Люся Ігнатенко проти HBO: як автори серіалу "Чорнобиль" використали ім'я справжньої особи та зазнали поразки в судовому процесі.

Хоча Верховний Суд України підтримав позивачку, визнавши за нею право на компенсацію за використання її імені та за завдані страждання, викликані вигаданими обставинами з її життя в серіалі, показ цього шоу продовжується, і суд не зобов'язав видалити сцени, в яких фігурують її ім'я та ім'я її чоловіка.

Наприкінці минулого року Касаційний цивільний суд Верховного Суду України виніс рішення у справі, пов'язаній із серіалом НВО "Чорнобиль". Люся Ігнатенко, вдова загиблого пожежника-ліквідатора аварії на ЧАЕС, подала до суду позов. Вона стверджує, що виробники серіалу не отримали її дозволу на використання її та імені її покійного чоловіка. Крім того, Люся зазначила, що в серіалі були представлені факти, пов'язані з персонажем, що носить її ім'я, які, на її думку, не відповідають дійсності.

Верховний Суд визнав порушення права позивачки на ім'я, яке було використано без її згоди, та встановив розмір відшкодування моральної шкоди у 500 тисяч гривень.

Внаслідок виробництва та розповсюдження (демонстрації) серіалу на території України було порушено особисте немайнове право на використання імені, а також імені її покійного чоловіка. Такі неправомірні дії з боку Home Box Office, Inc. призвели до значних емоційних страждань, що виявилися у погіршенні психологічного стану та зміні місця проживання через цькування з боку журналістів, друзів і колег, яке торкнулося не лише її, а й її сина, -- зазначається в рішенні Верховного Суду.

"Детектор медіа" розповідає про цю справу детальніше, оскільки Верховний Суд хоч і визнав порушення права позивачки на використання її імені та імені її загиблого чоловіка, однак не припинив порушення. Адже трансляція стрічки не забороне і суд не ухвалив рішення прибрати вигадані сцени.

Оскільки розглянута ситуація демонструє, що творці художнього контенту мають можливість продовжувати створювати фільми, в яких міститься недостовірна інформація про реальних осіб.

П'ять років судових розглядів

У травні 2019 року на НВО вийшла прем'єра серіалу "Чорнобиль" про аварію на Чорнобильській атомній електростанції. Проєкт є спільним виробництвом американського HBO Entertainment і британського Sky UK за участі Sister Pictures (Велика Британія), The Mighty Mint (США) і Word Games (США). Однією з сюжетних ліній є історія Людмили Ігнатенко та її чоловіка, пожежника-ліквідатора Василя Ігнатенка. Її у серіалі грає Джессі Баклі.

Ігнатенко вперше переглянула серіал у 2019 році. У 2020 році вона вирішила звернутися до суду, оскільки не давала дозволу на використання своїх та її чоловіка імен у ролі персонажів цього шоу.

Інтереси Люсі Ігнатенко у судовому процесі представляло адвокатське бюро Mamunya IP. Як зазначив адвокат та керуючий партнер цього бюро Олександр Мамун, він вів цю справу на безкоштовній основі (pro bono), що означає надання юридичних послуг добровільно та безкоштовно для суспільної користі. За його словами, "Цей випадок став п’ятирічною боротьбою. Він ілюструє, як функціонує наша судова система та скільки труднощів може виникнути у звичайної людини, яка прагне досягти справедливості навіть у цілком очевидних ситуаціях". Протягом цих п’яти років справа проходила розгляд у першій інстанції, а також у двох колах апеляційних судів і двох колах касаційних.

Олександр Мамуня розповідає, що на початку, коли Люся Ігнатенко подала позов до суду, ситуація виглядала досить простою та очевидною: "Існують імена Люсі та Василя Ігнатенків, які були використані в художньому фільмі без їхньої згоди, і є законодавча норма (стаття 296 Цивільного кодексу – 'ДМ'), що забороняє такі дії".

Стаття 296 Цивільного кодексу України встановлює правила щодо використання імені особи. У другому пункті цієї статті зазначається: "Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, за винятком документальних, в ролі персонажа (дійової особи) можливе лише з її дозволу, а після її смерті — з дозволу її дітей, вдови (вдівця), а в разі їх відсутності — батьків, братів і сестер".

