Леонід БУРЯК: "Тоді були футболісти з витривалістю - коні, а не люди"

Знаменитий футболіст київського "Динамо" Леонід Буряк дав велике інтерв'ю з нагоди 98-річчя ФК "Динамо" Київ:

- От якщо брати історично, от величезна історія в "Динамо", так, величезна кількість перемог, трофеїв, титулів, от гучних імен. Якщо взяти історично і описати цю всю велику футбольну машину - що це буде?

- Ну, я думаю, треба починати з 61-го року, 66-го, 75-й, 86-й - це дуже когорта була, розсип діамантів, де було дуже багато футболістів, які грали на рівні національних збірних. І ну, я не думаю, що в жодній країні світу немає трьох лауреатів "Золотого м'яча". Це і Блохін, і Беланов, і Шевченко. "Динамо" було - це флагман. Це було, на нього рівнялись. 50% всіх національних збірних - юніорської, національної, першої збірної - було 50% українські футболісти і футболісти київського "Динамо".

- Сьогодні, в цей рік, "Динамо" може взяти для себе 30-те чемпіонство за всю історію. Так, за часів незалежності - це буде 17-те чемпіонство, за часів ще Радянського Союзу - теж 13 чемпіонств. Було дуже багато титулів: 13 Кубків України за сучасної України, так, незалежної, 9 Суперкубків, 9 Кубків СРСР. Дуже багато титулів. І чим "Динамо" славиться - це власні вихованці. У чому сила "Динамо" в цьому плані?

- Ну, воно специфічне. При Лобановському, при Маслові був стиль, була тактика, як грати. І, чесно, те, що ви сказали: у нас, якщо ми, а я надіюсь, що це так буде, буде ще одна зірочка з'явиться на грудях кожного футболіста. І це покоління людей, коли ще не було результату, і ми не знали, що... Я кажу: ваше покоління повинно поставити крапку на тому, щоб у вас з'явилась третя зірка. Бо все ніяк. І ті висловлювання, які говорив Лобановський - "гра забувається, а результат залишається" - це все такі його штрихи і ті цитати, які є, вони характерні для київського "Динамо".

І ви правильно сказали - я з великою повагою ставлюсь до Ахметова, до "Шахтаря". Коли "Динамо" не грає, я вболіваю за "Шахтар". Але у нас - чисто українська команда. Якщо взяти, проти кого граємо - це збірна світу. Грає Англія - кожен клуб - збірна світу. В Італії - збірна світу. І дуже важко на тому рівні, без якихось іноземних футболістів, досягати якогось результату. Вам хороший приклад я приведу - "Шахтар" Донецьк. Суму грошей божевільну витратили - і займають зараз третє місце.

- Зараз такий час - не дуже хочуть легіонери їхати в Україну. Тепер підписали колумбійця Ангеля Торреса. І ще не було офіційно оголошено, як він вже сфоткався біля пам'ятника Валерія Васильовича Лобановського.

- Ну, це завдяки селекційній групі - його дуже довго вели, цього футболіста. Я думаю, що, я знаю, я бачив його, і ролики бачив - я думаю, що це футболіст, який нам допоможе. І ніхто не зупиняється - нам потрібно два-три футболісти, щоб ми гідно виглядали в єврокубках. Я шкодую про те, що це покоління людей не бачило ні Каневського, ні Хмельницького, ні Пузача, Блохіна, ні Веремєєва, Конькова. Це були люди, які вміли на полі все.

- Дуже багато тренерів кажуть, що це вже не те покоління, що вони там прив'язані до телефонів, до різних таких речей, що на них все впливає - от все, що відбувається навколо. От порівняти це покоління...

- І це нормально. Я зараз не уявляю без телефона, без комп'ютера. Хоча я знаю, що це зло, зле таке. Але вони дуже талановиті хлопці у нас. І там, в "Шахтарі", є дуже талановиті хлопці. І я - туди ж: і Мудрика, і Судакова... Ну, треба час цим людям. Якщо не буде поруч таких футболістів, які можуть своєю грою, своєю професійною віддачею, своїм прикладом - вони швидше будуть ставати на ноги і будуть приносити користь.

- Що найважливіше у футболістів? От ви сказали - талант. Праця. Які риси ви особисто бачите?

- Ну, я думаю, зараз можна говорити три складові: це талант, здоров'я - генетично бути здоровою людиною. Людина повинна фантастично бути відданою футболу.

