Absolutely! Please provide the text you want me to rephrase, and I'll be happy to help.

Сотні добровольців з різних країн об'єдналися, щоб підтримати Україну в її боротьбі з російською агресією. Багато з них не мали військового досвіду, але їхні професійні навички та знання стали важливим внеском у спільну справу. Громадяни різних держав стали частиною Міжнародного легіону, який діє під егідою Головного управління розвідки (ГУР). Журналісти РБК-Україна мали можливість поспілкуватися з двома бійцями цього легіону, які прибули з Норвегії та Данії.

Ми мали унікальну можливість поспілкуватися з військовими, які виконують свої обов'язки на фронтовій лінії в Запоріжжі. Їхня щирість і людяність вразили нас, залишивши незабутні спогади у наших серцях. На території підрозділу гордо майоріли національні прапори, що свідчить про залучення міжнародного легіону.

Перед тим, як розпочати нашу подорож, ми зупинилися на хвилинку, щоб насолодитися вражаючими пейзажами, на фоні яких велично розвівався норвезький прапор. Раптом до нас підійшов військовий, якого всі називали "Баскет".

Які були твої звичні щоденні справи перед тим, як ти вирішив залишити свою батьківщину і переїхати до України, ще до початку конфлікту? Які почуття та важливі події вплинули на твоє сприйняття світу в той період?

Я родом зі Скандинавії, а саме з Норвегії. До переїзду в Україну моє життя було досить звичним для тих, хто не стикається з військовими викликами. У Норвегії є можливість проходження річної служби в армії, але не всі громадяни підлягають мобілізації, тому я ніколи не мав такого досвіду. Протягом семи років я працював у будівельній галузі, займаючись управлінням важкою технікою. Мій день проходив у звичній рутині: робота, зустрічі з друзями, а потім знову робота. Але одного разу я вирішив кардинально змінити своє життя і вирушити до України.

Які емоції виникли у тебе, коли ти дізнався про ситуацію в Україні?

Я уважно стежив за розвитком подій на тлі тривожних новин про потенційну агресію, що змусило мене переосмислити свої погляди на цю ситуацію. Коли розпочалися бойові дії, я продовжував спостерігати за ескалацією конфлікту, усвідомлюючи, що це не просто військові сутички, а відверте вторгнення Росії в Україну, яке ставить під загрозу основи цивілізованого світу. У березні 2022 року я вирушив до України з чітким наміром — надати допомогу. Я був впевнений, що зможу суттєво вплинути на оборонні зусилля та знайти інші способи бути корисним. Моя перша зупинка була в Польщі, де я зустрів людей з різних країн, які також прагнули підтримати Україну та долучитися до Легіону.

Я вирішив перевірити свої сили та спробувати вступити до цього підрозділу. Але з часом зрозумів, що бойовий досвід — це лише одна з вимог для вступу до військової організації; важливу роль відіграє і спеціалізоване навчання. На жаль, мої вміння не відповідали їхнім вимогам, і я отримав відмову. Протягом наступних трьох тижнів я залишався вдома, займаючись гуманітарними ініціативами та іншими подібними проектами. Повернувшись до спілкування, я продовжував підтримувати зв'язок з хлопцями, яких зустрів. Я уважно слідкував за новинами з фронту. У лютому та березні 2023 року кілька знайомих вирушили до України, щоб приєднатися до Легіону, адже там активно шукали нових бійців і були відкриті до прийому цивільних, які відповідали певним критеріям.

Чи відчував ти сильні емоції, усвідомлюючи своє місце у військових рядах?

Під час навчальних зборів я зрозумів, що мої військові навички значно покращилися, і це позитивно вплинуло на мою самооцінку. Однак, коли прийшов наказ про наступ, мене охопила тривога: "Чи справлюся я з цим завданням?" Мені запропонували залишитися для додаткових тренувань, але мої товариші по службі підтримали мене словами: "Не переживай, ти зможеш!" Хоча я не відчував такої ж впевненості, як вони, які з ентузіазмом вигукували: "Готові, вперед!" У глибині душі мене мучили сумніви: "Чи це дійсно моє призначення?" Проте я вирішив прийняти виклик. Ми вирушили в зону бойових дій і всього через 48 годин досягли нашої цілі, наблизившись до ворога. Коли російські солдати помітили нас, вони відкрили вогонь з усіх видів озброєння.

