Орбан, Мелоні і Стармер: хто є союзником, а хто протистоїть Трампу в Європі?
РБК-Україна описує, хто в Європі є союзниками Трампа, а хто виступає його справжніми опонентами.
Після того, як Дональд Трамп здобув перемогу на президентських виборах у США, багато впливових політиків з різних куточків світу почали активно шукати можливості для встановлення контактів з ним. Європа, яка є ключовим регіоном для України, не є винятком. Лідери багатьох європейських країн, такі як Емманюель Макрон, Педро Санчес та Ульф Крістерссон, намагаються знайти спільну мову з новим президентом. Однак у Європі також є ті, хто вже має давні зв'язки з Трампом, а також ті, хто, навпаки, має складні стосунки з ним через різні обставини.
Більшість друзів Трампа у Європі мають спільні з ним погляди щодо міжнародної політики та економіки, однак також є й інші нюанси.
Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан встановив зв'язки із Трампом ще під час його першого президентства у 2017-2021 роках. Втім, тоді інтенсивність їх співпраці була невисокою, адже Європа для Трампа точно не була головним пріоритетом.
У 2024 році ситуація змінилася. Орбан почав відновлювати контакти зі своїм візаві ще задовго до президентських виборів, коли перемога Трампа була далеко не очевидною. Де-факто, він став єдиним з лідерів країн ЄС, хто зробив пряму і відкриту ставку на перемогу республіканця. Судячи із коментарів оточення, Трамп цінує цей факт. Ще більше ваги Орбану додають його посередницькі зусилля щодо завершення війни проти України. Починаючи від серпневих візитів до Києва, Москви, Пекіна та у резиденцію Трампа в Флориді, і продовжуючи телефонними дзвінками Трампу та Путіну. Водночас статус ізгоя у Євросоюзі дещо знижує акції Орбана у відносинах з Трампом.
Джорджія Мелоні, прем'єр-міністерка Італії, має давні стосунки з Дональдом Трампом, які восходять до часів, коли вона ще не обіймала урядові посади. Мелоні брала участь у низці щорічних заходів американського консервативного руху, а Стів Беннон, колишній стратег Трампа, виступав на конференції партії "Fratelli d'Italia" у 2018 році. Нещодавно, 7 грудня, обидва політики зустрілися в Парижі на відкритті Собору Паризької Богоматері, що стало їхньою першою зустріччю після повернення Трампа в активну політику.
"Я мав багато розмов з нею (Мелоні, - ред.). Вона дійсно ніби дріт під напругою, можу вам сказати. Вона вражаюча", - поділився Трамп в інтерв'ю New York Post після свого повернення з Парижа.
На відміну від Орбана, Мелоні підтримує міцні робочі зв'язки з європейською бюрократією в Брюсселі та керує однією з найбільш впливових країн Євросоюзу. Це надає їй додаткові переваги у діалозі з Трампом.
Подібно до Орбана, лідер опозиційної партії Reform UK у Великій Британії Найджел Фарадж виявив підтримку Трампа задовго до його перемоги. Цей антисистемний британський політик очолював ряд політичних ініціатив, зокрема "Партію незалежності Сполученого Королівства", яка відіграла ключову роль у голосуванні британців за вихід з ЄС на референдумі. Фарадж залишався одним з найзапекліших критиків європейської інтеграції у Великій Британії. Його партія стабільно займала високі позиції на виборах до Європейського парламенту, але в самій Великій Британії Фарадж зміг потрапити до парламенту лише цього року як депутат новоствореної партії "Reform UK".
Подібно до Мелоні та Орбана, Фарадж вже давно має зв'язки з Трампом. У процесі виборів у США він активно підтримував нового президента, приїжджаючи для агітації. Після перемоги Трампа їхні відносини лише зміцнюються. Здається, що Фарадж буде відігравати все більшу роль у співпраці між Великою Британією та США. На фоні підтримки з американського боку та численних політичних невдач чинного уряду, партія Фараджа здобула лідерські позиції в опитуваннях. Як повідомляє Daily Mail, оточення Трампа розглядає Фараджа як потенційного кандидата на посаду прем'єр-міністра Великої Британії. Більше того, згідно з інформацією британських ЗМІ, близький соратник Трампа, мультимільярдер Ілон Маск, може пожертвувати 100 мільйонів доларів на підтримку його партії.
Відносини Дональда Трампа з європейськими структурами в Брюсселі є досить ускладненими, головним чином через системні протиріччя між Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Урсула фон дер Ляєн, очільниця Єврокомісії, стала символом євробюрократії, тому саме на неї спрямовано більшість критики Трампа стосовно ЄС. Під час першого терміну президентства Трампа вона займала посаду міністра оборони Німеччини і мала низку конфліктів із США, зокрема, Трамп наполягав на тому, що європейські країни-учасниці НАТО повинні збільшити свої витрати на оборону, тоді як Німеччина намагалася уникнути цього.
На сучасному етапі основною проблемою, що стоїть між США та ЄС, є питання торгівлі. Президент Трамп має намір підвищити мита на імпорт з Європейського Союзу, що негативно позначиться на економіці країн ЄС. Голова Європейської комісії намагається встановити конструктивний діалог з Трампом, готуючи ряд вигідних ініціатив, зокрема, пропозицію про збільшення закупівель газу з США як альтернативи російським постачанням. Проте, чи можуть такі "заохочення" вплинути на позицію Трампа, залишається під питанням.
Кір Стармер, лідер Лейбористської партії, став прем'єр-міністром Великобританії всього за чотири місяці до приходу Трампа до влади, і вже встиг зіпсувати з ним відносини. Ще до президентських виборів у США Стармер підтримав Камалу Гарріс, суперницю Трампа, але зазнав поразки. Члени Лейбористської партії приватно відвідували Сполучені Штати, щоб агітувати за Гарріс як волонтери, а сам Стармер не вважав це чимось незвичайним.
Однопартійці Стармера використовували різкі епітети на адресу Трампа, називаючи його "блазнем", "прихильником нацистів" і навіть "тираном у перуці". Між Великою Британією та США існує не так багато системних суперечностей: двостороння торгівля в основному збалансована, а Великобританія інвестує значні ресурси в оборону (низький рівень оборонних витрат є одним із закидів Трампа до європейських союзників по НАТО). Проте, особиста антипатія Трампа до Стармера може суттєво охолодити двосторонні відносини.
Поки що чинний прем'єр-міністр Німеччини Олаф Шольц має непрості стосунки з Трампом ще з 2017 року. Коли Трамп вперше був президентом США, Шольц займав посаду міністра фінансів Німеччини та всіляко уникав збільшення німецьких видатків на оборону. Плани Трампа запровадити нові тарифи на європейський імпорт вдарять перш за все по Німеччині. Це створює додаткову точку напруги між Вашингтоном і Берліном. Разом з тим, у Німеччині розвалилася правляча коаліція, очікуються дострокові вибори, і Шольц з високою ймовірністю втратить посаду, тож проблеми між США та Німеччиною доведеться вирішувати вже іншому бундесканцлеру.
