Новий Донбас: як Закарпаття стає індустріальним центром
У Закарпатті перемістилися 300 компаній. Яким чином це вплинуло на економічну структуру області?
"Київ і Львів не вказують Ужгороду". Цей жартівливий вислів яскраво ілюструє унікальну позицію Закарпатської області в структурі України. Відокремлене гірськими масивами і межуючи з чотирма державами, Закарпаття славилось контрабандою, політичними кланами, а також тим, що майже половина його жителів мала по два паспорти.
Історично цей регіон не вирізнявся високим рівнем промислового розвитку. У часи незалежності добробут місцевих мешканців формувався завдяки вже згаданим нелегальним перевезенням, заробіткам за кордоном та туристичній діяльності.
Трагедія лютого 2022 року стала початком нової сторінки в житті Закарпаття: туди релокувалися зі східних та південних областей 330 підприємств, в тому числі представники металургії та машинобудування. Разом з бізнесом в край переселилися десятки тисяч українців.
Податкова служба в регіоні збирає в шість разів більше податкових надходжень у порівнянні з 2021 роком, повідомляє Василь Іванчо, перший заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації (ОВА). Цей показник вражає, особливо на тлі інфляційних процесів та знецінення гривні.
Протягом років великої війни населення Ужгорода зросло з 115 до 160 тисяч жителів. Маленькі громади Закарпаття, які не вірять у це, відзначають свята металургів та машинобудівників. У містечку Перечин школу перейменували на "Краматорський ліцей".
Ці зміни є лише стартом нової глави в історії регіону. Підприємці, з якими спілкувалася ЕП, одностайно відзначають величезний потенціал області та впевнені, що процес індустріалізації лише набирає обертів.
"Обстріли Нікополя розпочалися 12 липня 2022 року, і з того часу місто щоденно піддається атакам. Наш завод також не оминув цієї долі," - зазначає в інтерв'ю з ЕП Андрій Красюк, директор з виробництва компанії "Сентравіс".
"Сентравіс" входить у десятку світових виробників безшовних нержавіючих труб. Вони використовуються в автомобільній, нафтогазовій та енергетичній галузях. Пальне у двигуни автомобілів BMW, Audi, Volkswagen, Maserati та Ferrari подається трубками українського виробництва. Компанія навіть мала контракт зі SpaceX Ілона Маска.
Питання про перенесення частини виробництва з Нікопольського південнотрубного заводу виникло після перших обстрілів, які почалися з окупованого Енергодара, зазначає Красюк. "Італійські та німецькі партнери не були впевнені в нашій здатності виконувати угоди, розташовуючись усього за п'ять кілометрів від зони бойових дій. Релокація дозволила нам продовжувати роботу та залучати нові експортні контракти", - ділиться представник компанії "Сентравіс".
Схожа ситуація спостерігалась і у компанії "Турбогаз" з Харкова, яка займає сьоме місце у світі за обсягами виробництва турбодетандерів. Ці установки призначені для охолодження та очищення природного газу, що в результаті дозволяє отримувати газ високої якості для газотранспортних систем, а також рідку фракцію для подальшої обробки.
В лютому 2022 року окупаційні війська наблизились до виробничих потужностей у Балаклійському районі на відстань близько 10 км, а в березні - знищили основний цех. Компанія відновила виробництво: одну філію відкрила на Полтавщині, другу - на Закарпатті. Запуск закарпатського підрозділу дав змогу продовжити виробництво детандерно-компресорного та детандерно-генераторного обладнання для міжнародних замовників.
Фірма займається експортом обладнання до Узбекистану, Казахстану, Туркменістану та Азербайджану. Перед початком великого конфлікту "Турбогаз" здійснював відвантаження товарів з митного складу в Харкові, транспортувавши їх літаками. Переміщення на Закарпаття дало можливість наблизитися до термінала в Будапешті, що допомогло виконувати зобов'язання перед клієнтами.
Ще одна причина полягає в можливості модернізації, зазначає директор з виробництва філії Сергій Мартинюк. У селище міського типу Великий Березний компанія "Турбогаз" доставила з Харківської області лише 30% устаткування для нового заводу, а решта – це абсолютно нові пристрої.
