Ми зараз на порозі кульмінації, або дотискаємо Росію, або ж Захід продемонструє, що він непослідовний та слабкий. Інтерв'ю з Мережком

10 травня лідери Великобританії, Франції, Німеччини та Польщі зустрілися з президентом України Володимиром Зеленським для переговорів у Києві, продемонструвавши єдність у питання підтримки України. Візит прем'єр-міністра Великобританії Кіра Стармера, президента Франції Еммануеля Макрона, канцлера Німеччини Фрідріха Мерца та прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска - це перша спільна поїздка лідерів чотирьох країн в Україну.

Європейські лідери посилили тиск на кремлівського диктатора, щоб той погодився на 30-денне припинення вогню в Україні без будь-яких умов, попередивши про санкції проти Москви й додаткову допомогу Києву, якщо РФ відмовиться. Важливим є те, що президент США Дональд Трамп підтримує європейські вимоги й готовий зробити свій внесок у реалізацію та спостереження за режимом тиші. Однак Володимир Путін відмовився виконувати мирну пропозицію.

Окрім того, маємо ще один важливий крок від європейських партнерів. У День Європи міжнародна коаліція держав офіційно підтримала створення спеціального трибуналу щодо злочину російської агресії проти України. Наступним кроком стане засідання Комітету міністрів Ради Європи, що відбудеться 13-14 травня в Люксембурзі. На ньому розпочнеться формальний процес створення спецтрибуналу. Це орган має судити політичних та військових керівників Росії, до списку яких входять 20-30 осіб, розповів урядовець ЄС. Процеси можуть бути як очні, і заочні, а підсудним може загрожувати до 30 років позбавлення волі, а в найтяжчих випадках - довічне ув'язнення. Організований ЄС спецтрибунал, який має заочно судити російських чиновників та військових за їхні дії в Україні, запрацює вже у 2026.

Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

- Лідери США, Німеччини, Великобританії, Франції, Польщі та України запропонували Росії оголосити 30-денне перемир'я, починаючи з 12 травня. Президент України Володимир Зеленський зазначив, що у разі досягнення угоди про припинення вогню Україна готова розпочати прямі мирні переговори з РФ. Зі свого боку, Путін запропонував Україні 15 травня відновити у Стамбулі переговори. Фактично Путін дав зрозуміти, що Москва не готова погодитись на запропоноване західними країнами-союзниками та Україною нове перемир'я. Реакція Трампа також є. Проте з посту американського президента в соцмережі не можна зробити однозначний висновок про те, що саме його обнадіяло: колективна вимога союзників України про 30-денне перемир'я або пропозицію Володимира Путіна повернутися до прямих переговорів на тлі відмови припинити вогонь.

- Чесно кажучи, усе виглядає доволі передбачувано. Найважливіше те, що до Києва приїхали підтримати українців лідери Європи. Вимальовується лідерство, яке складається з найбільш потужних і економічно розвинених країн Європи. Я вважаю, це велика перемога для нас, що ми маємо підтримку цих ключових країн-лідерів. Стосовно заяви про 30-денне всеосяжне припинення вогню, то Путіну, по суті, висунули ультиматум. Він же сам полюбляє саме таку форму спілкування. А тут, знаєте, перед ним поставили дуже чіткий ультиматум. І його реакція, до речі, була абсолютно передбачуваною. Тобто, жодних сумнівів, що він саме так відреагує, як він це зробив пізно вночі, у мене не було.

У бізнесі та праві є поняття оферти -- пропозиції без застережень. Треба погоджуватись або відмовлятись: або ти приймаєш, або відкидаєш. Все. Це беззастережна оферта. Якщо ти починаєш висувати якісь застереження, зміни чи альтернативи, то це вважається відмовою від цієї оферти й поданням контроферти -- нової пропозиції. Це логіка не лише бізнесу, а й політики. Маємо чітку оферту Путіну - адресована йому, але не лише з боку України. Її висунули чотири ключові країни Європи, плюс долучився Трамп, який фактично підтримав цю ініціативу. Отже, маємо оферту від п'яти країн плюс Україна. Якщо Путін її відкидає - тобто беззастережну пропозицію щодо припинення вогню -- то мають бути жорсткі санкції, які прописані в цій заяві. Зокрема, проти тіньового флоту, енергетичного, банківського та фінансового секторів. Це вже в самій оферті.

