Скампавея, струга та байдак: У Миколаєві відбулася презентація моделей козацьких човнів.

Українські козаки використовували не тільки "чайку", але й різноманітні інші типи суден, моделі яких були відтворені майстрами з Миколаєва.

Миколаїв завжди був відомий як центр кораблебудування. Цим фактом протягом тривалого часу успішно користувалася кремлівська пропаганда. Російські джерела спотворювали історичні дані, стверджуючи, що суднобудування в південній Україні, зокрема в Миколаєві, виникло лише після анексії території Російською імперією.

Миколаївські музейники розвінчують ці міфи в межах проєкту "Переосмислення культурно-історичної спадщини Миколаївщини в Козацьку добу: традиції козацького суднобудування та його вплив на розвиток регіону в ХV-XVIII ст.", у межах якого місцеві судномоделісти представили свої роботи.

НЕ НА ПУСТОМУ МІСЦІ

Тривалий час в суспільстві існували уявлення про те, що Миколаїв виникло завдяки Російській імперії, яка, мовляв, прийшла на голі простори степу, - зазначає Тетяна Мітковська, завідувачка Миколаївського музею суднобудування та флоту, кандидат історичних наук. - Проте це не відповідає дійсності. Ще задовго до цього тут існували козацькі поселення, що підтверджується дослідженнями науковців і краєзнавців.

Мова йде, зокрема, про регіональні утворення епохи Нової Січі, які знаходилися на території сучасної Миколаївської області: Бугогардівська, Інгульська та Прогноївська паланки, а також про Бузьке козацьке військо, що підтримувало традиції Запорізької Січі.

- Відомий факт: коли флот Григорія Потьомкіна під час війни розбили, він звернувся до козаків, щоб допомогли взяти Очаків.

Історик Чорноморського флоту Микола Кумані зазначав, що на території Миколаївщини з давніх-давен існували козацькі поселення Бугогардівської паланки. Історичні джерела свідчать, що російські кораблі заходили на ремонт до вод Інгулу. Проте це не були безлюдні береги, а місця, де діяли козацькі кузні та верфі, - зазначає Мітковська.

Для того щоб заповнити штучно створений вакуум в історії України, що протягом століть боролась за свою незалежність, науковці Миколаївського музею суднобудування та флоту поступово накопичують дані, ретельно досліджуючи історичні документи в архівах та бібліотеках.

Розробили п’ять напівмоделей козацьких кораблів.

Досі поширена думка, що в запорожців був один тип корабля - чайка. З нею дійсно пов'язано багато військових здобутків українців на морі. Ці перемоги були настільки гучними, що саме завдяки їм, значною мірою, і збереглась пам'ять про чайку. Та все ж таки козаки будували та ефективно використовували й інші судна.

Миколаївські судномоделісти, художники-декоратори, реставратори створили моделі та напівмоделі різних козацьких човнів, турецької галери, а також макети фортець, муляжі клейнодів, зброї, одяг козака XVIII ст.

- Завдяки цьому наш музей матиме можливість значно розширити свою експозицію, присвячену козацтву. Раніше був лише макет козацької чайки, але тепер його доповнять кораблі та судна, що належать до епохи козаччини, - зазначила керівниця музею.

Він також зазначає, що вже створено моделі турецької бойової галери та козацького бойового човна дуба, на якому козаки висаджували десант під час російсько-турецької війни. Додатково виготовлено п’ять стендових напівмоделей козацьких суден: скампавеї, струга, дубка, байдака та баркаса. У планах є розширення експозиції за рахунок макетів фортець "Очаків" і "Кінбурн".

Галеру створив Сергій Пастикін, тоді як дуб виготовив Валерій Кіщук. Напівмоделі розробив Олег Лісовенко, який є майстром спорту міжнародного класу в судномоделюванні та має спеціалізацію як інженер-кораблебудівник. Олег працював на Миколаївському суднобудівному заводі та очолював клуб юних техніків.