"Ніхто її дозволу на використання імені та використання імені її чоловіка не отримував. Також у фільмі є сцени за участю персонажки з її ім'ям, які не відповідають дійсності та цінностям Люсі Ігнатенко, -- розказує Олександр Мамуня. -- Наприклад, в одній зі сцен персонажка Людмила Ігнатенко в лікарні відмовляється взяти дитину через те, що всі довкола опромінені, й таким чином не хоче її врятувати. Такої ситуації в житті Люсі не було, але у глядача створюється хибний образ про людські риси позивачки. Окрім цього, у фільмі Людмила пропонує хабар, щоб потрапити в лікарню до свого чоловіка, але такої події також не було. Люся Ігнатенко принципово не дає хабарів. А зараз це взагалі надзвичайно чутлива тематика. У стрічці також є моменти про особисте життя позивачки, які були виставлені на публіку. Наприклад, тема загиблої ненародженої дитини для жінки є дуже травматичною, -- і у випадку, коли це є художнім вимислом, що не має стосунку до реального життя, й у випадку, якщо така подія дійсно була (бо у такому випадку показ фільму викликає ретравматизацію). Також були й інші епізоди з інформацією, яка не відповідає дійсним подіям".

Олександр Мамуня зазначив, що компанія НВО заперечувала будь-які порушення авторських прав і активно відстоювала свою позицію в суді: "Важливо відзначити, що вони навіть не визнали використання імен Люсі Ігнатенко та її покійного чоловіка у фільмі. У нас не було ліцензійної копії фільму, і ми не бажали додавати до матеріалів судової справи піратську версію. Тому ми звернулися до суду з проханням витребувати оригінал у виробника. Проте суд відмовив, оскільки адвокати НВО та їхнього партнеру — каналу '1+1', який неодноразово показував цей фільм в ефірі, не надали підтвердження наявності такої копії у своїх клієнтів".

Тоді представники позивачки запропонували суду дослідити докази під час засідання: принести ноутбук, відкрити підписку на Megogo та показати суду, що ім'я Люсі Ігнатенко у фільмі використовується. Але суд першої інстанції і на це не погодився, каже адвокат. А після трьох років розгляду справи у своєму рішенні суддя написав, що позивачка не довела, що в серіалі використане її ім'я та ім'я її чоловіка. І лише в апеляційній інстанції суд дозволив продемонструвати фільм у судовому засіданні, внаслідок чого використання імені позивачки таки встановили.

"Ще один цікавий момент, на який звертає увагу НВО: серіал не є художнім, а має документальний характер. Суд першої інстанції ухвалив, що всі ці аргументи є обґрунтованими, і повністю відмовив у задоволенні нашого позову. Проте варто зазначити, що голову Голосіївського районного суду, яка розглядала цю справу і винесла рішення, згодом усунули з посади. Під час першого етапу апеляційного розгляду суд також визнав, що мінісеріал НВО "Чорнобиль" має документальний характер, але все ж таки відмовив нам. Цікаво, що сама НВО на своєму веб-сайті класифікує цей фільм як художній, про що свідчить і прокатне посвідчення, видане телеканалом "1+1", -- зазначає Олександр Мамуня."

Крім того, Олександр зазначив, що представники НВО стверджували, ніби їхній клієнт не мав потреби в отриманні дозволу на використання імені позивачки та її покійного чоловіка, оскільки уклав ліцензійну угоду на адаптацію твору Світлани Алєксієвич "Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього". "Однак, компанія не здійснювала екранізацію цієї книги, і відповідно до українського законодавства, для використання імені особи в кожному конкретному творі все ж необхідно отримувати дозвіл", - додав він.

Після цього представники Люсі Ігнатенко подали касаційну скаргу, яка, як зазначив Олександр, стала вирішальною: "Верховний Суд задовольнив нашу касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій і направивши справу до апеляційного суду з відповідними вказівками. У ході нового розгляду апеляційний суд, нарешті, визнав порушення права на ім'я, відкинувши безглузді аргументи відповідачів про неналежне використання імен, а також про те, що серіал "Чорнобиль" є документальним твором. На четвертому році розгляду справи ми, нарешті, повернулися до реальності. Апеляційний суд ухвалив рішення про виплату 144 тисяч гривень за моральну шкоду, але відмовив у вилученні сцен з фільму. Верховний Суд провів два відкритих засідання за участю представників обох сторін та збільшив суму компенсації моральної шкоди до 500 тисяч гривень, залишивши інші рішення апеляційного суду без змін. Проте, найголовніше — Верховний Суд не зупинив порушення. Тому, скоріш за все, це ще не завершення в цій історії, що стосується захисту прав людини на повагу".

