Посол України в Молдові Паун Роговей заявив, що Росія втрачає своє вплив на Придністров'я.
У інтерв'ю посла України в Молдові Пауна Роговея обговорюються перемоги проєвропейських сил на недавніх виборах у Молдові, а також питання російської пропаганди і проросійських настроїв серед місцевих гагаузів, болгар і українців. Також аналізується поступова втрата контролю Росії над Придністров'ям та можливості його реінтеграції в Молдову.
"Будемо відверті: ця перемога є лише проміжною, це можливість для посилення стійкості та прискорення інтеграції з Європою. Росія продовжить шукати нові шляхи та цілі", - наголосила президентка Молдови Мая Санду кілька днів після нещодавніх парламентських виборів.
Вибори закінчилися яскравою перемогою партії PAS, яка здобула монобільшість у новому складі парламенту. Незважаючи на значні зусилля та фінансові вливання проросійських сил в Молдові, вони знову потерпіли невдачу. Однак Росія, безсумнівно, не має наміру залишати Молдову в спокої.
"Можливо, слід було б обговорити черговий провал Росії, але я не буду це стверджувати - ви ж усвідомлюєте, вибори вже відбулися, проте частина електорату, а також певні політичні сили, що підтримують Москву, все ще залишаються", - зазначив у розмові з РБК-Україна надзвичайний і повноважний посол України в Молдові Паун Роговей.
Серед проросійського електорату в Молдові значну частину складають представники національних меншин, такі як гагаузи, болгари та, на жаль, етнічні українці. Як зазначає посол Роговей, ці групи в певному сенсі опинилися у "капсулі часу", де досі панують радянські наративи, які за останні десятиліття були підсилені активною російською пропагандою та впливом російської мови, зокрема у навчальних закладах.
Посол зазначає, що, хоча ситуація все ще залишається складною, вже можна спостерігати деякі позитивні зміни. Зокрема, у селах, де проживають етнічні українці, результати виборів виявилися дещо несподіваними.
Очевидний прогрес спостерігається і в іншому, важливому не лише для Молдови, а й безпосередньо для України питанні - реінтеграції Придністров'я. Впродовж великої війни з Росією неодноразово з'являлися побоювання, що звідти агресори можуть завдати удару в тил.
Але, розповідає Роговей, цієї небезпеки вдалося уникнути завдяки дуже активній роботі української дипломатії. І зараз Росія дедалі більш втрачає вплив у Придністров'ї, натомість це утворення поступово реінтегрується в Молдову - поки лише в соціально-економічному плані. Процес повної реінтеграції, вважає український посол, вже запущено, але на шляху цьому стоїть обов'язкова умова - а саме демілітаризація Придністров'я, роззброєння та вивід з регіону російських військ.
Нещодавні вибори в Молдові увінчались успіхом проєвропейських партій. Проте, яким чином Росія впливала на ці вибори, і чи можна сказати, що вона зазнала повної поразки у цьому контексті?
Ці вибори мали значення не лише для Республіки Молдова, а й для всього нашого регіону, включаючи Україну.
Інтеграція Республіки Молдова до Європейського Союзу - це елемент національних інтересів України.
На цих виборах практично вирішувалася доля майбутнього Молдови. Після минулорічних президентських виборів і референдуму, коли Республіка Молдова вистояла, це було справжнє випробування. Тому що Російська Федерація витратила шалені кошти для ведення так званої гібридної війни.
Йдеться і про інформаційну війну, і про маніпуляції, і про пропаганду, і про кібератаки. Все в комплексі. А найголовніше - випадки так званої виборчої корупції, підкуп виборців.
Москва витратила значні кошти на підкуп виборців. Республіка Молдова пережила незвичайний досвід минулого року і отримала важливі уроки.
Після минулорічного референдуму ми побачили посилення гібридної війни з боку РФ, оскільки тоді вони не досягли бажаного для себе результату.
