"Прокурор підписує найважливіші документи" або "Чи має бізнес бажання брати участь у відновленні України?"
Організація відновлення після війни є критично важливим етапом, який неможливо здійснити без залучення бізнесу. Проте існують обґрунтовані побоювання, що уряд не зможе встановити продуктивну співпрацю з підприємцями. Якщо ситуація не зміниться, коли відбудова України розпочне набирати обертів, теперішні проблеми у відносинах між державою та бізнесом можуть перетворитися на серйозні перешкоди, що поставлять під загрозу саму можливість реалізації цього процесу.
ZN.UA вирішило обговорити цю тему з Тетяною Короткою, заступницею бізнес-омбудсмена, яка відповідає за напрямок відновлення. Щодня вона займається вирішенням проблем, що виникають у державних підрядників, і може навести конкретні приклади, які відображають тривоги бізнесу, а також реакцію влади на ці занепокоєння. Головне питання полягає в тому, як можуть розвиватися їхні стосунки в умовах, коли проєктів стане тисячі, а витрати на відновлення сягнуть сотень мільярдів.
Шановна пані Тетяно, яка, на вашу думку, є найбільш суттєвою системною перешкодою у процесі відновлення України: чи це брак законодавчих механізмів, чи, можливо, неохота державних структур дотримуватися вже встановлених норм?
Звичайно, присутні певні аспекти як першого, так і другого. Проте, я б на першій позиції виділила відсутність узгодженості між різними рівнями влади та взаємодії між місцевими і центральними органами, що стосується процесу відновлення.
Принаймні я не бачу якогось джерела інформації, що дає мені уявлення про наявність таких вертикального і горизонтального зв'язків.
В цілому, на мою думку, в Україні бракує стратегічного підходу до відновлення, яке повинно бути інтегроване з усіма структурними змінами в економіці, що відбулися.
Відновлення — це не лише процес реконструкції чи будівництва. Це також включає в себе формування бачення нової економічної моделі, розробку сценаріїв для майбутнього та визначення нашої ролі у світі, який стрімко трансформується.
Я згоден, адже ще в 2022 році ми почали обговорювати, що Україні слід заздалегідь замислитися над своїм майбутнім після війни, щоб уникнути відновлення тієї пострадянської реальності, яка існувала раніше.
Виходячи з ваших кейсів і досвіду, ми наразі не досягли значних успіхів у цьому напрямку, хоча процес відновлення активно триває.
-- Наші кейси, хоч кожен із них важливий і цінний, -- це лише окремі ілюстрації вузьких місць, прогалин у тактичних ходах. На жаль, коли працюєш у режимі "від проблеми до проблеми", є небагато можливостей подумати про стратегічні речі. Хоча вони значно важливіші.
Отже, коли є така можливість, я завжди згадую про ці моменти під час спілкування. Наприклад, успішна євроінтеграція може призвести до зміщення кордонів Європейського Союзу на схід України. В залежності від того, як завершиться війна, можуть виникнути проблеми з логістикою через морські шляхи або автомобільні дороги, що вплине на доступність та вигідність ринків збуту для нас. Все це, безумовно, стосується і нашої продукції, а також попиту на неї. Найбільш прикро, що іноді співрозмовники, слухаючи це, виглядають здивованими, наче чують якусь фантастичну історію. Але це не вигадка, а наші реалії, з якими ми повинні почати працювати вже зараз.
В іншому випадку ми можемо опинитися в ситуації, коли відновлення перетвориться на безладний будівельний майданчик, де відсутня пріоритетність проєктів. Це призведе до того, що кваліфіковані міжнародні компанії, а також наш надійний бізнес, не захочуть брати участь у тендерах в рамках публічного інвестиційного менеджменту.
Таким чином, необхідно почати ретельне планування вже сьогодні, забезпечивши згоду різних зацікавлених сторін. Аналіз можливих сценаріїв слід виконувати вже зараз. Однак, мені особисто не відомо про такі дії. Можливо, вони проводяться десь у закритих колах, але можемо лише сподіватися на це.
Тетяно, ви є представником медіаційного органу, що активно співпрацює як з бізнес-сектором, так і з державними структурами. Як ви вважаєте, наскільки держава готова до відкритого діалогу? Наприклад, у одному з ваших випадків ви очікуєте відповіді від Міністерства енергетики вже з осені 2024 року.
