Вшанування пам'яті пілота безпілотного літального апарата Сергія Павленка, відомого під позивним "Піксель".

На його рахунку - сотні знищених ворогів. Він до останнього відбивав наступ противника

На рідну Хмельниччину повернувся пілот БПЛА 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Сергій Павленко, який загинув у бою. Наприкінці грудня 2024 року в його рідних Дунаївцях мешканці міста зібралися, щоб вшанувати пам'ять Героя під час прощання.

Народився Сергій 14 травня 2002 року в місті Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Навчався в місцевій школі №3, яку закінчив на відмінно. У 2017 році хлопець став студентом у польському місті Кельце, де опанував професію техніка-інформатика, а потім працював програмістом у Польщі.

На самому початку масштабного вторгнення він вжив усіх заходів, щоб його та молодші сестри змогли виїхати за межі країни, а сам повідомив їм, що вирушив на заробітки в іншу державу. Лише через місяць його родина дізналася, що Піксель повернувся в Україну та уклав контракт з 80-ю окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

"Ми всі дізналися, що він вже перебував там. Як відповідальна дитина, він не міг залишатися байдужим, завжди захищаючи своїх рідних та свою батьківщину," - поділилася тітка військового Наталія Чайковська.

У складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Сергій Павленко, який виконував обов'язки пілота FPV-дронів, брав участь у бойових діях на Бахмутському напрямку з 2022 по 2024 рік, зокрема в районі Кліщіївки. Починаючи з серпня 2024 року, його діяльність перемістилась до Курської області. Під псевдонімом "Піксель" він ефективно знищував ворога, його техніку, а також укріплення. Завдяки скидам гранат з дронів, він знищив щонайменше 200 ворогів та завдав ушкоджень понад 240. Проте противник не залишався осторонь: виконання бойових завдань часто супроводжувалось інтенсивними артилерійськими обстрілами з їхнього боку.

Сергій Павленко став відомим медійним діячем: він документував свої повсякденні моменти як пілот за допомогою екшн-камери GoPro, надавав інтерв'ю таким виданням, як "Суспільне Донбас", ТСН, Ukraine Witness, а також пресслужбі своєї 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Ось що розповідав боєць в одному з інтерв'ю про участь у важких боях на Бахмутському напрямку, де в один з найгарячіших днів скинув 45 боєприпасів в районі Кліщіївки: "Хтось тікає, хтось починає стріляти, хтось пробує сховатися, деякі хрестяться, деякі палками махають, буває по-різному. Але якщо я вже побачив, що він рухається до наших позицій, то шанс в нього вижити дуже маленький. ...Часто мені вдавалося влучити в той момент, коли вони йшли поруч. Я скидав гранату між ними - ворог, в якого я влучив, "двохсотився" або "трьохсотився", інші намагалися надавати допомогу. Таким чином одною гранатою виводив зі строю всю групу".

"Я ніколи не зустрічав людину з таким натхненням, мужністю і відвагою. З ним можна було йти навіть у найнебезпечніше місце. Коли він помічав, що наближаються вороги, його очі запалювалися вогнем," - згадує товариш Сергія, відомого під позивним "Діджей".

На початку серпня 2024 року під його командуванням підрозділ безпілотників здійснював розвідувальні місії та ефективно коригував артилерійський вогонь у Курському напрямку. Саме завдяки дрону Сергія російські військові почали здаватися в полон українським силам на перших етапах Курської операції.

"Я завжди знав, що він зробить свою справу до кінця. Він залітав в такі щілини і не лишав ворогу жодних шансів лишитися на нашій території", - розповів колишній командир 80-ї бригади Еміль Ішкулов.

21 грудня 2024 року Піксель боровся в останньому бою поблизу села Руське Порічне, що в Суджанському районі Курської області. Його підрозділ намагався зупинити інтенсивний напад ворога, стримуючи натиск сотень окупантів з трьох напрямків та захищаючи піхоту від стрілецьких сутичок. На жаль, Сергій отримав поранення, які виявилися фатальними...

"Перевершити його вміння буде надзвичайно складно. Коли Піксель займав свої позиції, усі відчували спокій. Під час його роботи на лінії фронту панувала тиша та умиротворення", - зазначає командир взводу безпілотників Павло Пец.

За проявлену особисту відвагу та самовідданість, військовослужбовець отримав ордени "За мужність" II та III ступеня, а також почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ "Золотий Хрест" і відзнаку "Відзнака 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади". Командування його підрозділу подало пропозицію про присвоєння Сергію Павленку звання Героя України (посмертно).

У Сергія Павленка залишилися батьки, сестри, дідусь, бабуся, дядько, тітка, рідні, побратими та дівчина. Поховали захисника з військовими почестями в Дунаївцях на Алеї Слави.

Вічна пам'ять Герою!