Наслідки судового рішення

Хоча суд ухвалив рішення на користь позивачки, у серіалі все ще присутні сцени, які не тільки спотворюють реальність, а й завдають їй страждань. Таким чином, Верховний Суд, чий вердикт не підлягає оскарженню, визнає наявність порушень, але при цьому не вживає заходів для їх усунення.

В Україні не існує прецедентного права, тому жодне судове рішення не може кардинально змінити всю практику. Постанова останньої інстанції не оцінює суть спору, а лише акцентує на неоднозначностях у застосуванні законодавства, зазначає Ігор Розкладай, провідний експерт з медіаправа Центру демократії та верховенства права. "Мене насторожує, що в цій ситуації відсутні механізми, які б заважали подальшій розповсюдженню контенту. Позивачка зазнала певних моральних страждань і, безумовно, мала право на компенсацію. Суд визнав справедливість відшкодування, проте не відбулося жодних змін у контенті, що спричинив ці страждання. Це дійсно становить великий ризик, адже права людини не були відновлені. Адже можна легко створити будь-яку неправду про реальних людей чи події, і автори можуть обґрунтовувати це своїм творчим задумом".

Ігор Розкладай висловлює критичне ставлення до фільму HBO, вказуючи на численні неточності: "Мій вітчим обіймав посаду начальника штабу Академії наук у Чорнобилі, тому можна стверджувати, що цей фільм спотворює діяльність багатьох ліквідаторів, які брали участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. Це, напевно, має стати темою для обговорення: до яких меж можна заходити у творчій інтерпретації таких чутливих і важливих тем, де допустимо узагальнювати, а де це призводить до спотворення дійсності. Адже важливо пам'ятати, що візуальні образи мають значний вплив. Важливо було отримати згоду від реальних людей, чиї імена з'являються у фільмі, і подавати їхні історії з максимальною обережністю. Неприпустимо перекручувати біографії, або ж потрібно вказувати, що це фантастичний фільм, який не має нічого спільного з реальними подіями."

Людмила Опришко, медіаюристка Платформи прав людини, висловила думку, що Верховний Суд об'єктивно оцінив ситуацію. "Ця справа є надзвичайно цікавою. Як з точки зору сюжетної лінії, так і з погляду формування юридичної позиції щодо права на використання імені. Безсумнівно, вона вже стала прецедентом і заклала основи для ухвалення рішень у подібних ситуаціях. Важливо зазначити, що право на використання імені розглядалося не в рамках порушення презумпції невинуватості, що часто спостерігається останнім часом, а у контексті його застосування в художніх творах."

Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції, що використання Home Box Office, Inc. під час створення художнього фільму справжнього імені позивачки та її померлого чоловіка як героїв стрічки без відповідної згоди становило втручання у її право на повагу до приватного життя. І це дійсно так.

Суд здійснив досить об'єктивну оцінку ситуації. Він взяв до уваги попередню діяльність позивачки, яка, перед виходом фільму, давала інтерв'ю для ЗМІ та брала участь у створенні документальних стрічок, тим самим відкриваючи своє ім'я, ім'я свого чоловіка та частину їхнього особистого та публічного життя, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Водночас, суд також врахував, що в художньому фільмі деякі аспекти їхнього особистого життя були спотворені, що призвело до моральних страждань позивачки. Варто зазначити, що виробник серіалу отримував фінансову вигоду від висвітлення трагічних подій у житті позивачки. У зв'язку з цим компенсація у розмірі 500 тисяч гривень, що дорівнює приблизно 10 тисячам євро, виглядає цілком обґрунтованою.

