В пам'ять про командира Олега Макогона.
Захистив товаришів, віддавши за це своє життя.
Олег з'явився на світ у 2000 році та провів свої молоді роки в селищі Червоногригорівка, що на Дніпропетровщині. З раннього віку він відзначався своєю доброзичливістю, щирістю та надзвичайною відповідальністю. Місцеві жителі пам'ятають його як яскраву та позитивну особистість, яка залишала після себе тепло в душах усіх, хто мав щастя з ним спілкуватися.
"На мої очах зростав Олег, бо я близька людина цій сім'ї, його вчителька, класний керівник. Він був гарним учнем, старанним, писав вірші. Мій випуск 2015 року, 9-Б клас. Це такі гарні діти, мої діти. Коли я захворіла, вони, хоча на той час ще тільки вчилися, перерахували мені гроші на лікування. Я цього ніколи не забуду", - написала у соцмережі шкільна класна керівниця воїна Альона Камерда.
Олег розпочав свій бойовий шлях як розвідник-кулеметник, а згодом здобув звання командира бойового підрозділу 71 окремої єгерської бригади. Під час ворожої атаки він зробив надзвичайно важливий вибір — став на захист своїх побратимів, рятуючи їх, навіть ціною власного життя. 20 червня 2025 року, в Сумському напрямку, неподалік села Олексіївка, героїзм командира виявився вирішальним для порятунку інших. Олег Макогон до останнього вдиху залишався вірним захисником своєї батьківщини.
"Олег назавжди залишиться у пам'яті рідних як світлий і добрий син, надійний брат, вірний товариш і люблячий наречений. Для громади він – Герой, який віддав своє життя за нашу свободу та майбутнє. Його відвага житиме у серцях наступних поколінь", – зазначається у повідомленні Червоногригорівської селищної територіальної громади.
"Я прагну, щоб усі українці, а також інші, усвідомили, яку ціну ми сплачуємо за можливість жити. Це - доля наших дітей, які лише починають дорослішати. Зверніть увагу на тих, хто вирішив "залишитися осторонь", адже "вже вік чи проблеми зі здоров'ям", або "я ж і так допомагаю", "мені ж хочеться жити". Але й цій дитині хотілося жити. Подумайте про родину, яка втратила сина, брата, онука, коханого... Це жахливий біль для батьків. Від цього залишається лише велике горе і ненависть", - підкреслює Альона Камерда.
