Творці об'єднуються для підтримки українського танцю | UACRISIS.ORG

Міжнародний благодійний фонд "Імпульс Трансформація Платформа" оголосив про початок реалізації всеукраїнської ініціативи "Танцплан України", спрямованої на формування стратегії розвитку танцювального сектору в Україні.

На презентації в Українському кризовому медіа-центрі було зазначено, що ініціатива спирається на європейський досвід стратегічного розвитку танцю і водночас формується як відкритий процес організації професійної танцювальної спільноти в Україні.

За словами Віктора Рубана, режисера та хореографа, який є ініціатором "Танцплану України", цей проект не лише представляє інноваційний підхід для України, але й є свідченням активного процесу об'єднання зусиль танцювальних спільнот у різних європейських країнах. Як підтвердження цього, залучені експерти з подібними ініціативами з Німеччини, Люксембургу, Бельгії та Швейцарії. Він також підкреслив важливу роль Бюро Мадлен Рітер, яка брала участь у установчому круглому столі.

Багато захоплюючих ініціатив виникають на основі особистого досвіду їх авторів. Це може стосуватися створення танцювальних шкіл, студій, незалежних колективів або ж впровадження інноваційних підходів в навчальний процес на базі вищих навчальних закладів. Деякі з них також працюють у міжнародних організаціях і професійних мережах. Проте, у масштабах такої великої країни, багатьом важко впоратися з викликами самостійно. Це часто призводить до вигорання та відчуття безвиході, адже не завжди зрозуміло, як рухатися далі і вносити зміни. Проте зміни все ж відбуваються завдяки нашій активній участі та співпраці, причому найзначніші результати досягаються, коли ми об'єднуємо свої зусилля, - зазначив він.

У ході презентації були розглянуті мета та основні принципи втілення ініціативи, а також дев'ять напрямків діяльності робочих груп, які були створені в результаті консультацій з експертами галузі.

Координаторка робочої групи "Танцплан. Спадщина танцю", дослідниця у сфері танцю, хореографка та викладачка, а також старша наукова співробітниця Музею української діаспори Світлана Олексюк підкреслила, що збереження танцю є надзвичайно складним завданням. Цей вид мистецтва належить до категорії нематеріальної спадщини, в той час як музика має хоч якусь систему нотного запису. Проте для танцю такої єдиної системи не існує, що створює численні труднощі. Навіть якщо танець був зафіксований, кожна система вимагатиме власної інтерпретації.

Ще одна проблема, що ускладнювала документування танцю в ХХ столітті, полягала в тому, що танець завжди потребує колективної участі та виявлення цієї спільноти. Це явище є яскравим віддзеркаленням сприйняття або способів життя та функціонування суспільства. Зрозуміло, що вільно самовиражатися або шукати нові шляхи, окрім виконання панівної ідеології, у ХХ столітті було надзвичайно складно. І працювати над цією темою є ще більшою викликом.