Гонка штучного інтелекту, фінансові стратегії Трампа та еволюція конфліктів: ключові бізнес-літературні видання року за версією FT.
Один з найпрестижніших бізнес-журналів у світі, Financial Times, протягом 20 років визначає найвидатнішу бізнес-книгу року. Яка ж праця здобула перемогу цього року?
Відзначаючи переможців, журі прагне акцентувати увагу на ключових тенденціях глобальної економіки в конкретний період. У 2022 році, коли розпочалася велика війна в Україні, спостерігалися руйнування логістичних ланцюгів та загострення геополітичної боротьби між США та Китаєм у сфері майбутніх технологій, не дивно, що в центрі уваги опинилася книга "Війна чипів".
Проте переможець 2023 року вразив усіх. Незважаючи на зростаючий інтерес до швидкого прогресу штучного інтелекту (ШІ) після появи чат-бота ChatGPT минулого року, цього разу вперше в історії премії перемогла робота, присвячена управлінню: книга "Правильний вид неправильного: чому навчання на невдачах може привести до успіху" авторства професорки Гарвардської школи бізнесу Емі Едмондсон.
Проте, ШІ залишається у фокусі FT - цьогоріч тріумфувала книга журналістки Bloomberg Пармі Олсон "Перевага: ШІ, ChatGPT і гонка, яка змінить світ". Це вже вчетверте за останні п'ять років головну нагороду здобуває книга, присвячена розвитку техносектору.
У цьому виданні йдеться про змагання у сфері штучного інтелекту між Семом Альтманом, одним із засновників OpenAI, та Демісом Хасабісом з DeepMind. Також розглядається, як під впливом потужних спонсорів, таких як Microsoft і Google, ці технологічні компанії все більше зосереджуються на комерціалізації своїх розробок.
Які ще твори мали шанс на цю нагороду? І в чому саме Supermacy відрізняється від решти фіналістів?
Процедура вибору лауреатів ювілейної премії залишалася незмінною, як і в минулі роки: автори та видавці мали можливість подавати свої заявки з 22 квітня до 30 червня через спеціально створений веб-ресурс.
Більше 600 заявок надійшло, і в серпні редакція FT обрала топ-16 кандидатів. До цього списку увійшли роботи, що досліджують гонку в сфері штучного інтелекту, вплив AI на процес набору кадрів, роль Amazon на глобальному ринку електронної комерції, систему закупівель оборонних відомств США, а також змагання за літій — важливий метал для індустрії електромобілів.
У списку також присутні економічні дослідження релігій та аналіз трансформацій у корпоративному світі в умовах цифровізації. Додатково, організатори премії виділили автобіографію Гері Стівенсона, колишнього трейдера свопів у Citigroup, а також книгу, присвячену співзасновнику Microsoft Біллу Гейтсу.
Після того, як Дональд Трамп здобув перемогу на виборах у США, особливу увагу привернуло розслідування журналістів NYT, яке отримало назву "Щасливий невдаха: як Дональд Трамп розтратив батьківські статки і створив видимість успіху". За словами FT, Рас Бюттнер і Сюзанна Крейг зібрали дані про податки та провели численні інтерв'ю з різними джерелами, щоб виявити правду, що стоїть за Трамповими заявами про створення багатомільярдного бізнесу.
У вересні журі, до складу якого, крім редакторки FT Рули Халаф, увійшли представники Nikkei, Чиказької бізнес-школи, Schroders та Mozilla, обрало шістьох фіналістів. В цей перелік потрапили, зокрема, дослідження впливу ШІ, економіки племінних інстинктів та питання довголіття.
Пармі Олсон отримала від Financial Times нагороду в 30 тис. фунтів стерлінгів, п'ять інших фіналістів - по 10 тис. фунтів. Книги переможниці і фіналістів можна придбати англійською в українських книгарнях та на Amazon.
"Корпорації в XXI столітті: Чому більшість з того, що нам кажуть про бізнес, є ілюзією". Джон Кей аналізує еволюцію бізнес-стратегій та виклики в отриманні довіри споживачів.
Він представляє дві ключові хвилі в теорії та практиці управління бізнесом. Перша хвиля виникла в останній чверті 20-го століття і була пов'язана з акцентом на акціонерну вартість, коли керівники компаній активно шукали можливості для отримання швидкого прибутку, щоб збільшити котирування акцій своїх підприємств.
Друга ж почалася, коли економіка знань вивела вперед молодшу, більш холоднокровну групу бізнесменів. Обидві хвилі зараз співіснують.