Співвласник компанії "Сентравіс" Юрій Атанасов спочатку планував емігрувати. Однак він змінив свою думку через нестачу кваліфікованих фахівців. За словами Красюка, команда представників компанії подорожувала чотирма західними областями України в пошуках можливого нового місця для розташування.
"У шорт-листі залишалося близько десяти об'єктів, придатних для установки нашого обладнання. Вибір був непростим. Приміщення в Ужгороді, яке в підсумку обрали, спочатку не викликало великого захоплення, але перевагою виявилася наявність комунікацій, що залишилися від старого радянського заводу. Раніше тут функціонували збірні лінії для автомобілів", - ділиться своїми думками представник металургійної компанії.
Співвласники родини Шуфані ухвалили рішення частково перемістити виробничі підрозділи одного з найбільших металообробних підприємств України, Variant Group, з Харкова. Ця компанія, яка вже 32 роки функціонує як сімейний бізнес і наразі управляється другим поколінням родини, шукала надійні та безпечні умови для продовження своєї діяльності. Про це повідомив директор з розвитку релокації підприємств групи, Денис Разуваєв.
Variant Group об'єднує 15 компаній, основним напрямком яких є металообробка та виготовлення продукції з металу. Сировина для виробництв надходить від "Запоріжсталі", а також з європейських, турецьких та китайських металургійних підприємств.
Компанія спеціалізується на виготовленні систем опалубки, стелажних конструкцій та інструментів для промислового та комерційного використання. Продукція Variant Group експортується до 65 країн по всьому світу. Найбільш відомими продуктами компанії є стелажі для мережі "Епіцентр", а також обладнання для західних супермаркетів, таких як Lidl, Spar, Billa та Kaufland. До початку великої війни компанія контролювала 60% ринку зрошувальних систем в Україні.
"Ми шукали приміщення в таких містах, як Львів, Вінниця та Івано-Франківськ. Більшість об'єктів, збудованих за часів Радянського Союзу, були перебудовані, перетворені на склади та втратили свою первісну виробничу мету. Зрештою, ми вирішили орендувати площу в Береговому, а згодом – в Ужгороді", - ділиться своїм досвідом Разуваєв.
"Турбогаз" проводив пошуки адміністративного приміщення, яке б можна було не тільки орендувати, а й купити. У Великому Березному вони виявили покинуте виробництво, яке селищна рада передала у власність для погашення боргів перед податковими та виконавчими органами.
Декілька компаній у Закарпатті скористалися інструментом індустріальних парків під час релокації. Ці спеціально відведені території надають підприємствам можливість уникнути сплати імпортного мита та ПДВ на виробниче обладнання, а також звільняють їх від податку на прибуток протягом 10 років за умови, що зекономлені кошти будуть реінвестовані у виробничу діяльність.
Перший заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації Василь Іванчо зазначає, що до початку великої війни в регіоні функціонував лише один індустріальний парк, тоді як наразі їх кількість зросла до 12. У шести з цих парків активно реалізуються проєкти.
Однією з компаній, що заснувала індустріальний парк, є єдиний в Україні виробник вітрового обладнання мегаватного класу. Колишній народний депутат Максим Єфімов та син співвласника "Індустріального Союзу Донбасу", Едуард Мкртчан, перемістили свій спільний бізнес з виробництва вітряних турбін із Краматорська Донецької області.
Вітрова електростанція з потужністю 5,2 МВт включає в себе такі основні елементи: башту, гондолу, лопаті та турбіну. За словами генерального директора Владислава Єременка, компанія "Френдлі Вінд Технолоджі" виготовляє 30 вітрогенераторів щорічно, з локалізацією виробничого процесу на рівні 60%. Компанія "Вітряні парки України" займається проектуванням, будівництвом та управлінням вітровими станціями, а також активно залучає інвесторів та фінансові ресурси для своїх проектів.
Для вибору ділянки були використані загальноприйняті в промисловості критерії: доступ до електропостачання, наявність залізничних та автомобільних шляхів для доставки комплектуючих і вивозу готової продукції, а також водні ресурси, необхідні для функціонування підприємства.
