Вшанування пам'яті Героя України, авіатора Олександра Бориса.
В останньому бою знищив 15 одиниць ворожої техніки та близько 30 окупантів
Загиблому льотчику-герою Олександру Борису було 27 років. Про його безмежний потяг до неба сьогодні нагадує дитяча колекція літачків у батьківському домі. Ще змалечку хлопчик твердо вирішив, що хоче стати військовим.
Олександр з'явився на світ 25 серпня 1994 року в Ніжині. Протягом 2000-2009 років він здобував освіту в гімназії № 3, де з ранніх років виявляв захоплення футболом, беручи участь у численних змаганнях як в Україні, так і за її межами. Після завершення навчання в гімназії він вступив до Чернігівського ліцею з підвищеною військово-фізичною підготовкою, де обіймав посаду командира відділення та отримав звання віцесержанта. У 2011 році Олександр став студентом Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де вже на етапі навчання отримав медаль за відмінні результати.
У 2016 році, після завершення навчання, лейтенант Олександр Борис отримав призначення на посаду льотчика-штурмана у вертолітній ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації, розташованої в Чорнобаївці Херсонської області.
У 2018 році Олександр здобув звання капітана. Наступного року він був призначений командиром вертольота, а також на рік був відряджений до Демократичної Республіки Конго в рамках миротворчої місії ООН. За свою службу він отримав пам'ятний знак "Воїн-миротворець". Після повернення з Африки Олександр продовжив свою кар'єру в Херсоні, де зустрів свою дівчину Оксану.
18 січня 2022 року він виїхав у чергове відрядження на схід країни. З перших днів повномасштабного вторгнення РФ Олександр боронив державу.
"24 лютого, приблизно о п’ятій ранку, коли в Ніжині пролунали перші вибухи, він надіслав мені повідомлення: 'Доброго ранку! Я вас люблю. Все буде гаразд'. Мене одразу охопило тривожне відчуття. Я зателефонувала йому, і він просто сказав: 'Мамо, це війна'. Після цього новини почали ширитися, підтверджуючи, що розпочалася війна", - ділиться спогадами пані Світлана.
Син не ділився з рідними подробицями своєї служби, лише застерігав їх бути уважними.
На початку війни спілкування з ним обмежувалося короткими повідомленнями. Іноді йому навіть не вистачало часу, щоб написати. Він просто надсилав мені смайлик "+" – це означало, що все гаразд. Коли мав вільну хвилинку, він дзвонив по відеозв'язку, щоб я могла його побачити. Я помічала, що він дуже втомлений, іноді навіть з неохайною бородою, адже часу на догляд не було. Проте він не скаржився. Лише повторював: "Бережіть себе". А я відповідала: "І ти бережи себе! Я щодня молюся за тебе і за всіх наших хлопців, які зараз на фронті", - згадує жінка.
Оксана Далекорей, кохана Олександра, розповіла: "Сотні годин нальоту, ротація в Конго, небезпечні польоти над фронтовими містечками України... У нього не було серед рідних військових льотчиків, просто мріяв із дитинства про вертольоти і досягнув свого".
Дівчина ділиться, що Олександр завжди сподівався на те, щоб святкувати Різдво в колі своїх батьків та близьких.
"Найцінніше в житті – це обійми тих, хто нам дорогий... Вони дарували мені неймовірне щастя. Я прагну зберегти наше спільне минуле в пам'яті назавжди – кожну мить, кожну деталь... Мені жахливо бракує коханого," – зізнається вона.
Військовий пілот Олександр Борис трагічно загинув 15 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу Мар'їнки в Донецькій області. Його вертоліт, під керівництвом капітана, знищив 15 одиниць ворожої техніки та приблизно 30 окупантів. На жаль, в результаті атаки російської ракети, літальний апарат Олександра був збито.
Ще за часів життя військового його висунули на нагородження орденом Данила Галицького. Президент України підписав відповідний указ 16 березня, одразу після загибелі героя. Посмертно офіцера відзначили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та присвоїли йому звання майора.
Згодом, відповідно до Указу Президента України №649/2023 від 29 вересня 2023 року, Олександру Борису було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).
Олександра поховали в його рідному місті Ніжин.
На честь Героя, у вересні 2022 року одну з вулиць Ніжина було перейменовано. 14 жовтня того ж року на фасаді гімназії № 3, а 6 грудня на будинку, де проживав Олександр, встановили меморіальні дошки. З жовтня 2023 року в рамках Всеукраїнської військово-патріотичної спортивної гри "Сокіл" ("Джура") курінь Ніжинської гімназії № 3 носитиме ім'я Олександра Бориса.
Слава та визнання Герою!