Це стало очевидно в проросійських та російських медіа, а також у соціальних мережах, де підконтрольні Москві політичні сили та "експерти" активно розповсюджували маніпулятивні та фейкові новини, які мали на меті дискредитувати проєвропейський уряд Молдови та його курси. На жаль, ці кола залишаються активними. Їхнє майбутнє викликає запитання, оскільки вони продовжують отримувати фінансування з Кремля.
Однак Молдова зробила важливі уроки. Досвід, отриманий Кишиневом під час референдуму та президентських виборів, виявився надзвичайно значущим. Я б також хотів підкреслити високий рівень злагодженої та професійної роботи молдовських правоохоронців за останні півроку: їх зусилля у виявленні та зупиненні злочинної діяльності осіб, які намагалися купити голоси виборців, заслуговують на окрему увагу.
Напевно проросійські сили перейшли якусь межу і молдовський народ сам зрозумів, що щось відбувається не те.
- Чи можемо говорити про тиск інформації та корупційні схеми?
- Так, абсолютно.
У цьому контексті хочу підкреслити ефективність та професіоналізм виборчої кампанії, яку організували проєвропейські політичні сили Молдови. Тому результати були для всіх нас цілком передбачуваними.
Які наративи просували російські та проросійські сили? Чи залишалася в їхній арсеналі класична історія про те, що "якщо ви оберете Європу, то чекайте війну, подібну до української"? Можливо, у них були й інші теми, такі як корупція, олігархи та тому подібне?
- Головний меседж був, що європейське майбутнє, голосування за проєвропейські сили - "це війна". Оскільки країна нібито "буде втрачати свій суверенітет", "державою країною будуть керувати "західні куратори", а це суперечить інтересам Росії, росіянам, які проживають у Молдові, і це призведе до війни.
Яким чином розгорнуться події, поки що неясно, але можна бути впевненим, що "війна" відбудеться. Росіяни не винайшли нічого нового. Ми вже спостерігали, як Кремль та його прислужники застосовували аналогічні тактики та наративи під час конфліктів у Грузії та інших країнах. Згадаємо, як під час виборчої кампанії в Грузії використовували зображення руйнувань з України — це було вкрай цинічно.
Вони також намагалися реалізувати це в Молдові, використовуючи Україну як зразок. Мовляв, ось, подивіться, Україна прагне вступити до НАТО та ЄС, і ось що з ними сталося, чи не хочете ви того ж? Питання корупції та олігархів в цьому контексті відступило на другий план.
Отже, можна стверджувати, що "Євросоюз асоціюється з війною". Натомість, орієнтація на Росію сприймається як "доступ до ринків", "прогрес" та "економічний зріст" тощо.
Проте Молдова вже зазнавала впливу проросійських сил, і нічого значного в цьому контексті не відбувалося. Люди це добре пам’ятають. Отже, молдовський народ, який цінує себе, шанує свої традиції та знає свої коріння, має, подібно до українців, певний захист від маніпуляцій. Існує червона лінія, за якою всім стає зрозуміло, що це просто бруд та абсолютна неправда, це фейки – і народ це відчуває.
Паун Роговей вручає вірчі грамоти президентці Молдови Маї Манду (фото: посольство України в РМ)
Перед виборами, спілкуючись навіть з тими, хто відчуває ностальгію за радянськими часами, я помітив певний промінь надії. Вони, здається, усвідомлюють, що ситуація не зовсім нормальна...
Отже, я дійшов до висновку (багато хто сумнівався в моїх словах), що максимальний результат полягає в утворенні проєвропейської монобільшості, а мінімальний – у перемозі проєвропейських сил над проросійськими. Проте варто зазначити, що деякі з так званих проєвропейських сил є свого роду троянськими конями, які були створені, зокрема, під впливом Росії.
Отже, результати виборів яскраво підтвердили, що народ Молдови та сама Республіка Молдова зробили свій вибір на користь європейського курсу. Незважаючи на всі російські наративи та значні фінансові вливання з боку Росії, що мали місце. З огляду на це, можна було б говорити про чергову невдачу Росії, але я не хочу робити однозначних висновків — ви ж розумієте, вибори завершилися, і певна частина виборців, а також деякі політичні сили, що підтримують Москву, все ще залишаються.