Що ж стосується відмови у видаленні з серіалу сцен, де використано ім'я позивачки та її чоловіка, то і в цій частині, на мій погляд, рішення є збалансованим. Їхнє вилучення зі стрічки спотворить сюжет. Важлива інформація про трагічну подію та її руйнівний вплив на життя людей, про труднощі й випробування, які пройшли чорнобильці, стане недоступною для громадськості. А це буде значною втратою для суспільства. І не лише українського. А тому такий засіб правового захисту як видалення зазначених сцен, є надмірним. Фільм зазнав би меншого втручання, якби позивачка просила лише змінити своє ім'я та ім'я свого чоловіка у фільмі. Наприклад, це можна було б зробити, змінивши одну чи кілька літер її прізвища. Але такі вимоги не заявлялися. Крім того, не думаю, що це суттєво змінило б ситуацію. Ризик, що навіть після таких змін героїня фільму асоціювалася б із позивачкою, все одно б залишився. Адже після інтерв'ю медіа, зйомок у документальних фільмах і показу спірного серіалу позивачка вже стала впізнаваною особою.

У зазначених обставинах вимога про відшкодування є ефективним інструментом правового захисту. Вона запобігає повторенню подібних правопорушень у майбутньому та компенсує завдані збитки. Це не слід розглядати як дозвіл на використання імен реальних осіб і поширення неправдивих відомостей про них у кінематографі.

Які подальші кроки?

Рішення Верховного Суду в Україні не може бути оскаржене в країні, проте має можливість бути оскарженим у Європейському суді з прав людини. Ігор Розклад зазначає, що ця справа може відповідати критеріям "приватність проти свободи висловлення думок". Водночас, Європейський Суд може розглядати такі справи до десяти років: "З огляду на можливість отримання задоволення та формування юридичної практики, оскарження рішення є виправданим. Проте, зважаючи на тривалість процесу, навряд чи це зможе допомогти позивачці".

Також він вважає, що було б доцільним подавати позов у тих юрисдикціях, де є компанія-виробник, однак це могло б коштувати досить дорого для позивачки.

На даний момент команда захисту Люсі Ігнатенко не має наміру оскаржувати це рішення у Європейському суді. Вони вважають, що в українських судах ще є невикористані можливості для захисту. Олександр Мамуня підкреслює, що серіал "Чорнобиль" досі доступний на українських стрімінгових платформах, таких як Megogo. З огляду на те, що судами було виявлено порушення прав на ім'я у цьому серіалі, він вважає, що це порушення продовжує існувати.

Зараз існує принаймні два сценарії розвитку подій: або НВО досягне угоди з Люсею Ігнатенко, отримавши її згоду на використання її та її чоловіка імен, або ж буде подано новий позов до суду, який вимагатиме заборонити використання імен Люсі та її чоловіка в цьому серіалі на території України. У судовому процесі ми, зокрема, просили виключити певні епізоди фільму, в яких згадуються їхні імена. Проте суд постановив, що це не є належним способом захисту, оскільки таке рішення може негативно вплинути на права інших осіб.

Проте, у разі необхідності, ми можемо подати до суду з іншими вимогами. Це означає, що ситуація може закінчитись або забороною на використання імен Люсі та її чоловіка в даному серіалі на українській території, або ж отриманням дозволу від НВО на їх використання. Інші варіанти виглядають малоймовірними, -- зазначає Олександр Мамуня.

Упродовж розгляду справи судом, за його словами, НВО не контактувало з позивачкою і не намагалося з нею домовитися.

Крім того, команда захисту Люсі Ігнатенко розглядає можливість подачі позовів проти НВО в іноземних судах і в даний момент проводить "правову оцінку ймовірності успішного результату".

"Детектор медіа" звернувся до HBO, "1+1 медіа" та Megogo, які були співвідповідачами у справі. У відповді пресслужби "1+1" йдеться: "Ми ознайомилися та засвідчуємо свою повагу до рішення Верховного Суду. Зазначимо, що на подальшу демонстрацію серіалу зазначене рішення не вплине, оскільки Суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині видалення сцен серіалу та заборони його демонстрації нашій та іншим компаніям, обмежившись відшкодуванням моральної шкоди".

Заразом "1+1" звертає увагу на те, що термін ліцензійних прав для ТОВ "ТРК "Студія 1+1" на серіал "Чорнобиль" вже сплив.