"Теорія божевільного: чому під час президентства Трампа Путін не вирішив атакувати Україну" - NYT
Згідно з думкою зовнішньополітичних аналітиків Роберта О'Брайєна та Елбріджа Колбі, Путін утримувався від агресії проти України раніше, оскільки не міг оцінити, як на його дії відреагує президент Трамп.
Перше президентство Дональда Трампа у 2016-2020 роках здавалось найбільш дестабілізуючим елементом на зовнішньополітичній арені. Вісім років потому він намагається повернутись у Білий дім і обіцяє відновити мир у світі, а його прихильники серед експертів у сфері зовнішньої політики вважають, що "Трамп 2.0" продемонструє світові "грандіозну стратегію".
Цю інформацію озвучили Роберт О'Брайєн і Елбрідж Колбі під час інтерв'ю для оглядача The New York Times Росса Дутхата.
Роберт О'Брайєн виконував обов'язки радника президента Трампа з національної безпеки в період 2019-2020 років, тоді як Елбрідж Колбі займав пост заступника помічника міністра оборони у 2017-2018 роках і був головним розробником стратегії національної оборони на 2018 рік.
Критики Дональда Трампа вважають, що всі досягнення під час його першого терміну були результатом зусиль його радників і дипломатичних служб, а не його власних рішень. Вони також застерігають, що якщо Трамп знову займе пост президента, його імпульсивність стане ще менш контрольованою, ніж раніше, що може призвести до серйозних наслідків для міжнародних альянсів.
Однак Роберт О'Брайен переконаний, що "основною метою" адміністрації Трампа була концепція "миру через силу".
"Ідея полягає в тому, що сильна Америка стримує своїх ворогів, а слабка Америка їх провокує. І я думаю, що ми зберегли дуже сильну позицію -- яка, чесно кажучи, була антивоєнною позицією", - каже він.
За його словами, США провели червоні лінії для Путіна в Україні та для Сі Цзіньпіна на Тайвані, які ніхто не наважився перетнути.
"І це дало результат. Лише чотири роки тому в світі панувала гармонія. А тепер ми спостерігаємо, як світ невпинно наближається до Третьої світової війни", - підкреслив О'Брайен.
Елбрідж Колбі зауважив, що Трамп виступає проти "зовнішньополітичної гордині", що означає здатність не тільки усвідомлювати свої пріоритети та можливості, а й визначати спроможності суперників та виявляти готовність до розмови з ними.
"Ми знаходимося в незвичній ситуації, коли кандидата в президенти від Республіканської партії піддають критиці за його готовність до діалогу з такими лідерами, як Сі Цзіньпін, Володимир Путін і Кім Чен Ин. Якщо згадати період холодної війни, то можна було б стверджувати, що для президентів США було нормою вести переговори з радянськими керівниками," - зазначив Колбі.
Рішення про виведення американських військ з Афганістану було ухвалено адміністрацією Трампа, але реалізовувати його довелося вже Байдену. О'Брайен зазначає, що застерігав своїх колег від надто швидкого виходу "в стилі Сайгона".
Експерт стверджує, що за початковим планом Трампа, вихід з Афганістану мав бути захищеним та повільним. США планували повернути всю американську військову техніку та обладнання, евакуювати американців та афганців, які допомагали їм. Військові підрозділи мали залишатись в країні до останнього і піти лише після того, як Талібан та афганський уряд досягнуть добросовісної угоди та створять уряд національної єдності, який продовжуватиме боротьбу з терористами ІДІЛ.
"Нічого з цього не сталося. Наш вихід був хаотичним і принизливим для американців... Ми залишили техніку, американських громадян і своїх союзників позаду. У нас немає уряду національної єдності, а ІДІЛ активізувався в Афганістані," - підкреслив О'Брайен.
На його думку, ця ситуація фактично показала Володимиру Путіну та Сі Цзіньпіну, що Америка не збирається підтримувати своїх союзників і партнерів.
"На мою думку, існує безпосередня залежність між подіями в Кабулі та маршом на Київ, який відбувся всього через кілька місяців", - висловив свою думку експерт.
Елбрідж Колбі підкреслив, що якщо протягом чотирьох років президентства Байдена трапився б лише один "нещасливий випадок", це можна було б вважати звичайною невдачею. Однак, коли подібні невдачі починають накопичуватися, це змушує задуматися про справжні причини їх виникнення.
Колбі перелічив усі зовнішньополіттичні невдачі Байдена:
"Отже, це занадто. І, на мою думку, багато з цього пов'язано з відсутністю збалансованого підходу, що поєднує гнучкість і прагматизм, який привніс президент Трамп. Натомість адміністрація Байдена виглядає абсолютно негнучкою. Тоні Блінкен і Джо Байден можуть читати моралі та проводити лекції, але лише з позиції військової слабкості," - підкреслив Колбі.
Роберт О'Брайєн пригадав, що розмовляв із Трампом приблизно за два тижні до початку повномасштабного вторгнення Росії до України. Тоді Трамп сказав йому, що Путін не наважився напасти на Україну, коли Трамп був президентом, тому що росіяни не могли прорахувати, як він відреагує. Він пояснив, що завжди існувала ймовірність, хоч і невелика, що США "рішуче втрутяться, відправлять морську піхоту та розіб'ють росіян".
Цей рівень непередбачуваності, відомий з часів Ніксона як теорія божевільного, полягає в тому, щоб не розкривати своїх намірів, одночасно підтримуючи добрі стосунки з росіянами. Це дещо незрозуміле для багатьох. Президент Трамп, наприклад, виявляв велику доброзичливість до Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна. Однак цю доброзичливість він використовував для передачі жорстких меседжів. Сказати щось серйозне в спокійній манері, як до друга, без повчань, було набагато ефективніше: просто попередити, що якщо ви зробите це, наслідки можуть бути катастрофічними, навіть війна, - поділився своїми думками О'Брайєн.
Він зазначив, що підхід адміністрації Байдена-Гарріс суттєво відрізнявся. Вони відкрито заявляли про свої обмеження щодо підтримки України, і російська сторона уважно стежила за цими коментарями, роблячи відповідні висновки.
"Таким чином, експерт підкреслив, що Путін виявив відкриті двері."
Нагадаємо, Олександр Усик запропонував Трампу продемонструвати свій вплив на Путіна у несподіваний спосіб. Всесвітньо відомий боксер попросив експрезидента США допомогти звільнити з полону захисників "Азовсталі".
