Вшанування пам'яті розвідника ГУР, сержанта Фелікса Бараніцького.

Разом із товаришами з спецпідрозділу "Артан" він долучився до операції з відновлення контролю над "вишками Бойка".

У липні цього року на сайті Президента України створили петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) сержанту ЗСУ, бійцю розвідувального взводу батальйону спеціального призначення ГУР МО "Артан" Феліксу Бараніцькому. Вона набрала необхідні 25 тисяч голосів та перебуває на розгляді.

Фелікс Бараніцький походить з Чернівців. Саме в цьому місті він провів своє дитинство і здобув освіту. Після завершення школи він вступив до Чернівецького університету на факультет міжнародних відносин. Саме там, під час навчання, він зустрів свою майбутню дружину Анжелу.

- Ми навчалися в університеті. Про цей етап життя можна розповідати безкінечно - це були незабутні миті. Фелікс вирізнявся своїм оптимізмом та харизмою, був привабливим молодим чоловіком з гострим розумом. Він активно брав участь у КВК, - згадує Анжела Бараніцька.

За її словами, Фелікс у студентські роки мав можливість подорожувати, відвідав кілька європейських країн, побував у США.

Після завершення університетського навчання Бараніцький вирушив служити в армію. Саме в цей час відбулася Революція Гідності, а також розпочалася антитерористична операція.

-Він дуже переживав за ті події і одразу хотів приєднатися до війська та взяти участь в АТО. Але в нього була хвора мати, не хотів її лишати. Та коли у Фелікса з'явилася можливість, він добровільно пішов до військкомату, повернувся до військової служби. Брав участь в АТО, - розповідає дружина Героя.

За її словами, чоловік не дуже хотів розповідати про службу на Сході. Рідні знали, що він займався розвідкою. Після повернення з АТО Фелікс почав працювати менеджером. У подружжя народився син. Дружина пригадує, що Фелікс дуже любив проводити час із сім'єю, маленьким сином, був надійним чоловіком. Також мав чимало друзів, любив піші походи на природу, в гори.

У перші дні після початку широкомасштабної агресії він забезпечив захист своєї дружини та сина, а сам вирушив до військкомату, щоб знову стати на захист Батьківщини. Завдяки своєму бойовому досвіду, Фелікс отримав призначення інструктором на Яворівському полігоні. Згодом він перевівся до бойового підрозділу, зокрема до батальйону спецпризначення "Артан" Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

У своєму підрозділі Бараніцький брав участь в обороні Бахмуту, а згодом став одним із учасників спеціальної операції з відновлення українського контролю над "вишками Бойка" в Чорному морі. Він також воював на Куп'янському напрямку і активно залучався до численних спецоперацій у зоні бойових дій, включаючи дії на території, що контролюється супротивником.

Під час служби Фелікса в "Артані" у його родині з'явився другий син. Після виконання складних місій чоловіка почали частіше відправляти у відпустки, і він прагнув провести більше часу з близькими.

Під час виконання одного із завдань у місті Часів Яр на Донеччині Фелікс Бараніцький отримав смертельне поранення. Це сталося 13 квітня 2024 року. Через щільний вогонь окупантів побратими не одразу змогли вивезти тіло із поля бою. Більше тижня Фелікс вважався зниклим безвісти. Коли вдалося нарешті евакуювати тіло Героя, дружина змогла впізнати його за татуюванням.

За роки служби Фелікса Бараніцького нагороджували відзнакою ГУР МО України та Золотим хрестом від головнокомандувача ЗСУ. Посмертно поданий на орден "За мужність" III ступеня та відзнаку ГУР МО "За бойові заслуги".

"На думку своїх товаришів, Фелікс завжди був надійним другом і справжнім професіоналом у своїй діяльності. Він не ухилявся від відповідальності, мав вміння планувати та ухвалювати рішення, а також проявляв лідерські якості, які дозволяли йому стати хорошим командиром у майбутньому", - зазначається у петиції про присвоєння Феліксу Бараніцькому звання Героя України (посмертно).

В Чернівцях відбулося поховання бійця.

Дружина опинилася без чоловіка, а двоє маленьких синів — без батька.

Безсмертна слава і пошана Герою!