Вшанування пам'яті актора Андрія Синишина, відомого під позивними "Стус" та "Абсурд".

Андрій Синишин з'явився на світ 19 жовтня 1998 року в селі Розворяни, що розташоване в Львівському районі Львівської області. Свою освіту він здобував у гімназії "Престиж" у Львові, де спеціалізувався на іноземних мовах. У 2021 році він успішно завершив навчання на факультеті культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка.

Уже з перших курсів почав долучатися до створення ролей у відомих театрах. Упродовж 2017-2019 років у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької грав у восьми постановках: був, зокрема, козаком у виставах "Назар Стодоля" за Тарасом Шевченком та "Різдвяна ніч" за п'єсою Михайла Старицького; січовим стрільцем - у постановці "Шаріка" за твором Ярослава Барнича; мітингувальником - у "Соло для мідних труб" режисера Ореста Огородника.

Згодом він розпочав акторську кар'єру в Львівському академічному театрі естрадних мініатюр "І люди, і ляльки", а також у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса. В кінці 2021 року він взяв участь у прем'єрі вистави, що містила вірші Сергія Жадана під назвою "Різдво. Тризна".

Захоплювався музикою, грав на гітарі, створював вірші та короткі оповідання. Відзначався своїм творчим підходом.

Знявся у фільмі "13 автобус" (2018), режисера Олександра Безручка. Озвучував українською іншомовні роботи.

Директор львівського театру "І люди, і ляльки" Олекса Кравчук розповідає, що у перший день повномасштабної російсько-української війни Андрій Синишин повідомив, що йде до війська. Про таке ж рішення почув і від співрозмовника.

Олекса Кравчук згадує: "Я потрапив до 80-ї ДШВ, а він — до 103-ї бригади. Ми часто дзвонили один одному, жартували та підколювали. Нам пощастило зустрітися на Краматорську, де смакували спагетті з креветками у чудовому ресторані, а потім розбіглися по своїх підрозділах. Після демобілізації, коли мені виповнилося 60, я дізнався, що у 2024 році 103-ю бригаду, як і нашу 80-у, перекинули на Курщину. Андрій воював на славу, його побратими дуже цінували та поважали."

Андрій Синишин, відомий під позивним "Стус", захищав територіальну цілісність і суверенітет України в Південно-Слобожанському, Запорізькому, Північно-Слобожанському та Курському регіонах, служачи в 103-й окремій бригаді територіальної оборони, названій на честь митрополита Андрея Шептицького.

Олексій Кравчук розповів, що у Курській області Андрій Синишин вивів свій підрозділ з оточення, врятувавши життя побратимів. Хоча його самочинне рішення щодо дій тоді не надто схвалювало керівництво.

Молодий актор виявив бажання перевестися у 80 окрему десантно-штурмову Галицьку бригаду, щоби активніше воювати. Там змінив позивний на "Абсурд". При виконанні бойових завдань неодноразово виводив побратимів з оточення, зарекомендував себе як мужній, відповідальний воїн.

Працівники театру "І люди, і Ляльки" завжди з нетерпінням чекали на Андрія, навіть коли він приходив лише на короткий візит. Вони з теплотою згадують ті моменти: "Він ніколи не залишався в залі - піднімався на балкон освітлювача і звідти пильно спостерігав за виставою".

Більше чотирьох місяців від 16 квітня 2025 року Андрій Синишин, якого друзі і товариші охрестили "Синичкою", офіційно вважався зниклим безвісти. Усі його рідні та близькі мріяли про те, що незабаром отримають позитивні новини і зможуть знову побачити його у рідних стінах - вдома та на сценах театру.

На жаль, дива не сталося. 11 вересня Глинянська міська громада Львівського району Львівської області повідомила про загибель захисника, оператора другого взводу снайперів військової частини А0284 - Андрія Івановича Синишина. "Виконуючи бойове завдання та відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, він мужньо здійснював свій військовий обов'язок у боротьбі за свободу та незалежність України. Загинув 16 квітня 2025 року поблизу села Юнаківка, Сумського району, Сумської області".

Протягом 26 років Андрій Синишин мав насичене та вражаюче життя.

Прощання з актором 13 вересня розпочалося у Львові, де відбулася церемонія в Гарнізонному Храмі святих Петра і Павла, а потім продовжилося на центральній площі міста. Після цього кортеж вирушив до Розворян, де на місцевому кладовищі знаходиться його вічний спочинок.

Вздовж трьох сіл доки їхали до батьківського дому полеглого, дорога була вистелена квітами для героя, написала про день прощання Людмила Зборовська.

Перед 27-м днем народження загиблого захисника у жовтні була опублікована петиція №22/254188-еп, яка пропонує присвоїти Андрію Синишину звання Героя України (посмертно).

"Андрій Синишин успішно виконав свій військовий та громадянський обов'язок. Він залишався вірним своїй присязі, побратимам та українському народу. Його відвага, стійкість та самопожертва є яскравим прикладом справжнього героїзму", - зазначається в петиції, підписна кампанія якої триває.

Захисника відзначено нагородами Міністерства оборони України, зокрема "Золотим хрестом" та "Разом до перемоги", медаллю "Ветеран війни", а також значком "Учасник бойових дій".

У героя залишилися батьки та брат.

Вічна слава та визнання герою України!