Окремий аспект – сприйняття громадами. "Необхідно було приймати не лише ризиковані, але й оперативні рішення. Регіональні органи влади та місцеві громади підтримали цей процес, незважаючи на потенційні культурні різниці між населенням сходу та заходу", – зазначає Єременко.
В цілому, в Закарпатті було переїхало 371 підприємство, серед яких 11,6% становлять фізичні особи-підприємці. Держава надала можливість місцевим громадам знижувати податкові ставки до нуля, якщо це необхідно для залучення інвесторів. Народний депутат Дмитро Кисилевський наводить приклади, коли органи місцевого самоврядування зменшували податки на землю та нерухомість на кілька років, щоб створити сприятливі умови для приходу або релокації бізнесу.
Журналіст ЕП ніколи за свою кар'єру не чув настільки теплих відгуків про роботу державної, обласної та місцевої влади, як від керівників і власників релокованих на Закарпаття підприємств.
"Такого хорошого ставлення з боку влади до бізнесу, як на Закарпатті, ми не бачили ніде. Починаючи від періоду роботи (заступника голови Офісу президента, колишнього голови Закарпатської ОВА Віктора) Микити, нині (чинного керівника Закарпатської ОВА Мирослава) Білецького, і так по всій вертикалі є послідовна підтримка", - розповідає співвласник групи компаній Variant Данііл Шуфані.
Обласна адміністрація виступає як перший контакт для компаній, що планують релокацію. Вона збирає дані про доступні земельні ділянки та приміщення в регіоні, зазначає Кисилевський. Обласна влада також сприяє співпраці з місцевими інфраструктурними монополіями, такими як обленерго, газопостачальники, а також постачальники води і послуг водовідведення.
"З моменту наших перших зустрічей і до теперішнього часу ми відчуваємо безумовну підтримку з боку місцевої адміністрації. Від організації комунікацій до вирішення адміністративних справ – все проходить відкрито та без затримок," - зазначає Разуваєв.
Коли у приміщення ОВА завітав великий інвестор, поруч з ним за столом виявився представник обленерго з уже готовим планом підключення мереж, зазначає Іванчо. "Ми спростили процедури. Обленерго, "Закарпатгаз", центр зайнятості, міграційна служба - по суті, ми виконували роль додаткового підрозділу, кризового центру, який вирішував проблеми, з якими не міг впоратися бізнес", - говорить чиновник.
Громада Перечина змогла перешкодити інвестору, який прямував з Донбасу до Євросоюзу, аби той не зміг перейти кордон, зазначає Кисилевський. "Голова Перечина особисто шукав власників окремих невеликих земельних ділянок та об'єднував їх в одну велику для передачі під створення індустріального парку", - розповідає народний депутат.
Процес перенесення виробництва "вітряків" зайняв близько півтора років. Для транспортування 15 тисяч тонн металевих конструкцій, обладнання, верстатів та приладів з Краматорська було здійснено тисячі вантажних перевезень. Разом із роботодавцем до Перечина переїхала значна кількість мешканців Краматорська.
Релокація компаній групи Variant до Ужгорода та Берегового в Закарпатті тривала півтора року. З Харкова було перенесено 35-40% виробничих потужностей. За словами Разуваєва, одна з нових ліній не встигла відпрацювати навіть року на Слобожанщині.
Переїхати групі компаній допомогла державна програма релокації бізнесу. Обладнання та устаткування транспортували вантажівки "Укрпошти", а уряд компенсував частину витрат.
У лютому 2023 року компанія "Сентравіс" успішно завершила часткову релокацію. У процесі переїзду були залучені проектувальники, які займалися визначенням місця для обладнання та контролювали дотримання технологічного процесу.
Директор з виробництва металургійної компанії каже, що керівництво і акціонери знайшли на Закарпатті багато підтримки. "Місцева влада завжди була з нами. Допомагали з комунікацією з Києвом. Це була допомога не в грошах, а у швидкості", - посміхається Красюк.
Бізнесмени висловлюють особливу вдячність урядовим структурам та державним компаніям. Наприклад, на початковому етапі компанія "Френдлі віндз" транспортувала листову сталь для виробництва вітрових турбін вантажівками. Оскільки на одну фуру вміщалося лише два листи, перевезення відбувалося численними караванами. Згодом "Укрзалізниця" запропонувала свої послуги в якості перевізника.