Чому ж цей електорат настільки численний, що на кожних виборах і референдумах результати визначаються буквально кількома відсотками або навіть частками відсотка? Чому це завжди перетворюється на політичний трилер? Чи це через вплив російської пропаганди, прості підкупи, ностальгію за радянським минулим чи щось інше?
Існує кілька аспектів. Молдова, подібно до інших тепер незалежних країн, що колись входили до складу радянської імперії, пережила складний процес денаціоналізації.
Ви ж знаєте, що основним ідеологічним елементом в політиці колишнього СРСР було створення своєрідної "радянської людини". Під прикриттям цього знищувалося все, що пов'язано з ідентичністю різних народів. Молдова, на жаль, теж проходила через це.
У той же час, варто зазначити, що певний період влади в незалежній Молдові перебували спочатку комуністичні, а потім соціалістичні партії, що призвело до консервації певних поглядів. Їхня ідеологія та політичні стратегії були засновані на переконанні, що «ми повинні підтримувати дружні стосунки зі світом, але особливо з Росією, оскільки це наші брати». Це явище особливо помітне на півдні країни, в Гагаузії, де соціалісти та комуністи мали значний вплив, а Росія активно здійснювала свої маніпуляції.
І на півночі Молдови це має місце, там, де живуть в тому числі етнічні українці, які протягом багатьох десятиліть русифікувалися. Я ще окремо на цьому зупинюся. Тобто зберіглася своєрідна "капсула часу".
Вивільнитися від наслідків понад семидесятирічної історії за один чи два роки практично нереально. Особливо, якщо існує супротивник, який інвестує величезні ресурси в те, щоб зберегти цю "часову капсулу".
Другим чинником є те, що значна частина молодого населення Молдови вирушила за кордон, в той час як на місці залишилися переважно люди старшого віку, які відчувають ностальгію за часами радянської епохи.
І є ще один дуже важливий фактор. Ви ж розумієте, що коли йде повна переорієнтація на інші цінності, відбувається рух у напрямку вступу до Європейського Союзу, реалізація реформ, - це не так легко і не так просто.
Я відпрацював три відрядження в Румунії, я бачив процес вступу Румунії до Європейського Союзу від "А до Я". Це дуже непростий шлях. Іноді через коліно треба ламати старе і будувати нове.
Цей етап розпочався тут: спочатку було здобуто асоційоване членство, потім надано безвізовий режим, реалізовано різноманітні проекти, що призвело до запровадження нових цінностей та стандартів. Необхідно адаптуватися до нових умов. Однак цей процес супроводжується певними викликами, як економічними, так і соціальними.
Москва не втратила можливості скористатися цим. Активізувалися безцеремонні наративи, які стверджували: "зараз вам важко, але в Європі буде ще гірше", "в Європі ви нікому не потрібні" і подібні.
Проте, молдовський проєвропейський уряд успішно справився з цим викликом. Хоча країна стикається з численними труднощами, зокрема, зростанням цін на енергоносії, Молдова фактично досягла значної енергетичної незалежності.
Зростає кількість осіб, які усвідомлюють, що для подальшого прогресу необхідна конкуренція. Існують певні аспекти, внаслідок яких деякі учасники можуть залишити цей конкурентний процес.
Усі ці процеси, що супроводжуються різноманітними економічними труднощами, також мають значний вплив на соціальну сферу, особливо коли їх підживлює пропаганда. Люди часто чують: "Ось дивіться, раніше ковбаса коштувала один рубль, а тепер її ціна сягає кількох доларів".
Останній ключовий аспект полягає в застосуванні різноманітних маніпулятивних інструментів, які пов'язані з фінансами.
Москва навіть не намагалася приховати свої дії. Існували спеціальні місця, куди громадяни приходили за готівкою, яку розподіляли структури, що підпорядковуються Кремлю. Це тривало до моменту, коли почалися арешти та активні розслідування. І тоді народ усвідомив: у мене є власна гідність, я поважаю себе, і я не готовий на продажність. Гідність не можна купити.
