такому знаковому місці. Адже трамплінний комплекс розташований не лише в тому ж населеному пункті, де знаходиться славнозвісна біатлонна траса, а фактично в декількох десятках метрів праворуч від стрільбища.

Лижні трампліни в Рупольдингу мають свою історію, що почалася ще в 1920-х роках, а сама арена "Цірмберг Шанце" була зведена в 1961-1962 роках. Вже в наступному році вона стала місцем проведення чемпіонату Німеччини. Кубок світу зі стрибків на лижах завітав до Рупольдинга лише один раз у своїй історії - 13 грудня 1992 року. На тому турнірі переміг швейцарський спортсмен Штефан Цюнд, а 15-річний Янне Ахонен, який дебютував на Кубку світу, посів 56-те місце.

Після цього "Цірмберг Шанце" приймав стрибкові змагання нижчих дивізіонів - Континентального кубку та Кубку FIS. У 2005 - 2007 роках арена використовувалася на Кубку світу з лижного двоборства, при чому, змагання проводилися в перед- і післяноворічні дні. Гоночна частина програми, звісно ж, проходила на легендарній біатлонній трасі.

На жаль, традиція новорічних змагань у Рупольдингу проіснувала недовго, і ось уже майже два десятиліття трамплін не проводить жодних міжнародних конкурсів. Проте це не заважає йому залишатися одним із провідних тренувальних центрів. "Цірмберг Шанце" - це комплекс, що складається з п'яти трамплінів різної потужності, які забезпечують можливість тренувань для спортсменів різних вікових груп і рівнів підготовки. Не дивно, що в такому центрі виходять сильні спортсмени, серед яких найвідоміший - дворазовий олімпійський чемпіон Андреас Веллінгер.

Окрім Швейцарського туру та Тижня лижних змагань на початку Кубка світу, також існувала ще одна важлива подія – Богемське турне. Це змагання відбулося 31 раз між 1960 і 1996 роками, з яких 7 разів (у 1981, 1983, 1984, 1986, 1989, 1990 та 1994) проходило в рамках Кубка світу. Турне проходило на лижних трамплінах у чеських містах Ліберець та Гаррахов.

Трамплінний комплекс "Єштед", розташований у місті Ліберець, був зведений у 1966 році. Перший значний міжнародний змагання відбулося тут у 1976 році – це був чемпіонат Європи серед юних спортсменів, який здобув унікальний австрійський стрибун Тоні Іннауер.

Після створення Кубку світу Ліберец став регулярним гостем у календарі елітного стрибкового циклу як частина Богемського турне. Проте після того, як ця багатоденка припинила своє існування, "Єштед" почав з'являтися в календарі Кубку світу дедалі рідше. Більш ніж 6-річна перерва мала завершитися в грудні 2000 року, проте етап був скасований через нестачу снігу. В перший місяць зими-2000/01 в Європі панували аномально теплі температури, через які були також скасовані етапи в Рамзау та Енгельбергу.

Міжнародні змагання знову завітали до Ліберця 21-22 грудня 2002 року, коли там пройшов етап Континентального кубка. На цьому заході 16-річний Томас Моргенштерн, який згодом став легендою стрибків, здобув перемогу у обох дисциплінах, хоча на той момент у нього ще не було жодних стартів на Кубку світу.

Дубль, який був виконаний у Лібереці, відкрив "Моргі" двері до національної збірної Австрії для участі у Турне чотирьох трамплінів. Менш ніж за місяць, 11 січня 2003 року, Ліберець став місцем проведення етапу Кубка світу, де Томас, змагаючись на трампліні, який приносив йому удачу, здобув свою першу перемогу на міжнародній арені.

Моргенштерн знову здобув перемогу в Лібереці у лютому 2008 року, коли Кубок світу повернувся на "Єштед" після чотирирічної перерви. Цей повернення стало можливим у зв'язку з тим, що у 2009 році місто мало приймати чемпіонат світу з лижних видів спорту, що спонукало до останньої реконструкції трампліна. В ході цієї модернізації були демонтовані менші трампліни К14 і К50, залишивши лише конструкції на 90 та 120 метрів.

Цей турнір залишив незабутній слід в історії арени, після чого "Єштед" більше не з'являвся в календарі елітних стрибкових змагань. Єдиним винятком став етап Літнього Гран-Прі у 2010 році. Проте, інші міжнародні змагання продовжували проводитися на цій арені, включаючи етапи Континентального кубка, Кубку FIS, зимовий Юнацький олімпійський фестиваль 2011 року та чемпіонат світу серед юніорів 2013 року.

Після цього чеським стрибунам на трамплінах випали нелегкі часи внаслідок бракованого фінансування. Хоча трамплінний комплекс у Лібереці продовжує працювати, зокрема й влітку, він залишається основною тренувальною базою для чеських спортсменів. Однак на "Єштеді" не відбувалося жодних змагань міжнародного рівня протягом останніх десяти років, за винятком Альпійського кубка.

Ліберец був запланований як один із етапів Літнього Гран-Прі-2018, однак через нестачу фінансування у місцевого організаційного комітету змагання не відбулося. Літком 2019 року місцева адміністрація заявила про наміри знову включити місто до графіка Кубка світу наступного року, але на сьогодні це питання залишилося лише на стадії обговорення.

Історія трамплінів у Гаррахові є набагато більшою, а їхній теперішній стан значно гірший. У той час як Ліберец провів лише 11 етапів Кубка світу, трамплінний комплекс "Чертак", що включає нормальний трамплін заввишки 90 метрів, великий трамплін на 120 метрів і гігантський К185, прийняв вже 30 змагань. Крім того, гігантський трамплін чотири рази (у 1983, 1992, 2002 та 2014 роках) став майданчиком для проведення чемпіонатів світу з польотів.