"Вони стали ще більш активними учасниками процесу, ніж наша компанія. Вони запропонували організувати доставку безпосередньо зі станції на завод, без жодних перевантажень. Це дозволило нам знизити витрати, спростити та прискорити всі етапи. Вперше за весь час УЗ почала орієнтуватися на клієнтів", - з захопленням ділиться CEO "Френдлі віндз".
Красюк згадує, як до "Сентравісу" в Нікополь приїжджала Юлія Свириденко ще в статусі міністерки і перечікувала обстріл в укритті разом зі співробітниками. "Свого часу вона нам дуже допомогла. Це чиновники нового покоління", - каже Красюк.
Variant Group інвестувала 20 мільйонів євро в переїзд до Закарпаття та Хмельниччини, придбання сучасного обладнання та забезпечення житлом своїх працівників, підрахував Шуфані.
Компанія "Турбогаз" вклала 59 мільйонів гривень у купівлю та модернізацію нерухомості, підключення до електричних мереж, придбання новітнього обладнання та покращення території. Реалізація цього проєкту зайняла приблизно півтора року. Завдяки отриманим грантовим коштам, були придбані підйомні механізми.
У створення індустріального парку "Френдлі Віндз Технолоджі" було інвестовано близько 3 мільярдів гривень, і цей процес ще продовжується, зазначає Єременко. "Необхідно зберегти промислову та наукову спроможність країни. Фінансування робіт з переселення здійснюється за рахунок оборотних і власних коштів акціонерів, а також за рахунок кредитів державних банків, включаючи пільгові", - додає він.
Велика промисловість суттєво сприяла розвитку Перечина, зазначає Кисилевський. Він підкреслює, що з моменту відкриття індустріального парку "Френдлі вінд технолоджі" бюджет громади зріс більше ніж у три рази. Як уточнює Єременко, місцевий бюджет отримує від краматорської компанії щорічно близько 100-120 млн грн.
Журналіст ЕП дивиться на Перечин з вікна автомобіля. На білому тлі білборда великими літерами написано вітання: "З днем машинобудівника!". Стару школу відремонтували за три місяці, каже місцевий мешканець, і перейменували в "Перший Краматорський ліцей". Майже всіх вчителів перевезли з Донеччини, учні - діти співробітників заводу вітрогенераторів, додає перечинець.
У 2026 році в Перечині планують запустити міжнародну школу, де випускники зможуть отримати не лише український атестат, але й міжнародний сертифікат Cambridge. Фінансування будівництва здійснює Максим Єфімов, співвласник компанії "Френдлі вінд технолоджі".
Компанія запровадила нову ініціативу, згідно з якою 3% від доходів від продажу електроенергії будуть направлені на соціальні потреби громади, в якій розміщений вітрогенератор. "Це приблизно 1,5 мільйона гривень з кожної турбіни. Таким чином, громада фактично отримує дивіденди за надання своєї території для встановлення обладнання", - зазначає він.
Цілком ймовірно, що цей крок зумовлений прагненням компанії поліпшити свою репутацію після протестів екологічних активістів і місцевих жителів, які виступали проти зведення вітрових електростанцій на полонинах Руна та Боржава в Карпатах. Місцева журналістка Олена Мудра, що висвітлювала випадки порушень, пов'язаних із будівництвом, відзначила, що зазнала інформаційного тиску з боку представників "Вітряних парків".
Єременко парирує: наявність "вітряків" рятує райони від відключень електроенергії, громади самі зацікавлені у їх встановленні і першими виходять на контакт до інвесторів з проханням розмістити вітростанцію.
Переселення людей та підприємств відобразилося на фінансових показниках області. У 2021 році бюджет Закарпаття був на 64% дотаційний, у 2025 році трансферти з держбюджету становлять лише 34,7%, каже Іванчо.
Загальна сума інвестицій у проєкти, що вже знаходяться на стадії реалізації, складає 1,5 мільярда доларів, повідомляє представник обласної військової адміністрації. "Ці інвестиції не просто задекларовані, а фактично втілюються в життя з 2022 року. На сьогоднішній день вже вкладено близько 800-900 мільйонів доларів", - уточнює посадовець.
