Нова небезпека з відстані: атака на базу Дієго-Гарсія спонукає Захід переосмислити потенціал іранських ракет.
Новини про напад на важливу військову базу США в Індійському океані викликали значне занепокоєння серед європейських аналітиків. Якщо буде підтверджено, що удар було завдано з території Ірану, це означатиме, що фактична дальність ворожих ракет майже удвічі перевищує раніше надані розвідувальні оцінки, що ставить під загрозу безпеку всього континенту.
База Дієго-Гарсія знаходиться на відстані 4000 кілометрів від іранських кордонів, що до нещодавнього часу вважалося значною перешкодою для озброєнь Тегерана. Військові аналітики, зокрема фахівець Карло Масала, підкреслюють, що раніше вважали, що іранські ракети здатні досягати лише 2000-2500 км. Сучасна ситуація свідчить про можливість того, що або розвідувальні служби значно занижували технічний потенціал Ірану, або ж країна успішно модернізувала ракети типу Khorramshahr чи адаптувала космічні ракети-носії для військових цілей. Такі технологічні досягнення можуть виникати за неофіційної підтримки режимів, таких як Росія, які мають інтерес у створенні нових джерел напруги для Західних країн.
Можливе розширення радіусу дії до 4000 км фактично охоплює більшість європейських столиць у зону ризику. Хоча точність ракет на такій відстані викликає питання, сам факт наявності подібної зброї слугує інструментом геополітичного тиску. Експерти НАТО підкреслюють, що європейська система протиракетної оборони розроблена для перехоплення таких балістичних загроз, однак велика кількість атак може стати серйозним викликом. Поки Росія продовжує виснажувати ресурси протиповітряної оборони України, виникнення "другого фронту" ракетної загрози з півдня вимагає від Альянсу термінового зміцнення оборонних можливостей. Світ спостерігає за виникненням нової осі загрози, де технології, що вдосконалюються Росією та її союзниками, безпосередньо ставлять під загрозу стабільність демократичного суспільства.