На даний час Путін по суті відкинув цю пропозицію щодо припинення вогню. Проте зробив це у своєму звичному маніпулятивному, провокаційному стилі. Він удає, ніби не помічає пропозиції, хоча його прессекретар Пєсков визнав її наявність і сказав, що "будемо розглядати".

- Зараз питання у послідовності й довірі до Заходу, до тих, хто створив цю оферту. Фактично Путін її відкинув, а значить повинні наступити прописані наслідки для нього. 12 травня згідно з цим ультиматумом, фактично має настати момент істини: або припинення вогню, або мають настати наслідки за невиконання оферти. Так?

- Саме так. Тепер, як кажуть, "м'яч на боці" країн-партнерів, які мають діяти: якщо Путін відкинув пропозицію, слід дотримуватися умов заяви - впроваджувати серйозні санкції і посилювати допомогу Україні. Якщо цього не зробити -- це буде проявом непослідовності, слабкості й підриву довіри до рішучості Заходу. А в політиці довіра - одна з найважливіших цінностей. Щоб не підірвати власну довіру, потрібно бути послідовними й рішучими. Застосовувати санкції незважаючи на той пропагандистський "білий шум", який Путін зараз створює. Це єдиний вихід.

- У цій ситуації всі дивитимуться на Трампа. Але його заява від 11 травня дуже нечітка, з неї взагалі не зрозуміло, про що йдеться. Знову незрозумілий оптимізм щодо загальної ситуації.

- На мій погляд, президент США поки що сам не знає, як реагувати. Але потрібно вимагати реакції, як і обіцяли. Путін відкинув -- отже, має бути відповідь. А далі будемо дивитись, як розвиватимуться події. Бо немає жодного сенсу вести перемовини з Путіним. Росія, а до того Радянський Союз, ніколи не знали, що таке справжні переговори. Вони їх не дотримуються. Путін не може припинити війну. Для нього це єдиний спосіб легітимації його влади. Війна й Путін стали синонімами в уявленні росіян. Він просто не здатен зупинитися.

- Наскільки, на вашу думку, цей ультиматум з боку європейських країн поставив Путіна у складну ситуацію?

- Це складна для нього ситуація. Чого Путін боїться найбільше? Єдиної позиції Заходу. А тут є єдність, рішучість. Ми називаємо це "коаліцією рішучих". Це правильно. Путін цього боїться, бо потенціал санкцій ще не вичерпано. Ані з боку Європи, ані Сполучених Штатів. Є ще чутливі точки, на які можна тиснути. До речі, Путін пропонує перемовини -- і це вже поразка. Чому? Це свідчення зменшення його апетитів. Спочатку він хотів перемовин лише зі Сполученими Штатами, без участі України. А тепер бачить, що навіть Трамп не виявляє інтересу. І погоджується на прямі переговори з Україною.

- Верховна Рада ратифікувала угоду про спільний видобуток корисних копалин та створення інвестиційного фонду для відновлення України, який поповнюватиметься за рахунок нових ліцензій на видобуток у країні рідкісноземельних металів, мінералів, нафти та газу. Угода відкриває шлях для можливої нової військової допомоги Україні. США, у свою чергу, зможуть зараховувати нову військову допомогу як вклад у фонд. При цьому документ не містить згадок про якісь боргові зобов'язання України перед США.

- Це доволі складне, але дуже важливе рішення, яке матиме позитивні наслідки - принаймні з політичної точки зору для України. Я виділяю в цій угоді кілька аспектів: правовий (що включає міжнародний і національний рівні), політичний, економічний і навіть психологічний.

Якщо говорити про психологічний аспект, то ми сподіваємося, що це значно покращить відносини між новою адміністрацією президента Трампа та Україною. Трамп, з психологічної точки зору, може почати розглядати Україну не як далеку проблемну країну, а як джерело економічних можливостей - і для себе, і для США.