Переміщення компаній та населення дало потужний поштовх для розвитку економіки регіону. У порівнянні з 2021 роком, 64 бюджети місцевих громад, разом з обласним бюджетом, подвоїлися, досягнувши 8,8 млрд грн, незважаючи на зміни в розподілі податку на доходи фізичних осіб. Податкові органи за цей час зафіксували шестиразове зростання надходжень, зазначає Іванчо.
Згідно з останніми даними Міністерства економіки на 2023 рік, Закарпаття стало новим домом для 40% усіх українських компаній, що перебралися в інші регіони. У 2022 році підприємства, які релокувалися, сплатили місцевим бюджетам 92 млн грн податків, а в 2023 році ця сума зросла до 202 млн грн. Прогнозується, що в 2024 році надходження становитимуть 503 млн грн, а в 2025 році досягнуть 756 млн грн. "Вже 10% від усіх надходжень складає внесок релокованого бізнесу", - зазначає Іванчо з гордістю.
Сплата єдиного соціального внеску зросла з 100 мільйонів гривень у 2023 році до 716 мільйонів гривень у 2025 році. Кількість працівників на релокованих підприємствах зросла з 2,2 тисячі до 11,7 тисячі. Основними секторами, де працюють ці підприємства, є переробна промисловість, машинобудування, будівельна галузь, інформаційні технології та транспорт.
Цікавий факт: використання електрики промисловістю Закарпаття збільшилося на 33%. "На даний момент важко визначити стан енергетичної системи, але порівняно з осінню 2023 року, коли проводили виміри, зростання в регіоні склало 30%", - зазначив Іванчо.
Усі підприємці, з якими спілкувалася ЕП в Закарпатті, одностайно вказують на те, що найбільші труднощі пов'язані з "людським фактором". За словами Разуваєва, регіон не був готовий до переміщення важкої промисловості, оскільки кваліфікованих кадрів катастрофічно бракувало. Красюк також підкреслює, що місцеві жителі не мали такої ж підготовки до індустріального виробництва, як їхні колеги зі сходу України.
"Був ризик залишитись зі своїм обладнанням і з нікопольськими людьми. Але зараз сформувався кістяк з місцевих і наших вчителів з Дніпропетровщини", - ділиться директор з виробництва "Сентравіс". Компанія є одним з лідерів за рівнем зарплат в Ужгороді у своїй галузі.
Щомісяця до Великого Березного з Харкова та Полтавщини вахтовим методом приїжджають близько 20 фахівців підприємства для забезпечення потреб у висококваліфікованих кадрах. За словами Мартинюка, присутність великих промислових підприємств сприяє підвищенню інтелектуального потенціалу місцевого населення: "Регіон тривалий час не мав розвиненої індустріальної бази, тож виробничі процеси були малопривабливими для місцевих кадрів. Нині ситуація змінилася".
Компанія "Сентравіс" очікує на прибуття нового волочильного станка, замовленого в Китаї, який відкриє можливості для реалізації нових проектів у сфері автомобілебудування. Зокрема, це дозволить виготовляти труби для водневих двигунів, які потребують більш високих стандартів якості в порівнянні з бензиновими.
"Френдлі віндз" не експортує продукцію, всі вироблені "вітряки" монтують в Україні. Компанія думає над відновленням в Перечині ливарних рам, втрачених в Краматорську. Створили систему переміщення та монтажу обладнання. "Це окремий відповідальний напрям, адже довжина лопатей сягає 80 метрів, башти - понад 100, загальна вага вітрогенератора - тисяча тонн", - каже керівник компанії.
На підприємстві Variant Group ЕП можна помітити численних представників ромської громади серед працівників. Зауваживши зацікавлені погляди, Разуваєв роз'яснює: "У нашій країні існує величезний дефіцит кадрів. Людей просто не вистачає. І, до речі, з ромами як співробітниками - абсолютно не виникає жодних труднощів".
80% продукції, виготовленої компанією Variant у Закарпатті, призначено для експорту. Бізнес активно розширює свої виробничі потужності та має намір продовжувати інвестувати в подальший розвиток. Єдина невизначеність, за словами Шуфані, пов'язана з ситуацією в енергетичній системі. "Наприклад, у Харкові останнім часом електроенергія з'являється і зникає. Це створює додаткові труднощі, але ми продовжуємо адаптуватися," - зазначає бізнесмен.