Чому в Молдові спостерігається настільки значна підтримка Росії серед національних меншин, зокрема, гагаузів, болгар та, що особливо вражає, українців?
Давайте знову звернемося до минулого, до цієї своєрідної "капсули часу".
Протягом багатьох десятиліть усі національні меншини користувалися так званою "мовою міжнаціонального спілкування". Від радянських часів цією мовою стала російська, яка, на жаль, продовжує існувати внаслідок політики, що проводилася проросійськими силами на керівних посадах — як комуністами, так і соціалістами.
Нещодавно я відвідав Молдову і був вражений, коли дізнався, що в усіх регіонах, де проживають національні меншини, зокрема й українці, всі навчальні заклади функціонують з викладанням російською мовою.
Я дуже радий, що за цей короткий час, поки я перебуваю тут, я вже розмовляв із міністерством культури, з міністром освіти, і вони розуміють цю проблему і готові її вирішувати.
Це для мене надзвичайно важливо — я не бажаю, щоб наших співвітчизників використовували в якості засобу для реалізації політичних амбіцій.
Історично у тих областях, де проживають національні меншини, зокрема українці, ці пропагандистські та антиєвропейські погляди поширювалися за допомогою мови як інструменту впливу.
Освіта та мова - це ключові елементи. Школа виступає фундаментом для нових поколінь, адже саме там відбувається формування особистості. Перші сім років життя людина розвивається вдома, а потім цей процес продовжується в навчальному закладі.
Я абсолютно впевнений, що, враховуючи моє повне порозуміння з поточною владою Молдови, перехід на навчання у згаданих навчальних закладах рідною мовою неодмінно відбудеться. Ми усвідомлюємо, що цей процес вимагає належного фінансування, підготовки кваліфікованих вчителів і, найголовніше, часу. Але якщо є бажання, значить, час починати вже настав.
Нещодавно я мав можливість відвідати північну частину Молдови, де знаходяться українські села. Я побував у трьох з них та ознайомився з місцевими школами. Там живуть чудові люди, які в повсякденному спілкуванні та під час перерв у школі спілкуються такою чистою українською, що ви навіть не можете уявити. Проте, коли я зайшов до школи, з'ясувалося, що навчання ведеться російською мовою.
Паун Роговей відвідав школу в українському селі (джерело: facebook.com/paun.rohovei)
Українська мова та література, разом із державною румунською, викладаються як окремі предмети, тоді як інші навчальні дисципліни проводяться російською мовою.
Отже, виходить, що люди спілкуються українською мовою, але при цьому продовжують підтримувати партії, які в тій чи іншій мірі мають зв'язки з Росією?
- Ви ж розумієте прекрасно, якщо там мер або голова сільради є представником відповідної партії, то там проводиться відповідна робота.
Але я розмовляю і буду розмовляти з будь-ким, хто координує або є лідером відповідної громади саме про те, щоб не дозволяти використовувати стійких духом українців як інструмент впливу на якісь політичні процеси, або тим більше в інтересах нашого ворога. Для мене українці Молдови є пріоритетом.
Вже відзначаються певні позитивні зміни. Навіть у цих селах процес голосування відбувся не так, як багато хто передбачав.
Я горджуся тим, що побачив під час своїх робочих подорожей: українці проявляють неймовірну стійкість і зберігають свою культурну ідентичність. Вірю, що незважаючи на війну, разом з молдовською стороною ми зможемо створити всі необхідні умови, щоб українці відчували себе частиною руху нашої сусідньої країни до європейської інтеграції.
- Вже після виборів президент Мая Санду заявила, що попри перемогу проєвропейських сил, не варто думати, що Росія залишить Молдову в спокої. Які тепер, у відносно спокійний міжвиборчий період, будуть використовуватися інструменти?
- Я вам розповідав про процес наближення до ЄС, але зараз ми маємо говорити вже про процес інтеграції, тому що і Україна, і Республіка Молдова є кандидатами на вступ до Європейського Союзу.