На прикладах занепаду колишніх корпоративних ікон, таких як General Electric, Imperial Chemical Industries та Deutsche Bank, автор робить висновок, що перша хвиля фінансіалізації працює краще для фінансистів, ніж для тих, кого фінансують, і що, доведена до крайнощів, акціонерна вартість була "найдурнішою ідеєю у світі".
Проте акціонерна вартість продовжує відігравати важливу роль у багатьох радах директорів, незважаючи на те, що компанії нової економіки, такі як Meta, Apple та Alphabet, акцентують увагу на інтелектуальному капіталі, а не на фінансових показниках. На зміну традиційним командно-адміністративним та транзакційним підходам прийшла модель співпраці, яка передбачає залучення працівників до процесу ухвалення рішень та спільне формування цілей.
Як стверджує Кей, взаємодія цих хвиль створила парадоксальну ситуацію: споживачі в захваті від товарів, але відчувають неприязнь до виробників. Незважаючи на те, що світовий бізнес пропонує вражаючі інновації та послуги, він втратив довіру населення.
У XXI столітті наші найжаданіші продукти та послуги більше не знаходяться на складах чи в контейнерах: вони з'являються на екранах наших пристроїв, поміщаються у наші кишені або заповнюють наші думки. Проте, незважаючи на те, що ми споживаємо більше, ніж коли-небудь, величезні компанії стикаються з проблемою втрати довіри.
Фармацевтична промисловість створює вакцини, що рятують життя, але втратила довіру громадськості. Збільшення розриву в оплаті праці між керівниками та працівниками дестабілізує наші суспільства. Facebook і Google мають більше клієнтів, ніж будь-яка інша компанія в історії, але їх засуджують", - пише Кей.
"Плем'я: як культурні інстинкти, що нас роз'єднують, можуть допомогти об'єднати нас". Професор Колумбійського університету Майкл Морріс досліджує тему трайбалізму - організації спільноти, яка базується на родоплемінних зв'язках.
"Усі ми не раз чули, як фахівці вказують на зростання трайбалізму, яке звинувачують у різних проблемах - від політичного розколу до дискримінації на трудових місцях. Проте Майкл Морріс стверджує, що наші племінні інстинкти можуть бути таємною силою, що допомагає людству", - так описує книгу видання FT.
"Ми - єдиний вид, що існує в племенах, здатних розширюватися до таких масштабів, які перевищують межі звичайних кланів і спілок", - зазначає Морріс.
Він роз'яснює, що еволюція сформувала людську психологію, визначаючи три основні напрямки. Перший з них – це інстинкт соціальної належності, який спонукає нас копіювати поведінку більшості. Другий – інстинкт героїзму, що мотивує нас наслідувати тих, кого вважаємо найбільш шанованими. Третій – інстинкт спадщини, який підштовхує нас вивчати і використовувати досвід наших предків.
"Ці племінні інстинкти дозволяють нам ділитися знаннями та цілями і працювати в команді, щоб передати накопичений запас знань наступному поколінню. Замість того, щоб висміювати племінні імпульси за їхню ірраціональність, ми можемо визнати їх потужними важелями, які підвищують продуктивність, зцілюють розколи і запускають шокові хвилі культурних змін", - резюмує Морріс.
"Імператив довголіття: Побудова кращого суспільства для здоровішого і довшого життя". Професор економіки Лондонської бізнес-школи Ендрю Скотт закликає до кардинальних змін в тому, як ми думаємо про здоров'я, старіння та майбутнє.
За його словами, у XX столітті відбулася справжня революція в середній тривалості життя. Нехай ви чоловік чи жінка, чи народилися на півдні, чи на півночі планети, ви маєте можливість сподіватися на те, що ваше життя буде значно довшим, ніж у ваших предків.
Однак, замість того щоб розглядати це як безцінний подарунок додаткового часу, ми сприймаємо це як обтяження: старше покоління, яке страждає від хвороб, покладається на все меншу кількість молодих людей, котрі мають їх підтримувати.
Це не може бути нормою. Довге життя може стати символом надії та можливостей, якщо ми скористаємося шансом втілити безсмертний порядок денний. У цьому контексті ми повинні практикувати сталий спосіб життя не лише для власного блага, інвестуючи в свої фінанси, здоров'я, навички та стосунки, щоб підтримувати тривалість життя, але й для блага нашої планети", - зазначає Скотт.