Вогняна буря обплутала мене своїми крижаними щупальцями, ставши невідпустимою пасткою. Я лежав на землі, сповнений відчуття безвиході та страху, не знаючи, в якому напрямку рухатися далі. Поряд був мій командир, з яким ми стали близькими під час навчань. Він раптово вигукнув: "Дій негайно, не гайте жодної миті!" Я відповів: "Ні, я залишуся тут. Тут я в безпеці, за пагорбом." Він намагався переконати мене: "Тобі потрібно рухатися вперед. Ти повинен побачити ворога, в іншому випадку загинеш." Я знову відмовився: "Ні, я не піду." Раптово він закричав: "Чорт забирай, або я змушу тебе!" І в цю мить я зрозумів, що його слова мають велике значення. Повільно я почав повзти вперед на кілька метрів. Він запитав: "Що ти бачиш?" Я відповів: "Бачу двох супротивників."

Баскетбольна команда, що користується брендом 'Баскет', опублікувала офіційне повідомлення, згідно з інформацією від РБК-Україна.

Я завершив свою гру в той момент, коли війна лише починала набирати обертів — це стало для мене несподіваним і глибоким шоком. Хоча захоплення нових територій принесло чимало труднощів, зрештою ми досягли результатів, що перевершили всі наші найсміливіші сподівання. Після першої битви, коли обстановка трохи стабілізувалася, ми ретельно оцінили наші втрати, тоді як противник продовжував реалізовувати свої плани. Відчуття полегшення охопило мене, коли я усвідомив, що загальна ситуація виглядає досить обнадійливо. Це стало справжнім випробуванням, але врешті-решт ми змогли адаптуватися до нових умов. Перший бій став серйозною перевіркою нашої готовності до служби. У нашому підрозділі були досвідчені ветерани, які пройшли через безліч тренувань, але після цього конфлікту деякі з них вирішили, що не можуть продовжувати, і висловили бажання повернутися додому. Ці переживання справили значний вплив на їхній психоемоційний стан та здатність справлятися з стресами.

Чи замислювався ти коли-небудь про те, як чудово було б повернутися до тих дивовижних місць, що назавжди залишилися в твоїй пам'яті, незважаючи на всі труднощі, які ти пройшов?

Ні, я ніколи не відчував справжнього страху. На перших стадіях, коли все почало розвиватися, мене охоплювало невелике занепокоєння. Але з часом, звикаючи до нових умов, я навчився розпізнавати, коли снаряди пролітають поблизу. Моя реакція на вибухи та артилерійські обстріли значно покращилася, і я усвідомив, що ймовірність мого виживання складає приблизно 50%. Спостерігаючи за діями російських військових, я зрозумів, що ми маємо певні переваги.

Я зрозумів, що, незважаючи на всі труднощі, важливо залишатися вірним своїм цілям і доводити справи до завершення. Відступ не був для мене варіантом; навіть думка про зупинку після першої невдачі жодного разу не спливала в моїй свідомості. Моя подорож повинна була продовжуватися, і жодні роздуми про повернення не могли змінити мій підхід. Я чітко усвідомлював свої цілі, ретельно оцінюючи можливі ризики, і був готовий приймати нові виклики.

Чи колись ти задумувався про те, що Росія є агресором у війні, яка безпосередньо впливає на українські землі? Чимало міжнародних аналітиків вважають цю ситуацію вкрай заплутаною і багатоаспектною. Виявити корені цього конфлікту часто виявляється набагато важче, ніж це може здаватися на перший погляд.