Вже найближчим часом розпочнуться конкретні кроки - перемовини і реалізація на практиці проектів, які мають забезпечити умови для нашого повноправного членства.
Виникнуть труднощі, і для їх подолання знадобляться значні зусилля та наполегливість. Потрібно буде внести чимало змін. Отже, це буде нелегкий шлях.
Росія й далі буде прагнути використовувати будь-які труднощі для дискредитації вибору молдовського народу. У зв'язку з цим нинішній парламентській більшості та майбутньому уряду Молдови доведеться зіткнутися з чималими викликами. Проте я впевнений, що все врешті-решт вирішиться на краще. Молдова отримає підтримку з боку Брюсселя та інших міжнародних партнерів.
Крім того, ми з Молдовою рухаємося в тандемі до європейської інтеграції. Молдова не залишиться наодинці, і ми також не будемо самотніми. Тож у нас є всі шанси досягти успіху в наших планах.
- Тобто основний інструментарій Росії в цій гібридній війні на нинішньому її етапі буде інформаційний? Наскільки я розумію, жодного реального протестного потенціалу у проросійських сил немає, тому так качати ситуацію, через "вулицю", не вдасться.
Потенціал відсутній, і ситуація, яка спостерігалася минулого року під час президентських виборів і референдуму, підтверджує це. Сьогоднішня реальність свідчить про відсутність змін, що є суттєвим позитивом.
Проте існує безліч інших засобів. Україна бореться за своє майбутнє, проливаючи кров у боротьбі з окупацією, і таким чином захищає не лише свої кордони, а й всю Європу, особливо цей регіон. Російська сторона не бажає втрачати свій вплив тут, у Східній Європі. Вони не хочуть цього, але й не можуть нічого змінити. Вся ситуація вислизає у них з рук. Адже безвізовий режим, зближення з Європою, відкрили людям можливість подорожувати, усвідомлювати, що існує інший спосіб життя, де можна бути вільним, мати справжні права і свободи. Вони бачать, що якщо є бажання і вміння, можна жити у країні, де панують свобода і незалежність.
І що там не існує всіх тих страхів, які розповідають росіяни, зокрема щодо різних меншин.
У цьому контексті Росія з усіма своїми страхами залишається позаду. Вони не усвідомлюють цього, і, на щастя, не усвідомлюють. Адже досвід показує, що з часів Другої світової війни та після не було винайдено нічого нового.
Проте, багато що визначає й удача нашої боротьби. У Молдові існує надзвичайно високий рівень єдності та підтримки. Це означає, що тут усвідомлюють: стійкість України безпосередньо впливає на стабільність Молдови та інших країн.
Люди почали розуміти, що відбувається в Росії. Вони почали розуміти, що саме Росія - це війна, а не Європа. А Росія хоче, але не може. Ось така, вибачте, "імпотенція".
- Але у них є козир у вигляді Придністров'я. Наскільки цей фактор станом на зараз становить загрозу й українським інтересам? І за яких умов можлива реінтеграція Придністров'я?
- Останні роки довели, що Росію абсолютно не цікавить жоден росіянин, який там живе. І жодна людина взагалі. Тому що для них важлива не турбота про людей, про їхнє майбутнє, а важливо утримати цей плацдарм і розширити його далі.
Молдова здійснила значні кроки вперед у сфері економічної та соціальної реінтеграції з лівобережною частиною Дністра. Багато людей, які проживають у Придністров'ї, знаходять роботу на правобережжі. Підприємства, зареєстровані в Молдові, отримують можливість експортувати свою продукцію, зокрема, на європейські ринки. Приблизно 60% продукції, що виготовляється на лівому березі Дністра, йде на експорт до країн Європейського Союзу.
Політична реінтеграція ще попереду, але я впевнений, що вона може бути досягнута успішно, якщо буде змінено формат переговорів щодо придністровського врегулювання.
