Of course! Please provide the text you'd like to have rephrased, and I'll be happy to help you create a unique version.

З 2022 року в Україні стартувала ініціатива по створенню національного військового меморіального кладовища, що стане символом вшанування героїв. У статті РБК-Україна аналізуються виклики, з якими стикнулися під час реалізації цього проекту, а також особливості дизайну запланованого меморіального комплексу.

Огляд змісту:

Ідея створення меморіального комплексу на честь захисників України обговорювалася ще до початку великої війни. Перші кроки в напрямку реалізації цього важливого пам'ятного місця були зроблені в 2021 році, коли Верховна Рада ухвалила законопроєкт 4225. У травні 2022 року парламент затвердив закон, який передбачає заснування Національного військового меморіального кладовища.

Планувалося розмістити об'єкт у природному заповіднику Лиса гора, який розташований у Голосіївському районі Києва. Це рішення викликало значний опір, особливо з боку екологічних організацій, які підкреслювали, що даний регіон має статус заповідника. Відповідно до чинного законодавства, будь-які будівельні роботи або дії, що можуть завдати шкоди екосистемі, є забороненими. У підсумку було ухвалено рішення скасувати реалізацію проекту на Лисій горі та перенести його до нової локації в Биківні, яка розташована неподалік від столиці.

"Після ухвалення рішення щодо Биківні багато учасників проекту відчули значне полегшення," - підкреслює в інтерв'ю для РБК-Україна представник однієї з організацій, який володіє інформацією про цю ситуацію.

Проте задум, що стосувався Биківні, так і не був реалізований. По сусідству знаходяться "Биківнянські могили", де поховані жертви сталінських репресій. Існували побоювання, що під час будівництва можуть бути виявлені нові поховання, що призвело б до затримок через необхідність проведення досліджень та ексгумацій. Крім того, з урахуванням санітарних і буферних зон, площа, доступна для нових поховань, зменшилася до 50 гектарів, що є недостатньою для реалізації меморіальних планів.

Після тимчасового зупинення робіт у Биківні, багато родин загиблих героїв висловили своє обурення, в основному критикуючи Міністерство ветеранів. Важливо відзначити, що до процесу вибору місця залучались численні інші організації. Після призупинення проекту в Биківні, комунікація значно зменшилась, оскільки ніхто не зміг надати чітку інформацію про нову локацію.

Наступним етапом реалізації проекту стало переміщення будівельних робіт до села Гатне, розташованого недалеко від Києва. У 2024 році місцева адміністрація ухвалила рішення вибрати лісову територію поблизу села Мархалівка в Київській області для реалізації проекту НВМК.

Запит на створення національного меморіального кладовища продовжує збільшуватися (джерело: Getty Images).

Ідея створення кладовища в лісі на території Гаттянської ОТГ спричинила хвилю обурення серед населення через наміри вирубувати частину лісового масиву. Активісти організували блокаду будівельних робіт. Пізніше стало відомо, що деякі протестувальники не мають жодного відношення до місцевої громади.

З моменту початку виконання проекту в Мархалівці підрядник регулярно зустрічається з фізичними труднощами, як зазначає РБК-Україна, спираючись на інформацію державної організації "НВМК".

Дані від державних структур свідчать, що невідомі активісти, які виступали проти створення головного військового цвинтаря в країні, організували блокування доріг, заважали роботі техніки, намагалися знищити тимчасовий будівельний паркан та перешкоджали працівникам підрядних організацій, що ускладнювало доставку матеріалів на будівельний об'єкт. Це призвело до численних викликів правоохоронних органів.

Безліч схожих випадків було задокументовано на відео та фотографіях. Після втручання правоохоронних органів, доступ для фахівців та техніки був відновлений з 1 листопада 2024 року. Проте, через протести, було втрачено найбільш сприятливий час для виконання будівельних робіт перед початком дощового сезону, як зазначають у "НВМК". Перші поховання загиблих військових, які мали відбутися в другій половині 2024 року, були перенесені.