Двічі на польотному трампліні в Гаррахові встановлювалися світові рекорди в польотах на лижах. В 1980 році австрієць Армін Коглер стрибнув тут на 176 метрів, в 1983 році Павел Плоц - на 181 метр. Наразі рекорд гігантського трампліну становить 214,5 метра - стільки пролетіли фін Матті Хаутамякі в 2002 році та Моргенштерн у 2008.

Цікаво, що Коглер встановив світовий рекорд під час своїх перших міжнародних змагань на величезному "Чертаку", який був зведений лише в 1979 році. У той же час, менші трампліни почали з'являтися ще в 1920-х роках. Польотний "Чертак" завжди славився своєю небезпекою: траєкторія стрибка тут була вкрай високою, а часто несприятливі погодні умови призводили до травмоопасних падінь. І, на жаль, навіть стрибуни найвищого класу, такі як згадані Булау, Плоц, Єнс Вайссфлог і Андреас Гольдбергер, не раз ставали жертвами цих небезпечних обставин.

Останнім значним змаганням на "Чертаку" був чемпіонат світу з польотів у 2014 році. Після цього чеські стрибки потрапили у складну фінансову ситуацію. У Лібереці це призвело до виключення місцевого трампліна з програм елітних змагань, тоді як у Гаррахові навіть не вистачило коштів на утримання інфраструктури в належному стані.

У 2018 році було закрито для експлуатації 90-метровий трамплін, а також 120-метровий і польотний, які втратили свою функціональність ще раніше. Стан руйнації тривав більше чотирьох років. У 2022 році почали відновлювальні роботи на 90-метровому трампліні, і він отримав сертифікат FIS, що діє до 2030 року. Вже у 2023 та 2024 роках на цій арені пройшли змагання Альпійського кубка з лижного двоборства.

Улітку 2025 року адміністрація Гаррахова офіційно отримала у своє володіння трампліний комплекс, який належав Національному спортивному центру, хоча за зміну власності не було сплачено жодної копійки. Після цього стартували роботи з реконструкції 120-метрового трампліна, з наміром збільшити його потужність, а розмір хілл-сайзу запланували на рівні 162 метри.

Проте, менш ніж через місяць після початку робіт, вони були зупинені. Виявилося, що Лижна асоціація Гаррахова і місцевий лижний клуб не були в курсі про передачу прав власності. Суд виніс тимчасову заборону на будь-які роботи на об'єкті, яка досі залишається в силі. Трамплінний комплекс опинився в підвішеному стані і виглядає занедбаним.

Перші стрибки з трампліна в Куопіо мають свої коріння ще в 1886 році, але перший сучасний трамплін з'явився тут лише в 1901 році. Що стосується знаменитого трамплінного комплексу "Пуйо", то його будівництво завершили у 1911 році.

Комплект поступово еволюціонував: у ньому з'являлися нові трампліни різних рівнів потужності, а в 1970-х роках на об'єктах було встановлено штучне покриття, що дало змогу займатися стрибками протягом усього року. Хоча Куопіо став одним з провідних центрів стрибків у Фінляндії, перші міжнародні змагання відбулися тут лише в 1983 році – мова йде про чемпіонат світу серед юніорів.

Однак, перше засвічення на Кубку світу відбулося лише в 1995 році, і з того часу Куопіо став щорічною частиною розкладу престижного циклу світових стрибків. Слід зазначити, що в перші два роки змагання Кубку світу в Куопіо проходили на 90-метровому трампліні.

Причина цього полягає в тому, що величезний трамплін заввишки 120 метрів був споруджений лише у 1996 році, і саме на ньому найчастіше проводили змагання. У період з 1999 по 2001 роки Куопіо був господарем відкриття Кубка світу зі стрибків.

У сезоні 2002/03 "Пуйо" вперше з моменту появи на Кубку світу випав із його календаря, щоправда, лише на рік. В сезоні-2003/04 Куопіо в Кубок світу повернувся. Щоправда, право проведення відкриття сезону на багато років наперед перехопила інша фінська локація, Рука. Куопіо ж перенесли на березневий часовий слот, зробивши його другим етапом скандинавської багатоденки Північне турне.

У 2010 році цей турнір припинив своє існування, а Куопіо втратив свій стабільний березневий часовий слот у Кубку світу. В сезоні-2011/12 "Пуйо" взагалі не знайшлося місця в календарі, проте вже наступного року ця локація в програму змагань елітного стрибкового циклу повернулася.

Проте, це тривало недовго. Останній етап Кубку світу в Куопіо відбувся у 2016 році. Фінські стрибки з трампліна вже тривалий час переживають серйозну кризу, і інтерес до цього виду спорту в країні помітно знижується. Втрата одного з трьох етапів Кубку світу стала логічним наслідком цих змін.

Трамплінний комплекс у Куопіо більше не проводить змагань міжнародного рівня, але все ще залишається одним із ключових тренувальних центрів у Фінляндії. Комплекс включає чотири трампліни: К28, К65, К90 та К120. Проте у 2024 році 90-метровий трамплін був визнаний застарілим, і тренування на ньому більше не дозволяються.

У 2026 році планується демонтаж 90-метрової конструкції з метою в подальшому зведення новітнього трампліна на її місці. Однак, враховуючи поточні труднощі зі стрибками у Фінляндії, важко уявити, що найближчим часом вдасться залучити фінансування для створення нової арени. Незважаючи на існуючі виклики, місто Куопіо продовжує виховувати висококласних стрибунів та дворборців, серед яких найбільш відомим є Ілкка Херола.