Російські війська поступово наближаються до Куп'янська, і що насправді відбувається в цьому регіоні, може розповісти комбат, полковник Вахрамєєв.
Цієї осені військові РФ змогли увійти до Куп'янська та перетнути річку Оскіл.
13 листопада група російських солдатів, що вирвалася з розбитої колони Сил оборони, проникла на околиці Куп'янська, розташованого на правому березі Оскола. Через кілька тижнів ворожі човни перетнули саму річку, яка тривалий час слугувала для них недоступним бар'єром.
Вперше з моменту початку наступальних операцій російських військ на Куп'янському напрямку, що тривають з 2023 року, окупанти наблизилися до позицій українських військових та цивільного населення. Це стало причиною активних розмов про можливу повторну втрату Куп'янська, який було звільнено на початку вересня 2022 року.
Щоб зрозуміти й побачити, наскільки ці події змінили обстановку на Куп'янському напрямку, "Українська правда" з'їздила до командира одного з тамтешніх підрозділів - комбата бригади "Буревій" Національної гвардії України, полковника Костянтина Вахрамєєва.
Ми маємо зустріч із полковником Вахрамєєвим не в Харкові, не в Шевченковому – місці, що слугує проміжною зупинкою цивілізації, і навіть не в Куп'янську. Наша локація – лівий берег Оскола, який переважно заселений російськими військами. Від нас до лінії бойових дій (ЛБД) залишається всього кілька кілометрів.
Як згодом поділиться сам Вахрамєєв, з моменту початку повномасштабного вторгнення він прагне бути якомога ближче до лінії бойових завдань. Адже чим ближче знаходиться командний штаб, тим ефективніше можна здійснювати управління.
З іншого боку, якщо комбат управляє батальйоном з лівого берега річки, то ситуація на Куп'янському напрямку не настільки критична, як може здатися з новин. Вона радше "тяжко контрольована", як каже Вахрамєєв.
До моменту зустрічі з командиром ми подорожуємо на броньованій машині. Швидко проїжджаємо через зруйнований і малозаселений Куп'янськ, а ще швидше - перетинаємо річку на лівий берег.
Переправи не залишаються в зоні бойових дій надовго, діляться своїми спостереженнями бійці "Буревію". Зазвичай, вони функціонують лише кілька днів або тижнів, після чого стають мішенню для російських КАБів. Усі, і ми в тому числі, прагнуть уникнути зустрічі з цими небезпечними снарядами. На щастя, нам вдається це зробити.
Ми повільно та обережно перетинаємо, або ж, скоріше, перепливаємо ділянку, де Оскол розлився.
Села, розташовані на лівому березі Оскола, виглядають ще більш спустошеними та жахливими, ніж Куп'янськ. Проте навіть тут залишилися люди — ми спостерігаємо за ними через вікно броньовика. Окрім поодиноких мешканців, про нещодавню цивілізованість цього місця свідчать вцілілі каркасні будівлі, дитячі майданчики та яскраво-зелена трава, що пробивається крізь зимовий холод.
Полковник Вахрамєєв зустрічає нас у своєму командному центрі, який розташований в одному з підвалів місцевості. Він виглядає спокійно та втомлено, але не здається виснаженим.
"Сьогодні ми здійснили наступальні дії поблизу села Кругляківка, завдавши удару ворогу, який змушений був відступити. Ми зайняли його позиції. Це типовий день та ніч, яка плавно переходить у ранок," - так описує він свої повсякденні будні, одночасно запевняючи, що готовий виділити нам стільки часу, скільки буде потрібно.
Вахрамєєв 32 — представник нового, свідомого і гуманного покоління українських військових. Після закінчення сьомого класу він вступив до Київського ліцею Богуна, а потім продовжив навчання у військовому навчальному закладі вищого рівня, зрештою потрапивши до Національної гвардії. Невдовзі перед початком великої війни він став частиною Першої президентської бригади НГУ, яка тепер носить ім'я "Буревій".
