Вшанування пам'яті командира роти 125-ї бригади Миколи Макаревича.
Добровільно став на захист України, служив з усмішкою та вірою в Перемогу
Микола народився 9 лютого 1988 року в селі Зубра на Львівщині. До повномасштабного вторгнення РФ працював торговим представником, мав родину та виховував маленького сина.
Навесні 2022 року Микола, не повідомивши навіть дружині, вирішив віддати свої сили на захист рідної землі.
"Рівно рік тому Ти офіційно добровільно став на захист незалежності нашої України, на захист нас із сином, на захист кожного, кого любив і поважав. Попри те, що в нашій сімʼї всі рішення приймалися спільно, в даному випадку Ти мене поставив перед фактом. І хоч я страшенно злилася, але чітко розуміла, що інакше Ти поступити не зміг би і жодні прохання, слова чи сльози Тебе б не зупинили. Твердо, рішуче, з посмішкою і вірою в Перемогу", - написала в Інстаграмі дружина Миколи Анастасія.
Лейтенант Микола Макаревич приєднався до 125-ї бригади в березні 2022 року. З червня того ж року він активно виконував бойові завдання в зонах бойових дій. У січні 2023 року він брав участь у запеклих боях за Бахмут у Донецькій області.
"Микола був хорошим командиром роти, життєрадісним та справедливим. Піклувався про свій особовий склад. Це дійсно була людина, яка переживала за особовий склад, завжди була на "нулі". Честь і хвала, справжній офіцер", - розповідає військовий Максим Яцьків.
Микола понад місяць - з кінця січня до початку березня 2023 року - безперервно перебував на бойових позиціях у Бахмуті.
"Я завжди був впевнений, що він повернеться. Він був таким живчиком, проривним чоловіком", - згадує колега Роман Пастернак.
Під час бою у березні 2023 року, перебуваючи в окопі разом із побратимами, внаслідок вибуху міни Микола отримав множинні осколкові поранення. Та попри це, встиг надати домедичну допомогу побратимам.
Жодні слова не здатні передати той неймовірний біль, який пронизує мене до глибини душі. Я не в змозі прийняти цю жорстоку реальність. Для нас із сином ти — це цілий Всесвіт. Ми купалися в безмежному океані твоєї Любові. Ти — мій небесний дар, і я безмежно вдячна за ті п’ять років щасливого сімейного життя, які ми провели разом. Щодня ти дарував мені тонни теплих слів і компліментів, найкрасивіші квіти та щирі похвали. Ти завжди говорив: "Ви — моє все. Я буду любити вас до останнього подиху", - зізналася дружина.
Микола відійшов у вічність в автомобілі служби евакуації 4 березня 2023 року.
"Колюсику, мій дорогий... ми ще не встигли насолодитися життям разом... Я втратила не лише коханого чоловіка та чудового батька нашої дитини, а й найвірнішого друга... Я стільки всього в тебе навчилася, але й багато чого не встигла зробити. А наш син... він так схожий на тебе... Дякую, любий, за все... Не можу повірити, що це відбувається з нами... Я стільки всього не встигла тобі сказати... Кохаємо тебе безмежно", - написала Анастасія.
За виявлену особисту відвагу і героїзм у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, а також за віддану службу українському народу, Миколі Макаревичу посмертно присвоєно звання Героя України з нагородженням орденом "Золота Зірка".
У Героя є батьки, дружина та шестирічний син Миколка, який став власником татової нагороди.
Вічна слава та пам'ять Герою!