Зосередження США на викопних паливних ресурсах зміцнює позиції Китаю в ролі глобального лідера у сфері чистої енергетики.

Політика адміністрації Дональда Трампа, спрямована на дешеву нафту і газ як основу реіндустріалізації США, попри потенційні короткострокові вигоди, стратегічно працює на користь Китаю. Пекін, інвестуючи в електрифікацію, сонячну та вітрову генерацію, акумулятори й електротранспорт, уже сформував домінування у низьковуглецевих технологіях, яке визначатиме глобальний баланс сил у найближчі десятиліття.

Ці стратегії ілюструють суттєві геополітичні різниці між двома провідними світовими економіками та визначають майбутнє суперництво за лідерство в промисловості.

У стратегії національної безпеки Білого дому підкреслюється, що надлишкові енергетичні ресурси повинні стати основою для "реіндустріалізації" та підтримки технологічної переваги США, особливо в галузі штучного інтелекту.

Видатною подією стало усунення Ніколаса Мадуро з влади у Венесуелі, що стало сигналом для американських компаній активізувати видобуток її нафтових ресурсів. Згідно з інформацією ОПЕК, підтверджені нафтові запаси Венесуели складають 303 мільярди барелів, що робить їх найбільшими у світі.

Згідно з прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, до 2025 року Китай займатиме більше двох третин нових світових потужностей у сфері сонячної та вітрової енергії.

Незважаючи на збільшення частки електричних транспортних засобів, імпортна залежність залишається вразливим місцем для Китаю. Тому загрози з боку США щодо Ірану та Венесуели, які разом постачають понад 7% нафтових потреб Китаю, лише підштовхують Пекін до прискорення енергетичного переходу.

Пряме державне втручання на користь окремих джерел енергії означає відхід США від ринкового принципу, який історично забезпечував швидші інновації та нижчі витрати.

Світове енергетичне суперництво між США та Китаєм створює умови, що вимагають стратегічного підходу, який має враховувати не тільки актуальні виклики, але й майбутню структуру глобальних енергетичних ринків.