Деякі мешканці села висловлюють свою підтримку ідеї створення військового меморіалу, однак наполегливо просять не зводити його занадто близько до їхнього населеного пункту. "Ми вже неодноразово піднімали це питання. Чи можливо знайти земельну ділянку, де не потрібно буде зрізати дерева? Чи немає інших альтернатив? Я просто не розумію цього. Без сумніву, меморіал потрібен, але чому саме в цьому місці?" - висловила своє занепокоєння одна з учасниць протесту в інтерв'ю для РБК-Україна.

Альона Скуйбіда, яка є однією з засновниць асоціації "Сила морської піхоти" та дружиною військовослужбовця з 501 окремої бригади морської піхоти, що брав участь у захисті Маріуполя, підкреслила в своєму виступі для РБК-Україна, що колективна пам'ять нації повинна мати пріоритет над індивідуальними інтересами.

"Можливо, деякі вже забули, чому це сталося. Чому в нашій державі триває війна і чому створення цього меморіалу має таке важливе значення. Безліч воїнів залишило свої домівки, і їхні родини опинилися в подібній ситуації. У них немає куди піти, немає місця, де їхні близькі могли б знайти спокій. Це кладовище стане символом мужності для всіх військових, які усвідомлюють важливість єдності серед своїх побратимів і вшанування пам'яті полеглих", - підкреслює вона.

Схема розташування могил у Мархалівці (джерело: uk.wikipedia.org)

Експерти підкреслили, що область Мархалівського лісу має підвищений рівень ґрунтових вод, що, на їхню думку, ускладнює процес поховань. Підрядна компанія зіткнулася з певними технічними проблемами, пов'язаними з відведенням води, що підтверджується даними НВМК. Інженери розробили кілька варіантів рішень для покращення дренажної системи та організації дощової каналізації.

Раніше ми інформували про те, що на території НВМК стартують певні роботи, в які входитимуть обробка ґрунту, установка оглядових колодязів та прокладка труб на глибині до 4 метрів. Щоб уникнути можливих непорозумінь, ДУ "НВМК" заздалегідь попередила про ймовірність тимчасового скупчення води в місцях розкопок. У організації зазначили, що така ситуація є абсолютно нормальною в межах цього технологічного процесу, прокоментувавши ситуацію для ЗМІ.

В організації, що відповідає за реалізацію проекту, повідомили, що дренажна система та дощова каналізація на початковому етапі будівництва працюють на оптимальному рівні. Наразі можна помітити, як штучна водойма на території кладовища поступово наповнюється водою, ефективно відводячи її з будівельного майданчика.

Дослідники, які беруть участь у обговоренні, акцентують увагу на тому, що результати проведених досліджень свідчать про успішність застосованої системи, а вода повільно відступає з територій, що ще не готові до фінального етапу відновлення.

Інша скарга стосувалася компанії, яка почала отримувати фінансування для реалізації будівельного проекту. Консорціум "Білдінг Юа" був створений 4 липня 2024 року, одразу після оголошення тендеру на виконання будівельних робіт. Він став єдиним учасником цього тендеру і отримав попереднє фінансування в розмірі 122,1 млн грн.

Одна з компаній, яка стала основоположником консорціуму, була пов'язана з інвестиційним фондом, що до серпня 2024 року належав дочці бізнесмена Вадима Єрмолаєва, який підлягає санкціям. У вересні Служба безпеки України підтвердила, що Єрмолаєв має близькі зв'язки з фірмами, що займаються будівництвом НВМК.

Один із інформаторів РБК-Україна, який добре обізнаний у сфері тендерних оголошень, підкреслює, що звинувачення у створенні "фірм-однодневок" у формі консорціумів є досить поширеним явищем для великих проектів. Це дозволяє оптимізувати процеси та забезпечити більш комплексний підхід. Іноді такий метод застосовується, коли потрібно провести один масштабний тендер, щоб об'єднати всіх підрядників в одну команду.