Імперативом, на його думку, є переформатування світу таким чином, щоб якомога більше людей могли насолоджуватися перевагами довшого життя. Він прагне відійти від наративу про "старіюче суспільство", а виступає за "суспільство довголіття", яке сприймає і планує той факт, що безпрецедентна кількість людей може прожити близько 100 років.
"Підрозділ X: Як Пентагон і Кремнієва долина змінюють майбутнє війни". Керуючий партнер Shield Capital Радж Шах та колишній спеціальний помічник голови Об'єднаного комітету начальників штабів США Крістофер Кірхгофф пишуть про масштабну трансформацію способів ведення війни - настільки ж глибоку, як винайдення пороху чи початок ядерної ери.
Літаючі автомобілі, дрони з штучним інтелектом та мікросупутники, що можуть виявляти незаконні об'єкти, - все це та ще багато новинок входять до складу озброєння Міністерства оборони США.
До нещодавнього часу Пентагон стикався з проблемами у взаємодії з Кремнієвою долиною, а його повільні процеси заважали розвитку інновацій. Для вирішення цієї ситуації був створений підрозділ X, який має на меті налагодити співпрацю з розробниками з Долини та пришвидшити інтеграцію передових програмних і апаратних рішень у військову сферу.
Оскільки вони отримали можливість обходити бюрократичні перепони і діяти подібно до венчурних фірм, Шах, Кірхгофф та їхні колеги з підрозділу отримали завдання швидко реагувати на термінові військові запити, використовуючи технології стартапів, а не традиційних великих постачальників, таких як Lockheed, Raytheon і Boeing.
Зазирнувши до ШІ-лабораторій, майстерень безпілотників, а також на лінію фронту в Україні, Шах і Кірхгофф пишуть, що в умовах, коли Китай наказав усім своїм компаніям надавати свої дослідження і технології для використання у військових цілях, зміцнення відносин між Вашингтоном і Кремнієвою долиною сьогодні - нагальна потреба", - описує книгу FT.
У своїй книзі "Зростання: Розплата" економіст Деніел Зюскінд аналізує конфлікт між незупинним бажанням досягати економічного зростання, яке загрожує посиленням соціальної нерівності та руйнуванням навколишнього середовища, і потребою зберігати цінності, які ми вважаємо важливими.
За останні два століття економічне зростання звільнило мільярди людей від бідності та зробило життя здоровішим і довшим. Однак це процвітання далося величезною ціною: поглиблення нерівності, дестабілізація технологій, руйнування довкілля та зміна клімату.
Зюскінд підкреслює, що вирішення проблеми зростання є невідкладним завданням нашого часу. Багато людей, спостерігаючи за повільним темпом продуктивності в Європі, Китаї та інших регіонах, висловлюють занепокоєння з приводу уповільнення економічного зростання. Для багатьох політиків основною метою стає подолання цієї стагнації. Водночас, інші вважають, що, з огляду на соціальні та екологічні витрати, єдиний розумний шлях вперед полягає в усвідомленому скороченні масштабів економічної діяльності.
Зюскінд у своїй книзі підкреслює, що світ не може відмовитися від зростання і дає поради, щоб "зростання краще відображало те, що ми насправді цінуємо".
На думку Зюскіна, світові керівники повинні акцентувати увагу на досягненні збалансованого зростання, а не на його кількісних показниках. Занадто довго вони сприймали гонитву за економічним зростанням як спосіб уникнення складних питань розподілу ресурсів. Однак компроміси є неминучими, і їх варто визнавати.
Наприклад, безмитна торгівля може викликати скорочення робочих місць, що підриває "звичні джерела колективної ідентичності та спільних цілей". З іншого боку, розвиток сучасних цифрових технологій у соціальних мережах може бути вигідним для акціонерів, проте також має ризик зосередження надмірної влади в руках небагатьох.
"Політичні рецепти Зюскінда зосереджені на тому, як генерувати нові ідеї. Вони включають дотримання правила, що патентувати можна лише "неочевидні" речі, на відміну від нинішніх політик, які надають захист "пристрою для полегшення однієї дії.
Політики мають шукати нові підходи до формування призових фондів для наукових інновацій та активізувати розвиток сектора досліджень і розробок. Як зазначає FT, британський уряд не повинен задовольнятися лише планами на щорічне фінансування, яке становить лише третину від витрат компанії Alphabet.