- Згадували футбол там 70-х, 60-х, 80-х і зараз... От нібито тоді було все більше на фізичну витривалість, так? Люди, які були, ну просто могли бігати, не знаю, по кілька матчів... Зараз - це вже, як там Пірло говорив - зараз футбол, ти граєш ногами, так, але ноги - це інструмент. Ти маєш головою думати, що і як правильно робити. От зміна. Все одно футбол вдосконалюється. Футбол змінюється,

- Я розумію, що ви питаєте. Я вам скажу приклад: той час - не такий швидкий футбол ми грали. А хто в той час, без Блохіна, бігав в Україні? А хто?.. Я не хочу вам якісь професійні тести... Хто на витривалість робить - тоді були не футболісти, а коні. І, поміж того, футбол зараз професійний. Він потребує генетично бути здоровим. У світі існує, там, 20 футболістів, на яких люди... Вони, окрім того, що талановиті, у них є здоров'я, фізичне, і плюс тренувальні процеси - вони стають зірками. В той час - такий був... Що згадати - Суперкубок, Кубок Кубків, "Баварія"... Ігри, які... Це "Баварія" - "Динамо" Київ. Перший раз, коли тут грали - 102 тисячі було на стадіоні. 1,2 млн заявок на гру.

- Що має статись зараз, щоб десь таке схоже було?

- Ну, я не можу сказати. Я думаю, цей час... Це треба або успіх, достатньо сильна команда. Бо ходять же - дивіться, вчора "Реал" дивились - там ходять. Але у них культура така. Будь-яка гра на Заході - в Бундеслізі, в Італії - у них культура, так, як і в Америці. В Америці будь-яка команда приїде з України - що баскетбольна, що футбольна - повний стадіон буде, фул, так. Це якість, це гра і перемоги - передусім. Ну плюс, звісно, реклама - треба, щоб була, щоб людей розкручувало. Ми принижуємо, буває, наших футболістів - вони на рівні. Вони грають з людьми, які коштують дуже великі гроші. Так що, я думаю, треба час почекати. Хоча ви праві, і задали питання - ну я сам, буває, їду в машині, думаю: коли той час настане, коли ми зберемо повний стадіон. Бо грати на напівпорожньому стадіоні і грати при 102 тисячах - це дуже велика різниця.

- 98 років "Динамо". Це, начебто, кубок, який подарувала там Українська асоціація футболу на 80 років.Ви сказали, що мають бути привітання з УЄФА. Можливо, щось запам'яталося? Найпам'ятніше - хто звідки щось там дарував, чи вітав "Динамо" саме до дня народження?

- Нам не дарують. Дуже багато було, як ми святкували перший цей Кубок Кубків, як банкет був. Там був президент, італійський... Дай Боже пам'яті... І так воно все, як зустрічало... Я дуже... Я коли раніше був, кудись відлітав або прилітав - як літак круг над Борисполем, і там все чорне - людей, зустрічали... І як це... Це неможливо забути ніколи в житті.

- Попереду - 100 років. От у 2027 році клубу буде 100 років. Як готуватись до цієї події?

- Ну, це питання не до мене. Це питання до керівництва футбольного клубу "Динамо" Київ. Ну, я думаю, це треба якось вже... Так. Я сподіваюсь, що на той час війна зупиниться. І треба запросити якусь імениту команду. Коли ще все було нормально, я розмовляв із "Баварією". Я часто буваю там, знав і покійного Бекенбауера. Казав їм: "Давайте зіграємо - 1975 рік, "Динамо" Київ - "Баварія", ветерани". Але ні в них, ні в нас уже немає тих людей. І кому це буде цікаво? Люди хочуть бачити тих, хто щось зробив, хто може рухатися. Ну що - збиратися, ходити, кульгати? Це якось не те. Я думаю, що треба щось приємне. Колись, коли було 80 років "Динамо", приїхав "Мілан", і ми тут грали - це було справжнє свято.

-- Ви зараз керуєте музеєм "Динамо". Як зацікавити молодь історією клубу?

-- Потроху почали відновлювати музей, бо дуже багато призів є. Ви бачите - ми їх почистили, розставили. Але треба запросити дизайнера, щоб усе тут грамотно оформив. Я був у Німеччині - там є така програма, можна встановити невеликий екран, десь 2х2. Натиснув кнопку - і пішов 1975-й рік, 1986-й, 1976-й, 1961-й. Це все треба робити.

Є ще одна цікава ідея. У мене донька живе в Німеччині. Ми якось поїхали до магазину "Баварії", і вона каже: "Люшка, можна я сфотографуюсь з Гьотце та Мюллером?" У них є така програма - фотомонтаж. Вона заплатила 7 євро, і їй зробили три фотографії в рамочці, запаковані в конверт. На фото - ніби її обіймають гравці. Треба щось подібне й у нас придумати.

Я й президенту говорив: коли все скінчиться, треба зробити так, щоб у день матчу люди з квитками могли заходити до музею. Тут є на що подивитися - два Кубки Кубків, Суперкубок. Можна пройтись, зробити фото, має працювати фахівець, який усе пояснить. Підійти до трофею, сфотографуватися - це все треба реалізовувати. Але, знову ж таки, треба, щоб війна зупинилась.