Спроба Дональда Трампа "швидко" укласти мирну угоду з Україною навряд чи матиме успіх: The Telegraph розкрив причини.
Основні виклики нового мирного плану
На початку минулого тижня стало відомо про нову ініціативу. Спеціальний посланець США Стів Віткофф проводив переговори з Москвою щодо 28-пунктового плану, який передбачав, що Україна повинна була б передати Росії контроль над усім Донбасом, обмежити чисельність своїх збройних сил до 600 000 військовослужбовців і відмовитися від наміру приєднатися до НАТО, яке, за заявами, більше не планує приймати нових учасників.
В обмін на це Росія погодилася утриматися від нових атак на Україну, інакше їй загрожувало відновлення санкцій. Трамп активно виступив за цю ініціативу, сподіваючись на укладення ще однієї знакової угоди і, можливо, на отримання Нобелівської премії миру. Він визначив крайній термін -- до Дня подяки (27 листопада), давши Україні час до четверга для ухвалення умов.
План спричинив несподівану реакцію в Україні та європейських столиць, де зазначили, що він фактично стимулює агресивні дії Росії, повідомляють медіа. Після цього розпочалася активна дипломатична діяльність: американські та українські делегати зустрілися в Женеві в неділю для перегляду документу.
За інформацією, вже у вівторок керівник армії США Ден Дрісколл провів зустрічі з представниками Росії та України в Абу-Дабі. Водночас, обговорюється ймовірна зустріч президента України Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. Сам Трамп зазначив, що його розмова з українським президентом відбудеться лише тоді, коли угода буде на завершальному етапі.
Досвідчені спостерігачі нагадують: подібне вже відбувалося двічі -- у квітні, коли "фінальна пропозиція" Трампа закінчилася одним із найбільших російських ударів за всю війну, і в серпні, коли саміт Трамп-Путін ні до чого не призвів.
Чому ж ця спроба відбувається саме тепер? На це питання відповіла старший науковий співробітник Carnegie Russia Eurasia Centre Тетяна Станова. "По-перше, Віткофф перенаправив свою увагу з Гази на Україну, що звільнило у нього більше часу. По-друге, це пов'язано з актуальними подіями в Україні," -- зазначила вона.
У статті зазначається, що в умовах корупційного скандалу та труднощів на фронті тиск на президента Зеленського стає дедалі інтенсивнішим. Водночас, Путін постійно підтверджує свої вимоги — анексія українських територій, контроль над державою та заборона на розширення НАТО — які залишаються без змін. Якщо ці вимоги не будуть задоволені, конфлікт триватиме.
Путін має чітку позицію: ми готові завершити конфлікт вже завтра, якщо українська сторона погодиться виконати всі наші умови. Компроміси в даній ситуації виключені, - зазначає Станова. Це ускладнює порівняння з ситуацією в Газі.
ХАМАС був ослаблений. Ізраїль підходив до завершення своїх військових цілей. Палестинці хотіли припинення бомбардувань, а ізраїльтяни -- повернення заручників. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу припустився величезної тактичної помилки, посварившись із Катаром -- і це дало Трампу певні важелі тиску.
Але ситуація з Україною інша: Зеленський зберігає підтримку суспільства, незважаючи на звинувачення його оточення у спробі вкрасти $100 млн з енергетичного сектора, пише ЗМІ. Путін же, який виріс у Ленінграді з пам'яттю про блокаду, прекрасно розуміє ціну затяжного очікування -- і готовий тягнути час.
Заступник директора програми "Росія-Євразія" Chatham House Ореста Луцевич пише, що 28-пунктний план -- частина "майстерної" операції Путіна, спрямованої на виграш часу для армії. "Путін використовує Трампа, щоб виграти час", -- зазначає вона. Його цілі -- зірвати виконання нафтових санкцій, які набрали чинності 21 листопада 2025 року, і затягнути ухвалення закону про вторинні санкції в Конгресі США.
Москва швидко відкинула контрпропозиції європейських країн і у вівторок, 25 листопада, дала найбільш зрозумілу відповідь: вона вдарила по Україні 22 ракетами і понад 460 дронами, убивши, зокрема у Києві, сімох мирних мешканців. Це була четверта за масштабами дронова атака за всю війну.