Сьогодні де-юре ми маємо формат "5+2", в якому Кишинів і Тирасполь виступають як основні учасники переговорів. Україна, ОБСЄ та, на жаль, Росія виконують роль посередників у цьому діалозі, тоді як США та Європейський Союз виступають в якості спостерігачів. Цей де-юре формат дозволяє всім сторонам, зокрема і Україні, яка активно бере участь у процесі, діяти в межах юридичних рамок.
Але наразі цей формат вже втрачений?
- Він не здатний здійснювати дії. Тому ми акцентуємо увагу на тому, що на цьому етапі варто рухатися далі в рамках формату "1+1", тобто Кишинів-Тирасполь. Всі, окрім Росії та Тирасполя, підтримали такий підхід, але ми вже розпочали активні дії, допомагаючи Кишиневу в цьому процесі, і продовжимо це робити.
Наша позиція послідовна і вона є такою з моменту початку цих перемовин: Україна підтримує мирне врегулювання Придністровського конфлікту з безумовним дотриманням суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова в кордонах, які визнані на міжнародному рівні. Крім того, кінцевим результатом цього процесу має стати реінтеграція Республіки Молдова.
Яким чином це відбуватиметься? Чи отримає цей регіон якийсь спеціальний статус? А можливо, мова йде лише про кілька округів на лівому березі Дністра? Це вже цілком внутрішнє питання для Республіки Молдова.
Ми не визнаємо лише один підхід. Те, що намагалися нав'язати нам, а також те, що Москва прагне реалізувати в Молдові, — це федералізація. Це могло б стати серйозною загрозою, зокрема і для нашої країни.
Наша позиція полягає в тому, що не може бути присутньою в цьому форматі Російська федерація, яка в принципі і спровокувала цей конфлікт. Всі про це знають, але ніхто не насмілювався про це говорити.
Ми відкрито заявляємо, що цей конфлікт був ініційований Російською Федерацією. Пройшло вже 30 років, але ситуація залишилася незмінною. Багато хто намагається знайти складні пояснення, хоча істинні причини є досить простими – це саме російська присутність у регіоні.
Росія не створила цей конфлікт з метою його вирішення; її мета полягає в тому, щоб зберегти інструменти впливу на регіон, а також на Молдову загалом. Це дозволяє підтримувати певне статус-кво до моменту, коли, за їхньою гіпотетичною оцінкою, вони отримають достатні ресурси, сили та можливості для розширення свого впливу в цьому просторі. Наразі це їм недоступно. Хоча фронт знаходиться далеко, вони активно прагнуть зупинити будь-які процеси реінтеграції.
Паун Роговей під час свого візиту до Придністров'я (зображення: Посольство України в Республіці Молдова)
Тому Україна виходить з того, що рано чи пізно, і я думаю, що це відбудеться вже за цієї каденції проєвропейської влади Молдови, нам доведеться подумати над переформатуванням переговорного процесу.
Зважаючи на те, що як Україна, так і Республіка Молдова прагнуть до інтеграції в Європейський Союз, у Києві ми переконані, що ЄС повинен займати одну з центральних позицій у цьому процесі. Це усвідомлення поділяється як у Кишиневі, так і в Брюсселі, а також в ОБСЄ, і ми отримуємо підтримку з боку наших американських партнерів у цьому напрямку.
Проте існує ще одна ключова умова, що дозволить реалізувати цей процес успішно та мирно, шляхом дипломатії, з безумовним дотриманням територіальної цілісності Республіки Молдова. Це — демілітаризація Придністров'я.
- Яка нині чисельність російських військових у цьому регіоні? Існують різні оцінки.
У цьому регіоні перебуває понад тисячу озброєних осіб, які належать до так званої Оперативної групи російських військ (ОГРВ). Ця група також слугує джерелом для створення так званої "миротворчої місії", у якій беруть участь і формування "збройних сил Придністров'я", що, на нашу думку, є незаконними військовими силами. Певний час ми виконували роль спостерігачів, але з початком масштабної агресії вирішили вийти з цього формату.