Все залежить від конкретного органу.
Наприклад, з Агентством відновлення ми знаходимося в нормальному діалозі та маємо продуктивне співробітництво. Із Централізованою закупівельною організацією (ЦЗО) у нас просто зараз іде робота. У нас непогані ділові відносини з Міністерством відновлення. З податковою службою взагалі тривалий час був безперервний діалог, бо я відповідала за цей напрям роботи до вересня минулого року.
Безумовно, існують питання, які важко розв'язати, проте, як правило, це зумовлено не відсутністю бажання, а складністю системних проблем, що вимагають часу для їх розв'язання.
Однак існує й альтернативний досвід. Згаданий вами випадок саме з таких.
Державі треба було швидко відновлювати енергетичну інфраструктуру, підрядники все старанно виконували, але після реорганізації підприємства-замовника опинилися у правовому вакуумі -- підписати акти виконаних робіт нема кому, також виникла деяка заборгованість. Для компанії, яка майже не співпрацювала з державою до цього часу, а мала суто бізнесові контракти, подібна ситуація є надзвичайно некомфортною. Але ж не лишати все так, як є.
Ми запропонували РНБО та Міністерству енергетики організувати комісію для проведення аудиту виконаних робіт. Можливо, варто буде висловити деякі зауваження, але в цілому ми прагнемо закрити це питання. Це дозволить не лише виконати певні зобов'язання перед підрядником, послуги якого можуть бути корисними для держави, але й уникнути додаткових ризиків для цілком добросовісного бізнесу.
На жаль, належного діалогу немає.
Проте ми не втрачаємо надії – нещодавно ми звернулися до нового міністра юстиції з проханням переглянути цю справу з правового аспекту та надати нам юридичні рекомендації. Зараз ми чекаємо на призначення зустрічі бізнес-омбудсмена з міністром.
Цікавий стратегічний крок. Пані Тетяно, враховуючи ваш досвід, яка насправді ефективність рекомендацій Ради бізнес-омбудсмена у трансформації їх у конкретні рішення уряду?
Я чітко пам'ятаю лише відсоткові показники наших нових напрямків, оскільки нещодавно займалася їх підготовкою. Відтак, частка рекомендацій, що стосуються критичної інфраструктури та були реалізовані, становила 19%.
Проте, у нас був звіт, і, можливо, навіть декілька, рекомендації з яких були повністю реалізовані.
Треба бути самокритичними. Наші рекомендації системні, але різної ваги. Є менш деталізовані, є, навпаки, дуже детальні, аж до пунктів і підпунктів, які треба виправити. Часом я не впевнена, що надмірна деталізація -- найкращий шлях. Цілком імовірно, що порушену нами проблему можна вирішити в інший спосіб.
Ба більше, оскільки я працюю в Раді бізнес-омбудсмена з першого дня після створення, то пам'ятаю, що головною ідеєю вимірювати відсоток впровадження наших системних рекомендацій було, власне, тестування уряду на спроможність розв'язання проблем. А зовсім не те, чи ми зможемо добитися впровадження наших рекомендацій. Тож це не ознака роботи Ради. Це результат роботи урядів.
-- У вас є кейс, у якому міжнародна компанія втратила 47 мільйонів гривень через те, що цей борг документарно "зник" після реорганізації. Фактично це технічна помилка. Але те, що цю технічну помилку не спішать виправляти, це вже тривожний сигнал, причому назовні, бо компанія міжнародна.
То наскільки загалом держава є порядним партнером бізнесу?
Хочу зазначити, що згідно з нашим внутрішнім дослідженням, державні органи не виявляють великого бажання співпрацювати над проєктами, пов'язаними з відновленням. Цей випадок, про який ви говорите, є цікавим тим, що ми отримали його через посольство.
Ми вже давно встановили ці канали, і всі посли з охотою передали свої ділові питання до РБО. Отже, цей випадок вже надійшов до нас ззовні.
Головна проблема полягає в тому, що ми досі не змогли знайти, хто ж у державі є правонаступником за цим договором. Компанія досі не отримала ані грошей, ані юрособи, з якої ці гроші можна стягнути. Що ще гірше, вона втратила можливість такого стягнення, бо позовна давність уже минула. Вони навіть до суду із цим боргом не можуть піти.
