Еволюція розподіленої генерації є ключем до енергетичної автономії.

член Громадської ради при Міністерстві енергетики України

Енергетична система України, що складається з енергоємних пострадянських генеруючих об'єктів, вже давно вимагала змін і реформування.

Однак початок російсько-української війни суттєво ускладнив ситуацію, поставивши перед енергетичним сектором нові виклики.

Водночас саме зараз стало очевидно, що для забезпечення енергетичної безпеки країни необхідно шукати нові підходи.

Одним з таких рішень є розвиток розподіленої генерації. Це дозволить не лише забезпечити безперебійне енергопостачання для об'єктів критичної інфраструктури, а й підвищити стійкість енергосистеми загалом.

Які дії слід вжити для впровадження розподіленої генерації в Україні, і чому ці рішення мають значення не лише в даний момент, а й у довгостроковій перспективі?

Наразі українська енергетика залежить від централізованих об'єктів генерації - атомних і теплових електростанцій, теплоелектроцентралей, крупних гідроелектростанцій. Однак ці об'єкти (на щастя, крім атомних) стали мішенями для ворожих ракетних обстрілів і їх пошкодження має значні наслідки для споживачів. Отже, питання розвитку малої генерації стає актуальним як ніколи.

Розподілена генерація являє собою мережу компактних енергетичних установок, які мають потужність до 20 МВт і підключені до системи розподілу електроенергії (ОСР). До таких об'єктів належать когенераційні та газопоршневі станції, біогазові комплекси, вітрові турбіни та сонячні електричні панелі.

Основною вигодою є те, що їм не потрібні значні фінансові інвестиції, вони без проблем інтегруються в існуючі мережі та можуть бути оперативно активовані для забезпечення електропостачання у разі виникнення дефіциту електричної енергії в Об'єднаній енергетичній системі України.

Велика кількість малих генеруючих станцій, на відміну від малої кількості великих, набагато складніше вивести з ладу, що робить їх ідеальним рішенням для підвищення енергетичної стійкості в умовах війни.

Розвиток енергетичного сектору завжди ґрунтувався на ясних бізнес-нормах, визначених державними органами. Це стосується таких аспектів, як будівництво, підключення, реалізація електроенергії та тепла, а також об'єктів генерації. Наразі галузь стикається із рядом серйозних викликів, які ускладнюють прогрес у сфері розподіленої генерації.

Важливість усунення бюрократичних бар'єрів. Завдяки міжнародним програмам підтримки (таким як ПРООН, USAID) наші комунальні та критично важливі підприємства отримують генеруюче обладнання та електростанції. Однак, вони стикаються з труднощами у запуску цих систем у промислову експлуатацію, що заважає початку виробництва теплової та електричної енергії.

Проблеми із з'єднанням до електричних, теплових і газових мереж виникають через нестачу вільних потужностей і відсутність чітких правил для підключення третіх осіб. Таким чином, важливо розробити нові регуляції, які полегшать цей процес і забезпечать можливість швидшого та економічнішого підключення об'єктів малої генерації до зовнішніх мереж.

Завдяки новаціям законопроєкту №11392 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення господарської діяльності", планується підвищення інвестиційної та організаційної привабливості для розвитку розподіленої генерації. Цей документ був створений у співпраці з бізнес-середовищем та залученням численних експертів, включаючи фахівців ПРООН та USAID в Україні.

Інтеграція теплопостачальних виробництв у систему централізованого теплопостачання. Окрім труднощів, пов'язаних із підключенням до електричних та газових систем (у випадку використання природного газу як пального), виробникам потрібно також вирішити питання щодо підключення до мереж централізованого теплопостачання.

Якщо ця мережа і когенераційні установки (КГУ) афілійовані, то суттєвих проблем не буде. Якщо це різні сторони, то виникають двосторонні правовідносини, які потрібно врегулювати. Стаття 21 закону про теплопостачання надає таке право, але норма обмежується двома абзацами. Хоча законопроект №11392 не повною мірою вирішує всі питання щодо приєднання (диспетчеризація, балансування, погодинні графіки), він доповнює бізнес-правила для таких випадків.

