У вшанування пам'яті стрільця Оксани Демчук, відомої під позивним "Гуцулка".

Вона була відзначена як рішуча, винахідлива, старанна та відважна - саме такими словами описували цю дівчину.

35-річна помічниця гранатометника Оксана Демчук із Львівщини загинула разом з коханим 3 травня 2024 року при виконанні бойового завдання на Луганщині. Про своє бажання захищати країну реставраторка за фахом так розповідала побратимам: "Увесь військкомат збігся дивитися, що дівчина прийшла і хоче служити".

Зі школи дівчина мріяла про військову кар'єру. З початком повномасштабної війни Оксана повернулася в Україну. Із твердим бажанням допомагати українському війську звільняти нашу землю від росіян, Оксана добровольцем записалась в ряди 103-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

"Неймовірна жінка, відважний воїн, якого важко зустріти у житті. Добра, порядна, ввічлива. На війні від неї завжди віяло впевненістю, вірою та позитивом", - написали побратими із Стрийського батальйону ТрО ЗСУ.

Оксана виконувала обов'язки стрільця та асистента гранатометника в стрілецькому відділенні стрілецького взводу військової частини А7077, де проходила службу за контрактом.

Трагічна подія сталася 3 травня 2024 року, коли молода жінка загинула під час виконання бойового завдання в районі Стельмахівки, що в Сватівському районі Луганської області. Ворог завдав удару за допомогою протитанкових керованих ракет, внаслідок чого стався вибух автомобіля, в якому героїня поверталася з позицій до місця тимчасового розташування. Поряд з нею загинули військові з 65-го окремого батальйону Стрийської тероборони ЗСУ — Олександр Луковець (позивний "Броня") та Андрій Сидор (позивний "Малюк").

Наша Оксана була справжнім героєм, якого важко знайти в повсякденному житті. Вона ніколи не шукала поблажок чи особливих умов, "як для жінки", - зазначає її бойова товаришка Євгенія. - Вона разом з чоловіками чергувала на передових позиціях і активно займалася їх облаштуванням. Усі бойові завдання Оксана виконувала на одному рівні з усіма побратимами. На фронті вона завжди випромінювала впевненість, віру і позитивну енергію. Ми всі пишалися нашою Гуцулкою... Її безстрашність, рішучість, кмітливість і сміливість підтверджує нагорода, яку вона отримала за свої заслуги перед народом України - нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест".

Євгенія додала: "Важко повірити, що її уже немає з нами. Та знаємо, що болючу втрату наших побратимів та посестер перетворимо на праведну лють проти наших ворогів, які заплатять за забрані молоді життя наших Воїнів".

Оксана знайшла своє кохання під час війни — хлопця на ім'я Олександр, з позивним "Броня". "Ми провели рік разом, виконуючи бойові завдання, насолоджуючись відпустками і мріючи про спільне щасливе життя... На жаль, жорстока війна забрала життя цих відважних молодих Героїв. 3 травня вони загинули разом, повертаючись з виконаного завдання," - повідомили на сайті Журавненської селищної ради Львівщини.

"Він добре розумів, що таке армія, бо про війну знав ще з часів АТО. Його посмішка та життєрадісність поєднувалася з серйозністю та відповідальністю. Завжди вмів пожартувати та підтримати розмову. В умовах бойових дій неодноразово проявляв мужність та рішучість. За день до загибелі відзначився при відбитті ворожої атаки. Без сина залишилися батьки", - написав у Фейсбуці Стрийський батальйон ТрО ЗСУ про Олександра.

Оксану Демчук проводили в останню путь 7 травня 2024 року. В її родині тепер залишилось троє братів і ще одна сестра.

Траурний кортеж був зустрінутий живим коридором у селищі Журавно на Львівщині. Після цього в селі Володимирці, де проживала Оксана, віддали шану її пам’яті.

Старший лейтенант Збройних сил України Олена Білозерська розробила графічний портрет Оксани Демчук, який став частиною онлайн-альбому "Українські Героїні, що загинули на війні".

Вічна пам'ять та честь Героїні!