Психологічні наслідки конфлікту: обсяги кризи та способи, якими українці долають труднощі.
Чоловік Марії Іващенко, Павло, вирішив стати добровольцем у війську в той самий день, коли Росія розпочала вторгнення в Україну у 2022 році.
Через шість місяців він загинув під час українського наступу на Хорсонщині. Так Марія стала однією із сотень тисяч українців, які втратили своїх близьких через війну.
Щоб впоратися зі своїм смутком, Марія регулярно відвідувала зустрічі, організовані групою "Жива. Справжні історії кохання". У цьому просторі учасники відкрито обговорюють свої емоції та знаходять втіху в живопису. Кожен малюнок супроводжується написаною історією, що розповідає про їхні переживання та кохання.
Марія стверджує, що живопис служить способом для вираження і структуризації спогадів та емоцій, які людина може не хотіти знову переживати.
"Існує повна довіра. Ніхто вас не судитиме, смієтеся вич и плачете, - каже вона і додає: Вони вас розуміють без жодних умов. Немає потреби нічого пояснювати".
"Існує обґрунтування, чому наш проєкт отримав назву "Жива". Ми відновлюємося, повертаючись до справжнього життя. Для багатьох з нас цей проєкт став рятівною соломинкою в часи, коли здавалося, що немає виходу."
Олена Сокальська, засновниця проекту "Жива", зазначає, що на сьогоднішній день в його рядах вже понад 250 жінок. Крім того, ще близько 3000 жінок очікують на свою можливість приєднатися до ініціативи.
Олена розповідає, що на картинах зазвичай малюють те, що нагадує жінкам про час із своїми коханими або ж мрії, які вони мали. Дехто малює себе та своїх чоловіків, додає Олена.
"Вони часто зображують янголів, своїх близьких або дітей у вигляді янголів," - ділиться вона. - "Ці малюнки символізують завершення одного етапу життя та старт нового."
На додачу до травми від втрат, небезпека та нестабільність під час війни впливають на мільйони українців.
Згідно з поясненнями психотерапевта Ганни Стативки, в умовах війни люди стикаються з втратами безпеки та стабільності, які є основоположними потребами кожної особи.
Коли ці два основні ресурси несподівано пропадають, це викликає значний рівень напруги.
У випадку тривалої війни, стрес може перетворитися на хронічний стан, що проявляється такими симптомами, як тривожність, депресивні настрої, байдужість, порушення сну, труднощі з концентрацією уваги та проблеми з пам'яттю.
"Ви не можете довгий час перебувати у стані напоготові", - каже психотерапевтка, додаючи, що це відбивається на ментальному та фізичному здоров'ї.
Схожа ситуація спостерігається і в українському суспільстві в цілому.
Дослідження та статистичні дані свідчать про те, що значна кількість українців стикається з труднощами у сфері психічного здоров'я, і ця проблема має тенденцію до зростання.
Згідно з інформацією Міністерства охорони здоров'я, у поточному році число людей, що звертаються з психологічними труднощами, збільшилося вдвічі.
"У перші шість місяців 2024 року ми отримали таку ж кількість звернень, як за весь 2021 рік," - повідомив ВВС Україна міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко.
Згідно з маркетинговими дослідженнями, обсяги продажу антидепресантів зросли на 50% у порівнянні з довоєнним 2021 роком.
В статті, опублікованій у визнаному медичному виданні Lancet, висловлюється припущення, що 54% українців, у тому числі біженці, страждають від пост-травматичного стресового розладу (ПТСР). Крім того, 21% населення відчуває значну тривожність, а 18% мають високі показники стресу.
Інша робота, виконана в 2023 році, виявила, що 27% українців страждають від депресії або почуття смутку. Це на 20% більше у порівнянні з 2021 роком, до початку повномасштабної агресії з боку Росії.
За оцінками Світової організації з охорони здоров'я (WHO), більшість населення України стикається з негативними наслідками життя у війні для свого здоров'я.
"Симптоми можуть проявлятися по-різному. Один відчуває печаль, інший – тривогу, деякі стикаються з труднощами зі сном, а хтось почувається втомленим і виснаженим. Існують також випадки, коли люди стають більш агресивними. Крім того, деякі мають невідомі соматичні симптоми, які можуть проявлятися у вигляді болю або загального поганого самопочуття", - зазначив у коментарі для ВВС представник ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт.
Водночас Україна зробила великий прогрес у подоланні пост-радянського ставлення до проблем, пов'язаних із психічним здоров'ям, зазначає представник WHO. Ярно Хабіхт каже, що у перші місяці війни ментальний добробут був серед пріоритетів.
"В Україні розпочалася дискусія про психічне здоров'я, і, на мою думку, це справді щось особливе, чого ми не спостерігали в багатьох інших регіонах," - зазначає він.
Перша леді України Олена Зеленська активно підтримує ініціативу з питань ментального здоров'я під назвою "Ти як?".
Вона також започаткувала третій Саміт для перших леді та джентльменів, присвячений темі психічного здоров'я.
Один із співведучих шоу - Стівен Фрай, британський актор, автор книг та активний борець за права в сфері психічного здоров'я.
У розмові з BBC Ukrainecast він охарактеризував психологічні труднощі, з якими зіштовхуються українці, як "термінову кризу". Проте він також висловив своє захоплення тим, наскільки активно вони намагаються знайти вирішення цієї проблеми.
"Це вражаюче, що в Україні піднімають такі теми, - підкреслив Стівен Фрай. - Саме в цьому полягає потужність України. Той момент, коли росіяни почнуть обговорювати психічне здоров'я своїх солдатів та проблеми, що їх турбують, стане початком їх виходу з того тоталітарного жаху, в якому вони перебувають сьогодні."
За словами психотерапевтки Ганни Стативки, один із шляхів, яким українці реагують на травми, викликані війною, – це згуртування.
Вона зазначає, що люди стали більш схильними підтримувати одне одного, проявляють більше ввічливості, навіть у публічних просторах.
"Люди стали активніше спілкуватися зі своїми сусідами. Чимало з них займаються волонтерською діяльністю, роблять внески і прагнуть підтримувати інших. Це стане важливим чинником стабільності. Сьогодні ми спостерігаємо зростання довіри та емпатії між людьми", - зазначає психотерапевтка.
Марія Іващенко сьогодні самостійно виховує чотирьох дітей. Вона знову знаходить у собі сили усміхатися, хоча іноді це відбувається і крізь сльози. Тим, хто пережив втрату близьких, вона радить: "Не бійтеся спілкуватися з іншими. Вирвіться з власної ізоляції. Не дозволяйте собі залишатися наодинці".
"Головне - це не опускати руки і не вважати, що ти один у цьому світі, або що нікому не цікаво. Це зовсім не так," - стверджує вона.
"Наші чоловіки вирушили на війну не для того, щоб ми впадали у відчай, а щоб ми могли жити далі."
Наслідки війни позначаться на майбутніх поколіннях, але українці вже сьогодні докладають значних зусиль для подолання травматичних переживань.