Я усвідомив, що Росія виступає агресором, і жодні обставини не можуть виправдати її дії. Раніше я не надавав достатньої уваги історичним зв'язкам між Україною та Росією, але, вивчаючи події 2014 року, зрозумів, що настав час переглянути свої погляди. Чому я маю залишатися в Норвегії і просто спостерігати за ситуацією, якщо можу стати активним учасником боротьби? Спочатку я не планував служити в армії, але коли з'явилася можливість, я не зміг залишитися осторонь. Я готовий захищати тих, хто не може постояти за себе, і підтримати Україну. Якщо Росія захопить Україну, це стане лише початком нових агресивних дій — я в цьому впевнений. Моя боротьба — це не тільки за Україну, а й за безпеку всього європейського континенту. Як військовослужбовець, я зможу зробити значно більше, ніж ті, хто залишився в Норвегії, ведучи лише розмови про ситуацію. Я прагну продемонструвати готовність до дій і внести свій внесок у позитивні зміни. Діяти — це означає не бути байдужим до подій, що відбуваються навколо нас.

Коли українці укладають контракти, часто не передбачено можливості їх скасування. Які поради з цього питання надають експерти міжнародних організацій?

Раніше військові мали змогу без особливих зусиль завершувати свої контракти та переходити між різними підрозділами. Однак нещодавно впроваджені зміни в законодавстві значно ускладнили цей процес: тепер мінімальний термін служби становить шість місяців, що ускладнює можливість дострокового звільнення. Сучасні призовники усвідомлюють важливість свого вибору. При вступі до нашої команди ми наголошуємо на необхідності виконання шестимісячного терміну служби. Вони серйозно ставляться до своїх обов'язків і готові до нових викликів. Це сприяло зростанню кількості новобранців, які вирішили приєднатися до армії під час конфлікту та обирають тривалі контракти. Це чітко відображає зміни порівняно з минулими роками, коли більшість молоді прагнула служити лише три тижні або три місяці. Сьогодні їхнє сприйняття ситуації стало зовсім іншим, і вони готові до більш тривалої служби.

Скільки часу ти вже знаходишся тут?

Я мешкаю в цьому районі близько двох років. У березні маю намір святкувати цю значну подію.

Спочатку ти планував затриматися в цьому місці всього на півроку, але час пролетів настільки швидко, що вже минуло два роки. Як ти вважаєш, які ймовірності того, що ти вирішиш залишитися тут ще на певний час?

Від старту до перемоги!

Чи можливо втілити свої мрії в реальність? Без сумніву, це цілком досяжно! Однак для того, щоб реалізувати свої прагнення, вам потрібно буде докласти чималих зусиль і проявити терпіння, адже на вашому шляху можуть виникнути різноманітні труднощі, які слід буде подолати, щоб досягти бажаних результатів.

Отже, ми продовжимо нашу важливу справу. Наша рішучість залишатися в боротьбі непохитна, і навіть у найскладніші моменти ми не можемо дозволити собі зупинитися. Українці завжди готові відстоювати свої принципи до останнього подиху, тож навіщо мені відступати? Я тут, щоб підтримати, і не збираюся відмовлятися через один невдалий день на передовій. Моя мета — служити своєму народу. Уникати викликів — це не для мене.

Чи стикаєшся ти з викликами у спілкуванні з українцями? Можливо, мовні бар'єри заважають тобі вільно висловлювати свої погляди?

Коли я не перебуваю на фронті, спілкування стає справжнім викликом. Багато людей не можуть вільно висловлюватися англійською, а моя українська, м'яко кажучи, залишає бажати кращого. Проте на передовій слова часто втрачають свою звичну значимість, і ми в більшості випадків покладаємося на інтуїцію для взаємодії. Навіть якщо українець говорить рідною мовою, я можу зрозуміти суть його слів, а він, в свою чергу, сприймає мої пояснення англійською. Наші думки часто переплітаються. Проводячи більше часу разом і адаптуючись один до одного, ми відкриваємо нові, дієві способи комунікації.