Створення п'яти напівмоделей зайняло два місяці. Процес виявився непростим, оскільки інформації про козацький флот XV-XVIII століть було обмаль. Хоча ми знаходили креслення та історичні документи, більшість роботи доводилося виконувати за фотографіями. На допомогу прийшли співробітники музею. Це була надзвичайно захоплююча робота, і я працював із великим ентузіазмом. Сьогодні моделі виготовляють за допомогою сучасних технологій, зокрема 3D-принтерів. Проте я надаю перевагу ручній праці, адже вона має свій особливий шарм. Для конструювання я використовував дерево, трохи дроту та клей. Під час створення моделей я старався дотримуватися технологій, що використовувалися в ті часи, зокрема, у процесах просочення та обробки деревини, а також виготовлення вітрил і весел. Моделі виконані в різних масштабах, варіюючи від 1:25 до 1:75, - ділиться враженнями Олег Лісовенко.

Майстер має понад 60-річний досвід у судномоделюванні. Спочатку це захоплення було лише дитячою забавкою, але з часом стало невід'ємною частиною його життя. Лісовенко не лише учасник, а й переможець численних змагань на рівні України та міжнародних конкурсах. У часи, коли у Миколаєві активно розвивалося суднобудування, перш ніж зібрати справжнє судно чи корабель, необхідно було створити його модель відповідно до креслень. Це забезпечувало постійну зайнятість у цій сфері. Протягом своєї кар'єри він сконструював більше 100 моделей різних суден і кораблів. Найбільше йому запам'ятався крейсер "Очаків", виготовлення якого зайняло півтора року і принесло близько 15 нагород на різних конкурсах.

Тепер пан Олег навчає свого 13-річного сина Андрія мистецтву судномоделювання. Хлопець відвідує гурток на міській станції юних техніків. Майстер зазначає, що сучасна молодь не виявляє великого інтересу до цього захоплення.

"З усіх куточків світу було викрадено 'Козацький човен'."

На думку Олени Пучинян, керівниці відділу експозиційної діяльності музею суднобудування та флоту, протягом історії козацький флот зазнав значних змін. Човни ставали все більш складними у своїй конструкції.

- На жаль, ми мало знаємо про розвиток тогочасного українського суднобудування, бо в Російській імперії термін "козацький човен" був викреслений звідусіль. Деякі з човнів називали кременчуцькими, бо їх там будували. Головна причина - Катерина ІІ після ліквідації Запорозької Січі наказала ніде не згадувати про запорожців, - розповідає Пучинян.

Вона зазначає, що всі типи човнів, представлені в експозиції музею, були створені за унікальною технологією та мали свої специфічні призначення. Наприклад, скампавея, здатна розвивати високу швидкість, використовувалася для абордажних боїв, а також для розвідки та висадки десанту. Струг призначався для перевезення людей та вантажів, включаючи продукти харчування. Байдак виконував роль вантажного судна, тоді як дубок слугував рибальським човном.

Варто підкреслити, що в мирний період козаки активно займалися різноманітними ремеслами, оскільки прагнули до самозабезпечення. Окрім того, у XVIII столітті на півдні України існував розвинутий міжнародний торговий маршрут, що стало причиною для виникнення нових типів суден.

Цікава деталь: флот запорозьких козаків, хоча й складався здебільшого з малих суден, не заважав йому тривалий час домінувати на Чорному морі. Турецькі капітани, остерігаючись атак козацьких флотилій, з великою обережністю виходили зі своїх портів на величезних галерах. Як відомо, історія рухається спіралеподібно. Тому не дивно, що й сьогодні малі бойові одиниці ВМС України завдають серйозних втрат російському флоту. Більше того, вони діють навіть у районі Кавказького узбережжя. Це особливо символічно, адже саме так до нас повертається морська слава запорозьких козаків.

Проєкт реалізує ГО "Центр навчання і освіти дорослих "Південь"" за підтримки Українського культурного фонду в партнерстві з Миколаївським обласним краєзнавчим музеєм, Миколаївським музеєм суднобудування і флоту та Агенцією розвитку Миколаєва.