Батальйон Вахрамєєва прибув на Куп'янський напрямок наприкінці серпня 2024 року. Полковник згадує, що ситуація була вже критичною: одна з новостворених бригад не змогла утримати свої позиції і дозволила ворогу захопити село Піщане, розташоване всього за 15 кілометрів на південний схід від Куп'янська. За словами Вахрамєєва, обстановка в цій бригаді була настільки жахливою, що на деяких ділянках фронту на всю територію були лише двоє солдатів.
"Нашим першим кроком було оперативно збудувати оборонні позиції, щоби зупинити ворога та знизити його бойовий дух. Саме знищення бойового духу є найбільш складним завданням. Коли їхні солдати починають наступ, вони буквально заряджаються оптимізмом, вірячи, що зараз візьмуть штурмом і все вдасться. Тому на початку нам довелося "приземлити" їх за допомогою артилерії – так вони зрозуміли, що тут вже інша бригада", - згадує Вахрамєєв про початок осені на Куп'янщині.
26 вересня підрозділ "Буревій", спільно з 77 бригадою та батальйоном "Ахіллес", успішно зупинив один із найбільших наступів російських військ у цьому регіоні. Того дня з уже захопленого села Піщане в напрямку Кругляківки та Колісниківки рухалося 50 одиниць бронетехніки, на яких перебували російські десантники. Приблизно 70% з них було знищено за допомогою FPV-дронів, близько 20% - за рахунок дистанційних мін, а майже 10% - завдяки діям самих військових.
Попри подальшу злагоджену роботу українських підрозділів, російська армія завдяки величезній перевазі в піхоті все ж змогла розвинути наступ і пройти майже 10 кілометрів на захід.
Саме його наразі намагається роздробити, а потім відсунути від річки батальйон Вахрамєєва.
"У нас активно працюють спеціалізовані штурмові підрозділи та безпілотники. Одним ударом ми здатні нейтралізувати 5-7, а часом навіть 10-12 їхніх бійців, при цьому не маючи втрат з нашого боку. На нашій ділянці річка залишається неперетворювальною перешкодою для них – вони ховаються по хатах. І навіть якщо ризикнуть перейти 20 осіб, їх миттєво знищать. Щоб повноцінно форсувати річку, їм знадобиться ретельно спланована та потужна операція", - зазначає командир з оптимістичним настроєм.
Відповідаючи на запитання про те, чи зможе зимова погода і морози сприяти переходу росіян через води, Вахрамєєв висловлює сумнів — малоймовірно, що Оскіл стане настільки крижаним.
Спочатку на заході від захопленої Масютівки, а потім на заході від окупованого Новомлинська - нібито створюючи кільце навколо селища Дворічна. Проте, згідно з інформацією від DeepState, на початку грудня з Новомлинська російських військ вдалося вигнати.
З цього ж виступу, який можна умовно охарактеризувати як "північний", російські війська на короткий час змогли проникнути й у сам Куп'янськ. Ці події викликали безліч чуток щодо можливого захоплення міста.
"Вони прагнуть захопити все - Борова, Куп'янськ Вузловий. Усе, що розташоване на цій стороні Оскола. Якщо їм вдасться закріпитися тут, нам буде вкрай складно їх атакувати, адже це потребуватиме переходу через річку. У разі успіху вони здобудуть істотну тактичну перевагу," - зазначає Вахрамєєв.
"Чи спостерігаєте ви в даний момент серйозну загрозу для Куп'янська?" - запитуємо у комбата.
"Та ні. З тими силами та засобами... Тут 15-ий мотострілковий полк, який у них сформований переважно із зеків. Іноді трапляються такі діди, що ми навіть не розуміємо, як вони йдуть пішки 10 кілометрів до позицій. Хоча є і молоді контрактники - 1998-1999 року народження, половина з Криму.
На мою думку, у супротивника немає додаткових ресурсів, які він міг би використати в цій ситуації. Тому, що стосується Куп'янська, ще попереду багато боїв, - зазначає він.
Це вже друга наша зустріч із полковником Вахрамєєвим. Перша відбулася в квітні 2023 року, далеко від лінії фронту, на одній з автозаправок біля Києва. Тоді Офіс президента активно реалізовував ініціативу "Гвардії наступу", в той час як Вахрамєєв вів процес формування свого батальйону в рамках цього проєкту.