Photo provided by the "Баскет" organization.

На твою думку, які ключові стратегії Україні слід впровадити в зовнішній економічній політиці, щоб ефективно протистояти російській агресії? Які важливі ініціативи потрібно реалізувати для мирного вирішення конфліктів у спірних регіонах та для відновлення контролю над територіями, що наразі знаходяться під окупацією?

Артилерійські та мінометні системи стикаються з серйозними труднощами, зокрема через нестачу необхідних ресурсів. Це підкреслює термінову потребу у залученні висококваліфікованих військових фахівців. В Україні активно діють іноземні добровольці, готові надати вагому підтримку, а також місцеві жителі, які прагнуть допомогти своїм співгромадянам. Проте обсяги цієї допомоги наразі не задовольняють критичних потреб. Державі слід збільшити ресурси для підготовки нових військовослужбовців, адже більшість з них має тільки базові знання, але вже залучені до бойових дій, що ускладнює їхню координацію в умовах конфлікту. Нові солдати часто не знають, як реагувати в екстремальних ситуаціях. Додаткові постачання озброєння, організація навчальних програм для більшої кількості військових та зміцнення оборонних позицій є вкрай важливими, оскільки країна перебуває в оборонному режимі. У всіх напрямках існують можливості для покращення наших оборонних ліній, і постійно є потенціал для вдосконалення, що є критично важливим для підвищення загальної ефективності наших зусиль.

Різноманітні міжнародні фахівці підкреслюють критичну важливість відновлення української юрисдикції над усіма регіонами, які були незаконно анексовані Росією. Вони вважають, що цей крок є вирішальним для забезпечення стабільності і досягнення тривалого миру. За їхніми словами, повернення цих територій значно зменшить ймовірність нових агресивних дій з боку Москви. Як ви оцінюєте цю позицію в контексті пошуку мирного вирішення конфлікту?

Країни Західної Європи уважно спостерігають за розвитком подій, які відбуваються, проте існує ймовірність, що російські збройні сили зосередять свої зусилля на зміцненні оборони. Наступні дні можуть принести несподівані повороти, оскільки агресор здатний вжити раптових і непередбачуваних заходів. Багато українців відчувають тривогу, оскільки подібні ситуації вже мали місце у 2014 році. Історія має тенденцію повторюватися, і російські війська можуть знову активізувати свої наступальні дії, адже їхня агресивна стратегія виглядає безмежною.

Чи коли-небудь ти задумувався над тим, чи доцільно залишати Україну після закінчення бойових дій?

Отже, після закінчення конфлікту перед нами відкриваються нові можливості. Відновлення стане нашим головним завданням. Навіть коли ми досягнемо певної стабільності, важливо залишатися уважними та готовими до можливих викликів. Нам слід ретельно проаналізувати уроки, які дала нам історія, і зберігати позитивний погляд на майбутнє. У нас є всі необхідні ресурси для реалізації планів відновлення. Ми будемо підтримувати громади, які ще мають можливість на відродження, сприяючи співпраці та продовжуючи виконувати наші зобов'язання в сфері оборони.

Absolutely! Simply share the text you want me to reword, and I’ll generate a unique variation for you.

В Україні почала функціонувати нова військова рота з Данії, яка, подібно до своїх попередніх підрозділів, розуміє ключову роль миру та стабільності у забезпеченні прогресу суспільства.

Перед тим як вирушити до України, я отримав безцінний досвід у будівельній галузі в своїй рідній країні. П’ять років тому, після завершення служби в армії Данії, де я брав участь у різноманітних місіях, я почав нову сторінку свого життя. Цей період суттєво змінив моє бачення світу і став каталізатором важливих змін, які врешті-решт привели мене до переїзду в Україну.

Що стало причиною твого приходу сюди, і коли саме це сталося?