Важливо, щоб він сприймав Україну як державу, де є американські економічні інтереси, які варто захищати. З політичної точки зору, головним результатом є те, що Україна стає стратегічно важливою для Сполучених Штатів. Це дає нам надію, що підтримка триватиме, а також слугуватиме стримуючим фактором для Путіна та російської агресії.

Це також важливе економічне партнерство між нашими країнами. Фонд має економічну перспективу, адже доходи інвестуватимуться у відбудову української економіки. Я вважаю, що ця угода - це інструмент, який, за умови правильного використання, може принести багато користі Україні. Нам треба діяти грамотно й у власних інтересах.

- Ви зазначили, що цей крок ставить Трампа у нову позицію щодо України -- можливо, змінює його погляд, але водночас відчувається певний скепсис щодо майбутньої співпраці між адміністрацією Трампа і Україною. Тобто, запитання залишаються?

- Я б не сказав, що це скепсис. Це радше реалізм. Ми повинні тверезо оцінювати ситуацію -- вона справді складна. Але є певний успіх, і я вважаю ратифікацію цієї угоди політичним і дипломатичним досягненням. Зверну увагу на один із численних коментарів у західній пресі останніми днями. Якщо не помиляюся, в New York Times писали, що Україні вдалося зробити неможливе -- зберегти інтерес Трампа до нашої країни. Я щиро на це сподіваюся. До того ж важливий політично-психологічний аспект -- у команді Трампа посилилися позиції тих, хто підтримує Україну. Якщо порівняти перший варіант угоди, який був неприйнятним для нас і суперечив національним інтересам, із остаточним варіантом, який ми ратифікували, -- ми бачимо величезну різницю на користь України. Зараз у нас є важіль, яким потрібно користуватися обережно й дипломатично. Тому, хоча я реаліст, але й поміркований оптиміст. Якщо проаналізувати плюси і мінуси, загальний підсумок - на користь України.

- Наскільки укладення угоди між США та Україною є негативним розвитком для Кремля?

- Кремль і Путін серйозно побоювались підписання цієї угоди, оскільки вони зацікавлені в ізоляції України та погіршенні її відносин із США. Їхня стратегія полягає в тому, щоб залишити Україну без підтримки. Проте ситуація змінилася: Україна конструктивно підійшла до перемовин, погодившись на пропозиції Трампа щодо перемир'я. Верховна Рада ратифікувала угоду конституційною більшістю - 338 голосів, без жодного "проти" чи утримання, що показує рідкісну єдність.

Це зміцнило позицію України та спричинило зростання інтересу Трампа до неї, зокрема з економічної точки зору. Як бізнесмен, він сприймає Україну як частину своїх інтересів, що автоматично змінює її стратегічну вагу. Для Путіна це ускладнює подальшу агресію, адже тепер вона спрямована не лише проти України, а й проти інтересів США. Таким чином, Кремль опинився в ситуації, де не має чіткої відповіді на зміну обставин.

- Здається, для Трампа також дилема, яким чином тепер діяти щодо України та Росії.

- Абсолютно правильно. Ми зараз на порозі кульмінації. Можливо, в найближчі тижні чи місяці. Ситуація така: Україна погодилася на припинення вогню, погодилася на стратегічні угоди, зокрема щодо корисних копалин. Але Путін, очевидно, продовжуватиме війну й намагання нас знищити. І тут ключове питання -- яка буде реакція Трампа? Відступ уже неможливий. Це не той випадок, коли можна сказати: "Ми залишаємо Україну, робіть, що хочете". Такого більше бути не може. Трамп має реагувати. Україна показала себе як конструктивного партнера. Ми погоджуємося на припинення вогню, але за таких умов, щоб Путін не міг використати це проти нас пізніше.

Йдеться про створення гарантій - безпеки, виживання, підтримки. Тобто, що має робити Трамп? Чи вводити обіцяні санкції, які вже готуються в Конгресі, йдеться про так звані "вторинні санкції" проти країн, які допомагають Росії, купують її газ і нафту. Можливо, він ще остаточно не вирішив, але вже зараз ми бачимо, що після укладення цієї угоди він рухається в напрямку підтримки України й посилення тиску на Росію.