Отже, необхідно здійснити демілітаризацію, вивести або розформувати цей озброєний контингент, а також перетворити цю "миротворчу місію", яка насправді не виконує своїх функцій, на цивільну під егідою однієї з міжнародних організацій, таких як ООН чи ОБСЄ. Це буде справедливо і відповідатиме нормам міжнародного права.
Російські пропагандисти поширюють думку, що з виведенням російських військ розпочнеться війна в регіоні, стверджуючи, що "саме завдяки російській присутності там відсутня активна фаза конфлікту". Проте це не відповідає дійсності: саме російські війська, які перебувають на території Молдови, є причиною зростання напруги та небезпеки.
І це люди починають розуміти. Результати голосування на лівому березі показують, що з кожним роком виборці розуміють все більше і більше. Їх мало голосують, десь 13-15 тисяч, зараз було 12 тисяч. Але в цьому році 30% з них, не зважаючи на всю пропаганду і тиск, проголосували за європейський цивілізаційний вибір Молдови. І вони почувають себе частиною цієї країни, це найголовніше.
- Але ж добровільно Росія ніколи не погодиться на демілітаризацію Придністров'я.
Демілітаризація складається з трьох основних елементів. Перший з них передбачає виведення або розформування військових сил Росії. Це є цілком обґрунтованим кроком, адже Росія зобов'язалася ще в 1999 році на саміті ОБСЄ здійснити цю процедуру.
По-перше, другий аспект полягає в перетворенні так званої миротворчої місії з військової на цивільну під егідою ООН або ОБСЄ. Щодо третього, то йдеться про утилізацію боєприпасів, які знаходяться на складах у селі Ковбасна. Їх не обов'язково вивозити з місця, адже це боєприпаси, виготовлені в 50-х та 60-х роках, які потребують утилізації. Існували та продовжують існувати різноманітні проекти та пропозиції, і тепер технології розвиваються такими швидкими темпами, що можна організувати доставку обладнання для утилізації на місце і виконати цю роботу за відносно короткий термін. Це не є складним завданням.
- А саме для нас Придністров'я становить якусь загрозу у військовому плані? Бо за час великої війни кілька разів Придністров'я з'являлось в українських новинах, завжди в контексті потенційного "удару в спину".
На самому початку повномасштабної агресії Росії щодо України існувала серйозна загроза, фронт змінювався, і в планах Росії, як ви, безсумнівно, знаєте, були не лише Одеса, а й Придністров'я. Вони мали намір окупувати частину Молдови, а тепер ще й намагаються претендувати на участь у переговорах щодо реінтеграції цієї країни. Це ж абсурд! Але так виглядає їхня стратегія.
Отже, у той час існувала певна загроза. Коли я повернувся з робочої поїздки до Румунії, мене призначили послом з особливих доручень, і я розпочав роботу над цим питанням.
Нашим головним завданням було уникнення будь-яких провокацій у цьому регіоні. Я навіть отримував критику за те, що наш дипломат відвідує Придністров'я і спілкується з місцевими лідерами. Проте, за юридичними нормами, ми є активними учасниками процесу мирного врегулювання конфлікту в Придністров'ї.
- Іншим учасником якого де-юре є Тирасполь.
Коли стало очевидно, що російські війська не в змозі захопити нашу країну, їхній інтерес до Придністров'я зник. Ми усвідомили, що в цьому регіоні виник вакуум влади. Тому було необхідно вжити всіх можливих заходів, щоб залишатися на чеку і запобігти будь-яким провокаціям проти нашої нації.
Ми використали цю нагоду, ретельно координуючи наші дії з Кишиневом, ОБСЄ, а також з нашими партнерами з США та Європи.
Ми маємо власні національні інтереси. Є певна територія, де раніше існував значний вплив Росії, але з часом виник вакуум, і нам необхідно було вжити заходів проактивно.
Отже, чи означає це, що Росія почала поступово втрачати вплив на Придністров'я?
- Вони почали втрачати, в тому числі завдяки нашим своєчасним і правильним діям, у координації з Кишиневом. Ви ж помітили, що протягом цих років багато хто намагався розкачувати ситуацію, але там нічого такого не відбулося.
