Терехов заявив про жертву внаслідок російського обстрілу Харкова.
20 квітня мер Херсона Ігор Терехов повідомив, що російські військові здійснили напад на місто за допомогою бойового безпілотника.
Згідно з його інформацією, було зафіксовано попадання в Основʼянському районі міста.
"Наразі маємо інформацію про одного постраждалого внаслідок обстрілу. На місці працюють усі відповідні служби", - додав голова міста.
Російські збройні сили постійно завдають ударів по українським містам та цивільній інфраструктурі, використовуючи різноманітні види озброєння, такі як ударні безпілотники, ракети, кориговані авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню, в усіх куточках України.
Читайте також: У Харкові внаслідок атаки дронів постраждали дві особи, повідомив Терехов.
Українські посадовці та міжнародні організації вважають ці атаки воєнними злочинами з боку Російської Федерації, підкреслюючи, що вони носять цілеспрямований характер.
Атаки на системи життєзабезпечення населення та медичних установ, спрямовані на позбавлення людей електрики, опалення, води, зв'язку, медичної допомоги та інших життєво необхідних ресурсів, є явним свідченням злочинних дій. Під час масштабного конфлікту Росія вчиняє проти українських громадян різноманітні злочини, які можуть бути кваліфіковані як геноцид, на думку юристів, дослідників геноцидів та правозахисників. Зокрема:
Оголошення намірів щодо знищення українського народу: президент Росії та інші чиновники не раз стверджували, що українці як національність "не мають реального існування", що вони є "винайденою" нацією, і тих, хто дотримується іншої думки, "необхідно ліквідувати", а також, що в майбутньому не повинно бути ані України, ані її народу.
публічні заклики до знищення українців;
систематичні атаки на інфраструктуру, що забезпечує життєдіяльність населення та медичні установи, з метою позбавлення людей електрики, тепла, води, зв'язку, медичних послуг та інших важливих умов для нормального існування;
переслідування та знищення осіб з проукраїнськими поглядами на тимчасово захоплених територіях;
винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
вивезення дітей без супроводу батьків до Росії з метою трансформації їхньої самоідентифікації;
Вилучення і знищення українських книг з бібліотек, пограбування музеїв та навмисне викрадення артефактів, що свідчать про давню історію українського народу.
У 1948 році Генеральна асамблея ООН прийняла Конвенцію, що спрямована на запобігання геноциду та встановлення покарань за цей злочин.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція охарактеризовує геноцид як дії, які вчиняються з метою повного або часткового знищення певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій..
Влада Росії відмовляється визнавати, що під час повномасштабного військового конфлікту російські збройні сили здійснюють навмисні атаки на цивільні об'єкти в містах і селах України, призводячи до загибелі мирних жителів та знищення лікарень, шкіл, дитячих садків, а також інфраструктури енергетики та водопостачання.