Літні місяці 2023 року стали для мене часом глибоких роздумів над важливими історичними моментами. Перегляд документального фільму "Зима в вогні" на Netflix справив на мене неабияке враження, яке кардинально змінило моє сприйняття світу. Я був вражений неймовірною відвагою киян, їхньою відданістю та стійкістю в найважчі часи. Вони рішуче боролися за свої права проти російського режиму, що намагався відібрати їхню свободу. Їхнє прагнення зберегти свою ідентичність, національні символи та демократичні цінності справило на мене глибоке враження. Ризики, на які вони йшли заради своїх переконань у часи війни, коли навколо зводилися барикади, залишили незабутній слід у моїй пам’яті. Спостерігаючи за їхньою боротьбою за ідеали та захист рідної землі, я відчув величезне натхнення. Цей незламний дух опору назавжди залишиться в моєму серці.

На самому початку цього жахливого конфлікту мене вразили трагічні події, що сталися в дитячій лікарні Маріуполя. Сцена, де медики безуспішно намагалися врятувати життя вагітної жінки, назавжди закарбувалася в моїй пам'яті. Усвідомлення того, як швидко можуть обірватися людські долі, стало для мене важким тягарем. Російські військові не прийшли "визволяти" цей регіон, як вони намагалися представити свою триденну "спеціальну операцію". Їхня справжня мета — свідоме знищення життів. Вони навмисно завдають шкоди невинним людям, які не мають жодного відношення до конфлікту, викликаючи глибоке обурення. Я також став свідком викрадення українських дітей, яких насильно вивозять до Росії для усиновлення. Підробляються документи, щоб створити ілюзію, що ці діти нібито народилися в Росії. Це абсолютно неприйнятно, і ці спогади залишаться зі мною назавжди.

На початку цієї жорстокої війни я став свідком багатьох важливих подій, що розгорталися навколо. Спочатку мені здавалося, що для участі в цій боротьбі потрібні виняткові військові навички та великий досвід, що викликало в мені певні сумніви. Але, спостерігаючи за неймовірною відвагою українців у їхньому опорі та миттєвою реакцією на нові виклики, я зрозумів, що не можу залишитися осторонь. Моє рішення долучитися до цього протистояння стало справжнім випробуванням для моєї самооцінки. Я почав розмірковувати, чи варто залишатися пасивним і піддаватися відчаю, чи краще знайти в собі сили і зробити рішучий крок вперед. Я обрав шлях активних дій.

Як довго ви присвятили підготовці до служби в Збройних Силах України?

Після успішного завершення моїх навчальних курсів у Данії, я провів кілька тижнів у Львівській області, а потім вирішив приєднатися до другого батальйону Міжнародного легіону. У цьому підрозділі мені випала нагода пройти додаткову підготовку, яка значно підвищила мої навички у використанні вогнепальної зброї, необхідної для виконання бойових завдань. Від моменту мого прибуття в Україну до виходу на передову минуло близько півтора місяця, протягом яких я активно пересувався між різними локаціями.

Які відчуття переповнили тебе, коли вперше опинився на цій землі, дивлячись на зруйновані українські села, які назавжди закарбуются в пам’яті нашого народу?

Цей досвід залишив незабутній слід у моїй пам'яті, наповнюючи її яскравими емоціями. Раніше ми лише спостерігали за війною через телевізійні екрани, та жоден репортаж не здатен передати справжні почуття, які охоплюють, коли проїжджаєш через село, яке колись символізувало радість, а тепер стало свідком жахливих подій. Руїни будівель, палаючі автомобілі, знищені домівки, що перетворилися на безформні купи сміття – все це проникає в глибину душі. Враження, які виникають у такі моменти, зовсім не відповідають тим образам, які ми бачимо на екрані. Гіркота та невимовне прагнення змінити цю жахливу реальність переплітаються з ностальгією за тими, хто колись жив у спокої та щасті. Це потужне бажання діяти, щоб зупинити жахіття, що розгортається перед нами, стає дедалі більш відчутним.

Де вперше виникали обставини, що стали поштовхом для конфліктів?

