Спогад від сина...

16 листопада 2025 року у Вічність відійшов письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка і низки літературних премій (ім. І. Франка, М. Возняка, П. Куліша, Б. Лепкого та ін.), член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України, науковець, літературно-мистецький критик, сподвижник музейної справи, педагог низки українських вишів, дослідник української культури Роман Горак

Уродженець містечка Городка на Львівщині, початкову освіту Роман Горак здобув у школах рідного містечка, згодом навчався на хімічному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка. Здобув вчене звання кандидата хімічних наук. Як хімік мав кілька винахідницьких патентів. Працював у вищих навчальних закладах та науково-дослідних інститутах України (у 1974-1992 роках був старшим науковим співробітником Львівського медичного інституту).

Протягом свого навчання він проявляв значний інтерес до української літератури, що стало можливим завдяки спілкуванню з письменницею Іриною Вільде, а також зустрічам з такими літераторами, як Михайло Яцків, Ольга Дучимінська, перекладач Юрій Мушак і літературознавець Степан Щурат. Першою спробою молодого автора в прозі став роман "Велике червоне сонце", присвячений Івану Франку, який, проте, не отримав схвалення критиків і залишився неопублікованим. Його літературний дебют відбувся в 1978 році, коли в журналі "Жовтень" була надрукована його розвідка "Корпанюки", що розповідає про видатну родину майстрів-різьбярів з Гуцульщини. Серед перших важливих публікацій можна відзначити роман "Шашкевич", опублікований у цьому ж журналі в 1981 році, а також книгу "Тричі мені являлася любов", видану в 1983 році. Остання стала справжнім бестселером і закріпила постать Івана Франка як центральну у літературних дослідженнях та художньому осмисленні.

У творчості Романа Горака основним жанром виступає есеїстика, а головним тематичним акцентом - біографістика. Значну частину його досліджень займає франкознавство, серед яких особливо виділяється десятитомна монографія про Каменяра, написана у співавторстві з Ярославом Гнатівим. Ця важлива праця стала основою для отримання авторами у 2011 році звання лауреата Національної премії імені Т. Шевченка.

Упродовж 25 років (з 1992-го по 2017 р.) Роман Горак очолював Львівський літературно-меморіальний музей І. Франка. Музей став потужним науковим вогнищем франкознавства, здобув статус національного. Був ініціатором видання та головним упорядником "Наукового вісника музею Івана Франка", в якому публікувалися наукові розвідки про Каменяра і його оточення. За каденції директорування Романа Горака було випущено 20 випусків цього видання.

І поза І. Франком, сфера дослідницьких зацікавлень письменника широка: до неї входять історичні постаті (Д. Вітовський, Є. Коновалець, В. Білас та Д. Данилишин, Р. Різняк, постаті упівців рідної Городоччини), письменники (М. Шашкевич, М. Устиянович, Л. Мартович, М. Черемшина,

В. Стефаник, С. Ковалів, Б. Лепкий, В. Будзиновський, І. Керницький, В. Ткачук, а також музиканти К. Ліпінський та К. Цісик, науковець Р. Кучер, художники Б. Олійник, П. Маркович, С. Караффа-Корбут, В. Откович, В. Патик, І. Самотос, М. Дмитрів і артисти Лесь Курбас, Леся Кривицька, І. Біберович, С. Максимчук, Б. Мірус, А. Бабенко, В. Чайка — всі вони стали видатними постатями у своїх сферах. Робота над дослідженням кожної з цих особистостей вимагала детального вивчення архівних матеріалів, збирання інформації та спілкування з нащадками, а також візитів до місць, пов'язаних з їхнім життям і творчістю.

Окремим напрямом були краєзнавчі дослідження регіонів, містечок і сіл, з якими у різні періоди діяльності були пов'язані перебування та діяльність Івана Франка. Роман Горак -- автор близько 60 виданих монографічних книг, які стали істотним внеском в українознавчу науку, вводять у науковий обіг і систематизують нові, досі не знані архівні документи.

Романа Горака запросили на посаду професора кафедри української літератури у його рідний Львівський національний університет імені Івана Франка, де він викладав до 2018 року.

Ще однією важливою гранню творчої діяльності Романа Горака стала драматургія. Його перша п'єса "Картка любові" відзначилася дебютом на камерній сцені Національного академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької. Окрім цієї роботи, він написав кілька інших п'єс, присвячених видатним діячам української культури, таким як М. Вовчка, С. Крушельницька, О. Кобилянська та М. Заньковецька, які також отримали сценічне втілення. Ці твори драматург об'єднав у збірці "Поцілунок самотності". Роман Горак також створив низку сценаріїв для театральних вистав, рецензій на численні постановки, а також радіопередач, що висвітлюють життя та діяльність артистів Львівської опери. Крім того, він працював науковим консультантом у проектах художніх фільмів режисера Олега Бійми.

До останнього подиху він віддавав усі свої сили роботі, присвячуючи час написанню книги про Осипа Маковея. Завжди готовий до спілкування з аудиторією, активно брав участь у численних презентаціях, а також був учасником "Заньківчанських вечорів". Його талант у розмовному жанрі робив кожну зустріч особливою.

Зазнав і суто людського щастя: відсвяткував з дружиною "золоте весілля", виховав свідомими українцями і вивів у люди трьох синів, спостерігав зростання онуків. Тонкий спостерігач і поціновувач природи, багато праці доклав до облаштування "письменницького будинку" -- дачі під Львовом, де натхненно творив та займався господаркою -- садівництвом та городництвом.

Роман Горак стане символом не лише неймовірної працездатності, творчого запалу, а також відданості науковій та мистецькій діяльності, демонструючи величезний духовний і культурний потенціал української нації через її представників у науці, мистецтві та літературі. У нинішній час російсько-української війни, коли український національний дух переживає підйом, особливо важливими є такі дослідники та діячі, як Роман Горак, а також їхні твори. Його авторитетне слово про життя та діяльність українських діячів є надзвичайно затребуваним.