"На мою думку, в цій ситуації неможливо говорити про серйозну зраду," - акцентує він.

Будівельні ініціативи НВМК, січень 2025 (фото: надано НВМК)

Чи вже закінчилась перевірка претензій, пов'язаних з тендером? Представники компанії "НВМК" заявляють, що, виконуючи роль замовника будівельних робіт, вони не отримували жодних запитів від правоохоронців. Крім того, вони акцентують увагу на тому, що їм не відома жодна інформація щодо можливих зауважень до консорціуму, його учасників чи засновників.

"Як зазначають представники державної організації, обговорювана тема вже не є актуальною," - підкреслюють вони.

"Чимало молодих людей, як хлопців, так і дівчат, втратили життя, внаслідок чого їхні родини стали вимушеними переселенцями. Вони опинилися у ситуації, коли не можуть поховати своїх близьких на рідній землі. Їхні останки залишаються у домівках, і це стає важким тягарем для тих, хто пережив втрату. Багато тіл досі зберігаються у рефрижераторах. Це питання вимагає термінового вирішення", - підкреслив у розмові з РБК-Україна восени 2024 року колишній в.о. міністра у справах ветеранів Олександр Порхун.

У цьому році передбачено створення національного військового меморіального кладовища для вшанування пам'яті загиблих Захисників і Захисниць. Цей проект є одним із основних завдань на 2025 рік, повідомляє "НВМК".

"Перші поховання та перепоховання заплановані на момент завершення будівельних робіт, запуску першого пускового комплексу першої черги НВМК та отримання сертифіката про введення в експлуатацію готового об'єкта", - зазначає прес-служба ДУ.

У 2025 році заплановано завершення першої стадії будівельних робіт та початок наступної. Перший етап поділений на дві фази реалізації.

Перший комплекс складається з зон для поховань, стін для колумбаріїв, широких автостоянок, під'їзних шляхів, штучних водойм, локальних систем для очищення води та майданчиків для збору відходів. Другий комплекс включає в себе території для поховань, адміністративну будівлю, меморіал, кімнати для проведення похоронних церемоній, зупинку для громадського транспорту, магазин ритуальних товарів, ангар, центральну площу, парковку та інженерні мережі.

На другому етапі планується створення зон для поховань, зведення крематорію, колумбарних стін, масштабних архітектурних споруд, автостоянок, а також меморіального комплексу з усіма необхідними інженерними системами.

Перші поховання розпочнуться одразу після закінчення будівництва та введення в експлуатацію основного комплексу першого етапу (фото: надані НВМК).

На цвинтарі для захисників поховання проходитиме поступово, і цей процес триватиме багато років. У майбутньому ветерани війни також матимуть можливість бути похованими на цій території. Загалом планується створити 136 419 місць для поховань, з яких 131 199 призначені для традиційних поховань, а 5 220 – для колумбаріїв, як повідомляє РБК-Україна з посиланням на Міністерство у справах ветеранів. Представники цього відомства в ЗМІ постійно висловлюють надію, що така кількість місць не буде використана.

Яким чином буде оформлене меморіальне кладовище? Ключовими компонентами концепції є вихідні дані, з якими працює команда, зазначає головний архітектор проекту Сергій Дербін у спілкуванні з РБК-Україна.

"З одного боку, ми бачимо справжній образ цієї місцевості - лісисту ділянку, а з іншого - технічне завдання, яке передбачає створення меморіального військового кладовища. Дизайн був розроблений з урахуванням цих двох компонентів, щоб органічно вписатися в навколишнє середовище та відповідати сучасним вимогам військової естетики," - зазначає він.