Без сумніву, я опинився на луганській землі. Як боець другого батальйону Міжнародного легіону, ми взяли на себе відповідальність за захист цього важливого регіону. Я зайняв позицію в окопах, що знаходилися так близько до противника, що відстань між нами не перевищувала ста метрів. Іноді вона скорочувалася до менш ніж п’ятдесяти. Протягом дня ми пильно спостерігали за їхніми позиціями, прислухаючись до звуків навколишнього середовища, що допомагало нам визначати їхню активність і навіть помічати верхівки їхніх шоломів. Ця місія стала моїм першим уроком суворої реальності фронтового життя.

Чи колись розмірковували ви про те, як ваші емоції можуть формувати ваш вибір?

У цей момент мене охоплює хвиля емоцій, а навколо панує атмосфера творчого натхнення, адже я опинився в місці, яке стало втіленням моїх найглибших прагнень. Ситуація навколо була напруженою: один невдалий крок міг кардинально змінити моє життя. Проте, незважаючи на всі ризики, я відчував, що нарешті знайшов своє істинне покликання, займаючись тим, про що більшість людей лише мріє протягом усього свого життя. Це відчуття переповнювало мене енергією та впевненістю: я був впевнений, що опинився в правильному місці в найкращий час.

У нашій спільноті встановлені чіткі правила, що визначають проведення бойових дій. Однак, чи задумувався ти над тим, як часто ці правила порушуються російськими військовими?

Безсумнівно, їхні дії суперечать основним принципам ведення війни та міжнародним угодам, які мають глибокі історичні корені. Проте така тактика не зменшує їхніх агресивних намірів. Вони не здатні чітко розмежувати військові цілі та цивільні об'єкти. Коли виникає можливість для атаки, це стає основою їхньої пропаганди, яка з гордістю заявляє: "Це наші бойові дії". Для них поразка є абсолютно неприйнятною; вони визнають лише перемогу. Їхня головна мета залишається незмінною: досягти бажаного результату за будь-яку ціну.

Які, на твою думку, ключові фактори призвели до того, що Росія виявила агресію щодо України?

2014 рік став переломним моментом для глобальної політики, відкриваючи нові виклики для держав і суттєво змінюючи основні напрямки розвитку. Володимир Путін виявився в складній ситуації: його колишній союзник, який раніше вважався надійним партнером у боротьбі проти західного впливу, зазнав серйозних втрат у своїй позиції. Це стало явним сигналом, що подальше співробітництво навряд чи виправдає очікування. Можливо, страх втратити контроль спонукав його до активних дій, спрямованих на зміцнення власної влади. Громадяни, які раніше не проявляли інтересу до політичних справ, почали по-іншому сприймати образ "сильного ведмедя", знайомий їм з дитинства. У цей непростий період Путін намагається подавити будь-які прояви незгоди, оскільки його режим стає дедалі більш вразливим, а занепокоєння щодо можливих дій Заходу зростає.

Відповідно до інформації, яку надало РБК-Україна, атлет з Данії.

Кремль не раз акцентував увагу на значущості розміщення військових формувань НАТО та інших іноземних сил на території України. Якими можуть бути реакції Росії на посилення військової присутності європейських країн поблизу зони конфлікту?

Місцеві жителі завжди виявляють неабияку зацікавленість у спілкуванні з іноземцями на своїх прекрасних зелених просторах. Як тільки вони дізнаються, що я вільно володію англійською, багато хто з них охоче приєднується до бесіди. Дехто щиро вважає, що бере участь у протестах проти НАТО, часто запитуючи: "А ви проти НАТО?" Я зазвичай відповідаю: "Ні, я просто будівельник з Данії, і тут немає НАТО, тож немає причин для занепокоєння." Вони сприймають свої дії як прояв незгоди з військовими структурами альянсу, хоча насправді все виглядає зовсім по-інакшому. Якби це було правдою, ситуація виглядала б абсолютно інакше.

Чи варто розглядати Росію не тільки через її агресію щодо України, а й аналізувати її як можливу загрозу для глобальної спільноти в цілому?