Перша президентська бригада оперативного призначення, названа на честь Дорошенка, стала однією з восьми бригад Гвардії наступу Національної гвардії України, відома під назвою "Буревій".
Відповідаючи на запитання про зміни, що відбулися під час трансформацій, Вахрамєєв зазначає, що були актуалізовані штатна структура, матеріально-технічне забезпечення, підходи до підбору кадрів та рівень автономії бійців. Він розповідає, що в його підрозділі з'явилися новітні бойові посади, які передбачають співпрацю з безпілотниками та засобами електронної боротьби, сучасні бронетранспортні засоби, а також можливість вибору особового складу з тих, кого надсилає ТЦК, і право визначати місця служби для військовослужбовців відповідно до їхніх навичок.
Командир Костянтин Вахрамєєв ділиться своїм досвідом підготовки батальйону:
Розглядаючи свій досвід, я усвідомлюю, що, можливо, не приділяв достатньо уваги навчанням з інженерної підготовки та протидії безпілотним літальним апаратам. У наших навчальних центрах проводиться надто мало занять, присвячених саме цьому аспекту, тобто тим діям, які повинен вжити солдат при виникненні ворожого дрону. Це вкрай важливе питання!
Кожен російський військовополонений, якого ми затримуємо, має при собі інструкції - що робити, коли виявляють безпілотник. Від рекомендацій прикидатися мертвим до порад, як сховатися. Ми серйозно відстаємо в цьому аспекті.
Сьогоднішня війна кардинально відрізняється від того, що я навчався в військових школах. Моя головна мета зараз - не дозволити противникові з піхоти досягти моїх укріплень. Піхота стала останнім засобом у цій боротьбі. Спочатку вступають в бій артилерія, бойові машини та дрони, а лише на завершальному етапі підключається піхота.
Штаб батальйону аналізує можливі шляхи руху ворога, тоді як розвідники організовують вогневе ураження. Артилеристи щоранку налаштовують свої артилерійські системи, усвідомлюючи, що з цієї позиції, з цього куща чи з цього дерева може з'явитися противник.
Зараз війна працює на випередження".
У квітні 2023 року Вахрамєєву вдалося сформувати свій батальйон на приблизно 80%. У складі батальйону було рівномірне співвідношення досвідчених військовослужбовців та новобранців, які приєдналися за оголошенням "Гвардії наступу", приблизно 50 на 50. Всі бійці пройшли 45-денний тренувальний курс на полігоні в Україні, а в травні 2023 року вперше вирушили на схід, до Білогорівки на Луганщині.
Після Білогорівки "Буревій" тримав оборону і контратакував у Кремінському лісі, де разом працювали одразу три бригади Гвардії наступу: "Буревій", "Азов", "Хартія". І зрештою бригаду перевели на Куп'янськ.
"Деякі бригади, як-от "Червона калина", брали участь у наступах 2023 року. А нас застосовували в тих місцях, де провалювалася оборона. Нашою задачею було не дати противнику почуватися вільно в певних місцях", - пригадує Вахрамєєв.
"Чи можете пояснити, з якою метою було ініційовано окремий проєкт під назвою "Гвардія наступу"? Враховуючи, що ваша бригада виконує досить стандартні завдання", - запитуємо у командира.
"Ми вже рік на цьому місці, і ніхто не повертається додому. Важко організувати будь-які дії з втомленими людьми. Їм потрібен відпочинок. Я вважаю, що після шести місяців інтенсивних бойових дій варто хоча б на три місяці зробити паузу", - говорить Вахрамєєв.
На більш спокійних, тобто не так активно обстрілюваних позиціях, солдат з батальйону Вахрамєєва може залишатися від 20 до 30 днів. Натомість на важких, які постійно піддаються обстрілам та бомбардуванням, цей термін скорочується до 7 днів.
Людей, які готові заходити на важкі позиції, ділиться Вахрамєєв, стає все менше і менше.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Долю Куп'янська визначить чисельність українських піхотинців та ефективність їх управлінських стратегій. Наразі, незважаючи на чисельну перевагу російських військ у особовому складі, FPV-дронах та безпілотниках, які використовуються на оптоволоконних системах, наші Сили оборони успішно протистоять ворожим атакам.