Отже, чи можна вважати нашу державу надійним партнером? У мене є сумніви.
Держава, уряд -- це люди, які приймають рішення, і надійність партнерства визначається цими рішеннями, на кожній із ділянок співпраці.
Навіть якщо формально співпраця з державними структурами почала виглядати досить стабільною, це не є гарантією успіху. Які можуть бути наслідки такого співробітництва? Чи буде у тебе своєчасна оплата? Чи підпишуть необхідні документи в обумовлені терміни? Чи не з’являться потім правоохоронці у твоїй справі? Ці й подібні питання не турбуватимуть лише великі міжнародні корпорації, які завжди під контролем міжнародних фінансових організацій і мають значні ресурси для захисту своїх інтересів.
Я часто вживаю вислів "держава повинна бути стабільним та зрозумілим партнером", і кожен елемент цього словосполучення має велике значення.
Повоєнне оновлення очікувано буде більш масштабним процесом, ніж окремий кейс, із величезною часткою міжнародного фінансування. Це вже можна побачити у цифрах: за десять років у нас у роботі було 14 тисяч справ із загальним фінансовим ефектом для бізнесу у 24 мільярди гривень, а кейсів, пов'язаних із відновленням, наразі лише 11, але загальна сума потенційного фінансового ефекту для бізнесу там уже 3,7 мільярда. Тобто кожна із цих справ надзвичайно дорога, складна і відповідальна.
Тому на всіх робочих рівнях мають бути фахівці, орієнтовані на співпрацю з приватним сектором. Я навіть сказала б -- сервісорієнтовані партнери.
Одним з ключових показників сервісної орієнтації є своєчасне виконання фінансових зобов'язань. Проте, державний борг перед будівельниками лише за захисні споруди становить 2 мільярди гривень. І це не єдиний випадок, коли державні замовники не виконали своїх зобов'язань перед підрядниками.
Що здебільшого стоїть за цими цифрами, на ваш погляд, -- спроба приховати дефіцит коштів чи все ж бюрократичні помилки?
-- Прихований дефіцит -- це, насамперед, певна стратегія держави. Це свого роду "хитрість", що дозволяє відтермінувати платежі. Існує сподівання, що підрядники матимуть можливість чекати. Проте, на жаль, не всі з них нині можуть це собі дозволити.
З іншого боку, очевидно, що процедури закупівель у тому ж таки будівництві не були готові до викликів воєнного часу. Тому й виникли проблеми, які ілюструють наші кейси. Спроби провести тендери якнайшвидше, бо така була безпекова ситуація, призвели до проблем у бізнесу, який взявся за відповідні роботи. Вирішення цих проблем, так само з коліс, ситуацію тільки погіршило.
Наприклад, виключивши обов'язкову державну експертизу для будівельних проектів, державні органи, з одного боку, прискорили різні процеси, але з іншого боку, відкрили широкі можливості для спекуляцій і маніпуляцій з боку контролюючих установ.
З іншого боку, Тетяно, я звернула увагу на те, що серед ваших справ є скарги від тих самих будівельників щодо застарілих норм оцінки вартості. Відомо, що для будівельників питання вартості є основним джерелом необґрунтованих прибутків. Чи впевнені ви, що здатні своєчасно виявити спроби бізнесу використати Раду бізнес-омбудсмена для своїх сумнівних цілей?
Варто відзначити, що я не можу бути абсолютно впевненою у жодному системному питанні.
Сфера будівництва справді має свої особливості, вимагає глибоких знань та спеціалізованої експертизи.
З одного боку, ми себе трошки підстрахували тим, що долучили до нашої команди фахового інженера-будівельника з досвідом роботи ще й у міжнародних компаніях. З іншого -- єдиним нашим запобіжником є робота зі спільнотою в цій сфері: бізнес-асоціаціями, експертами, громадянським суспільством, міжнародними організаціями тощо.
При цьому питання ціноутворення має кілька складових, і ми розглядаємо їх із кількох позицій.
