У вшанування пам'яті військового Володимира Кравченка, відомого під позивним "Крава".
Він належав до числа тих героїв, хто свідомо обрав шлях до заблокованого Маріуполя.
У квітні 2022 року бійці полку "Азов" спільно з Головним управлінням розвідки провели успішний прорив у заблокований Маріуполь. Серед учасників цієї операції виявився воїн на ім’я Володимир Кравченко, відомий як "Крава". Він належав до тих, хто ніколи не залишався б на задньому плані.
"Це були змішані бої ММА. Тренер хлопців навчав не тільки битись, а й закладав певну філософію. Вчив, що сила має бути спрямована на захист людей. Бо не можна битись просто так, він повинен захищати", - згадує пані Катерина.
У 2013 році, після завершення навчання у школі, Володимир вирішив продовжити освіту в Національному університеті державної податкової служби України, розташованому в Ірпені, на факультеті податкової поліції. Він не боявся вступати в серйозні суперечки, щоб захистити тих, хто потребував допомоги. Навіть на першому курсі він став на захист однокурсниці, яку командир взводу звинуватив у правопорушенні, яке насправді скоїв сам. Вся рота була в курсі ситуації, але лише Володимир наважився вголос заявити, що дівчина не винна. Хоча його стосунки з взводом погіршились, він впевнено витримав цю ситуацію.
У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, 18-річний Володимир повернувся у рідний Луганськ, збирався завадити окупації міста. Мама його не пускала, але він запевнив: "Обіцяю, нічого не буде. Просто з друзями погуляю". Але з прогулянки потрапив "на підвал", де його катували електрошокером, бо знайшли у соцмережі "ВКонтакте" переписку з другом Іллею, який був у Правому секторі. Його витяг батько, колишній міліціонер, що приєднався до сепаратистів. Сказав катам, мовляв, молодий, дурний...
У 2014 році Володимир прийняв рішення призупинити своє навчання, оскільки прагнув приєднатися до Збройних сил України. Проте його близькі та друзі виявилися настільки переконливими, що змогли відрадити його від цього кроку.
Втім, 24 лютого 2022 року він таки став на захист України. Володимир брав участь в обороні Києва, а згодом друг дитинства Ілля допоміг йому перейти з тероборони до полку "Азов".
"Я не була в курсі, що він уклав угоду з Іллею. Аня, сестра Володимира, знала дуже багато, але теж тримала все в секреті. Я зрозуміла це тільки коли він уже був там. Про те, що саме Ілля допоміг йому вирішити піти до війська, я дізналася лише після того, як Вова загинув. Ми спілкувалися з Іллею, коли він ще перебував на 'Азовсталі', і він просив у мене вибачення..." - ділиться спогадами пані Катерина.
У перші дні війни Володимир отримав останнє повідомлення від батька. Той пропонував йому повернутися до Луганська або сидіти вдома, поки все не закінчиться.
"Я буду боротися за свій дім і за волю свого народу, віддаючи кров і зусилля. Моє серце належить Україні, і я готовий пожертвувати життям заради своєї свободи. Я не сам у цьому прагненні — нас мільйони", - зазначив він у листі до батька. Після цього їхнє спілкування припинилося.
У березні 2022 року підрозділ тероборони "Азов" оголосив про набір на спеціальну повітряну операцію ГУР, метою якої був політ на вертольотах до вже захопленого Маріуполя. Серед тих, хто виявив бажання взяти участь у рейсі, був і "Крава". Як пізніше розповів його товариш по службі, Ігор Панчишин, спочатку на операцію зголосилися всі, але згодом, усвідомлюючи серйозність ситуації, деякі вирішили відмовитися. Проте Володимир залишився непохитним. Напередодні польоту, 30-31 березня, він написав матері: "Пропаду на два дні. Не переживай". 31 березня він зв'язався з двоюрідним братом Іваном, який також брав участь у війні, і зізнався: "Я зараз у Маріуполі, але прошу, не говоріть мамі, вона сильно переживатиме".
Запеклі сутички в місті тривали безперервно, і після прибуття бійці активно вступали у вуличні конфлікти. Останню битву 26-річний Володимир провів 2 квітня 2022 року в одному з багатоквартирних будинків.
"Це була дев'ятиповерхівка. На одному з вищих поверхів вони тримали оборону. Були російські гвинтокрили. Хлопців оточили. Вові осколок або куля влучила в око навиліт. Він загинув", - розповідає мама бійця. Про загибель сина пані Катерина дізналася 22 квітня. "Ілля спочатку повідомив Ані, що Вова загинув. А я все чекала", - каже жінка.
Тіло Володимира Кравченка одразу не змогли забрати на "Азовсталь" через щільний бій та велику кількість поранених. До липня 2022 року в рідних не було жодної інформації.
В кінці серпня 2022 року Володимира привезли додому, це був один із перших обмінів такого роду. Його близькі впізнали його завдяки татуюванню міфічного змія Уробороса, який обвиває Землю, вхопившись за свій хвіст...
"Коли він востаннє мене обійняв, я сказала, що не витримаю, якщо із ним щось станеться. Він тоді сказав: "Мама, ти зможеш, ти сильна". Відповісти я змогла вже біля його труни. Синок, я буду намагатись. Він вірив в мене. І в Україну. Він ніколи б не скорився. І не корився. І як би мені не було важко і боляче, але вже точно не буде соромно", - говорить мама Героя.
Володимира Кравченка проводжали в останню путь 28 серпня 2022 року в церемоніальному залі крематорію в столиці. Протягом майже року його урна з прахом залишалася у полку "Азов". Мати та сестра сподівалися на перепоховання в Меморіалі загиблих захисників Маріуполя, але цього досі не відбулося. Врешті-решт, урну було поховано 28 липня 2023 року на Лук'янівському кладовищі в Києві.
Слава та повага Захисникові!