- Європейський Союз ухвалив політичне рішення про створення трибуналу для притягнення Росії до відповідальності за агресію проти України. Йдеться не тільки про військових, але й про політичних лідерів. Що далі? Чого очікувати і коли?

- Це надзвичайно важливе рішення як політично, так і символічно. Його ухвалили саме 9 травня - у День Європи, у Львові. Це рішення про створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Наразі не оприлюднені всі юридичні деталі, але вже зрозуміло, що правовою основою стане договір між Україною та Радою Європи. Це дуже важливо - договір із організацією, до якої входять 46 держав. Це безпрецедентно високий рівень репрезентативності. Особливо заявлено, що Путін, прем'єр-міністр РФ Мішустін і міністр закордонних справ РФ Лавров мають імунітет під час перебування на посаді відповідно до міжнародного права і, таким чином, не можуть бути негайно притягнуті до відповідальності. Проте суд може зібрати проти них докази. Спеціальний трибунал також може переслідувати інших російських чиновників, як-от екс-міністр оборони Сергій Шойгу і командування збройних силах.

Дуже гарний знак, що спеціальний трибунал підтримують 42 країни, включаючи всіх членів ЄС, за винятком Угорщини та Словаччини, країни G7, за винятком США (які відмовилися від підтримки), а також Австралію, Швейцарію, Норвегію, Коста-Ріку та Гватемалу.

Наступним кроком має стати офіційне звернення президента України Володимира Зеленського із проханням заснувати трибунал. Очікується, що його буде передано генсеку Ради Європи на засіданні 13-14 травня. Після цього комітет міністрів РЄ має офіційно запустити процес. Очікується, що трибунал буде розташований у Гаазі -- це логічно, адже саме там зосереджені ключові міжнародні судові інституції. Можна проводити паралелі з Нюрнберзьким процесом. Уже є натяки на структуру, яка формується -- зокрема в резолюціях ПАРЄ. Важливо, що трибунал буде тісно пов'язаний із Міжнародним кримінальним судом. Це буде довгий, але невідворотний процес. І краще їм зараз зробити висновки -- інакше покарання буде неминуче й заслужене.

- Ще одна важлива подія. Лідери Франції та Польщі підписали договір про дружбу, який суттєво розширює оборонну співпрацю між цими країнами. Це е сигнал Путіну, так і адміністрації Трампа, що Європа готова до власної оборонної інтеграції.

- Так, ми бачимо процес внутрішньої інтеграції в Європі -- і це потрібно вітати. Це посилює безпеку Європи в цілому. Франція, Польща й Німеччина - ключові гравці. Хоч Велика Британія формально поза ЄС, вона також залишається важливим союзником.

Польща і Франція мають глибокі історичні зв'язки. Згадаймо, що Франція вступила у Другу світову війну, аби захистити Польщу. Ця тісна співпраця підтверджує принцип неподільності європейської безпеки - не можна допустити, щоб одну країну залишили наодинці з агресором.

Польща як "фронтова країна" розуміє загрозу з боку Росії, тому зміцнення оборонного союзу з Францією - логічний крок. Україна повинна вітати таке зближення. Обидві країни - наші союзники й активні партнери.

- Чи це може привести до створення нових форматів оборонної взаємодії в Європі?

- Безумовно. Але для України головне - залишатись на шляху до НАТО. Це наш стратегічний курс. Водночас ми маємо бути реалістами. Бувають моменти, коли головний безпековий гарант - США, тимчасово не може виконувати свою роль повною мірою. Тому потрібні додаткові механізми. Ці нові формати не мають суперечити чи замінювати НАТО. Навпаки -- вони повинні посилювати європейську складову безпеки. Ідея стратегічної автономії, яку колись пропонував Макрон, вже не виглядає такою далекою. Європа повинна бути готовою брати відповідальність за свою безпеку, включно з підвищенням військових бюджетів. Трамп у цьому правий - треба розраховувати не лише на союзників, а й на себе.