Енергетичні вимоги для підключення нових генерацій до електромережі. Яким чином це організовано в даний час? Кожна вітрова або сонячна електростанція повинна отримати індивідуальні технічні умови (ТУ). Відповідно до цих умов, буде здійснено прокладання окремих ліній електропередачі (ЛЕП) до мереж обленерго (ОСР) або "Укренерго", що може передбачати також будівництво двох незалежних електропідстанцій.

Це сприятиме підвищенню енергоємності мереж обслуговуючих компаній, таких як ОСР або "Укренерго", що, у свою чергу, призведе до зростання витрат на їх підтримку, які компенсуються всіма споживачами через тарифи. Оскільки сонячні панелі генерують електроенергію лише вдень, на одній ділянці (відповідно до певних технічних умов) можливо реалізувати кілька різних типів генерації. Це явище відоме як Cable pooling.

Обговорюваний законопроєкт пропонує реалізувати нову можливість. Наприклад, система сонячної генерації може бути інтегрована з мережею вітрової генерації, що дозволяє їм спільно постачати електроенергію через погоджену точку підключення, визначену в технічних умовах для вітрових установок. Це можливо з певними обмеженнями, проте сонячним генераторам не потрібно отримувати нові окремі технічні умови.

Цей крок дасть можливість об'єктам відновлювальної енергетики знизити інвестиційний тягар і забезпечити більш надійне постачання електричної енергії в мережу. Таке рішення також дозволяє зекономити капіталовкладення для операторів системи розподілу або "Укренерго", оскільки немає потреби в будівництві двох ліній електропередачі та двох підстанцій, що в свою чергу сприятиме оптимізації тарифів для кінцевих споживачів.

"Сплячі" технічні умови, які блокують діяльність реальних інвесторів. Відповідно до законодавства, ОСР та "Укренерго" повинні обраховувати заброньовану та вільну потужності кожної підстанції. Заброньована потужність - це не лише підключені заводи та споживачі, які споживають електроенергію з цих підстанцій, а й суб'єкти, що отримали ТУ, але з певних причин не приєдналися.

Де-юре за ними зберігається потужність на підстанції, яка в результаті зменшує об'єм вільної потужності. У таких умовах стаються ситуації, коли максимально наближене до об'єкта критичної інфраструктури місце підключення до електричних мереж не має вільної потужності, хоча де-факто така потужність є. Просто хтось її забронював, але не використовує (вона зайнята "сплячими" ТУ).

Для запобігання подібним ситуаціям важливо ввести обмежений термін дії технічних умов (ТУ) на розробку проєктно-кошторисної документації. Це дозволить уникнути ситуацій, коли інвестор, який отримує потужність, затримується на невизначений час. Законопроєкт №11392 передбачає саме такі зміни. Окрім цього, при підключенні до мереж "Укренерго" пропонується певна плата, що зобов'язує замовника отримувати технічні умови усвідомлено.

Якщо це буде запроваджено, то одні замовники почнуть розвивати свої проєкти, а інші від них відмовляться, що вивільнить потужності на підстанціях. Завдяки недопущенню штучного бронювання потужностей на ринок приходитимуть реальні інвестори, а витрати на підключення стануть більш справедливими.

У законопроекті №11392 містяться й інші інновації, які, завдяки простим та організаційним рішенням, сприяють зростанню інтересу з боку інвесторів і споживачів до самостійного підвищення енергонезалежності. Це, в свою чергу, допомагає зміцнювати стійкість енергетичної системи та забезпечувати безперебійне електропостачання, навіть у складних умовах війни.

Серед цих нововведень можна виділити такі: можливість резервування потужностей у "Укренерго" під час проведення інвестиційних досліджень; право на самостійне зведення або модернізацію підстанцій операторів системи розподілу; поліпшення умов для "активних" споживачів та систем зберігання енергії; а також спрощення процесу отримання ліцензій.

Сучасний стан енергетичного сектора України продемонстрував, що розподілена генерація є не лише реакцією на актуальні виклики війни, але й стратегічним кроком до забезпечення енергетичної автономії. Це важливо, оскільки великі генераційні об'єкти виявляються особливо вразливими до ворожих атак.

Попри складну ситуацію, важливо не піддаватися паніці. Кількість відключень електроенергії важко передбачити, але ми маємо всі можливості для покращення ситуації в енергетичному секторі. Усі зміни, які відбуваються, повинні бути спрямовані на створення прозорого та ефективного регуляторного середовища, у якому українська енергетика зможе розвиватися стабільно і надійно.