Яка буде наша реакція, якщо з їхнього боку відбудуться певні дії?
Ми одразу підкреслили, що Україна не має наміру здійснювати жодних силових дій на території Придністров'я. Як правова держава і учасник міжнародного права, ми захищаємо себе від агресії з боку Росії, водночас поважаючи суверенітет інших країн. Наша позиція полягає в тому, щоб використовувати виключно дипломатичні методи в рамках переговорів щодо врегулювання ситуації в Придністров'ї, аби мирно досягти мети реінтеграції Республіки Молдова. У цьому питанні ми повністю підтримуємо та солідарні з Кишиневом.
У соціальних мережах активно обговорювали можливість входу до Придністров'я, зокрема, піднімалася ідея взяти під контроль склади в Ковбасній.
Скажу ще раз: Україна є країною, що дотримується принципів верховенства права. Ми маємо статус суб'єкта міжнародного права. Наша дипломатична служба працює на високому рівні.
На мою думку, наша дипломатія доклала максимум зусиль для того, щоб підтримувати ситуацію в стабільному стані. Те, що я вам розкриваю зараз, це навіть не п'ять відсотків від усіх наших дій насправді.
Чи вірно я розумію, що ситуація з Придністров'ям завжди була дещо відмінною від так званих "республік" на Донбасі? Останні були абсолютно, на 1000%, під контролем Москви, тоді як у Придністров'ї така однозначна монополія відсутня. Хоча цей регіон офіційно вважається окупованою територією Росії, тут немає такого безумовного контролю, оскільки існує ще один важливий гравець - група "Шериф".
- Там була монополія і навіть ця група "Шериф" повністю контролювалася Москвою. Але після 2014 року все почало згасати, тому що були зроблені дуже правильні, своєчасні кроки, як з боку України, так і з боку Молдови.
Ми негайно заборонили використання України як бази для ротації так званих "миротворчих контингентів", хоча на той момент були присутніми там у статусі спостерігачів.
Другий аспект полягає в тому, що ми перекрили ділянку україно-молдовського кордону, що прилягає до Придністров'я.
І ще було багато інших кроків, які не є публічними, ми їх зробили, і це призвело не просто до згасання інтересу Росії, у них з'явилися конкретні дієві перешкоди, щоб там щось робити. Плюс відбувалися природні процеси, про які я вам говорив, Молдова почала дуже активно включати Придністров'я в єдиний соціально-економічний організм. Всі підприємства "Шерифу" зареєстровані в Кишиневі, і вони всі експортують свою продукцію на ринки Європейського Союзу.
На мою думку, важливо, щоб голос громадянського суспільства був почутий, а не лише тих, хто підпорядкований Москві. Необхідно налагодити співпрацю з представниками громадськості.
Від співрозмовників у Молдові я чув думку, що процес реінтеграції країни може значно пришвидшитися, якщо як Молдова, так і Україна стануть членами Європейського Союзу. Це, на думку багатьох, може суттєво вплинути на населення Придністров'я і спонукати його обирати своє майбутнє. Проте слід розуміти, що це не відбудеться миттєво, оскільки Росія навряд чи просто так відмовиться від свого впливу.
Вона не висловить це, ніколи не наважиться. Проте зміни вже розпочалися. І в найближчому майбутньому вони можуть розвинутися такими темпами, що момент, коли вже не буде можливості повернутися назад, буде перейдено.
- Але реінтеграція, як і вступ до ЄС - це про кілька років, не про півроку-рік?
Цей процес відбудеться сам собою завдяки тому механізму, про який я згадував раніше. Однак для цього необхідні певні умови: потрібно вивести війська та провести демілітаризацію Придністров'я. Це має велике значення.
Це непроста задача, але в першу чергу вона стосується самої Республіки Молдова, адже це її земля. Ми, і я переконаний, що наші партнери також, завжди будемо підтримувати та проявляти солідарність з проєвропейським курсом Республіки Молдова.
