Пам'яті лейтенанта Владислава Гудачека (позивний "Гудіні")

"Україна - понад усе!" - цей вислів мав для офіцера глибокий сенс

Владислав Гудачек загинув на Донеччині 25 квітня 2022 року під час бойового завдання.

Народився 16 квітня 2001 року в Рівному. Змалечку цікавився військовою справою. У шкільні роки хлопець захопився спортом - футболом і плаванням, дуже любив книги та фільми на військову й історичну тематику.

У 13 років, коли після перемоги Революція Гідності почалася війна на сході України, Владислав сказав батькові: "І чого я такий малий? Я б хотів воювати". Закінчивши 9 класів у школі №27 і маючи гарні показники у спорті, він вирішив вступати до Острозького військового ліцею з посиленою фізичною підготовкою.

Після закінчення ліцею багато однокурсників Владислава відмовилися від подальшої військової кар'єри, а юнак вирішив іти у військовий виш. Мама пропонувала вступати до Львова, щоб син був ближче до сім'ї.

Але Влад свідомо зупинився на Одеській академії сухопутних військ - подав документи на факультет розвідки. Спеціальність - "Сили спеціального призначення". Батьки змирилися з його рішенням і не заперечували, хоча їм це далося нелегко.

Військова кар'єра Владислава складалася добре. Бо він готував себе - як фізично, так і інтелектуально...

Коли почалася Велика війна, хлопець ще навчався в академії. Отримавши достроково військове звання лейтенанта, у березні 2022 року він був розподілений для служби до Кропивницького, де командував підрозділом. "На той момент у нього в підпорядкуванні були чоловіки старші, ніж Владів батько, - згадує мама Героя Марія Ігорівна. - Зверталися до нього за позивним Гудіні". Саме тоді він ій сказав: "У двадцять років я став лейтенантом, у сорок буду генералом".

У військовій частині молодий лейтенант зіткнувся з багатьма важкими ситуаціями, які не кожному дорослому чоловікові під силу. Втім, він завжди дотримувався маминої науки: бути людиною насамперед, а лише потім - командиром. Як зазначили бойові побратими, "Гудіні" ніколи не боявся відстояти перед вищим командуванням своїх підлеглих і власну думку.

Батьки тривожилися, але вірили, що з сином нічого поганого не станеться, адже він був професіоналом, який усе витримає і вистоїть. "Я - спецназ, і мене не зламати!", - говорив Владислав.

25 квітня 2022 року, на Великодні свята, Владислав Гудачек загинув при виконанні бойового завдання поблизу Лимана Донецької області.

В останню путь захисника провели 30 квітня 2022 року. Поховали воїна на Алеї героїв на кладовищі "Нове" у Рівному.

"Він дуже любив життя! Він не жив, а горів. Для нього вислів: "Україна - понад усе!" мав глибокий сенс та значення!", - сказала на церемонії прощання Марія Ігорівна.

Посмертно офіцер удостоєний ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Вулицю Макарова у Рівному, на якій у сусідніх будинках мешкали Владислав Гудачек та його побратим Олександр Кулик, перейменували на їхню честь. 13 лютого 2024 року на цій вулиці відкрили пам'ятний знак загиблим побратимам.

Честь Герою!