Перший трек стосується розрахунків рівнів заробітних плат, які використовуються в інвесторській документації для складання кошторисів. Метод, що передбачає визначення початкового нижнього рівня заробітної плати та подальше відштовхування від нього для встановлення інших зарплат, вже не відповідає сучасним умовам. Він не враховує воєнні ризики, нестачу кадрів та різні географічні фактори, такі як близькість до зони бойових дій або робота в більш віддалених регіонах. Під час обговорення цього питання на урядовому рівні пролунали пропозиції скасувати цю методику, проте бізнес виступає проти. Для них важливо мати таку документацію, щоб у разі перевірки контролюючі органи могли бачити, на яких підставах вони формують заробітні плати своїх співробітників.
Оскільки методика не відповідає сучасним вимогам, розрахована за її допомогою заробітна плата виявляється нижчою за ту, яку люди насправді заслуговують. Проте бізнес влаштовує працівників за реальними ставками. Виникає логічне питання: звідки ж підприємства беруть кошти, аби компенсувати цю різницю між формальними і фактичними зарплатами? Відомі джерела: матеріали, додаткові послуги, роботи тощо. Звісно, саме правоохоронні органи найчастіше виявляють ці нюанси та розпочинають перевірки.
Ця проблема викликає низку інших труднощів — зокрема, виникає додаткова складність у залученні співробітників, існує практика виплати зарплат "в конвертах", а також підвищується рівень стресу та операційні витрати на взаємодію з контролюючими структурами. Корупційні питання також займають місце в цьому списку.
Що ж, які кроки вжити? Як не гортай, вони все одно завітають...
-- Ми послідовно і з попереднім прем'єр-міністром, і з нинішнім працюємо над вирішенням цього питання. Бізнес зі свого боку також намагається покращити ситуацію, моделюючи різні підходи. Формулу знайти непросто, але ми наполягаємо на її подальшому пошуку.
Другий трек представляє собою загальний реєстр цін на матеріали. У кулуарах постійно виникають розмови про те, що до певних осіб завітали інспектори з зауваженнями щодо того, що деякі матеріали були придбані за завищеними цінами. Причини можуть бути різними, і не завжди вони пов'язані з корупцією — можливо, просто не було часу на пошук дешевших варіантів, або ж існувало бажання купити у конкретного постачальника.
Авжеж. Мотивація може бути різною...
Так, але в цілому цю ситуацію найяскравіше відображає жарт, який говорить, що найкращі акти виконаних робіт затверджує прокурор. Дуже вдале, хоча й гірке спостереження.
Отже, враховуючи наведене, розробка бази даних, яка дозволить краще орієнтуватися в цінах на матеріали, є вельми перспективною ідеєю. Реалізація цього проекту може значно зменшити ймовірність втручання правоохоронних органів у діяльність підприємств.
Тож, попри те, що ми дійсно не можемо бути впевнені на сто відсотків (що нас не пробують використати), завдяки зворотному зв'язку ми розуміємо: якщо питання раз по раз виникають або у правоохоронців, або у бізнесу, це означає, що вони потребують нашого втручання і уваги (навіть якщо ми не можемо одразу запропонувати це рішення).
В цілому, як ви вважаєте, наскільки суттєвими є ризики корупції під час процесу відновлення? Чи може створення спеціалізованого агентства та організації для закупівель допомогти зменшити ці ризики? Адже, згідно з інформацією New York Times, минулого року ми вже стикалися з переплатами в оборонному секторі на суму 130 мільйонів доларів.
-- Ризики високі, це правда. Загалом у питаннях відбудови та закупівель ризики надзвичайно високі.
По-перше, для виконання складних комплексних проектів необхідно організувати кваліфіковану процедуру закупівлі. Це означає, що задіяні фахівці повинні займатися підготовкою цих закупівель, формулюванням завдань, розробкою техніко-економічних обґрунтувань та фінансовим моделюванням, що в підсумку призведе до проведення закупівлі. Сам процес закупівлі також має здійснюватися професіоналами у цій галузі.
По-друге, суми проєктів відновлення надзвичайно великі. Сам обсяг неминуче породжуватиме питання про ймовірну корупцію або зловживання.
Чи існують які-небудь заходи безпеки для цього?