Згідно з висловлюванням Сергія Дербіна, ці архітектурні об'єкти не можуть бути віднесені до жодного конкретного стилю — вони не є ані класичними, ані модерністськими, а також не підпадають під інші стилістичні рамки. Дизайн буде позбавлений часових обмежень, що сприятиме створенню універсального простору для подальшої інтеграції важливих компонентів комплексу. Остаточний вигляд цих будівель буде визначений у ході архітектурних конкурсів.

Щодо організації поховань, цей процес триває. Архітектор підкреслює, що важливо знайти баланс між традиційними ритуалами та сучасними потребами суспільства у створенні військового меморіалу, який матиме неповторну ідентичність, що відрізнятиме його від звичайних цивільних поховань.

Візуальне представлення похоронної сфери (зображення: надані Сергієм Дербіним)

Уявлення про область поховання та колумбаріїв.

Відображення секції для авторизації.

Раніше у ЗМІ нове кладовище часто порівнювали з Арлінгтоном у США. Однак Дербін вважає, що українська меморіальна та військова архітектура має розвиватися на основі власних традицій, а не запозичувати елементи з інших культур.

"На перший погляд, Арлінгтонський національний цвинтар виглядає як найбільш очевидний приклад для порівняння. Однак, мій власний досвід відвідування цього місця та спілкування з американськими інженерами, які беруть участь у його модернізації, дав мені зрозуміти, що робити пряму аналогію в даному випадку не зовсім коректно," - підкреслює він.

При глибокому розгляді стає очевидним, що будівельні норми та юридичні вимоги, що функціонують у США та Україні, мають значні різниці. Це охоплює численні аспекти, такі як організація територій для поховань, розміри пам’ятників, використання регіональних матеріалів, адаптація до кліматичних умов, технології зведення інфраструктури та фінансування, призначене для проектування й обслуговування меморіальних комплексів. Подібні тенденції можна спостерігати також у сфері військових кладовищ у країнах Співдружності.

Могила козаків, фотографія Романа Маленкова.

Меморіал військової пам'яті в районі Золочева.

"Лише переглядати гарні картинки в Інтернеті та намагатися їх відтворити – цього недостатньо. Це складний і багатогранний процес, який вимагає знайти баланс між державними будівельними нормами, правовими вимогами, технічними завданнями клієнтів та, найголовніше, дійсними потребами суспільства", - підкреслює Сергій Дербін.

Команда черпає своє натхнення з багатої спадщини українських традицій. Вони досліджують і переосмислюють козацькі некрополі, пам'ятники військовим Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії та Української повстанської армії, а також українські кладовища, що знаходяться за межами рідної землі. Серед важливих місць можна виділити цвинтар святого Володимира в Оквілі (Канада) та цвинтар святого Андрія в Саут-Баунд-Брук (США), а також інші значущі локації.

"Культурна спадщина України відзначається неповторними поховальними звичаями, які слід враховувати під час проектування сучасних меморіальних комплексів. Наша країна не повинна наслідувати іноземні традиції; для нас важливо сформувати власну військову естетику, грунтуючись на нашій історії," - підкреслив архітектор.

Команда фахівців з НВМК, до якої належать Андрій Шевченко та Богдан Гдаль, створила оригінальний шрифт, відомий як Memoria. Цей шрифт має унікальний стиль і не буде доступний для загального користування, оскільки його розробка була виконана виключно для потреб цього конкретного проекту.

Шрифт Memoria пропонує два різних варіанти, кожен з яких створено з урахуванням певних потреб. Один із цих варіантів розроблений спеціально для гравіювання на надгробках із каменю; його дизайн передбачає, що після висічення в кам'яній поверхні літери залишатимуться чіткими і легкими для сприйняття.

Шрифт Memoria поєднує в собі глибокий історичний спадок та військову енергію, адже його творці черпали натхнення з української типографії ХХ століття, зокрема з часів Визвольних змагань. Процес створення цього шрифту тривав довго і мав велике значення, оскільки обидва дизайнера наразі виконують свій військовий обов'язок у Збройних Силах України, - зазначає співрозмовник.

