Батько: завдяки безмежній любові Ісуса до нас, ми здатні любити один одного - Vatican News.

Продовжуючи під час загальних аудієнцій роздуми про вплив Христового воскресіння на виклики нашого часу, що є завершенням циклу "Ісус Христос - наша надія", приуроченого до Святого Року, під час чергової зустрічі з прочанами Папа Лев XIV зупинився на тому, як пасхальна духовність є натхненням для загальнолюдського братерства.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Рим, Ватикан

"Віра у смерть і воскресіння Христа, а також життя в пасхальній духовності, наповнює нас надією та спонукає до добрих вчинків. Це, зокрема, сприяє нашій здатності любити і підтримувати братерство, що є одним із найбільших викликів сучасності, як зазначив Папа Франциск", – зазначив Папа Лев XIV, відкриваючи свої роздуми для учасників загальної аудієнції, що відбулася в середу, 12 листопада 2025 року, на площі Святого Петра у Ватикані. Продовжуючи серію роздумів на тему "Ісус Христос - наша надія", заключна частина яких присвячена таїнству Пасхи, він поділився кількома міркуваннями про пасхальну духовність, яка надихає на братерство.

Як зазначив Папа Римський, братерство виникає з "глибоко людяної якості". Це означає, що ми здатні встановлювати стосунки, і, якщо маємо бажання, можемо "формувати справжні зв'язки" між собою. "Без підтримуючих і збагачуючих стосунків, які оточують нас з самого початку життя, ми не змогли б існувати, розвиватися чи навчатися. Вони мають різні форми і глибину. Але безперечно, що наша людська природа найяскравіше проявляється, коли ми живемо разом, коли можемо відчути щирі, невимушені зв'язки з тими, хто поряд з нами", - підкреслив Святіший Отець. Він також зауважив, що якщо ми занурюємося у власні переживання, то ризикуємо опинитися в ізоляції й нарцисизмі, коли інша людина стає лише "об'єктом, від якого ми щось отримуємо".

"Ми добре розуміємо, що братерство й досі не є чимось очевидним, воно не виникає спонтанно. Різноманітні конфлікти, війни на планеті, соціальні напруження та відчуття ненависті, здається, свідчать про зовсім інше", - продовжував Папа, підкреслюючи, що, незважаючи на це, "братерство - це не недосяжна мрія, не просто бажання невеликої групи наївних людей". Проте, щоб подолати загрози, що стоять на його шляху, "треба звернутися до коренів" і, перш за все, "черпати натхнення та силу від Того, Хто єдиний може звільнити нас від отрути ворожнечі". У цьому контексті Наступник святого Петра нагадав, що термін "брат" має давнє походження, яке означає "піклуватися, носити в серці, підтримувати". Якщо ж ми застосовуємо його до кожної людини, то він "перетворюється на заклик та стимул".

Святий Отець підкреслив, що ми часто вважаємо, що поняття братства і сестринства стосується лише кровних зв’язків та приналежності до однієї родини. Проте, як ми добре знаємо, "конфлікти, непорозуміння і навіть ненависть можуть суттєво пошкодити стосунки між близькими". Це свідчить про нагальну потребу, яка є особливо актуальною сьогодні, переосмислити привітання святого Франциска Ассізького, який звертався до всіх людей незалежно від їхньої національності, культури, релігійних та ідеологічних переконань, вживаючи термін "omnes fratres". Цей інклюзивний підхід дозволяв святому ставити всіх на один рівень, визнаючи їх спільну гідність, здатність до діалогу, прийняття та спасіння. Лев XIV нагадав, що Папа Франциск відновив цей принцип у своїй енцикліці "Fratelli tutti", яка була написана через 800 років після слів святого.

Як зазначив Папа Лев, слово "tutti", тобто "всі", яке було знаковим для святого Франциска як символ всезагального братерства, відображає "ключову характеристику християнства, що з самого початку проповідувало Добру Новину, призначену для спасіння всіх людей". "Це братерство базується на заповіді Ісуса, яка є новою, оскільки була здійснена Ним самим, як найглибше втілення волі Отця: через Нього, хто полюбив нас і пожертвував Собою за нас, ми маємо можливість також любити один одного та віддавати своє життя за інших, як діти єдиного Отця та справжні браття і сестри в Ісусі Христі", - зазначив Святіший Отець.

У підсумку, Папа підкреслив, що Ісус "люби́в нас до кінця", як зазначено в Євангелії від Івана. Коли наближаються Його страждання, Він усвідомлює, що Його час на землі добігає кінця. Він відчуває страх перед майбутнім, переживає муки та почуття покинутості. Проте Його воскресіння на третій день є "стартом нової ери", а учні стають справжніми братами "після тривалого спільного життя", і не лише в моменти "коли вони стикаються з Ісусовою смертю, але, насамперед, коли визнають Його як Воскреслого, отримують дар Святого Духа і стають свідками Його вчення".