Безсумнівно, західноєвропейські країни можуть не проявляти значного інтересу до підтримки різноманітних проектів. Багато людей не усвідомлюють, яку критично важливу роль відіграє Україна в геополітичному ландшафті Європи, адже вона виступає стратегічним щитом для всього континенту. Це усвідомлення стало особливо нагальним на фоні агресії, з якою стикається Україна. Росія також розуміє цю важливість, що безпосередньо впливає на її військові стратегії. Це не просто збройний конфлікт — це справжня боротьба за виживання. Якщо ми не забезпечимо Україні належну підтримку, наші сподівання ризикують перетворитися на прості ілюзії, оскільки вороги можуть дуже швидко опинитися на нашому порозі.

З великим занепокоєнням ми висловлюємо надію, що подібні випадки більше не повторяться. Якщо їм вдасться закріпитися на українських територіях, які можуть бути їхніми наступними кроками? Чи існує ймовірність, що вони спробують розширити свій вплив на Польщу та інші сусідні держави?

Український народ дивує світ своїми досягненнями, поступово спростовуючи міфи про непереможність російських збройних сил. Я вірю, що їхні майбутні успіхи можуть серйозно вплинути на нашу безпеку. Проте не слід забувати, що незабаром можуть виникнути нові, суттєві виклики. Тому критично важливо постійно удосконалювати наші стратегії та зусилля.

Хоча реалізація цих концепцій може потребувати певного часу, врешті-решт нові стратегічні підходи стануть зрозумілішими і будуть прийняті суспільством. Путін вже зміцнив свої позиції в Чечні, захопив частину грузинських територій і анексував Крим. Наразі його увага зосереджена на Україні, тоді як Білорусь фактично перебуває під його контролем. Постійно розширюючи свій вплив, він активно працює над досягненням своїх політичних цілей, в той час як західні країни не демонструють достатньої рішучості у відповіді на ці виклики.

Які почуття переповнили тебе, коли ти вперше опинився на українській землі?

Я був вражений відкритістю та доброзичливістю тих, хто мене оточував. Коли я підійшов ближче, їх щирі усмішки та веселий сміх створювали неповторну атмосферу затишку, незважаючи на мовні бар'єри, які іноді виникали. Їхня підтримка була такою щирою, що в моменти сумнівів я відчував справжнє тепло людяності. Мій перший візит на базу залишив незабутнє враження, поки я чекав на виїзд з другим батальйоном. Там я познайомився з літньою жінкою, яка дбайливо дбала про місце для купання та прання. Одного разу, коли я залишив футболку сушити, я не помітив маленької дірки. Коли я повернувся наступного дня, вона вже акуратно зашила її і, усміхаючись, сказала: "Ось, ласкаво просимо в Україну". Це дійсно вражає — бути серед таких чуйних і добрих людей, які розуміють мої труднощі з адаптацією і завжди готові прийти на допомогу.

Які поради можуть стати в нагоді тим, хто має намір приєднатися до Збройних сил України, прагне підвищити моральний стан військових, допомогти цивільним особам чи долучитися до гуманітарних проектів, але відчуває певні страхи?

Перш ніж ухвалити фінальне рішення стосовно вашої подорожі, надзвичайно важливо детально розглянути всі її аспекти. Я вірю у вашу рішучість і закликаю вас замислитися над своїми пріоритетами, справжніми намірами та причинами, які спонукають вас відвідати цю країну. Чи маєте намір взяти участь у волонтерських проектах, підтримати гуманітарні ініціативи чи активно діяти в умовах конфлікту? Розуміння ваших справжніх мотивів та прагнення допомагати іншим є надзвичайно важливим. Проаналізуйте всі чинники, які можуть вплинути на вашу мотивацію. Якщо ви впевнені у своєму виборі, не сумнівайтеся – приїжджайте та надайте свою підтримку, адже ваша участь може справді змінити ситуацію на краще.