Шрифт, известный под названием Memoria, можно выразить иначе как "шрифт, который называется Memoria".

Шрифт, известный под именем Memoria, можно переиначить как "шрифт, называемый Memoria". Вот пример его использования.

Які ініціативи передбачаються для створення умов доступу до комплексу для ветеранів, сімей загиблих та осіб з обмеженими можливостями?

"Цей принцип є основоположним з самого старту проєкту і залишається таким і досі, - підкреслює Сергій Дербін. - Національне військове меморіальне кладовище буде створене як відкритий простір, доступний для всіх. Проєкт реалізується відповідно до концепцій універсального дизайну, що враховує потреби кожного відвідувача, незалежно від їх фізичних, сенсорних, когнітивних чи культурних особливостей."

1. Наявність простору

Проект, що не має сходинок чи перешкод, має ухил в 5%, а входи розміщені на нульовій висоті. Широкі алеї, що мають мінімальну ширину 2,2 метра, забезпечують комфорт під час пересування. Крім того, заплановане встановлення тактильних маркерів, карток та покажчиків, виконаних шрифтом Брайля.

2. Туалетні приміщення наявні для користування

Всі туалетні кабінки пристосовані для людей з обмеженими можливостями: вони мають достатню площу, оснащені підтримуючими поручнями, а також пеленальними столами для дітей та дорослих. Окрім цього, в чоловічих і жіночих туалетах є кімнати для догляду за дітьми.

3. Місце для вшанування пам'яті

Зони поховання, що відображають релігійні звичаї, створюють затишні куточки для відпочинку під тінню дерев, спокійні місця для роздумів, меморіальний сад та калиновий гай — всі ці складові сприяють психологічному відновленню.

4. Автомобілі та паркувальні території

На парковці планується виділити 10% від загальної кількості паркувальних місць для осіб з інвалідністю, що складатиме близько 300 місць. Поблизу кладовища будуть організовані зупинки для громадського транспорту, а також спеціально відведені ділянки для таксі.

Ілюстрація схеми, територія поховань на початковому етапі, масштаб 1:50.

5. Доступність культури

Інформація буде подана кількома мовами. У цьому процесі були враховані різноманітні ритуальні традиції, зокрема передбачено спеціально відведене місце для обряду омовіння в будинку скорботи. На території також буде працювати консультаційний центр, який допомагатиме в організації похоронних заходів.

"Вільний доступ — це не лише розкіш, а необхідність сучасності. Саме так ми підійшли до розробки простору, який повинен бути доступним для всіх, без огляду на фізичні можливості чи культурні відмінності", — наголошує головний архітектор.

Of course! Please provide the text you want me to rephrase, and I'll be happy to help you create a distinctive version.

Схоже, що цей значущий проект для українського суспільства вже породив чимало обговорень. Альона Скуйбіда, дружина затриманого морського піхотинця, наголошує на тому, що створення такого простору — це спільна відповідальність кожного з нас.

"Важливо припинити політичні маніпуляції, оскільки питання стосується життя, пам'яті та вшанування наших героїв. Наші захисники заслуговують на гідне місце для вічного спочинку. Вшанування пам'яті загиблих воїнів — це наша спільна відповідальність. Ми не маємо права їх забувати," — підкреслила вона.

Згідно з даними РБК-Україна, фахівці, знайомі з етапами реалізації проекту, вважають, що подальші затримки, ймовірно, більше не стануть на заваді. На шляху реалізації виникло безліч викликів, і нові затримки можуть призвести до серйозних ускладнень. Експерти підкреслюють, що найважливішим є створення гідного місця для вшанування пам'яті героїв, щоб ветерани та їхні сім'ї змогли прийти і вшанувати своїх товаришів, рідних і близьких.