Зараз компанія модернізує своє обладнання в Закарпатті та готується до виробництва причіпної техніки для клієнтів з Фінляндії.
У 2021 році 89% прибутку "Турбогазу" припадало на експортні замовлення. У 2025 році ця частка знизилася до 66%, тоді як решта замовлень надходить від дочірніх компаній "Нафтогазу України" - "Укртрансгазу" та "Укргазвидобування". Мета підприємства - повернутися до показників 80-95% експорту.
На думку Кисилевського, нинішня хвиля релокації суттєво змінить економічний ландшафт Закарпаття. "Я не зовсім впевнений, що Закарпаття стане таким же промисловим центром, як Дніпро або Харків, але зростання частки промисловості в регіоні може стати додатковим стимулом для повернення людей з-за кордону. Для трудових мігрантів важливо мати високу зарплату і можливість жити в рідному краї — це істотний чинник повернення", — зазначив народний депутат.
Мартинюк бачить багато вмотивованих фахівців, загартованих війною, готових відновлювати Україну, залишатися в країні і розвивати підприємництво.
"Люди з різними інвестиціями освоюють цей регіон та вкладають кошти в різні напрямки. Не так швидко, але всі релоканти показують власним прикладом, що можуть швидко адаптуватися. У нас великий потенціал", - каже представник "Турбогазу".
На думку Красюка з "Сентравіс", структура економіки Закарпатської області змінюється за рахунок промисловості, зокрема металургії, яка ніколи не була тут представлена раніше. Водночас складні процеси на кшталт заготівлі і лиття перенести в Ужгород складно, а будівництво нових - потребує значних інвестицій.
Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька та Полтавська, а також Сумська області формувалися як промислові центри протягом майже півстоліття, зазначає Єременко. Він вважає, що Закарпаття зробило стрімкий та суттєвий прогрес у цьому напрямку, і в недалекому майбутньому може стати ключовим центром машинобудування в Східній Європі.
"Радує, що разом із владою бізнес фактично виконує подвійну задачу: робимо цей регіон промисловим і відпрацьовуємо модель майбутньої енергетичної архітектури. Для того, щоб після остаточної перемоги мати більш гнучку модель роботи самої держави. Це буде важливо для бізнесу, котрий потім буде сюди заходити", - каже Єременко.
Єременко не готовий назвати, яку частину в структурі енергетичного виробництва займає вітрова енергія. Через постійні обстріли з Росії, розподіл генерації змінюється щоденно. Проте, за словами топменеджера, він впевнений, що через три роки "зелена" енергетика зможе повністю задовольнити потреби всього регіону, так само, як це раніше робили три вітрові установки в Краматорську.
Разуваєв вважає, що Закарпаття має величезні можливості для розвитку як промисловий регіон, зокрема завдяки своїй віддаленості від Росії, численним внутрішньопереміщеним особам та наявності старих промислових територій, які можна модернізувати або перетворити на нові виробництва.
Іванчо ділиться, що через кілька місяців на Закарпатті відкриється новий завод, один із найбільших у Східній Європі. Український підприємець планував запустити його в іншій області, але велика війна скоригувала плани.
"До початку війни внутрішній інвестор підписав угоди на постачання обладнання та старт нового виробництва. Нам вдалося переконати його розпочати діяльність у Закарпатті. Мова йде про інвестиції в обсязі 280 мільйонів доларів. Це виробництво настільки масштабне, що, ймовірно, для нього буде потрібно окремий пункт пропуску на кордоні," - зазначив заступник голови обласної військової адміністрації.
Обмеження для заводів, орієнтованих на експорт, виникають через недостатню пропускну спроможність прикордонних пунктів. Цим питанням займаються в Кабінеті Міністрів, зокрема в Міністерстві розвитку громад і територій. "Ми прагнемо зайняти важливу нішу в сфері логістики та транспорту. Закарпаття має спільні кордони зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Польщею, що є значною перевагою нашого регіону. Однак ми поки що не реалізуємо її потенціал у повній мірі," - зазначає Іванчо.