Пармі Олсон - це колишня журналістка видань Wall Street Journal та Forbes, а зараз вона працює як технологічна аналітикиня у Bloomberg. У 2012 році вона випустила свою дебютну книгу "We Are Anonymous", у якій досліджує діяльність хакерської активістської групи Anonymous.
"Перевага: ШІ, ChatGPT і гонка, яка змінить світ" - її друга книга. Нагороду від FT та 30 тис. фунтів стерлінгів призових вона отримала на церемонії в Лондоні 9 грудня.
У цій книзі авторка розкриває суперництво між двома провідними фігурами у сфері штучного інтелекту: Демісом Хассабісом, співзасновником DeepMind, та Семом Альтманом з OpenAI.
"Якщо звести все разом, майбутнє ШІ було написане двома людьми: Альтманом і Хасабісом. Завдяки Альтману світ отримав ChatGPT. Завдяки Хасабісу ми маємо ШІ так швидко", - підкреслює журналістка.
"Олсон вражаюче розкриває еволюцію штучного інтелекту як захоплюючу суперечку між фанатиком ігор Хассабісом та цифрофаном Альтманом, які змагаються за контроль над технологією, створення бізнесу та лідерство у технологічному майбутньому," - зазначила редакторка FT Халаф, коментуючи її перемогу.
"Поки Альтман оцінював свій успіх через показники, такі як інвестиції або кількість користувачів свого продукту, Хассабіс прагнув до визнання. Деміс неодноразово ділився з командою своєю амбіцією: він мріяв про те, щоб DeepMind здобув від трьох до п'яти Нобелівських премій в наступні десять років", — зазначає Олсон.
Це висловлення вже було підтверджене: цього року Хассабіс отримав Нобелівську премію в галузі хімії за створення штучного інтелекту AlphaFold2, здатного прогнозувати структуру білків і їхню тривимірну конфігурацію. Завдяки цій моделі штучного інтелекту дослідники змогли передбачити структури майже всіх 200 мільйонів білків, які відомі науці.
Незважаючи на різницю між Хассабісом і Альтманом, журналістка також помітила їхні спільні погляди. Обидва вважали, що досягнення загального штучного інтелекту (AGI) — момент, коли ШІ перевершить людські когнітивні можливості — може стати вирішенням багатьох сучасних соціальних проблем. Крім того, вони висловлювали тривогу щодо недостатнього контролю з боку держави та надмірного впливу корпоративних структур у сфері штучного інтелекту.
"Обидва намагалися розробити управлінські структури, щоб частково ізолювати технології та забезпечити їх належний контроль, проте жоден з них не досяг успіху", - зазначає Олсон.
"Генеративний ШІ обіцяє зробити людей продуктивнішими і дати нам більше корисної інформації за допомогою таких інструментів, як ChatGPT. Але кожна інновація має свою ціну", - додає вона.
Google зараз контролює DeepMind, тоді як Microsoft підтримує OpenAI.
"Ідеали засновників, що мали утопічний та гуманітарний характер, поступово відійшли на другий план, оскільки їхні інтереси все більше перепліталися з діяльністю двох потужних технологічних корпорацій," - зазначає Олсон. Вона підкреслила, що написала цю книгу, частково, щоб попередити про необхідність адекватного регулювання нової технологічної олігополії.
Її тривога стосовно використання штучного інтелекту виключно в комерційних цілях цілком виправдана. Деякі стартапи, що займаються створенням ШІ-чат-ботів, вже активно стимулюють емоційний зв'язок між користувачами та їхніми ботами.
Вона занепокоєна рекламними моделями, які можуть спричинити звикання до використання чат-ботів. "Постачальнику стане важче думати про благополуччя користувача, оскільки його бізнес-модель залежить від того, щоб ця людина залишалася в його застосунку якомога довше", - побоюється авторка.
Але чи не запізно накладати регуляторні та етичні обмеження на ШІ, враховуючи, як швидко він розвивається? Олсон вважає, що ні. За її словами, ще є час вплинути на те, як техногіганти розробляють свої алгоритми, щоб вони були безпечнішими та менш упередженими.
При цьому вона визнає, що в майбутніх дослідженнях, найімовірніше, доведеться визнати важливість перемоги Трампа на виборах і наближеність Ілона Маска до нього.
Маск спільно з Альтманом заснував OpenAI, а згодом заснував свій власний стартап xAI, який розробляє альтернативу ChatGPT та Gemini від Google під ім'ям Grok. "Як на мене, мене вражає, наскільки швидко Grok здобуває інвестиції," - зізнається Олсон.