Агентство відновлення, за задумом, є стрункою частиною державної архітектури відновлення. Звісно, питання, чи можна Автодор перетворити на якісне агентство широкого профілю, але маємо, що маємо. Принаймні ми з ними співпрацюємо постійно і бачимо, що вони стараються.
Запровадження централізованої закупівельної організації в теорії виглядає цілком обґрунтованим рішенням.
До речі, для мене стало несподіваним дізнатися, що це експериментальний проєкт. Я думав, що ми вже досягли стадії, коли часу для експериментів більше немає. Проте, як би там не було, в теорії все виглядає коректно.
Питання: яким чином це буде реалізовано на ділі?
Наша команда підготувала аналітичну записку, в якій висвітлені низка актуальних проблем, що потребують уваги. Ми розпочали колективне технічне обговорення цього матеріалу. Нещодавно відбувся перший етап, у якому взяли участь експерти та представники бізнесу. У найближчому майбутньому плануються дискусії з державними структурами для отримання їхніх поглядів на ці питання.
Чи планується оприлюднити ці розробки?
Ми маємо намір представити їх або в кінці листопада, або на початку грудня. У будь-якому випадку, я б хотіла, щоб ці розробки були показані широкій аудиторії.
Тетяно, ви згадали про плідну співпрацю Ради з податковою службою України. Хотілося б обговорити ситуацію з донарахуванням ПДВ за міжнародним проєктом, реалізація якого згідно з законом не передбачає сплати цього податку. З одного боку, це виглядає як кумедний випадок, що ілюструє типову сваволю податкової. З іншого боку, це зовсім не смішно, адже виходить, що податкова не може відійти від своїх "традиційних практик", навіть коли мова йде про міжнародні проєкти.
Відверто кажучи, я також була вражена цією ситуацією. Тут є ще більше іронії. Мова йде про польську компанію, яка отримала контракт на виконання робіт за міжнародним кредитом, наданим Україні. Нагадаю, що влітку 2026 року у Польщі ми плануємо провести чергову конференцію з питань відновлення. Крім того, проект, що реалізується поляками, стосується митного переходу, який підпорядковується Міністерству фінансів, під юрисдикцію якого також потрапляє податкова служба.
Сам проект є значущим і коштовним, а компанія має хорошу репутацію та високу кваліфікацію. Найголовніше ж - претензія з боку податкових органів виглядає дивною.
Їм було нараховано ПДВ через те, що вони здійснювали свою діяльність тут через представництво. Проблематика оподаткування представництв є досить давньою і, здавалося, вже давно врегульованою. Але, як виявилося, це не так. Тепер ми ведемо листування з усіма сторонами, процес триває.
Головне -- незрозуміло, навіщо створювати ризики там, де їх можна оминути? Економічні, політичні, міжнародні.
Це ж тільки перша ластівка, під час масштабного відновлення через представництва працюватиме багато компаній.
На завершення, мені відомо, що ви проводили опитування серед бізнесу для одного з ваших досліджень. Тому хотілося б дізнатися, який відсоток респондентів виявив задоволення від співпраці з державними структурами? І яка частина компаній планує продовжити цю співпрацю у майбутньому?
Отже, ми дійсно провели опитування бізнесу, розділивши його на український та іноземний, що викликало певні запитання у читачів щодо отриманих результатів. Виявилося, що серед учасників попередніх закупівель 43,5% висловили готовність брати участь у майбутніх тендерах, тоді як 20,5% ще не визначилися з відповіддю, а 36% тих, хто вже співпрацював із державою, не прагнуть повторювати цей досвід.
Власне, це частка тих, хто вже відчув розчарування.
Отже, більше трьох десятків опитаних вказали, що протягом останніх трьох років стикалися з проявами неналежної поведінки з боку державних органів. Це означає, що приблизно така ж кількість людей не має бажання продовжувати участь у процесах закупівель.
-- Пані Тетяно, коли оновлення йтиме повним ходом, а всі поточні процеси будуть помножені на чотири, а то й на вісім, ці цифри покращаться чи погіршаться?
-- Залежить від того, як ми підготуємося. Якщо попрацюємо, може, і покращаться. Якщо буде так, як зараз, то результат буде такий самий, а то й гірший. Тобто як мінімум треба готуватися вже і не втрачати час.
